ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 372/1381/24
провадження № 61-11573св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик Марія Олексіївна,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Кафідової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У березні 2024 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., у якому просила:
1. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати:
за позивачкою ОСОБА_4 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,1428 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
за відповідачем ОСОБА_2 право власності на частину земельної ділянки, площею 0,1428 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
2. Зняти арешт з земельної ділянки, площею 0,1428 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Разом із позовною заявою ОСОБА_4 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1428 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, цільове призначення якої: 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви посилалась на те, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Фесик М. О. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 754/7728/19 від 02 лютого 2023 року, виданого 02 лютого 2023 року Деснянським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 заборгованості за договором поставки. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 описано та накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_2, зокрема на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який знаходиться на спірній земельній ділянці, площею 0,1428 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068. На даний час є необхідність у зупиненні реалізації спірної земельної ділянки для уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4 як співвласника майна, а також можливості реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року заяву задоволено.
В порядку забезпечення позову зупинено реалізацію арештованого майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,1428 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, цільове призначення: 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належить ОСОБА_2 на праві власності.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. та особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_5 звернулись до суду з апеляційними скаргами.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 15 березня 2024 року скасовано.
Ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого нерухомого майна у даному випадку перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову. Зупинення продажу арештованого нерухомого майна порушує права стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, у зв`язку із чим обраний позивачкою спосіб забезпечення позову не відповідає його меті і завданням цивільного судочинства та є неспівмірним із заявленими нею вимогами.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
12 серпня 2024 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, яку у подальшому уточнила.
В касаційній скарзі заявниця просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 листопада 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ОСОБА_4 посилалась на те, що наразі існує необхідність у зупиненні реалізації арештованого майна - вищезазначеної земельної ділянки для уникнення можливого порушення у майбутньому її прав та охоронюваних законом інтересів, як співвласника цього майна, а також на можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається
як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи,
якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких
він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод
та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Пунктом 5 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків
від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками,
які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року
у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом
в залежності до конкретного випадку.
З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 28 липня 1989 року зареєстрували шлюбі, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1, виданого Київським міським відділом держаної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29 серпня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С. І. за реєстровим № 767, ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, площею 0,1428 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, цільове призначення якої: 02.01 - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
02 лютого 2023 року Деснянським районним судом м. Києва у справі № 754/7728/19 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 збитків за договором поставки у розмірі 2 459 312 грн, неустойки у розмірі 27 436,80 грн та судового збору у сумі 11 879,65 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. від 17 лютого 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання указаного виконавчого листа.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. від 17 лютого 2023 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. від 20 лютого 2023 року у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_2, а саме: на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений будинок знаходиться на спірній земельній ділянці, площею 0,1428 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зазначила, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також звернула увагу, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
Ураховуючи предмет та підстави позову та приймаючи до уваги, що обраний позивачкою ОСОБА_4 спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення реалізації арештованого майна, а саме земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3223186800:05:003:0068, яка належить ОСОБА_2 та на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_2, спрямований на ефективний захист та поновлення її порушених прав, є співмірним із заявленими нею вимогамиі може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстави для забезпечення позову.
Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі.
Посилання апеляційного суду на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову фактично перешкоджає виконанню судового рішення у іншій справі, що набрало законної сили, є безпідставними, оскільки вказаний спосіб забезпечення позову ніяким чином не перешкоджає приватному виконавцю проводити виконавчі дії у межах виконавчого провадження по виконанню цього рішення суду, а саме вживати заходів, направлених на розшук іншого майна, що належить на праві власності боржнику. Тобто зазначений спосіб забезпечення позову не зупиняє виконання судового рішення у іншій справі, а лише зупиняє продаж певного (спірного) майна, яке є предметом спору в іншій справі, а не всього майна боржника.
Більше того, зазначений вид забезпечення позову є ефективним і унеможливлює відкриття нових судових проваджень щодо оспорення результатів торгів у разі, якщо позов про визнання права власності на спірне майно буде задоволено.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21).
З урахуванням наведеного, апеляційним судом безпідставно скасовано ухвалу суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема постанови Верховного Суду: від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20).
Тобто правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного, мають перевагу над висновками колегії суддів цього суду, тому саме вони підлягають застосуванню.
Указане узгоджується з правовими висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17 (провадження № 12-120гс19) та в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19 (пункт 9.27).
При таких обставинах суд апеляційної інстанції помилково прийняв до уваги правові висновки колегії суддів Касаційного цивільного суду, які суперечать правовим висновкам, які містяться у вказаній вище постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21).