ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2025 року
м. Київ
справа № 607/15465/18
провадження № 61-2477св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана Свірським Тарасом Володимировичем, на додаткову постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Костів О. З., Хома М. В., Храпак Н. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовної заяви, судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та заяви про ухвалення додаткового рішення
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому просив:
визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку, площею 182,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 127659361101) з усіма його складовими частинами та земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:07:011:0071;
визнати в порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 127659361101) з усіма його складовими частинами та земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:07:011:0071.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2023 року позов задоволено частково.
В порядку поділу майна подружжя ОСОБА_1 виділено в особисту власність 32/100 ідеальної частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 182,5 кв. м, з усіма його складовими частинами і земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:07:011:0071, з залишенням у власності ОСОБА_2 68/100 ідеальної частки житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 182,5 кв. м, з усіма його складовими частинами і земельною ділянкою під кадастровим номером 6110100000:07:011:0071.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 496,30 грн судового збору з заяви про забезпечення доказів, 5 286 грн судового збору та 5 883,84 грн за проведення експертного дослідження.
Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 грудня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Чапаєва Г. М., та ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Свірський Т. В., залишені без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 серпня 2023 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 року залишені без змін.
02 січня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Свірський Т. В. звернувся до Тернопільського апеляційного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 22 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в Тернопільському апеляційному суді.
Короткий зміст оскарженої додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Свірського Т. В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Ухвалено у справі додаткову постанову, якою стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним в суді апеляційної інстанції, в сумі 5 000 грн.
В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Свірський Т. В. на підставі договору про надання правової допомоги № 2 від 20 лютого 2019 року. Згідно з описом наданих адвокатом послуг, загальна вартість адвокатських послуг становить 32 000 грн. 05 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Чапаєва Г. М. подала до апеляційного суду заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, в яких вказала, що з урахуванням того, що адвокатом Свірським Т. В. відзиви на апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чапаєвої Г. М. подано поза межами визначених строків, адвокат брав участь у двох судових засіданнях, одне з яких тривало декілька хвилин, вважала, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі. Натомість обґрунтованим є розмір в сумі 1 000 грн, що становить вартість одного судового засідання;
при визначенні розміру витрат, апеляційний суд вказав, що апеляційна скарга ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат Свірський Т. В., була залишена без задоволення, а по суті справи останнім було подано два відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_2, а також взято участь у двох судових засіданнях в апеляційному суді (14 та 27 грудня 2023 року), одне з яких тривало 5 хвилин та було відкладено. У детальному описі наданих адвокатом Свірським Т. В. послуг наявна послуга вартістю 2 000 грн за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції;
з огляду на викладене, апеляційний суд, врахувавши заперечення представника позивача щодо неспівмірності заявленої відповідачем до стягнення суми витрат із наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, витраченим часом на надання таких послуг, складність справи та обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги, зробив висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн, яка відповідає критерію розумності, справедливості та виконаній адвокатом роботи.
Що стосується доводів адвоката Чапаєвої Г. М. щодо подання адвокатом Свірським Т. В. відзивів на апеляційні скарги поза межами строку, визначеного в ухвалах про відкриття апеляційних проваджень та передбаченого статтею 360 КПК України, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання стороною позивача ухвал про відкриття апеляційних проваджень у цій справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2024 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника Свірського Т. В., в якій просить додаткову постанову Тернопілького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року змінити, збільшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню із відповідача, до заявлених 22 000 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом проігноровано імперативні положення статті 137 ЦПК України та залишено поза увагою, що відповідач не заявляв клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю;
вказує, що заперечення представника відповідача не може вважатись клопотанням про зменшення суми судових витрат в розумінні статті 137 ЦПК України, оскільки вказане заперечення не містило розумних обґрунтувань щодо неспівмірності заявленої суми, а суть заперечень полягала не у зменшенні суми, а у проханні повністю відмовити у її стягненні;
суд не врахував, що у пункті 39 мотивувальної частини додаткової ухвали від 08 червня 2022 року у справі № 920/1191/20 Верховний Суд зробив висновок про безпідставність клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги без надання будь[1]-яких доказів на підтвердження своїх доводів та без наведення обґрунтованого розрахунку витрат, які є співмірними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження додаткової постанови Тернопілького апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.
У серпні 2024 року матеріали цивільної справи № 607/15465/18 надійшли до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 серпня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 червня 2022 року у cправі № 922/1876/21, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20, від 20 серпня 2020 року у справі № 560/665/19, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20, від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20, від 19 серпня 2022 року у cправі № 908/2287/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Позиція Верховного Суду
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частини друга, третя статті 270 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що:
"43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
"у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат".
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що "з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу".
У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 червня 2022 року у cправі № 922/1876/21, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
у січні 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Свірський Т. В. подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 22 000 грн;
до заяви додані копії:
додаткової угоди від 18 вересня 2023 року до договору про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого доповнено пункт 2 розділу 3 "Плата за надані адвокатом послуги (гонорар). Компенсація додаткових витрат" договору про надання правової допомоги № 2 від 20 лютого 2019 року підпунктом 2.2, виклавши його в такій редакції: 2.2 Вартість послуг адвоката по наданню професійної правничої допомоги клієнту, пов`язаної із апеляційним та касаційним переглядом судової справи № 607/15465/18 за позовом клієнта до ОСОБА_2 про поділ майна, встановлюється в таких розмірах: підготовка та складення апеляційної скарги та/або відзиву на апеляційну скаргу - 10 000 грн за кожен із таких документів; участь в судових засіданнях (в тому числі в режимі відеоконференції) - 1 000 грн за одне судове засідання;
детального опису наданих адвокатом послуг (професійної правничої допомоги) із зазначенням послуг, пов`язаних з апеляційним переглядом справи, наданих адвокатом Свірським Т. В., а саме: підготовка та складення апеляційної скарги 10 000 грн; підготовка та складення відзиву на апеляційну скаргу (стосовно оскарження основного рішення суду) 10 000 грн; підготовка та складення відзиву на апеляційну скаргу (стосовно оскарження додаткового рішення суду) 10 000 грн; участь в двох судових засіданнях в суді першої інстанції 2 000 грн;
у лютому 2024 року ОСОБА_2 подала клопотання, яке підписано представником Чапаєвою Г. М., про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Клопотання мотивовано тим, що адвокатом Свірським Т. В. відзиви на апеляційні скарги представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Чапаєвої Г. М. подано поза межами визначених строків, представник позивача брав участь у двох судових засіданнях, одне з яких тривало декілька хвилин, тому обґрунтованим вважала розмір витрат в сумі 1 000 грн, яка становить вартість одного судового засідання;
при частковому задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, суд апеляційної інстанції вказав, що апеляційна скарга ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат Свірський Т. В., була залишена без задоволення, а по суті справи останнім було подано два відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_2 . У детальному описі наданих адвокатом Свірським Т. В. послуг наявна послуга вартістю 2 000 грн за участь в судових засіданнях в суді першої інстанції. З огляду на викладене, апеляційний суд, врахувавши заперечення представника позивача щодо неспівмірності заявленої відповідачем до стягнення суми витрат із наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим часом на надання таких послуг, складність справи та обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги, зробив висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн, яка відповідає критерію розумності, справедливості та виконаній адвокатом роботи;
аналіз матеріалів справи свідчить про відсутність інформації про отримання позивачем ОСОБА_1 чи його представником адвокатом Свірським Т. В. копії ухвал про відкриття апеляційного провадження разом з копіями апеляційних скарг відповідача ОСОБА_2 на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції. Тому колегія суддів погоджується з твердженнями суду апеляційної інстанції про відхилення аргументів заперечень ОСОБА_2 щодо пропуску позивачем строку для подання відзивів на апеляційні скарги;
з огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками суду апеляційного суду про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 та вважає, що визначена апеляційним судом сума витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, відповідає критерію розумності, справедливості та виконаній адвокатом роботи.
Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не заявляв клопотань щодо зменшення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю, а заперечення представника відповідача не може вважатись клопотанням про зменшення суми судових витрат в розумінні статті 137 ЦПК України, оскільки вказане заперечення не містило розумних обґрунтувань щодо неспівмірності заявленої суми, а суть заперечень полягала не у зменшенні суми, а у проханні повністю відмовити у її стягненні, спростовуються текстом клопотання ОСОБА_2 щодо заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Правильним по суті рішення є в тому випадку, коли воно відповідає вимогам законності й обґрунтованості, оскільки порушення останніх має наслідком зміну або скасування оскарженого судового рішення. Оскаржене судове рішення належить залишати без змін за наявності незначних порушень закону, які вже були усунені при розгляді справи, або ж таких, які можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції. Правило про те, що "не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань" стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).