ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2025 року
м. Київ
справа № 444/2070/20
провадження № 51 - 3193 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Жовківського районного суду Львівської області від 7 грудня 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 19 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019140000000076, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 7 грудня 2023 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК та виправдано у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення згідно п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що він, працюючи на посаді старшого оперуповноваженого Жовківського міжрайонного відділу УСБУ у Львівській області, ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 8:00, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки "Toyota Yaris" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), в порушення вимог пункту 12.4 ПДР, рухаючись з орієнтовною середньою швидкістю послідовно від 90,2 км/год до 73,2 км/год, в межах с. Сопошин Львівської області, автодорогою "Львів- Рава- Руська" (26 км + 500 м) в напрямку міста Рава-Руська, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змін, вчинив на своїй смузі руху наїзд на пішохода ОСОБА_9, який перебігав дорогу зліва направо відносно руху зазначеного автомобіля, внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції, незважаючи на наявність суперечностей у висновках експертиз, які містяться в матеріалах кримінального провадження, необґрунтовано відкинув усі докази сторони обвинувачення, при цьому, взявши до уваги лише ті докази, які виправдовують ОСОБА_8, не врахував в повній мірі і не надав об`єктивної та всебічної оцінки всім обставинам, які мали значення для доведення його винуватості. Переглядаючи вирок в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 419 КПК, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, своїх висновків належним чином не мотивував, не зазначив підстав, з яких усі доводи апеляційної скарги визнав необґрунтованими, обмежившись при цьому відображенням мотивів ухвалення виправдувального вироку та загальним формулюванням про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказує, що апеляційний розгляд відбувся без участі потерпілої, з врахуванням відсутності даних про її належне повідомлення про дату, час та місце справи.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисники виправданого ОСОБА_8 -адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7, просять залишити постановлені у кримінальному провадженні судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Виправданий та його захисники заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Доводи прокурора про порушення апеляційним судом ч. 4 ст. 405 КПК, оскільки розгляд справи в суді апеляційної інстанції відбувся без участі потерпілої, належним чином не повідомленої про судове засідання, є безпідставними.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 405 КПК неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов`язковою, апеляційний розгляд відкладається.
За приписами ч. 2 ст. 318 КПК судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.
З аналізу наведених норм видно, що участь потерпілого в судовому засіданні на стадії апеляційного розгляду не є обов`язковою.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційним судом на адресу потерпілої ОСОБА_10 направлялися як ухвала про відкриття провадження з копією апеляційної скарги прокурора, так і ухвала про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду на 19 березня 2024 року на 15:00, які згідно зворотних повідомлень потерпілою ОСОБА_10 отримані.
Будь-яких заяв про бажання приймати участь у розгляді апеляційної скарги прокурора потерпіла до суду не подавала.
Таким чином апеляційний суд належним чином повідомив потерпілу про дату, час і місце апеляційного розгляду, однак остання скористалася наданим їй ст. 56 КПК правом і не брала участі у апеляційному перегляді, а тому доводи касаційної скарги прокурора в цій частині є безпідставними.
Разом з тим колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог ст. 419 КПК.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей,
Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тобто, суд апеляційної інстанції повинен перевірити і проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними у справі матеріалами та дати на кожен вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_8 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції за результатом розгляду кримінального провадження дійшов висновку, що вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, не доведено доказами, в діянні ОСОБА_8 встановлена відсутність складу кримінального правопорушення, оскільки стороною обвинувачення не доведена та судом не встановлена обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу злочину, а саме причинний зв`язок між діянням і наслідками.
При цьому місцевий суд відкинув як докази обвинувачення-висновки судових експертів № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406 в частині встановлення причинного зв`язку між порушенням обвинуваченим правил дорожнього руху та фактом дорожньо-транспортної пригоди, а також в частині того, що водій ОСОБА_8 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, мотивуючи це тим, що оскільки вищезазначені висновки були проведені на підставі вихідних даних тільки відеозапису, без даних слідчого експерименту, без дослідження руху зустрічного автомобіля, без дослідження моменту потрапляння пішохода в оглядове поле водія ОСОБА_8, та враховував висновок № СЕ- 19/114-22/10356-ІТ від 4 липня 2022 року з тих мотивів, що цей висновок був наданий з врахуванням слідчого експерименту від 25 травня 2022 року та узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_11 .
Не погоджуючись із виправдувальним вироком суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних обґрунтувань просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується письмовими та речовими доказами, показаннями свідків та документами, зокрема, висновками експертів ОНДІСЕ та КНДІСЕ, якими встановлено причини, що послугували спричиненню ДТП.
При цьому зазначав, що висновок № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 4 липня 2022 року, який покладений в основу виправдувального вироку, суперечить обставинам, встановленим в ході досудового розслідування, оскільки в ньому взято за основу технічно неспроможні покази обвинуваченого, а також неправильні вихідні дані, зокрема, щодо відстаней, встановлених в ході огляду місця події та траєкторії руху пішохода, його швидкості руху, які суперечать відеозапису.
Звертав увагу на те, що судом першої інстанції, враховуючи суперечність експертних висновків, необґрунтовано та безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання сторони обвинувачення про проведення додаткового огляду місця події, проведення слідчого експерименту з врахуванням наявного відеозапису ДТП та з безпосереднім свідком ОСОБА_12, проведення повторної комісійної автотехнічної експертизи обставин наїзду для усунення таких суперечностей.
Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК, апеляційний суд належним чином не проаналізував всі доводи апеляційної скарги прокурора, не надав належної оцінки зібраним доказам, зокрема висновкам судових експертиз № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406, в обґрунтування рішення про залишення виправдувального вироку суду першої інстанції без зміни поклав ті ж мотиви, якими місцевий суд обґрунтовував рішення про виправдання ОСОБА_8, однак своїх власних висновків не зробив.
При цьому апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідно до висновку № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 4 липня 2022 року, який на відміну від висновків судових експертів № 20-1298 та № 19-3017/3018/5406 був наданий з врахуванням встановлених слідчим експериментом від 25 травня 2022 року обставинами події, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стали дії пішохода ОСОБА_9 .
Також суд апеляційної інстанції зазначив, що стороною обвинувачення жодним чином не доведено, що висновок № СЕ-19/114-22/10356-ІТ від 4 липня 2022 року суперечить обставинам, встановленим в ході досудового розслідування, як і не доведено технічну неспроможність показів обвинуваченого та неправильність вихідних даних вказаного висновку, зокрема, щодо відстаней, встановлених в ході огляду місця пригоди, траєкторії руху та швидкості пішохода.
Разом з тим, визнаючи голослівними та безпідставними посилання сторони обвинувачення на те, що експерт ОСОБА_13, яким було зроблено вищезазначений висновок судової інженерно-транспортної експертизи, в ході допиту в суді першої інстанції визнав, що ним надано неправильний висновок, а його показання невірно відображені у вироку, апеляційний суд без дослідження звукозапису судового засідання, де було допитано вказаного експерта чи його повторного допиту в суді апеляційної інстанції, надав оцінку його показанням.
Зазначене свідчить про формальний підхід апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги прокурора, а саме недотримання вимог ст. 419 КПК. Отже, під час розгляду справи суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для його скасування.
Водночас такі порушення перешкоджають суду касаційної інстанції дійти безспірного висновку про правильність чи неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, це питання має вирішити апеляційний суд за наслідками нового розгляду, а тому касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково.
Під час нового апеляційного розгляду необхідно врахувати наведене у цій постанові, належним чином перевірити усі доводи апеляційної скарги, ретельно дослідити обставини, на які посилається прокурор у апеляційній скарзі, як на ті, що, на його думку, призвели до ухвалення необґрунтованого вироку та, залежно від установленого, постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням у ньому ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд