ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1260/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
представників учасників справи:
позивача - Єгорова В. С.,
відповідача - Гарбузюк Р. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024
(суддя Петрашко М. М.)
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024
(судді Панова І. Ю., Зварич О. В., Якімець Г. Г.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"
про стягнення 54 194 109,84 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Історія справи
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "ОГС "Львівгаз", відповідач), в якому просить стягнути з відповідача 54 194 109,84 грн, з яких 41 586 344,30 грн основного боргу, 7 050 825,76 грн пені, 4 158 634,53 грн штрафу, 620 276,99 грн 3% річних та 778 028,26 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, порушуючи умови пункту 4.3 договору купівлі-продажу природного газу від 21.06.2022, оплату за переданий газ здійснив лише частково, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача становить 41 586 344,30 грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу позивач на підставі пункту 6.3 договору нарахував відповідачу пеню і штраф та, керуючись частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (продавець) та АТ "ОГС "Львівгаз" (покупець) 21.06.2022 уклали договір купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3278-ОГРМ, за умовами якого (включаючи усі зміни та доповнення):
- цей договір регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням. На виконання умов Положення та цього договору покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною, відповідальною за добовий небаланс групи, є ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ "ГК "Нафтогаз України". Продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог Положення покупцем, зобов`язується передати у власність покупцю природній газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором (пункти 1.1- 1.3);
- покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду (пункт 4.3);
- за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10 % (десять відсотків) від суми простроченого платежу (пункт 6.3).
2.2. Як стверджує позивач, відповідач, порушуючи умови пункту 4.3 договору, оплату за переданий газ здійснив лише частково, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача становить 41 586 344,30 грн.
2.3. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу позивач на підставі пункту 6.3 договору нарахував відповідачу пеню в сумі 7 050 825,76 грн і штраф в сумі 4 158 634,53 грн та відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нарахував 3 % річних в сумі 620 276,99 грн та інфляційні втрати в сумі 778 028,26 грн.
2.4. Відповідач проти позову заперечив та зазначив, що додатковими угодами № 2 і № 4, які позивач не долучив до позовної заяви, сторони погодили обсяги газу, вартість якого відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 договору складає 7420,00 грн з ПДВ за 1000 м3, виклали у відповідних редакціях пункт 2.2.1 пункту 2.2 договору. Однак всупереч цим умовам договору позивач в ряді газових місяців спірного періоду до частини обсягу переданого газу застосував іншу ціну. У зв`язку із зазначеним, на думку відповідача, загальна сума неправомірних нарахувань склала 156 157,01 грн.
2.5. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач також посилався на заяву від 03.06.2024 № 1 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, на думку відповідача, припинено зобов`язання АТ "ОГС "Львівгаз" щодо сплати основного боргу за переданий газ в сумі 41 163 123,22 грн.
2.6. Крім того, у відзиві на позовну заяву на підставі частини першої статті 233 Господарського кодексу України АТ "ОГС "Львівгаз" просить зменшити розмір пені до 705 082,58 грн і зменшити розмір штрафу до суми 415 863,45 грн.
3. Короткий зміст судових рішень
3.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 19.09.2024 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача 41 586 344,30 грн основного боргу, 4 230 495,46 грн пені, 2 495 180,72 грн штрафу, 620 276,99 грн 3% річних, 778 028,26 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3.2. Рішення мотивував тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, водночас, взявши до уваги важкий фінансовий стан АТ "ОГС "Львівгаз", поведінку відповідача щодо проведення розрахунків загалом за договором, оптимальний баланс інтересів сторін у даному спорі визнав за можливе зменшити нараховані та заявлені до стягнення пеню і штраф на 40 %.
3.3. Щодо поданої відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог зазначив, зокрема, що відповідач не подав первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити здійснення господарської операції та ті обставини, про які йдеться у заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог. Також вказав, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1847/24 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до АТ "ОГС "Львівгаз", в якій позивач оскаржує заяву № 1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а отже, вимоги відповідача, про які йдеться у заяві № 1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є спірними.
3.4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.11.2024 рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 залишив без змін.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування
4.1. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, в якій просить їх скасувати в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних і штрафних санкцій в сумі 43 556 261,87 грн та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.
4.2. Зазначив, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19, від 07.08.2024 у справі № 920/481/23, щодо застосування статті 204 ЦК України. Відповідно оскільки суди не встановили нікчемність заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, а також наявність судового рішення про визнання недійсним цього одностороннього правочину, тому помилково не врахували припинення цим правочином частини грошових зобов`язань, які є предметом спору у цій справі.
4.3. Скаржник також посилається на пункт 15 постанови Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21 та зазначає, що викладений у цьому пункті висновок не було застосовано судами під час розгляду справи, а саме, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту". Скаржник стверджує, що позивач не скористався правом, передбаченим статтями 183, 237 ГПК України, на подачу до закінчення підготовчого провадження у справі позову про визнання недійсним правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
4.4. Посилається скаржник і на неврахування судами правових висновків, викладених у пунктах 49, 51 постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, внаслідок чого, на переконання скаржника, суди дійшли помилкових висновків про те, що вимоги, зазначені у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, є спірними.
5. Позиції інших учасників справи
5.1. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
6.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.3. Ухвалені в цій справі судові рішення попередніх інстанцій оскаржуються відповідачем щодо того, що суди, розглянувши заяву відповідача від 03.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, фактично її відхилили та, відповідно, задовольнили позовні вимоги без урахування цієї заяви. У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині суми заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкції на загальну суму 43 556 261,87 грн, яка, як він зазначає, погашена одностороннім правочином від 03.06.2024. При цьому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду скаржником не оскаржуються в частині висновків судів щодо фактичної доведеності матеріалами справи обґрунтованості наявності заборгованості за договором та правомірності нарахування пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних втрат. Тому правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами в цій частині колегія суддів не перевіряє.
6.4. Як встановили суди попередніх інстанцій, позовні вимоги про стягнення з відповідача 41 586 344,30 грн основного боргу, 7 050 825,76 грн пені, 4 158 634,43 грн штрафу, 778 028,26 грн інфляційних втрат та 620 276,99 грн 3 % річних є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення пені та штрафу на 40 % та, відповідно, стягнули 4 230 495,46 грн пені, 2 495 180,72 грн штрафу.
6.5. Водночас при розгляді заяви відповідача від 03.06.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, за якою, як стверджує відповідач, припинено його зобов`язання щодо сплати основного боргу за переданий газ в сумі 41 631 123,22 грн, а також сум пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних втрат, про які зазначено у заяві, суди попередніх інстанцій виснували, що відповідач не подав первинних документів бухгалтерського обліку, які б могли підтвердити здійснення господарської операції та ті обставини, про які йдеться у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог, а оскільки у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1847/24 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до АТ "ОГС "Львівгаз", в якій позивач оскаржує вказану заяву відповідача, а отже, вимоги АТ "ОГС "Львівгаз", зазначені у заяві № 1 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, є спірними.
6.6. Відповідно до частин першої-третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
6.7. Згідно із частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
6.8. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
6.9. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому).
6.10. Таким чином, із системного аналізу наведених вище положень законодавства вбачається, що вчинення одностороннього правочину в порядку статті 601 ЦК України вимагає наявності двох зобов`язань й існування цих зобов`язань має бути підтверджено належним чином для здійснення відповідного зарахування.
6.11. Як вбачається зі змісту судових рішень, суди, відхиляючи доводи відповідача про припинення зобов`язання зарахуванням, вказали на те, що відповідач не подав доказів, які б могли підтвердити ті зустрічні зобов`язання, про які йдеться у заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог.
6.12. Отже, у цьому випадку йдеться не про заперечення проти заяви про зарахування зустрічних вимог (як-то помилково вважає скаржник), а про непідтвердженість самого зустрічного зобов`язання та вимог відповідача як кредитора, адже сама по собі його заява про зарахування таким доказом не є.
6.13. У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на яку посилається скаржник та правову позицію щодо застосування статей 601, 602 ЦК України в якій суди попередніх інстанцій врахували при прийнятті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновків, зокрема, про те, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (пункт 51).
6.14. Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для проведення зарахування щодо непідтвердженого документально зустрічного зобов`язання не суперечать наведеним у цій постанові висновкам.
6.15. Водночас Верховний Суд у постановах від 21.06.2018 у справі № 917/1862/16, від 13.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 13.11.2019 у справі №910/16135/18 зазначав, що штрафні санкції та інші нарахування на суму основного боргу можуть бути предметом зарахування зустрічних однорідних вимог в разі підтвердження їх нарахування документально, тобто підтвердження їх реальності, зокрема, зарахування є можливим у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, а також у разі наявності судового рішення, що набрало законної сили, про стягнення штрафних санкцій та/або передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань, оскільки в такому випадку в судовому рішенні будуть чітко встановлені розміри боргових зобов`язань, їх розмір матиме ясний та безспірний характер, а з моменту набрання таким судовим рішенням законної сили відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 та частини першої статті 1291 Конституції України такі судові рішення підлягатимуть обов`язковому виконанню.
6.16. Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, наведених у постановах від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19, від 07.08.2024 у справі № 920/481/23 щодо застосування статті 204 ЦК України, колегія суддів зауважує, що у зазначених скаржником справах стаття 204 ЦК України була застосована відповідно до встановлених обставин справи, які у кожній з цих справ є індивідуальними.
6.17. Доводи скаржника про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.12.2022 у справі № 910/16463/21, в контексті того, що, як зазначає скаржник, позивач не скористався правом, передбаченим статтями 183, 237 ГПК України, та до закінчення підготовчого провадження у цій справі не подав позов про визнання недійсним правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки у межах цієї справи саме відповідач мав довести виникнення зустрічного зобов`язання для припинення власного. Відповідно суди розглянули та врахували заперечення позивача, подані ним в межах реалізації своїх процесуальних прав, щодо того, що виникнення його зустрічного зобов`язання (як передумова припинення зобов`язання відповідача) документально не підтверджено. Для встановлення судом обставин доведеності/недоведеності зустрічного зобов`язання не є необхідним подання позову про недійсність заяви про зарахування зустрічних вимог.
6.18. Таким чином, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів про часткове задоволення позовних вимог. При цьому доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.