ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2025 року
м. Київ
справа № 826/13026/18
касаційне провадження № К/9901/10861/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.12.2018 (суддя Кармазін О.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді - Губська Л.В., Степанюк А.Г.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офіс, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0006374105, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 902046,85 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що ним дійсно 13.10.2017 помилково був поданий уточнюючий розрахунок №9212439549, яким зменшено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість, однак, 17.10.2017 платником знов було подано уточнюючий розрахунок №9214446002, яким було збільшено попередньо зменшену суму податку на додану вартість. Позивач вважає безпідставним застосування до нього штрафних санкцій, оскільки зазначені коригування не вплинули на суму податкового зобов`язання по сплаті до бюджету задекларованої в декларації за серпень 2017 суми податку на додану вартість.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019, у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем в порушення вимог абзацу 3 пункту 50.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протиправно не було нараховано штрафну санкцію у розмірі трьох відсотків від суми збільшення податкового зобов`язання з податку на додану вартість з підстав подання ним уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відображено збільшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень 2017 у сумі 18040937,00 грн.
Суди також дійшли висновку, що на штрафні санкції, застосовані контролюючим органом, не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, крім іншого, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Водночас, на зобов`язання поточних кредиторів згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на неврахування судами, що на нього розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за подання ним уточнюючого розрахунку відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України. Скаржник також доводить неврахування судами, що ним перед коригуванням податкових зобов`язань з податку на додану вартість у бік збільшення, за яким контролюючим органом нараховано штрафні санкції, помилково було скориговано цю суму у сторону зменшення, що і стало підставою для подальшого коригування, яке не вплинуло на суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за серпень 2017 року.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.04.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.01.2025 визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у попередньому судовому засіданні і призначив справу до розгляду на 29.01.2025.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
У справі, що розглядається, суди установили, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку Товариства з питань правильності даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2017 (уточнюючий розрахунок від 15.10.2017 №9214446002), за результатами якої складено акт від 11.06.2018 №1709/28-10-41-05/22800735 (далі - акт перевірки), яким встановлено не нарахування та не сплату платником штрафу у розмірі трьох відсотків від суми збільшення податкового зобов`язання відповідно до абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України.
До таких висновків дійшов контролюючий орган, оскільки позивач самостійно виявив факт заниження податкового зобов`язання минулих періодів, подав уточнюючий розрахунок та був зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.07.2018 №0006374105 на суму 902046,85 грн, яким до платника застосовано штраф у розмірі п`яти відсотків від самостійно нарахованого заниження податкового зобов`язання (недоплати) на підставі абзацу 1 пункту 120.2 статті 120 ПК України з урахуванням положень абзаців 3-5 пункту 50.1 статті 50 ПК України.
Судами також установлено що 15.10.2017 платником подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість №9214446002 у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому відображено збільшення позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за серпень 2017 у сумі 18040937,00 грн. Однак платником не нараховано і не сплачено штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
З уточнюючого розрахунку від 13.10.2017 №9212439549 та квитанції, тобто поданого до вищезгаданого розрахунку, вбачається, що позивачем позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, зазначене у декларації за серпень 2017 року у розмірі 18 040 937,00 грн, в уточнюючому розрахунку від 13.10.2017 уточнений показник визначений із значенням "-", різниця склала "-18040937,00 грн.".
Внесення змін до податкової звітності врегульовані положеннями статті 50 ПК України.
Так, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Абзацом третім пункту 50.1 статті 50 ПК України визначені строки сплати недоплачених сум податкових зобов`язань у разі виявлення самостійно платником податків факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів.
З аналізу наведених норм вбачається, що у разі виявлення заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, платник податків зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність у позивача обов`язку у разі виявлення ним заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів подати уточнюючий розрахунок із визначенням сум податкових зобов`язань з нарахуванням і сплатою штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Щодо тверджень скаржника про дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, колегія суддів зазначає наступне.
Як установлено судами, Товариство перебуває у процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.05.2004 у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції, до 19.01.2013.
19.01.2013 набрав чинності Закон №4212-VI, яким Закон №2343-ХІІ викладено в новій редакції. Пунктом 1-1 розділу Х "Прик