ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/2786/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024
у справі №916/2786/23
за заявою Головного управління ДПС в Одеській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД"
про визнання банкрутом,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2786/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД".
2. Постановою Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" банкрутом та відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру.
3. Не погодившись з цим рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просив оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким продовжити строки процедури розпорядження майном у цій справі.
Короткий зміст та мотиви ухвали суду апеляційної інстанції
4. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/2786/23 закрито апеляційне провадження у справі №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024.
4.1. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні матеріали справи не містять, а ОСОБА_1 не надано відповідного рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, яким було уповноважено ОСОБА_1 на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.
Також, як зазначає суд другої інстанції, з матеріалів справи не вбачається формалізації Господарським судом Одеської області статусу ОСОБА_1, як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, шляхом постановлення відповідної ухвали.
4.2. Також суд другої інстанції виходив з того, що зі змісту оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом не вбачається вирішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки самого ОСОБА_1, як учасника (засновника) ТОВ "СОФА ЛТД".
Суд другої інстанції дійшов до висновків про те, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав та обов`язків ОСОБА_1, тобто судом першої інстанції не розглядався й не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ані мотивувальна, ані резолютивна частини оскаржуваної ухвали не містять жодних висновків, суджень, тощо про права та обов`язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. До Верховного Суду від учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/2786/23, а справу направити до Південно-західного апеляційного господарського суду на новий розгляд.
5.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України скаржник у касаційній скарзі зазначає, що при постановлені ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/2786/23 суд апеляційної інстанції порушив частину 1 статті 3, частину 1 статті 254, пункт 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України та застосував надмірний формалізм, закривши апеляційне провадження за його апеляційною скаргою.
Скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №910/24368/14, у постанові від 16.10.2024 у справі № 916/887/23(916/2996/23).
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
6. Ліквідатором ТОВ "СОФА ЛТД" Дарієнком Віктором Дмитровичем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду без змін.
Провадження у Верховному Суді
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2786/23 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.11.2024.
8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2024 у справі №916/2786/23.
Призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 у справі №916/2786/23 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
10. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
11. Об`єктом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
12. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
13. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
14. Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) учасниками у справі про банкрутство (неплатоспроможність) є сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.
15. Так, не погодившись із постановою місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просив оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким продовжити строки процедури розпорядження майном у цій справі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню за наступних підстав.
За твердженням ОСОБА_1, судом першої інстанції не було взято до уваги таке:
- ОСОБА_1 є єдиним учасником (акціонером) боржника, а тому може самостійно здійснювати представництво своїм інтересів у справі про банкрутство;
- скаржник має пряму зацікавленість у ході розгляду цієї справи, з огляду на те, що прийняте судом першої інстанції рішення може вплинути на його права та обов`язки, оскільки існує ризик притягнення останнього до субсидіарної та/або солідарної відповідальності, як орган управляння боржника;
- наданий арбітражним керуючим звіт не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки сума дебіторської заборгованості боржника повністю перекриває суму кредиторської заборгованості перед кредитором, що ініціював провадження у справі про банкрутство;
- строк позовної давності щодо стягнення дебіторської заборгованості станом на час прийняття оскаржуваної ухвали не сплив, а арбітражному керуючому було відомо про наявність дебіторів боржника, а також те, що загальна сума заборгованості перед боржником більш ніж в 66 разів перевищує заборгованість перед кредитором;
- арбітражний керуючий, будучи обізнаним про наявність дебіторської заборгованості, не вчиняв жодних дій щодо її стягнення;
- також арбітражним керуючим безпідставно включено до реєстру вимог кредиторів вимоги АТ КБ "ПриватБанк";
- інформація, яка міститься у відповідях на запит арбітражного керуючого щодо майна та майнових активів боржника, не є актуальною станом на теперішній час;
- кандидатура арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства і призначення такої особи ліквідатором боржника є неправильним застосуванням норм матеріального права з боку суду першої інстанції.
16. Стаття 1 КУзПБ пов`язує уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника саме з рішенням його вищого органу управління, що має визначену нормами корпоративного законодавства форму, зміст та процедуру прийняття.
17. Таке рішення вищого органу управління боржника, прийняте в регламентованому законом та статутом порядку і оформлене протоколом, є доказом уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство.
18. Водночас за наявності у боржника одного учасника (акціонера) він може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів у справі про банкрутство або відповідно до приписів статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 49 Закону України "Про акціонерні товариства" своїм письмовим рішенням уповноважити іншу особу представляти його інтереси.
19. Вступ у справу про банкрутство уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника має відбуватися шляхом подання заяв із процесуальних питань відповідно до статей 169, 170 ГПК України. При цьому уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має підтвердити підстави представництва доказами в порядку статей 74-79 ГПК України, надавши, зокрема, відповідне рішення, оформлене протоколом вищого органу управління боржника.
20. Отже, набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) статусу учасника справи про банкрутство має ґрунтуватися на ухвалі суду про залучення такої особи до участі у справі, постановленій в порядку статті 234 ГПК України.
21. Саме з набранням законної сили такою ухвалою уповноважена особа, окрім належних їй спеціальних прав - брати участь з правом дорадчого голосу у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів боржника, наділяється процесуальними правомочностями учасника справи за статтею 42 ГПК України.
22. Відтак, можливість реалізації повного обсягу процесуальної дієздатності уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника пов`язана з фактом набуття такою особою статусу учасника справи про банкрутство шляхом постановлення судом ухвали про її залучення до участі у справі за результатами розгляду відповідної заяви такої особи.
23. Таким чином, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника має право на оскарження судових рішень, постановлених у справі про банкрутство та у справах, які розглядалися в межах справи про банкрутство, незалежно від того, чи постановлені відповідні судові рішення до чи після призначення такої особи уповноваженою особою, однак за наявності доведення відповідного правового зв`язку між оскаржуваними судовими рішеннями та порушенням інтересів такої особи.
24. У разі уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника після прийняття оскаржуваних цією особою судових рішень остання, як виняток, набуває статусу учасника справи про банкрутство шляхом його схвалення (легітимізації) за наслідком участі цієї особи в судовому засіданні в суді відповідної інстанції.
25. Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14.
26. Водночас, у постанові Верховного Суду від 16.10.2024 року у cправі № 916/887/23(916/2996/23) колегія суддів дійшла висновку, що викладена у постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 правова позиція щодо процесуального порядку набуття уповноваженою особою засновників (учасників, акціонерів) боржника статусу учасника у справі про банкрутство стосується моменту виникнення повного обсягу процесуальної дієздатності та не може обмежувати таку особу без її попередньої легітимізації відповідною ухвалою суду у реалізації гарантованого Конституцією України (пункт 8 частини другої статті 129) права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
27. Тобто уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка попередньо не була визнана учасником справи про банкрутство ухвалою суду за її заявою в порядку статей 169 та 170 ГПК України, не позбавлена права на апеляційне та (у визначених законом випадках) касаційне оскарження судових рішень у такій справі з одночасним доведенням свого статусу на підставі відповідних доказів.
28. Таким правом наділений також засновник (учасник, акціонер) боржника, який володіє 100 % корпоративних прав боржника та, відповідно, може самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
29. Відтак, суди апеляційної чи касаційної інстанції під час вирішення питання прийнятності відповідно апеляційної чи касаційної скарги не позбавлені можливості дослідити отримані докази, зокрема наявності у заявника 100 % корпоративних прав чи відповідного рішення (про уповноваження особи на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника), оформленого протоколом вищого органу управління боржника.
30. Отже, помилковими є висновки суду другої інстанції про відсутність у скаржника права на апеляційне оскарження постанови місцевого господарського суду через відсутність відповідного рішення вищого органу управління боржника, прийнятого в регламентованому законом та статутом порядку і оформленого протоколом, яким було уповноважено ОСОБА_1 на представництво інтересів засновників (учасників, акціонерів) боржника перед третіми особами у справі про банкрутство, а також через відсутність формалізації Господарським судом Одеської області статусу ОСОБА_1, як уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, шляхом постановлення відповідної ухвали.
31. Крім того, суд другої інстанції помилково вважав у оскаржуваній ухвалі, що зі змісту оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом не вбачається вирішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки самого ОСОБА_1, як учасника (засновника) ТОВ "СОФА ЛТД", а також, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав та обов`язків ОСОБА_1, тобто судом першої інстанції не розглядався й не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник.
32. Зазначивши, що ані мотивувальна, ані резолютивна частини оскаржуваної постанови не містять жодних висновків, суджень, тощо про права та обов`язки ОСОБА_1 у відповідних правовідносинах, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у п. 6 резолютивної частини оскаржуваної ОСОБА_1 постанови, судом першої інстанції припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
33. Відтак, з урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов до висновку про те, що апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у справі №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024, на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України.
34. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
35. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
36. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
37. Враховуючи зазначене вище, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідає, а доводи та аргументи скаржника знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.