ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/85/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача-1 - Балтака Д. О. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
позивача-2 - Осадчук К. О. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),
позивача-3 - не з`явилися,
відповідача - Зубілевич Т. В. (адвоката),
прокуратури - Косенка Д. В.,
третьої особи - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольза"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 (колегія суддів: Грязнов В. В. - головуючий, Бучинська Г. Б., Розізнана І. В.) у справі
за позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Житомирської обласної державної адміністрації, 3) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольза",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,
про визнання недійсним на майбутнє договору від 07.08.2018 № 549 про спільну діяльність та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У лютому 2022 року заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Житомирської обласної державної адміністрації (далі - Житомирська ОДА), Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира (далі - КЕВ м. Житомира), в якому просив:
- визнати недійсним договір від 07.08.2018 № 549, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольза" (далі - ТОВ "Кольза") та КЕВ м. Житомира, в редакції з урахуванням внесених змін відповідно до додаткових угод від 13.11.2018, 11.12.2018, 25.01.2019, 02.09.2019, 30.09.2019;
- зобов`язати ТОВ "Кольза" повернути КЕВ м. Житомира земельну ділянку з кадастровим номером 1820885000:06:000:0510 площею 251,8211 га (далі - земельна ділянка).
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що спірний договір від 07.08.2018 № 549 є прихованим договором оренди, його укладено між КЕВ м. Житомира та ТОВ "Кольза" всупереч вимогам статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" без погодження з органом місцевого самоврядування та з порушенням положень статей 1130, 1134, 1137, 1138 Цивільного кодексу України, статей 92, 95, 116, 122, 124, 152 Земельного кодексу України, статей 4, 14- 16 Закону України "Про оренду землі", тому його належить визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.05.2023 (суддя Кудряшова Ю. В.) у справі № 906/85/22 в задоволенні позову Прокурора відмовлено повністю.
2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що договір від 07.08.2018 № 594 за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, сторони скористалися наданим їм правом врегулювати свої відносини на власний розсуд в межах договору про спільну діяльність. Суд першої інстанції зазначив, що як на час укладення спірного правочину, так і станом на день звернення Прокурора до суду з цим позовом Кабінетом Міністрів України не визначений порядок використання земель оборони в господарських цілях. Суд першої інстанції також виснував, що відсутність погодження органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на укладення договору щодо використання земель оборони зумовлена відсутністю приписів законодавства щодо форми і порядку отримання такого погодження. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Прокурора не підлягають задоволенню.
2.3. Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 05.09.2023 у справі № 906/85/22, якою рішення Господарського суду Житомирської області від 15.05.2023 скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову Прокурора.
Визнано недійсним договір від 07.08.2018 № 549, укладений між ТОВ "Кольза" та КЕВ м. Житомира, в редакції з урахуванням внесених змін відповідно до додаткових угод від 13.11.2018, 11.12.2018, 25.01.2019, 02.09.2019, 30.09.2019.
Зобов`язано ТОВ "Кольза" повернути КЕВ м. Житомира земельну ділянку з кадастровим номером 1820885000: 06:000:0510 площею 251,8211 га.
Здійснено розподіл судових витрат.
2.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до умов спірного договору КЕВ м. Житомира фактично передав ТОВ "Кольза" земельну ділянку, що належить до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади. Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись на положення, зокрема, статей 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони", дійшов висновку, що чинним на момент укладення спірного правочину законодавством передбачалося право військових частин за наявності погодження відповідного органу, уповноваженого від імені держави на розпорядження цією землею, надавати дозвіл фізичним та юридичним особам на вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках, що належать до категорії земель оборони. Проте суд апеляційної інстанції виснував, що відсутність порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, унеможливлювала реалізацію такого права. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає неправомірним укладення КЕВ м. Житомира та ТОВ "Кольза" договору від 07.08.2018 № 549, що є самостійною підставою для визнання його недійсним.
Проаналізувавши умови спірного договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що внаслідок укладення договору від 07.08.2018 № 549 ТОВ "Кольза" фактично отримало від КЕВ м. Житомира право на обробіток земельної ділянки на відповідний період. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що між сторонами вчинено удаваний правочин, а саме укладено договір про спільну діяльність для приховування фактично укладеного договору оренди землі. Оскільки КЕВ м. Житомира як постійний користувач земельної ділянки державної власності не наділений правом передавати її іншим особам, зокрема в оплатне користування (оренду), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що укладення спірного договору від 07.08.2018 № 549, який є удаваним договором оренди землі, суперечить вимогам земельного законодавства, що є правовою підставою для визнання його недійсним.
Суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ "Кольза" про застосування строків позовної давності, оскільки встановив, що строк позовної давності Прокурор не пропустив.
Враховуючи задоволення апеляційним судом вимоги про визнання недійсним договору від 07.08.2018 № 549, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення вимоги Прокурора щодо зобов`язання ТОВ "Кольза" повернути КЕВ м. Житомира земельну ділянку.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ТОВ "Кольза" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.2. ТОВ "Кольза", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1- 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 903/54/22, від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, від 07.06.2022 у справі № 915/317/21, від 25.04.2019 у справі № 922/2732/17, від 12.06.2018 у справі № 916/3727/15.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Кольза" вважає за необхідне відступити від висновків, застосованих судом апеляційної інстанції, викладених у постановах Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 815/1784/18, від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 19.06.2019 у справі № 920/22/18. За твердженням скаржника, наведені справи не стосуються земель оборони та не стосуються Збройних Сил України як специфічного суб`єкта господарських відносин.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 17 Конституції України, статей 6, 8, 10, 626- 628 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 77 Земельного кодексу України, статей 1, 2 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2000 № 1171 у подібних правовідносинах, зокрема, при укладенні та виконанні змішаних договорів щодо земель оборони згідно із загальними засадами цивільного законодавства за відсутності їх підзаконного нормативного регулювання та з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Скаржник зазначає про відсутність підзаконного нормативно-правового регулювання суспільних відносин та порушення виконавчим органом державної влади принципу належного урядування.
ТОВ "Кольза" також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: пункту 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (незалучення до участі у справі Кабінету Міністрів України); пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, на підставі незавершеної перевірки дотримання КЕВ м. Житомира в 2021 році норм земельного законодавства).
3.3. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Кольза" без задоволення, а оскаржувану постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22 - без змін. Прокурор вважає безпідставними доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також положень статей 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони".
3.4. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Кольза" без задоволення, а оскаржувану постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22 - без змін. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про визнання недійсним договору від 07.08.2018 № 549, зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції містить відповіді на аргументи сторін, є законною та обґрунтованою.
3.5. Міністерство оборони України у додаткових поясненнях у справі просить задовольнити касаційну скаргу ТОВ "Кольза". Міністерство оборони України зазначає, що спірний договір укладений за результатами конкурсу, переможцем якого визнано ТОВ "Кольза", умовами договору від 07.08.2018 № 549 не передбачена передача земельних ділянок та припинення права користування ними. Міністерство оборони України також зазначає, що Збройні Сили України зацікавлені в укладенні договорів з вирощування сільськогосподарських культур з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ.
3.6. ТОВ "Кольза" надіслало до Верховного Суду електронною поштою та засобами поштового зв`язку до Верховного Суду додаткові пояснення від 16.11.2023.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 07.08.2018 за результатами конкурсу між КЕВ м. Житомира (сторона-1) та ТОВ "Кольза" (сторона-2) укладено договір № 549 про спільну діяльність, відповідно до якого з метою співпраці з підприємствами і залучення додаткових джерел фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в КЕВ м. Житомира, недопущення захоплення земельних ділянок сторонніми особами та недопущення збитків через невикористання земельної ділянки на підставі розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 13.09.2016 № 303/6/27/1380, розпорядження тимчасово виконуючого обов`язки начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 20.04.2018 № 303/21/1/1339 сторони домовилися про спільну діяльність і співробітництво в питанні сумісного використання земель, а саме: вирощування зернових та технічних культур.
4.2. Спільний обробіток землі буде здійснюватися силами та коштами ТОВ "Кольза" щодо проведення необхідного комплексу заходів із забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором (пункт 1.2 договору від 07.08.2018 № 549).
4.3. Згідно з пунктом 3.1 договору від 07.08.2018 № 549 КЕВ м. Житомира зобов`язувався залучити до спільної обробки, що буде проводиться разом з ТОВ "Кольза", земельну ділянку, яка надана КЕВ м. Житомира Міністерством оборони України та перебуває на його обліку. Земельна ділянка площею 251,8211 га (відповідно до державного акта), що підлягає до подальшого уточнення після виготовлення технічної документації із землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості і проведених геодезичних та картографічних робіт, яка розташована за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, військове містечко № 63. в межах, указаних в плані (додаток № 1).
4.4. ТОВ "Кольза" зобов`язалося:
- приступити до господарської діяльності з використання залученої земельної ділянки;
- здійснювати виробничий процес, забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами та відповідними спеціалістами і працівниками;
- вести бухгалтерський облік майна, цінностей, зобов`язань, в тому числі платіжних та інших операцій, пов`язаних із виконанням цього договору, надавати інформацію про фінансові результати спільної діяльності та всі інші необхідні дані, пов`язані зі спільною діяльністю, за письмовим запитом КЕВ м. Житомира;
- нести витрати, що виникли під час виконання цього договору, в межах свого внеску;
- забезпечити підготовку (найм) відповідного персоналу для виконання робіт за цією угодою та за необхідності залучати третіх осіб для виконання сільськогосподарських робіт за згодою КЕВ м. Житомира;
- погоджувати з керівництвом КЕВ м. Житомира час початку і закінчення робіт на залученій ділянці;
- здійснювати своєчасну підготовку ґрунту для проведення сільськогосподарських робіт;
- проводити догляд за посівами сільгоспкультур (внесення добрив, засобів захисту рослин);
- здійснювати охорону посівів власними силами та засобами від посягання сторонніх осіб.
4.5. Пунктом 4 договору від 07.08.2018 № 549 сторонами договору погоджено порядок ведення спільних справ:
- керівництво спільного обробітку ґрунту здійснює ТОВ "Кольза" (підпункт 4.2);
- ведення бухгалтерського та податкового обліку, а також надання статистичної звітності до відповідних органів доручається ТОВ "Кольза" з обов`язковим наданням копії документів КЕВ м. Житомира (підпункт 4.3);
- сплата усіх видів податків та зборів при здійсненні такого виду діяльності здійснюється ТОВ "Кольза" в порядку та у межах, передбачених чинним законодавством та сутністю підприємства, окрім тих видів податків та зборів, які згідно із законодавством покладаються виключно на КЕВ м. Житомира (підпункт 4.4).
- КЕВ м. Житомира має право здійснювати всебічний контроль за діяльністю ТОВ "Кольза" в рамках виконання умов цього договору (підпункт 4.5).
4.6. Пунктом 5.1 договору від 07.08.2018 № 549 сторони погодили, що вартість цього договору складає в межах 10 % від середньої обласної вартості 1 га сільськогосподарських земель, а саме 717 690,14 грн (в т. ч. ПДВ) (з розрахунку: вартість 1 га землі складає 2850,00 грн) на один рік.
4.7. Згідно з пунктом 5.2 цього договору сторони дійшли згоди, що ТОВ "Кольза" перераховує КЕВ м. Житомира грошові кошти у два етапи:
- 1-й етап - до 15.09 кожного року - 20 % від загальної ціни договору, що складає 143 538,03 грн (в т. ч. ПДВ);
- 2-й етап - до 15.11 кожного року - 80% від загальної ціни договору, що складає 574 152,11 грн. (в т. ч. ПДВ).
4.8. Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 договору від 07.08.2018 № 549 сторони погодили, що у 2018 році вартість договору складає 299 037,55 грн (пропорційно кількості місяців його дії у 2018 році (а саме серпень-грудень)), грошові кошти вносяться до 15.11.2018 року.
4.9. Цей договорі вважається укладеним на 7 сільськогосподарських років, тобто до 31.12.2025, з обов`язковим щорічним узгодженням (індексацією) ціни внесків сторін за цим договором на кожний наступний сільськогосподарський рік. Індексація розміру внесків сторін ґрунтується на рівні інфляції в країні на момент визначення розміру внесків. Обов`язкове щорічне узгодження (індексація) ціни внесків проводиться сторонами в строк до 01 січня кожного року. Індексація внесків сторін у 2018 році не проводиться (пункт 8.1 договору від 07.08.2018 № 549).
4.10. 13.11.2018 між сторонами договору від 07.08.2018 № 549 укладено додаткову угоду № 772, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору про спільну діяльність від 07.08.2018 № 549, зокрема:
1.1.1. пункт 1.1 договору від 07.08.2018 № 549 викласти у такій редакції: "З метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності та життєдіяльності у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Житомира, недопущення захоплення земельних ділянок сторонніми особами, та недопущення завдання збитків державі, пов`язаних з невикористання земельної ділянки, Сторони дійшли згоди щодо організації спільної діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 251,8211 га, що розташована на території Романівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області".
1.1.2. пункт 1.2 договору від 07.08.2018 № 549 викласти у такій редакції: "Сторони домовились, що спільний обробіток землі буде здійснюватися шляхом об`єднання спільних зусиль та ресурсів сторін по проведенню необхідного комплексу заходів з забезпечення повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, її збереження, збору врожаю та реалізації".
1.1.3. викласти пункт 3.1 договору від 07.08.2018 № 549 у такій редакції:
"Сторона-1 за цим договором зобов`язується:
- залучити до спільної обробки земельну ділянку, що надана Стороні-1 Міністерством оборони України та перебуває на її обліку. Земельна ділянка площею 251,8211 га (відповідно до державного акта), що підлягає до подальшого уточнення після виготовлення технічної документації із землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в межах, указаних в плані (Додаток № 1);
- здійснювати нагляд за посівами з метою уникнення знищення посівів третіми особами. Такий нагляд здійснюється шляхом періодичного відстеження стану посівів без встановлення цілодобової охорони;
- при відсутності можливості здійснити спостереження за посівами та врожаєм повідомити про це Сторону-2 для тимчасової допомоги у виконанні цього пункту".
1.1.4. викласти пункт 3.2 договору від 07.08.2018 № 549 у такій редакції:
"Сторона-2 за цим договором зобов`язується:
- приступити до виконання своїх зобов`язань за даним договором на протязі двох календарних місяців з дати його укладання;
- здійснювати свій внесок у спільну діяльність з вирощування сільськогосподарської продукції у формі проведення комплексу посівних заходів, вирощування (внесення добрив та засобів захисту) сільськогосподарських культур та збирання врожаю на земельній ділянці після узгодження таких із Стороною-1;
- Сторона-2, виконуючи обов`язки за даним договором залучає власну техніку, посівний матеріал, засоби захисту та живлення рослин, персонал, паливно-мастильні матеріали. Використання агротехнології вирощування сільськогосподарських культур обов`язково узгоджується між Стороною-2 та Стороною-1 в усній або письмовій формі;
- вести бухгалтерський облік по господарським операціям за даним договором;
- після збору врожаю зберігати вирощену продукцію до моменту її розподілу між Сторонами".
1.1.6. Викласти розділ 5 договору від 07.08.2018 № 549 у такій редакції:
"5.1. Вирощена сільськогосподарська продукція підлягає поділу між Сторонами у відсотковому співвідношенні.
5.2. Розподіл вирощеної сільськогосподарської продукції оформляється Актом про поділ та передачу продукції Сторонам договору.
5.3. Акт про поділ та передачу продукції Сторонам договору має бути укладеним на протязі 15 календарних днів від дати закінчення збору врожаю на земельній ділянці.
5.4. Сторона-2 за даним договором отримує 90 відсотків від загального об`єму вирощеної продукції.
5.5. Сторона-1 за даним договором отримує 10 відсотків від загального об`єму вирощеної продукції.
5.6. Сторона-2 зобов`язана на протязі п`яти календарних днів від дати закінчення збору врожаю повідомити про це Сторону-1...
5.9. Зважаючи на той факт, що Сторона-1 є структурною складовою майнового комплексу Міністерства оборони України та головним завданням Сторони-1 є забезпечення на своєму рівні боєздатності Збройних Сил України і Сторона-1 не веде комерційної діяльності, Сторони узгодили, що Сторона-2 бере на себе обов`язок сплачувати щороку на користь Сторони-1 платіж, який буде спрямований на покриття витрат Сторони-1 пов`язаних із участю Сторони-1 у даному договорі.
Даний платіж є соціальною гарантією Сторони-2 щодо незавдання збитків Міністерству оборони України у процесі виконання даного договору, у час непрямої військової агресії зі сторони російської федерації по відношенню до України (збройний конфлікт у Донецькій та Луганській областях).
Розмір такого платежу складає 717690,14 грн. (з розрахунку: вартість 1 га землі складає 2850 грн) за календарний рік.
Сторони погодилися, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 грошові кошти у два етапи:
- 1-й етап - до 15.09 кожного поточного року дії даного договору - 20% від загальної ціни договору;
- 2-й етап - до 15.11 кожного поточного року дії даного договору - 80% від загальної ціни договору....
2.1. Дана додаткова угода набирає чинності з дати її укладання та діє до дати припинення дії договором про спільну діяльність № 549 від 07.08.2018...
2.4. Положення договору про спільну діяльність № 549 від 07.08.2018, які не змінені даною додатковою угодою зберігають свою дію..."
4.11. Як установили суди, 11.12.2018 та 25.01.2019 між сторонами договору від 07.08.2018 № 549 укладено додаткові угоди № 869 та № 42 до цього договору.
4.12. Господарські суди також зазначили, що додатковою угодою від 02.09.2019 № 1 до договору від 07.08.2018 № 549 сторони погодили внесення змін до договору від 07.08.2018 № 549, а саме:
Викласти розділ 5 договору у такій редакції:
"5. Розподіл прибутку від спільної діяльності та розрахунки між Сторонами.
5.1. Прибуток від спільної діяльності підлягає поділу між Сторонами у відсотковому співвідношенні.
5.2. Розподіл прибутку від спільної діяльності оформляється Актом про поділ прибутку від спільної діяльності Сторонам договору.
5.3. Акт про поділ прибутку від спільної діяльності Сторонам договору має бути укладеним на протязі 75 календарних днів від дати закінчення збору врожаю на земельній ділянці.
5.4. Сторона-2 за даним договором отримує 90 відсотків отриманого від спільної діяльності.
5.5. Сторона-1 за даним договором отримує 10 відсотків від прибутку отриманого від спільної діяльності.
5.6. Сторона-2 зобов`язана на протязі п`яти календарних днів від дати закінчення збору врожаю повідомити про це Сторону-1.
5.7. Сторона-1 має право здійснювати контроль за процесом посіву, вирощування та збору врожаю та надавати свої заперечення щодо дотримання технології вирощування сільськогосподарської продукції за даним договором.
5.8. У разі поганої врожайності Сторони спрямовують кошти отримані від реалізації врожаю на покриття збитків.
5.9. Зважаючи на той факт, що Сторона-1 є структурним підрозділом Міністерства оборони України та головним завданням Сторони-1 є забезпечення па своєму рівні боєздатності Збройних Сил України і Сторона-1 не веде комерційної діяльності, Сторони узгодили, що Сторона-2 бере на себе обов`язок сплачувати щороку на користь Сторони-1 соціальний платіж.
Даний платіж є соціальною гарантією Сторони-2 щодо незавдання збитків Міністерству оборони України у процесі виконання даного договору, у час непрямої військової агресії зі сторони російської федерації по відношенню до України (збройний конфлікт у Донецькій та Луганській областях).
Розмір такого платежу складає 717 690,14 грн. (з розрахунку: вартість 1 га землі складає 2850 грн) за календарний рік.
Сторони погодилися, що Сторона-2 перераховує Стороні-1 грошові кошти передбачені даним пунктом, щомісячно, рівними частинами, до десятого числа місяця, що передує розрахунковому.
5.10. Порядок розподілу прибутку від спільної діяльності визначається між Сторонами у додатковій угоді. Сторона-1 делегує Стороні-2 право реалізувати повний об`єм спільно вирощеної сільськогосподарської продукції з подальшою виплатою Стороні-1 Стороною-2 вартості частки прибутку від спільної діяльності Стороні-1. Порядок реалізації продукції, мінімальна вартість продукції, за якою вона може бути реалізована Стороною-2, узгоджується у відповідних додаткових угодах до даного Договору.
5.11. При розподілі прибутку від спільної діяльності у рахунок частки Сторони-1 платіж передбачений п.п. 5.9 даного договору не зараховується..."
4.13. За змістом пункту 2.1 додаткової угоди від 02.09.2019 № 1 до договору від 07.08.2018 № 549 ця додаткова угода набирає чинності з дати її укладення та діє до дати припинення дії договору про спільну діяльність від 07.08.2018 № 549.
4.14. Положення договору про спільну діяльність від 07.08.2018 № 549, які не змінені цією додатковою угодою, зберігають свою дію (пункт 2.4 додаткової угоди від 02.09.2019 № 1 до договору від 07.08.2018 № 549).
4.15. В додатковій угоді від 30.09.2019 № 39 до договору від 07.08.2018 № 549 сторони визначили порядок та умови розподілу і реалізації спільно вирощеної сільськогосподарської продукції (пункт 1.1 цієї додаткової угоди).
4.16. Пунктом 1.2 додаткової угоди від 30.09.2019 № 39 передбачено, що в 2019 році на земельній ділянці площею 200 га зібрано врожай соняшника в розмірі 101,14 тонни.
4.17. Сторони дійшли згоди, що сторона-1 делегує стороні-2 реалізувати соняшник Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" згідно з договором поставки від 12.09.2019 № 141455 в кількості 101,14 т за ціною 8026,45 грн з ПДВ на загальну суму 811 795,36 грн (пункт 1.3 додаткової угоди від 30.09.2019 № 39 до договору від 07.08.2018 № 549).
4.18. Ця додаткова угода набирає чинності з дати її укладення та діє до моменту повного виконання її умов сторонами (пункт 2.1 додаткової угоди від 30.09.2019 № 39 до договору від 07.08.2018 № 549).
4.19. 30.09.2019 КЕВ м. Житомира та ТОВ "Кольза" підписали акт про поділ та передачу продукції.
4.20. Додатковою угодою від 27.05.2021 № 302 до договору від 07.08.2018 № 549 сторони внесли зміни до банківських реквізитів КЕВ м. Житомира.
4.21. Суди попередніх інстанцій зазначили, що земельна ділянка, яка оброблялася спільно КЕВ м. Житомира та ТОВ "Кольза", належить до земель оборони, є державною власністю та надана Бердичівській КЕВ району на підставі Державного акта на право користування землею серії Б, № 022526 (площею станом на 2003 рік - 294,2 га).
4.22. Згідно з директивою Міністра оборони України від 10.01.2005 № Д-322/1/01 та від 18.01.2008 № Д-322/1/01 при розформуванні Коростенської квартирно-експлуатаційної частини (району) до 10.01.2005 та Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини (району) до 31.10.2008 їх правонаступником визначено КЕВ м. Житомира.
4.23. 11.12.2018 про земельну ділянку з кадастровим номером 1820885000:06:000:0510 площею 251,8211 внесено відомості до Державного земельного кадастру.
4.24. У подальшому на підставі Державного акта на право користування землею серії Б, № 022526, КЕВ м. Житомира зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1820885000:06:000:0510 площею 251,8211 га.
4.25. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору від 07.08.2018 № 549 про спільну діяльність та зобов`язання ТОВ "Кольза" повернути КЕВ м. Житомира спірну земельну ділянку.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Ухвалою Верховного Суду від 09.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кольза" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.11.2023 № 29.2-02/3250 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 906/85/22 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 14.11.2023 для розгляду касаційної скарги ТОВ "Кольза" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 906/85/22 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кольза" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/1719/22.
Суд установив, що 12.09.2024 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 916/1719/22 ухвалив постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.10.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 906/85/22 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кольза" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22; зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кольза" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/20/23.
Суд установив, що 15.11.2024 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/20/23 ухвалила постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.11.2024.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2024 у справі № 906/85/22 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кольза" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2023 у справі № 906/85/22.
З урахуванням зупинення провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кольза", а також у зв`язку з необхідністю проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 906/85/22 ця справа розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання усіх процесуальних дій і розгляду касаційної скарги.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Таким чином, Верховний Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Житомирської ОДА, КЕВ м. Житомира про визнання недійсним договору від 07.08.2018 № 549 про спільну діяльність та повернення земельної ділянки. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на те, що спірний договір від 07.08.2018 № 549 є прихованим договором оренди, його укладено між КЕВ м. Житомира та ТОВ "Кольза" всупереч вимогам статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" без погодження з органом місцевого самоврядування та з порушенням положень статей 1130, 1134, 1137, 1138 Цивільного кодексу України, статей 92, 95, 116, 122, 124, 152 Земельного кодексу України, статей 4, 14- 16 Закону України "Про оренду землі", тому його належить визнати недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
5.5. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
5.6. Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
Таким чином, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 916/508/22.
5.7. У справі, що розглядається, Прокурор заперечує дійсність правочину - договору від 07.08.2018 № 549 про спільну діяльність, предметом якого є спільний обробіток земельної ділянки площею 251,8211 га, яка належить до земель оборони та передана КЕВ м. Житомира на праві постійного користування, а також посилається на те, що спірний договір є прихованим договором оренди землі.
5.8. Відповідно до вимог частини 1 статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Згідно із частиною 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Отже, спільна діяльність на основі договору про спільну діяльність є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 927/784/22.
5.9. Відповідно до вимог статті 13 Земельного кодексу України, статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, зокрема земельних ділянок, належить до повноважень Кабінету Miністрів України.
5.10. Згідно із частинами 1 та 4 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
5.11. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" визначено, що військові частини можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування, за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5.12. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до умов спірного договору КЕВ м. Житомира фактично передав ТОВ "Кольза" земельну ділянку, що належить до земель оборони, без рішення (погодження) відповідних посадових осіб Міністерства оборони України та органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади. Посилаючись на положення статей 2, 4 Закону України "Про використання земель оборони", суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає неправомірним укладення КЕВ м. Житомира та ТОВ "Кольза" договору від 07.08.2018 № 549. Суд апеляційної інстанції також виснував, що оскільки КЕВ м. Житомира як постійний користувач земельної ділянки державної власності не наділений правом передавати її іншим особам, зокрема в оплатне користування (оренду), то укладення спірного договору від 07.08.2018 № 549, який є удаваним договором оренди землі, суперечить вимогам земельного законодавства, що є правовою підставою для визнання його недійсним.
5.13. Колегія суддів зазначає, що з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду постійний користувач земельної ділянки не наділений повноваженнями надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений виключно відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.
Подібні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 02.02.2022 у справі № 927/1099/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21(918/672/21), від 21.03.2023 у справі № 917/1550/21, а також у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 916/1719/22, до завершення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 906/85/22, що розглядається.
5.14. У постійного користувача немає повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у державній власності, позаяк особа, якій земельну ділянку надано у постійне користування із земель державної власності, наділяється лише правомочностями володіння і користування нею, а право розпорядження - виключно компетенція власника.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23, до завершення розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 906/85/22, що розглядається.
5.15. Натомість скаржник, не погоджуючись із висновками, викладеними в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
5.16. ТОВ "Кольза", обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.17. Пунктами 1- 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.