ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 363/3742/20
провадження № 61-16624св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Вишгородська окружна прокуратурав інтересах територіальної громади села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області,
відповідачі: Петрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Котлярової І. Ю. від 02 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
від 07 листопада 2024 року, і виходив з наступного.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
1. Перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах територіальної громади села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області звернувся до суду з позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Новопетрівської сільської ради та усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою.
2. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що за результатами аналізу додержання вимог земельного та водного законодавства на території Вишгородського району прокуратурою виявлені порушення при розпорядженні землями водного фонду.
3. Рішенням Новопетрівської сільської ради № 762.4-32-VI від 10 червня
2014 року "Про передачу у власність земельної ділянки" передано
ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,8039 га, кадастровий номер 3221886001:02:084:0155, для ведення особистого селянського господарства в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку.
4. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 червня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2001 та посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О. В., ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 ОСОБА_1 .
5. У подальшому, на підставі нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за № 2009 від 27 червня 2014 року заяви ОСОБА_3, представника ОСОБА_1, земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 об`єднано ще з двома земельними ділянками з кадастровими номерами: 3221886001:02:085:0019, 3221886001:02:085:0034, за результатами чого було утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156.
6. 21 липня 2014 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області видане свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на об`єднану земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 площею 0,9999 га.
7. У подальшому ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 на підставі його нотаріально посвідченої заяви зареєстрованої в реєстрі за № 945 від 25 квітня 2016 року було поділено на три земельні ділянки № НОМЕР_2 площею 0,0091 га з кадастровим номером 3221886001:02.084:6003, № НОМЕР_3 площею 0,9785 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 та № 3 площею 0,0123 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6002.
8. Прокурором встановлено, що рішення Новопетрівської сільської ради № 762/4-32-VI від 10 червня 2014 року "Про передачу у власність земельної ділянки" є незаконним.
9. Приймаючи оскаржуване рішення, Новопетрівська сільська рада не виконала приписи статей 19, 144 Конституції України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", якими встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
10. За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії
ім. Б. Срезневського від 03 червня 2020 року № 02-08/1281 поряд зі спірною земельною ділянкою розташоване Київське водосховище на р. Дніпро.
11. За інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/536 від 12 червня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 розташована біля Київського водосховища р. Дніпро, яка відноситься до категорії великих річок та належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.
12. Аналізом схеми накладення спірної земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_4 встановлено, що середній кут нахилу схилу між р. Дніпро та земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 в створі межі ділянки складає 12,4 градуси. Таким чином, встановлено, що крутизна схилу перевищує три градуси та земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме на
200 метрову прибережну захисну смугу р. Дніпро.
13. Відтак, зазначена земельна ділянка передана у приватну власність за рахунок земель водного фонду, що є порушенням вимог чинного законодавства. Прокурор вказував, що на час прийняття спірного рішення водне та земельне законодавство взагалі не передбачало можливості відведення земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами природних водних об`єктів загальнодержавного значення, у приватну власність для будь-яких потреб, в тому числі і для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
14. Всупереч вимог статей 58, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, статей 4, 6, 80, 85, 88, 89 Водного кодексу України Новопетрівською сільською радою передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду та змінено її цільове призначення в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Дніпро на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Однак на землях водного фонду заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, будівництво будь-яких споруд.
15. Враховуючи те, що зазначене рішення суперечить вимогам закону, прокурор вважав правильним способом захисту інтересів держави у спірних правовідносинах пред`явлення негаторного позову про усунення перешкод у здійсненні територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, шляхом скасування рішення про передачу, рішення про державну реєстрацію права власності та її повернення на користь територіальної громади.
16. З урахуванням зазначеного, прокурор просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Новопетрівської сільської ради
№ 762.4-32-VI від 10 червня 2014 року "Про передачу у власність земельної ділянки" щодо передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Правдивої А. В. від 17 травня 2016 року про державну реєстрацію права власності № 29619030, з одночасним скасування запису про право власності
№ 14525258;
- повернути територіальній громаді с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 площею 0,8039 га.
Процесуальні ухвали, прийняті судом першої інстанції
17. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2021 року замінено відповідача Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області її правонаступником - Петрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.
18. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2021 року залучено до участі у справі Вишгородську окружну прокуратуру, яка є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
19. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 02 серпня 2024 року позовні вимоги Вишгородської окружної прокуратури в інтересах територіальної громади с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області до Петрівської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради, скасування рішення державного реєстратора, повернення земельної ділянки задоволено.
20. Усунуто перешкоди у здійсненні територіальною громадою с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення Новопетрівської сільської ради від 10 червня 2014 року № 762.4-32-VI "Про передачу у власність земельної ділянки" в частині передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .Усунуто перешкоди у здійсненні територіальною громадою с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішення державного реєстратора Новопетрівської сільської ради Правдивої А. В. від 17 травня 2016 року про державну реєстрацію права власності № 29619030. Усунуто перешкоди у здійсненні територіальною громадою села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 площею 0,8039 га шляхом її повернення територіальній громаді с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
21. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором доведено належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду. Стороною відповідачів не спростовано того факту, що станом на момент відведення у
2014 році спірної земельної ділянки, остання накладалася на землі водного фонду. Правильним способом захисту порушеного права визнано пред`явлення до суду негаторного позову у порядку, визначеному статтею 391 ЦК України, до нинішнього володільця земельної ділянки з метою усунення перешкод, які він створює власнику - територіальній громаді с. Нові Петрівці у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду.
22. Суд першої інстанції зазначив, що звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення територіальній громаді незаконно наданої у приватну власність земельної ділянки водного фонду, яка на цей час вільна від забудови об`єктами нерухомості, і таким чином не порушується баланс державних (суспільних) й приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
23. Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 серпня 2024 року - без змін.
24. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155, з якої шляхом об`єднання та поділу утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, передана у приватну власність за рахунок земель водного фонду. Відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги не означає відсутність самої прибережної захисної смуги. З огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки, яка частково накладається на земельну ділянку водного фонду, що не могла передаватися у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 ЗК України, передання у приватну власність цієї ділянки для ведення особистого селянського господарства є протиправним. Вимога прокурора про скасування рішення сільської ради є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника, усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.
25. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави (відповідної територіальної громади).
Узагальнені доводи касаційної скарги
26. 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 02 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
27. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 686/17224/18, від 19 січня 2022 року
у справі № 707/1933/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 707/1921/20, від 20 липня 2022 року у справі № 545/1692/19, від 20 березня 2024 року у справі № 707/1429/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних доказів. Вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження, огляд доказів, клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Також, не було залучено до справи усіх спадкоємців померлого ОСОБА_2 (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
28. Згідно з доводами касаційної скарги, за позовом одного і того ж позивача одна і та ж сама земельна ділянка в одній справі зазначається як земельна ділянка водного фонду, а в інших двох справах (№ 363/1013/19, № 363/2908/23) як земельна ділянка лісового фонду. При розгляді цієї справи, маючи відомості про розгляд інших справ, суд першої інстанції не встановив до якої категорії земель відноситься спірна земельна ділянка та відхилив відповідні клопотання для встановлення таких обставин.
29. Заявник вважає, що предметом спору була земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 і судом приймалося рішення саме по земельній ділянці з цим кадастровим номером. Однак матеріали справи не містять доказів про те, що вказана земельна ділянка накладається на землі прибережної захисної смуг. Достатніх та достовірних доказів того, що вказана земельна ділянка відведена з порушенням порядку передачі земель у приватну власність прокурором у порядку, передбаченому статтями 12, 81 ЦПК України, надано не було, хоча це є його процесуальним обов`язком.
30. Також заявник звертає увагу на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення та проведення судової земельно-технічної експертизи з метою з`ясування, до якої категорії земель, відповідно до статті 19 ЗК України, належить земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155, площею 0,8039 га, а також на інших питань, які б дозволили суду правильно встановити обставини справи та прийняти законне рішення по справі.
31. Заявник посилається на те, що апеляційним судом не надано належної оцінки усім доводам апеляційної скарги, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Висновки судів попередніх інстанцій про належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять достовірної інформації щодо предмета доказування, зокрема висновків відповідної земельно-технічної експертизи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
32. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 363/3742/20.
33. Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
34. Рішенням Новопетрівської сільської ради № 762.4-32-VI від 10 червня
2014 року "Про передачу у власність земельної ділянки" передано
ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,8039 га (кадастровий номер 3221886001:02:084:0155) для ведення особистого селянського господарства в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
35. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно земельну ділянку площею 0,8039 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 для ведення особистого селянського господарства в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
36. Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 червня
2014 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2001 та посвідченим приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Кравцовою О. В., ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 ОСОБА_1 .
37. Також, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:085:0034, загальною площею 0,1335 га, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 січня 2011 року, зареєстрованим в реєстрі за № 81, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою С. А.
38. Крім того, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:085:0019, загальною площею 0,0625 га, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 січня 2011 року, зареєстрованим в реєстрі за № 78, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою С. А.
39. На підставі нотаріально посвідченої та зареєстрованої в реєстрі за № 2009 від 27 червня 2014 року заяви ОСОБА_3, який діє в інтересах
ОСОБА_1, земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 об`єднано ще з двома земельними ділянками з кадастровими номерами: 3221886001:02:085:0019, 3221886001:02:085:0034, за наслідком чого було утворено земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.
40. 21 липня 2014 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Вишгородського районного управління юстиції Київської області видане свідоцтво про право власності номер НОМЕР_1 на об`єднану земельну ділянку з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 площею 0,9999 га.
41. На підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 компетентним органам, зареєстрованої в реєстрі за № 945 від 25 квітня
2016 року, останній, як власник земельної ділянки площею 0, 9999 га, кадастровий номер 3221886001:02:084:0156, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Нові Петрівці, Вишгородського району Київської області надав свою згоду та просив поділити її на три земельні ділянки № НОМЕР_2 площею 0,0091 га, № НОМЕР_3 площею 0,9785 га та № НОМЕР_4 площею 0,0123 га.
42. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 155456616 від 07лютого 2019 року, № 213029545
від 18 червня 2020 року, № 210447682 від 27 травня 2020 року та № 210447919 від 27 травня 2020 року, внаслідок поділу земельної ділянки площею 0, 9999 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:0156 утворилися земельні ділянки площею 0,9785 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, площею 0,0123 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6002 та площею 0,0091 га з кадастровим номером 3221886001:02.084:6003, власником яких є
ОСОБА_1 .
43. Згідно з листом Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського № 02-08/1281 від 03 червня 2020 року водний об`єкт, який розташований поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, це природний водний об`єкт - річка Дніпро, Київське водосховище. Річка Дніпро має загальну площу водозбору 504 000 км2, довжину 2201 км. Відповідно до статті 79 ВК України річка Дніпро з його водосховищами належить до великих річок. Згідно зі статтею 88 ВК України навколо великих річок встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.
44. Згідно з інформацією Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра № 01-12/536 від 12 червня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 розташована біля Київського водосховища
р. Дніпро, яка відноситься до категорії великих річок та належить до водних об`єктів загальнодержавного значення.
45. Аналізом схеми накладення спірної земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-геодезистом ОСОБА_4, встановлено, що середній кут нахилу схилу між р. Дніпро та земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 в створі межі ділянки складає 12,4 градуси.
46. З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у місті Києві, слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
47. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
48. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
49. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
50. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
51. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
52. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
53. Частиною першою статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами. Юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
54. Відповідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
55. Відповідно до частини першої статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду.
56. Згідно із частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
57. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
58. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
59. Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
60. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені у частині другій статті 59 ЗК України.
61. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (частина четверта статті 59 ЗК України).
62. Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, оскільки є землями водного фонду України.
63. Крім того, за приписами статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1, 88-90 ВК України.
64. Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водоймів уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
65. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
66. Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
67. Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок), чинного на час передачі спірної земельної ділянки у власність, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
68. Відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
69. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.
70. Зазначений висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц,
від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.
71. Згідно з частинами першою, другою, пунктом "ґ" частини третьої статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.
72. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
73. Частиною другою статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
74. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
75. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
76. У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц; від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц; від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц; від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц та інших). Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.
77. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду з огляду на те, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц)".
78. Належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явлений упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду і на таку вимогу не поширюється позовна давність.
79. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
80. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
81. Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
82. У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
83. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
84. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, що відповідно до вимог ЗК України та ВК України відноситься до земель водного фонду.
85. Обґрунтовуючи заявлені вимоги щодо належності спірної земельної ділянки до земель водного фонду та її накладення на прибережну захисну смугу річки Дніпро, прокурор посилався на кадастровий план, виготовлений
ТОВ "Регіональний центр розвитку", лист Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 03 червня 2020 року за № 02-08/1281, інформацію Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра
№ 01-12/536 від 12 червня 2020 року та схему накладення спірної земельної ділянки, виготовлену інженером-геодезистом ФОП ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 14, 15, 18, 35).
86. Судами також досліджено наданий прокурором кадастровий план та схему накладення спірної земельної ділянки і встановлено, що середній кут нахилу схилу між р. Дніпро та земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001 в створі межі ділянки складає 12,4 градуси. Крутизна схилу перевищує три градуси та спірна земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме на подвоєну 200 метрову прибережну захисну смугу
р. Дніпро (т. 1 а. с. 18, 35).
87. Судом апеляційної надано оцінку доводам апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження, огляд доказів, клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Апеляційний суд акцентував увагу на тому, що клопотання про призначення судової землевпорядної експертизи в суді апеляційної інстанції апелянт та його представник не заявляли.
88. Відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає відсутність самої прибережної захисної смуги
(див. висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14 і від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах
від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року
у справі № 504/2864/13-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі
№ 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц
(пункт 63.2), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 41)).
89. Матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження заявлених прокурором вимог, у тому числі щодо об`єднання та роз`єднання земельної ділянки 3221886001:02:084:0155, внаслідок чого утворилися земельні ділянки площею 0,9785 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6001, площею 0,0123 га з кадастровим номером 3221886001:02:084:6002 та площею 0,0091 га з кадастровим номером 3221886001:02.084:6003.
90. Відповідачем не спростовано того факту, що на момент прийняття рішення Новопетрівської сільської ради № 762.4-32-VI від 10 червня 2014 року "Про передачу у власність земельної ділянки", яким передано ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,8039 га (кадастровий номер 3221886001:02:084:0155), спірна земельна ділянка накладалася на землі водного фонду.
91. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод у здійсненні територіальною громадою с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221886001:02:084:0155 площею 0,8039 га шляхом її повернення територіальній громаді с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.
92. Вимога прокурора про є ефективним способом захисту прав власника і узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19), на яку зокрема послався й апеляційний суд.
93. Доводи відповідача про те, що до участі у справі не було залучено усіх спадкоємців померлого ОСОБА_2 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є безпідставними, оскільки належним відповідачем за цим позовом є останній набувач спірної земельної ділянки.
94. Слід звернути увагу, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
95. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
96. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки -встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) пункти 40 - 43).
97. Верховний Суд вважає, що можливість повернення на користь держави земельної ділянки особою, яка незаконно або свавільно заволоділа нею, має нормативну основу в національному законодавстві, а також має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права членів територіальної громади та інших громадян користуватися землями водного фонду. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
98. Повернення державі земельної ділянки водного фонду, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.
99. У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц провадження № 14-2цс21 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
100. Суд першої та апеляційної інстанцій надав оцінку питанню втручання держави у право власності ОСОБА_1, констатувавши, що таке є виправданим, оскільки недотримання законодавчої заборони надання у приватну власність визначеної категорії земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади і місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку, передбаченому законом. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. "Суспільним", "публічним" інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.
101. Розташування та об`єктивні ознаки земель водного фонду вказують на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ВК України. В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Наявність державної реєстрації права власності за порушником та фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою.
102. За встановлених у цій справі обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що задоволення позову не порушує прав відповідача в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
103. Вимог про виплату відшкодування відповідач не заявляв.
104. Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
105. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
106. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
107. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів першої інстанції та апеляційного суду. За встановлених у цій справі обставин суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованих висновків.
108. Висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням обставин цієї справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які відповідач послався в обґрунтування доводів касаційної скарги.
109. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
110. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду