ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 461/5617/22
провадження № 61-12632св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Львів),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року в складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицького відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного Міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) (далі - Галицький ВДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) та просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду, яка складається з інфляційних втрат як компенсації знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період їх оплати з 07 грудня 2012 року по 20 жовтня 2022 року у розмірі 1 489 320,86 грн, пені у розмірі 1 514 162,32 грн, 3 % річних у розмірі 163 468,00 грн, витрат на оформлення та реєстрацію права власності у розмірі 6 500,00 грн, а також моральну шкоду у розмірі 154 517,16 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що 07 грудня 2012 року він придбав на прилюдних торгах майновий комплекс на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
08 травня 2013 року державний нотаріус Трускавецької державної нотаріальної контори на підставі акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки видав йому свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2014 року визнано недійсними прилюдні торги від 07 грудня 2012 року.
Постановою Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, яка набрала законної сили, визнано недійсними та скасовано: протокол № 13- 0113/12-2 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки; свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.
Оскільки правочин купівлі-продажу був визнаний недійним, сторони підлягають поверненню у попередній стан. Він повернув нерухоме майно, яке було предметом цього правочину, однак у зв`язку з неповерненням йому виконавчою службою грошових коштів, сплачених після перемоги на прилюдних торгах, він звернувся до суду з відповідним позовом.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2022 року стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) на його користь грошові кошти, отримані виконавчою службою як оплата за майно згідно протоколу № 13-0113/12-2 від 07 грудня 2012 року в розмірі 469 621,80 грн, а також з ТОВ "ТД Еліт сервіс" грошові кошти, отримані спеціалізованою організацією як гарантійний внесок по оплаті суми винагороди в розмірі 27 592,35 грн та як винагороду в розмірі 54 632,85 грн.
На спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 625 ЦК України, а тому з виконавчої служби підлягають стягненню інфляційні втрати та три відсотки річних.
Також йому було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, які він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів та неможливістю розпоряджатися своїми коштами протягом 10 років.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки у розмірі 1 489 320,86 грн.
Стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 514 162,32 грн.
Стягнуто з Галицького ВДС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 три проценти річних з простроченої суми у розмірі 163 468,00 грн.
Стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 витрати на нотаріальне оформлення та реєстрацію права власності у сумі 6 500,00 грн.
Стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 перерахував на депозитний рахунок Галицького ВДВС Львівського МУЮ грошові кошти в загальному розмірі 469 621,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, оскільки саме виконавча служба отримала грошові кошти в якості оплати за нежитлові приміщення згідно протоколу №13- 0116/12-2 від 07 грудня 2012 року, то вона повинна повернути грошові кошти, сплачені за недійсним правочином.
З огляду на те, що на момент звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 не були повернуті грошові кошти, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 625 ЦК України.
Позивач не надав належні докази заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, тому в цій частині вимог слід відмовити.
Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 інфляційні збитки у розмірі 206 943,00 грн.
Стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 три проценти річних з простроченої суми у розмірі 42 150,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Стягнуто з Галицького ВДВС у м. Львові Західного МУЮ (м. Львів) на користь ОСОБА_1 786, 54 грн витрат на правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач як переможець прилюдних торгів вніс на депозитний рахунок виконавчої служби грошові кошти в розмірі 469 621,80 грн, які після визнання недійсними прилюдних торгів йому повернуті не були.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.
Судом установлено, що прилюдні торги від 07 грудня 2012 року визнано недійсними рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2014 року, разом з тим постановою Львівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року визнано недійсними та скасовано: протокол проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) та акт державного виконавця від 20 грудня 2012 року з реалізації нерухомого майна, який засвідчував оформлення договірних відносин купівлі-продажу та слугував підставою для видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 08 травня 2013 року № 97.
Тому саме з 24 жовтня 2019 року у державної виконавчої служби виник обов`язок повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 469 621,80 грн, сплачені ним за придбані нежитлові будівлі згідно з актом державного виконавця про реалізацію арештованого нерухомого майна від 20 грудня 2012 року.
Позивач безпідставно зарахував до суми боргу, на яку нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних, суму коштів, які були сплачені ним на рахунок організатора торгів ТОВ "ТД Еліт-Сервіс" в якості гарантійного внеску за лот та доплати винагороди згідно протоколу.
Ураховуючи період прострочення виконання грошового зобов`язання з 24 жовтня 2019 року по 20 жовтня 2022 року, що становить 1092 дні, суму заборгованості 469 621,80 грн, 3% річних становить 42 150,00 грн, інфляційні втрати - 206 943,24 грн.
Стягуючи пеню в розмірі 1 514 162,32 грн, суд першої інстанції належним чином рішення в цій частині не мотивував та не врахував, що стягнення неустойки (пені, штрафу) не входить в диспозицію статі 625 ЦК України, на підставі якої заявлено позовні вимоги.
Сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 6 500,00 грн за послуги приватного нотаріуса є збитками відповідно до статті 22 ЦК України, адже внаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного за результатами електронних торгів, ОСОБА_1 змушений був повернути придбане на прилюдних торгах нерухоме майно, а тому понесені ним витрати на реєстрацію придбаного з торгів майна, які в подальшому визнано недійсними, підлягають відшкодуванню на підставі частини другої статті 216 ЦК України.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржене лише Галицьким ВДВС у м. Львові Західного МУ МЮ (м. Львів) в частині задоволених позовних вимог, з урахуванням приписів статті 367 ЦПК України рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди апеляційним судом не переглядалося.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року та залишити в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 листопада 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 918/203/18, від 02 жовтня 2019 року в справі № 904/51/19, від 02 вересня 2020 року в справі № 910/15758/19, від 28 жовтня 2020 року в справі № 904/3667/19, від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18, від 02 червня 2021 року в справі № 552/5052/20, від 24 червня 2021 року в справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року в справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року в справі № 201/6486/20, від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат можуть бути задоволені за період з дня набрання чинності судовим рішенням про визнання електронних торгів недійсними і до дня звернення до суду з таким позовом.
Працівники виконавчої служби провели торги з порушенням вимог законодавства у 2012 році, внаслідок чого він у період з 2012 року по 2023 рік був позбавлений можливості розпоряджатися своїми коштами.
У разі порушення зобовʼязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовʼязання за кожен день прострочення виконання.
Відтак правильними є висновки суду першої інстанції про стягнення на його користь пені.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова. Також відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі судом касаційної інстанції.
07 листопада 2023 року справа № 461/5617/22 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не переглядалося, а тому Верховним Судом також не переглядається..
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.