ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2025 року
м. Київ
справа №280/6829/23
адміністративне провадження № К/990/47419/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апельмон Прайм"
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року (судді: Чередниченко В.Є. (доповідач), Шальєва В.А., Іванов С.М.)
у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Апельмон Прайм"
до Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Апельмон Прайм" (далі також - ТОВ "Апельмон Прайм", Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2023 року № 00006470709.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- податковий орган провів фактичну перевірку без передбачених на те законодавчих підстав;
- під час проведення фактичної перевірки не встановлені порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі також - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі також - Закон про РРО);
- акт перевірки не містить достовірних доказів про порушення Позивачем правил використання РРО.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 18 червня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2023 року № 00006470709 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 423 692,48 грн.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції вказав, що:
- не зазначення в наказі на проведення фактичної перевірки, на підставі яких саме відомостей (інформації) Відповідач вирішив провести перевірку, не свідчить про незаконність та безпідставність перевірки;
- податковий орган не встановив фактів непроведення Позивачем при продажу підакцизних товарів розрахункових операцій через РРО та здійснення таких розрахункових операцій на неповну суму покупки, отже, притягнення Позивача до відповідальності за порушення пункту 1 статті 3 Закону про РРО є безпідставним;
- використання податкової інформації та документів, у тому числі із Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі також - СОД РРО) за минулі періоди, передбачено виключно під час проведення документальних і камеральних перевірок;
- видача розрахункового документа невстановленого зразка під час проведення даної фактичної перевірки не встановлена й такі порушення відповідно до акту перевірки не зафіксовані.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнив; рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі № 280/6829/23 скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову ТОВ "Апельмон Прайм" відмовив.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у справі, дійшов висновку, що:
- до предмету фактичної перевірки віднесено перевірку контролюючим органом дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій; норми податкового законодавства, які регулюють питання проведення фактичних перевірок, не містять жодних застережень або обмежень щодо періоду, який може бути охоплений перевіркою. Єдиним обмеженням, у відповідності до вимог Податкового кодексу України (далі також - ПК України), яке стосується усіх видів податкового контролю, є строки, передбачені статтею 102 ПК України;
- у спірному випадку документи щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 286 060,30 грн неможливо визнати розрахунковими, оскільки в них відсутній обов`язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.
Верховний Суд постановою від 25 вересня 2024 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Апельмон Прайм" задовольнив частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи постанову суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції так і не оцінив за передбаченими Кодексом адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) правилами доказів на підтвердження виявлених, на думку Відповідача, порушень.
За наслідками нового апеляційного розгляду Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 3 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнив. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у цій справі скасував та прийняв нову постанову, якою у задоволені позову відмовив повністю.
У цій постанові суд апеляційної інстанції резюмував, що у спірних правовідносинах мають місце випадки створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 286060,30 грн без реквізитів марки акцизного податку, тобто ці документи щодо реалізації алкогольних напоїв не можливо визнати розрахунковими, оскільки в них відсутній обов`язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Отже, контролюючим органом правильно кваліфіковано вказані обставини, як порушення.
Апеляційний суд при цьому послався висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 2 лютого 2023 року № 500/6845/21, відповідно до яких слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону про РРО.
Також суд апеляційної інстанції вказав, що клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи інформації за липень-вересень 2022 року з електронних копій фіскальних чеків РРО (фіскальні номери 30004933365, 3000493367) не містить посилань на наявність обставин неможливості надання такої інформації суду першої інстанції, а також до нього не долучено доказів, які б підтверджували таку неможливість з причин, що об`єктивно не залежали від Відповідача. Враховуючи відсутність передбачених законодавством підстав для прийняття зазначених доказів, колегія суддів вважала необхідним у задоволені цього клопотання відмовити, не прийнявши вказану інформацію як доказ.
Водночас як указав суд апеляційної інстанції у постанові, відсутність зазначених доказів не впливає на правильність вирішення справи, оскільки під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу. Саме останніми, на думку контролюючого органу, могли бути спростовані висновки податкового органу, що інформація, яка міститься в СОД РРО, зокрема, щодо відсутності обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання платником акцизного податку, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, є відміною від наявних у Позивача електронних розрахункових документах.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відповідач за результатами фактичної перевірки Позивача склав акт від 19 квітня 2023 року № 538/08/01/07/09/41696968.
Згідно з висновками акта перевірки Позивач допустив порушення вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону про РРО.
В основу висновків про порушення вимог наведених норм Відповідач поклав твердження, зокрема про те, що відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено випадки створення у період з липня по вересень 2022 року в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 286 060,30 грн, які повинні маркуватись марками акцизного податку, без реквізитів марки акцизного податку. Відповідач стверджував, що у відповідній графі даних РРО відсутня інформація про серію та номер МАП.
Позиція контролюючого органу полягала в тому, що за відсутності в розрахункових документах реквізитів марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої) їх неможливо визнати розрахунковими.
На підставі акта перевірки Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2023 року № 00006470709, яким до Позивача застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 423692,48 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
В касаційній скарзі Позивач стверджує, що суд апеляційної інстанції, роблячи висновки щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням цього просить постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 8 грудня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, Позивач стверджує, що при вирішенні спору, суд апеляційної інстанції не врахував, висновків Верховного Суду, наведених у поставові від 16 травня 2024 року у справі №520/4564/23. Цитуючи висновки, наведені Верховним Судом у цій постанові, Позивач стверджує про неможливість притягнення платника податку до відповідальності на підставі частини першої статті 17 Закону про РРО за встановлених у цій справі обставин.
Також скаржник також стверджує, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 5 липня 2021 року у справі № 825/951/17, від 24 травня 2023 року у справі № 300/6609/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 640/1146/19.
Покликаючись на висновки Верховного Суду у названих справах, Позивач стверджує, що належним документом, який може підтвердити/спростувати обставини щодо продажу алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку є відповідні розрахункові документи, відомості про які в акті фактичної перевірки відсутні, а відтак підстави для визначення складу порушень належними доказами не підтверджені.
Також за доводами Позивача суд апеляційної інстанції оспорюваним рішенням встановив відсутність будь-яких доказів у справі, а з іншого боку все-одно визнав доводи апеляційної скарги податкового органу щодо допущення порушень платником податків, не зважаючи на те, що всі доводи апеляційної скарги ґрунтувалися виключно на документах, які вперше було подано лише до суду апеляційної інстанції, і які суд апеляційної інстанцій у постанові від 3 грудня 2024 року не прийняв до розгляду.
Позивач звертає увагу суду касаційної інстанції, що Відповідач до акта перевірки не надав жодного розрахункового документу, який би свідчив про виявлене порушення, як і взагалі, на час проведення фактичної перевірки такого факту встановлено не було, оскільки, за позицією контролюючого органу, таке порушення мало місце до проведення фактичної перевірки, а саме у період з липня по вересень 2022 року.
На думку Позивача, невизначеним під час судового розгляду лишилось питання з аналізу якого документа, якого додатку до акту суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність зафіксованих порушень.
З урахуванням цього Позивач вважає, що вчинення ним правопорушення (у вигляді не зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями) не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами, спростовується інформацією, наведеною в акті фактичної перевірки, що, в свою чергу, свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
3.2. Доводи Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Заперечуючи вимоги касаційної скарги представник Відповідача у відзиві на касаційну скаргу стверджує про безпідставність звернення Позивача зі скаргою та відсутність порушень норм права з боку суду апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Аналізуючи положення ПК України, Відповідач доводить, що ПК України не передбачає для фактичних перевірок наступних обмежень: "фіксація тільки тих фактів, які будуть виявлені на місці проведення такої перевірки", "фіксація лише тих порушень законодавства, які вчинені платником під час здійснення контролюючим органом фактичної перевірки".
Зважаючи, що виявлені порушення вчинені Позивачем до проведення фактичної перевірки і є підставою для проведення тієї самої перевірки, такі порушення, на думку Відповідача, не могли бути виявлені саме за місцем проведення фактичної перевірки, а могли бути лише зафіксовані актом фактичної перевірки, який можна оформлювати як за місцем проведення перевірки, так і за місцем його реєстрації - у приміщенні контролюючого органу.
Стверджує, що при проведенні фактичної перевірки Позивача податковий орган за відсутності контрольної стрічки мав законне право користуватись наявною податковою інформацією з електронних копій переданих чеків, яка міститься в базах даних СОД РРО.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Зокрема, спірним питанням у цій справі, яке складає межі перевірки судом касаційної інстанції правильності застосування апеляційним судом норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права, з огляду на викладені у касаційні скарзі доводи та підстави, є перевірка висновків суду щодо підтвердження відповідною доказовою базою факту вчинення відповідного порушення Позивачем.
Верховний Суд багаторазово тлумачив положення норм, що регулюють спірні правовідносини.
Так, на підставі аналізу положень пункту 61.1 статті 61, статей 62, 71, 72, 74, 83 ПК України, Закону про РРО, Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 5 серпня 2020 року № 477, Верховний Суд у постанові від 9 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23 виснував, що:
"… інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків".
Аналізуючи положення статей 2, 3, пункту 1 статті 17 Закону про РРО, Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затвердженого наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14, пункту 226.7 статті 226 ПК України у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23, на яку покликається Позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд виснував:
"…маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
65. В той же час, Суд акцентує увагу на тому, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (1 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 1 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом).
66. Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.
67. Вказаний факт обов`язково необхідно враховувати при притягнені особи до відповідальності за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції".
Так, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовується під час касаційного перегляду справи, висновки акта перевірки про відсутність обов`язкових реквізитів фіскальних касових чеків Відповідач обґрунтовував інформацією, яка зберігається в СОД РРО.
Дані щодо фіскальних чеків, у яких, на думку Відповідача, відсутній обов`язковий реквізит, містилися у Додатках до акта перевірки:
- Дані фіскальних чеків РРО без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями "Апельмон прайм" (код ЄДРПОУ 41696968), фіскальний номер РРО 3000493365 (дані бази ДПС України (СОД РРО);
- Дані фіскальних чеків РРО без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями "Апельмон прайм" (код ЄДРПОУ 41696968), фіскальний номер РРО 3000493367 (дані бази ДПС України (СОД РРО).
Ці додатки Відповідач до суду першої інстанції на підтвердження наведених у акті перевірки висновків не подавав, а скерував їх вже після відкриття апеляційного провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у цій справі, вказав, що клопотання Відповідача про долучення до матеріалів справи цих додатків не містить посилань на наявність обставин неможливості надання такої інформації суду першої інстанції, а також до нього не долучено доказів, які б підтверджували таку неможливість з причин, що об`єктивно не залежали від Відповідача. Враховуючи відсутність передбачених законодавством підстав для прийняття зазначених доказів, колегія суддів апеляційного суду вважала необхідним у задоволені цього клопотання відмовити, не прийнявши вказану інформацію як доказу.
Цей висновок апеляційного суду не є спірним, Відповідач не використав визначені процесуальним законодавством способи на його спростування, а тому Суд касаційної інстанції не має підстав аби надавати йому правову оцінку або додатково перевіряти його на відповідність вимогам процесуального Закону.
Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Суд повторно акцентує увагу на тому, що, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зауважував на необхідності дослідження доказів, покладених в основу висновків Відповідача.
Цими підставами Позивач і обґрунтовував зміст своїх вимог у позовній заяві, де вказував (том 1, а.с. 4), що єдиним доказом скоєного, на думку Відповідача, порушення є зведена інформація щодо розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без маркування, відображена в акті перевірки. Як наголошував Позивач, висновок контролюючого органу не підтверджується належними, допустимий доказами.
У контексті наведеного Суд вважає за необхідне зазначити, що частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма Конституції України означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Тобто діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, що забезпечує введення владних функцій у законні рамки.
За змістом частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
З огляду на зміст наведеної норми саме на податкові органи покладається обов`язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких до платника застосовано фінансові санкції.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберга таксі Актіеболаг та Вуліч проти Швеції визначено, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасовувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами для призначення податкових штрафів (санкцій), має саме податкове управління.
Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.
Спростування під час судового розгляду викладених у акті перевірки висновків, зважаючи на доводи Позивача у цій справі, є наступним етапом у судовому процесі після того, як податковий орган доведе висновки, зазначені в такому акті, на підставі доказової бази, яка відповідає критеріям, визначеним статтями 73 - 76 КАС України. Це випливає із наведених вище положень статті 77 КАС України, які встановлюють, що саме відповідач (у цьому випадку - податковий орган) має довести правомірність свого рішення.
Виходячи зі змісту обставин, про не дослідження яких зазначав Верховний Суд при направленні справи на новий розгляд, відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції перевірив підтвердженість відповідною доказовою базою обставин, що лягли в основу нарахувань штрафних санкцій на підставі оскарженого податкового повідомлення-рішення. Так, фактично лишились не перевіреними у визначений процесуальним законодавством спосіб обставини, про які Відповідач узагальнено зазначив у акті перевірки, відсутності такого реквізиту у розрахункових документах як марки акцизного податку, що свідчить про недотримання частини п`ятої сатті 353 КАС України.
Резюмуючи наведене суд не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції та вважає обґрунтованими зазначені у касаційній скарзі Позивача доводи про те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права у зв`язку із не дослідженням усіх доказів у справі.
Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.
Враховуючи те, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не надав оцінку обставинам, на які посилався Позивач і які фактично слугували підставою для направлення справи на новий розгляд, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасування рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.