ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 569/8767/23
провадження № 61-1273св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду
від 21 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В.,
Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України
у Рівненській області, Фонду соціального страхування України, треті особи: голова комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматський О. О., голова комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області
Савич Т. О., Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ Пенсійного фонду), про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов з урахуванням уточнень мотивований тим, що з 01 липня 2017 року ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області (далі - Управління).
18 січня 2023 року позивачка отримала попередження від 16 січня 2023 року № 04-26-132 про скорочення чисельності та штату працівників Управління на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року № 9-ОД, а наказом від 18 квітня 2023 року
№ 190-к її було звільнено із займаної посади 18 квітня 2023 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Позивачка вважала, що голова комісії з реорганізації Управління не забезпечив дотримання процедури її вивільнення та працевлаштування
у зв`язку з реорганізацією Управління. Її було звільнено з роботи
з порушенням статей 40, 49-2 КЗпП України, оскільки не було запропоновано іншої посади на підприємстві-правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення, та голова комісії з реорганізації Управління діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
ОСОБА_1 з урахуванням уточнень просила визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області від 18 квітня 2023 року № 190-к за підписом голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області Савич Т. О., про звільнення ОСОБА_1 18 квітня 2023 року у зв?язку зі скороченням чисельності і штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України; поновити її на рівнозначній посаді в ГУ Пенсійного фонду; стягнути з ГУ Пенсійного фонду на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 липня
2023 року до участі у справі залучено правонаступника Управління - ГУ Пенсійного фонду. Виключено зі складу учасників справи Фонд соціального страхування України і третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: голову комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О. О., голову комісії з реорганізації Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області Савич Т. О.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня
2023 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області від 18 квітня 2023 року № 190-к за підписом голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області Савич Т. О. про звільнення ОСОБА_1 18 квітня 2023 року
у зв?язку із скороченням чисельності та штату працівників відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді в ГУ Пенсійного фонду.
Стягнено з ГУ Пенсійного фонду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 88 973,38 грн.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що звільнення позивачки відбулося
з порушення норм трудового законодавства. Суд не встановив жодних заборон на переведення позивачки як працівника без проведення конкурсу
у разі реорганізації юридичної особи (працівники якої не є державними службовцями) на посаду державної служби до органу, приєднання якого здійснюється внаслідок реорганізації. Врахувавши, що відповідач
є правонаступником, до якого перейшли обов`язки в частині трудових відносин, суд вважав, що поновлення на рівнозначній посаді, яку займала ОСОБА_1 в органах Фонду соціального страхування (заступник начальника відділу медичних та соціальних послуг управління виконавчої дирекції), можливе. З урахуванням того, що звільнення позивачки відбулось незаконно, суд вважав за можливе стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року апеляційну скаргу ГУ Пенсійного фонду задоволено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня
2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову
в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зробив висновок, що роботодавець вимоги статей 40, 49-2 КЗпП України виконав.
ОСОБА_1 не вчинила активних дій для отримання бажаної роботи,
а обрала тип поведінки у відносинах з правонаступником роботодавця пасивного очікування на автоматичне переведення її на рівнозначну посаду
в ГУ Пенсійного фонду, який є юридичною особою публічного права,
а аналогічні посади рівня заступника начальника відділу, на яку вона претендувала, всі є посадами державної служби, що суперечить частині п?ятій статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та в цілому Закону України "Про державну службу". ОСОБА_1 не могла бути введена до штату, який затверджується Пенсійним фондом України,
в установі, яка є підрозділом органу виконавчої влади і є юридичною особою публічного права, посада аналогічна тій, яку обіймала позивачка в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Рівненській області в некомерційній самоврядній організації, яка не підпадає під дію норм Закону України "Про державну службу". Наведене вказує не тільки на неправильність обраного ОСОБА_1 способу захисту права, яке вона вважала порушеним та на інертність дій самої позивачки щодо реалізації свого права на працю, а й на безпідставність її вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
22 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням нової редакції просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року та залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2023 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не запропонував позивачці жодної із вакантних посад. Висновок апеляційного суду про те, що позивачка не зверталась до відповідача щодо працевлаштування, є помилковим.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених упостановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
06 березня 2024 року ГУ Пенсійного фонду подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що при звільненні позивачки не було допущено порушень трудового законодавства, оскільки роботодавець діяв в тих межах, які дозволяло нормативне регулювання. Враховуючи конкуренцію загальних норм трудового права та спеціальних стосовно прийняття на посаду та проходження публічної служби, для його врегулювання ОСОБА_1 необхідно було виконати норми частини п?ятої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Рівненського міського суду Рівненської області.
08 квітня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу,
а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені
у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 перебувала на посаді заступника начальника відділу медичних та соціальних послуг Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Рівненській області до 18 квітня 2023 року.
У попередженні про наступне звільнення від 18 січня 2023 року № 04-26-132 зазначено, зокрема, що посаду, яку займає ОСОБА_1, буде скорочено, враховуючи пункт 2 розділ VІІ Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", постанову Кабінету Міністрів України від
27 грудня 2022 року № 1442, наказ комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 16 січня 2023 року № 9-ОД, наказ Управління
від 16 січня 2023 року № 07-к і № 08-к.
ОСОБА_1 у попередженні повідомлена, що скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України і його управлінь, а тому інша робота у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування України їй не пропонується. Також
є посилання на те, що згідно з роз`ясненнями Міністерства економіки України від 13 січня 2023 року № 4706-05/1622-03 ні законодавством про працю, ні законодавством, що регулює порядок призначення на посади державної служби не передбачено можливості переведення працівника, який працює за трудовим договором на посаду державної служби до органу, приєднання до якого здійснюється внаслідок реорганізації.
Наказом від 05 квітня 2023 року № 81-в ОСОБА_1 з 06 квітня 2023 року достроково припинено відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надану наказом від 17 вересня 2020 року № 346-в, та дозволено приступити до виконання своїх обов`язків з урахуванням частини дев?ятої статті 179 КЗпП України. Підстава - заява ОСОБА_1 від
27 березня 2023 року.
Наказом від 18 квітня 2023 року № 190-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 18 квітня 2023 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставою видання цього наказу зазначено попередження про наступне звільнення від 18 січня 2023 року № 04-26-132.