ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 285/7632/23
провадження № 61-14136св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_3, від імені якого діє адвокат Семенька Василь Михайлович, на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б., а також ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ващук Юлія Сергіївна, на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року у складі судді Літвин О. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 рокуу складі колегії суддів: Коломієць О. С.,
Шевчук А. М., Талько О. Б., і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що вони з відповідачкою перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області суду від 01 лютого
2021 року у справі № 285/77/21 було розірвано.
3. У період шлюбу у них народилась дитина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з відповідачкою.
4. Зазначав, що з моменту розірвання шлюбу у них почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні сина, його відвідувань, відповідачка почала створювати перешкоди у спілкуванні з дитиною. У позасудовому порядку вирішити питання участі у вихованні дитини неможливо.
5. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і визначити йому наступні способи участі у вихованні сина: шляхом вільного спілкування та побачення з ним без присутності матері кожної останньої суботи та неділі календарного місяця з 9:00 год суботи до 20:00 год неділі з можливістю ночівлі дитини у батька у кв. АДРЕСА_1 ; проведення спільного відпочинку під час канікул тривалістю 7 днів у зимовий період часу та 21 день у літній період часу з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів та за домовленістю між батьками; встановити необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку.
Стислий виклад позиції інших учасників справ
6. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що вона ніколи не перешкоджала та не має наміру перешкоджати спілкуванню та побаченням батька ОСОБА_1 з сином. Натомість він вчиняв домашнє насильство в сім`ї, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, а одне лише бажання позивача спілкуватися із сином не може вважатися проявом батьківського піклування та дійсного наміру брати участь у вихованні дитини. Також посилалася на те, що син сам не хоче спілкуватись з батьком, який будь-яких спроб налагодити контакт з ним не вживав. Зазначала, що у березні 2022 року вона, без погодження з колишнім чоловіком, в цілях безпеки разом із сином виїхала до Німеччини, де наразі дитина проживає і навчається. Зрідка вони приїжджають до України, до відома батька про це не ставлять, оскільки вважає, що у неї відсутній такий обов`язок. Крім того,
ОСОБА_2 категорично заперечила щодо запропонованого позивачем графіку побачень із сином, зазначала, що не проти, щоб вони бачились, але без ночівлі і без проведення канікул разом.
7. Орган опіки та піклування посилався на неможливість надання висновку щодо визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином, з огляду на те, що мати і дитина перебувають за кордоном.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду першої інстанції
8. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року позов задоволено частково.
9. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
10. Встановлено ОСОБА_1 для участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 наступні способи участі: проведення спільного відпочинку щорічно влітку 21 день поспіль та взимку 7 днів під час канікул, з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів, без присутності матері, але за її попереднім узгодженням, в інші дні за спільною домовленістю між батьками дитини; необмежене спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та іншого можливого зв`язку.
11. Зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти ОСОБА_1 не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про початок канікул, місцезнаходження дитини та виникнення поважних обставин, коли зустріч батька з дитиною є неможливою.
12. Зобов`язано ОСОБА_1 повідомляти ОСОБА_2 не пізніше ніж за два тижні до передбаченого графіком побачення з дитиною засобами телефонного зв`язку чи доступними месенджерами про намір прибути для побачення з сином. У задоволенні решти вимог відмовлено.
13. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на встановлений сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, відсутність доказів, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, а також беручи до уваги небажання відповідачки забезпечувати батькові можливість брати участь у вихованні дитини, наявні підстави для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні. Заслухану думку дитини суд вважав такою, що не відповідає її інтересам, сформованою за обставин особистісного конфлікту між його батьками. Зауважено, що безпосередня участь батька у вихованні хлопчика, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав й обов`язків позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини.
14. Водночас, з огляду на те, що на час вирішення справи дитина перебуває за кордоном, суд першої інстанції вважав, що єдиним можливим способом спілкування з дитиною стануть засоби дистанційного зв`язку та проведення спільного з батьком відпочинку під час зимових та літніх канікул без присутності матері (враховуючи наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками), що забезпечить позивачу можливість вільно, без створення стресової та напруженої ситуації для дитини спілкуватися з нею і сприятиме підтриманню зв`язку дитини з батьком до того часу, як вона повернеться до України.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
15. Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
16. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року змінено, доповнено резолютивну частину рішення наступним абзацом: порядок виконання визначеного способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини відстрочити на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном. На час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, зобов`язано матір дитини ОСОБА_2 організувати щоденне спілкування дитини -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 у режимі відеозв`язку та аудіозв`язку через мобільні засоби у погоджений з дитиною час, з урахуванням його режиму дня. У решті рішення суду залишено без змін.
17. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку періодичних контактів ОСОБА_1 з сином, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.
18. Водночас, з огляду на малолітній вік дитини, перебування дитини разом з матір`ю за межами України, розклад дня дитини, яка навчається у школі, враховуючи продовження дії на території України воєнного стану та наявність між сторонами спору стосовно участі батька дитини у спілкуванні з дитиною, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відстрочити, відповідно до статті 267 Цивільного процесуального кодексу України, порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном, натомість зобов`язавши відповідачку на цей період організувати спілкування дитини з батьком у режимі відеозв`язку та аудіозв`язку через мобільні засоби у погоджений з дитиною час, з урахуванням його режиму дня, що буде сприяти підтриманню зв`язку дитини із батьком до того часу, як він повернеться до України.
Узагальнені доводи касаційних скарг
19. 14 жовтня 2024 року ОСОБА_5, від імені якого діє адвокат Семенька В. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року та залишити в силі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року.
20. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі
№ 233/2021/19, від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 759/1382/19,
від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18, від 08 лютого 2023 року у справі № 334/1202/20, від 30 серпня 2023 року у справі № 348/1451/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня
2024 року у справі № 569/14585/21 і застосованого судом апеляційної інстанції, а також посилається на те, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункти 2, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що після розірвання шлюбу відповідачка не дає можливості йому бачитися з сином та проводити час з ним, постійно створює штучні перешкоди та ігнорує телефонні дзвінки.
22. Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_2 разом з сином проживає за кордоном, однак періодично (в основному у період канікул дитини) приїжджає до своїх батьків у с. Токарів Звягельського району Житомирської області. Однак не повідомляє його, як батька дитини, про прибуття сина на територію України. Вважає, що відповідачка штучно використовує запроваджений в Україні воєнний стан з метою унеможливлення його побачень із сином.
23. Посилається на те, що судом першої інстанції було враховано усі можливі негативні фактори, ризики та обмеження, які можуть бути викликані дією воєнного стану на території України (попереднє узгодження матері щодо проведення спільного відпочинку батька та дитини, попереднє повідомлення батька про початок канікул дитини, її місцезнаходження, виникнення поважних обставин, коли зустріч батька з дитиною є неможливою, а також про намір прибути для побачення з сином), що мінімізує будь-яку реальну загрозу життю та здоров`ю дитини.
24. Більш того, наголошує, що відповідачка не виконує змінений апеляційним судом порядок його участі у вихованні сина та спілкуванні з ним.
25. Вважає, що застосована судом апеляційної інстанції практика Верховного Суду є нерелевантною спірним правовідносинам.
26. Додатково зауважує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не направлення йому копії апеляційної скарги.
27. 21 жовтня 2024 року (згідно з датою, зазначеною у накладній кур`єрської доставки) ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ващук Ю. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року в частині задоволення позовних вимог та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року в частині, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
28. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/2012, від 10 квітня 2024 року у справі № 381/1881/21, від 21 жовтня 2024 року у справі № 705/5061/21, а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
29. Касаційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини. У якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.
30. Крім того, суди не звернули уваги на те, що їх спільний з позивачем син боїться батька, не має бажання з ним спілкуватися, що було спровоковано самим батьком, який вчиняв домашнє насильство щодо неї.
31. Акцентує увагу, що визначений судами порядок участі батька у вихованні сина, зокрема їх спільне перебування протягом 21 дня без її присутності, з огляду на те, що позивач не знає потреб та особливостей дитини, не має з ним емоційного зв`язку, буде для дитини потрясінням.
32. Посилається на неврахування судами попередніх інстанцій того, що батько дитини є військовослужбовцем, в якого ненормований робочий графік. А наданий службою у справах дітей акт обстеження умов його проживання за адресою: кв. АДРЕСА_1, є неналежним доказом, оскільки зазначене житло позивачу не належить. Більш того, згідно з рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 12 жовтня 2021 року у справі № 285/2098/21 його було виселено із зазначеної квартири. Крім того, у цій квартирі відсутнє електропостачання.
33. Зауважує про відсутність висновку органу опіки та піклування, складеного за місцем проживання (перебування) дитини. Вважає безпідставним залучення до участі у справі служби у справах дітей Звягельської міської ради.
34. Вважає, що за відсутності відомостей про достатній емоційний контакт батька з сином у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для вирішення питання про встановлення графіку їх особистих побачень за місцем його проживання.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
35. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 285/7632/23 за касаційною скаргою
ОСОБА_6, від імені якого діє адвокат Семенька В. М., на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
36. 05 листопада 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи № 285/7632/23.
37. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ващук Ю. С., залишено без руху для усунення недоліків.
38. Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 285/7632/23 за касаційною скаргою
ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ващук Ю. С., на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 вересня
2024 року.
39. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли. Ухвала Верховного Суду від 25 жовтня 2024 року службою у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області не виконана.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
40. Сторони є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
41. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 01 лютого
2021 року у справі № 285/77/21 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_7, зареєстрований 25 квітня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 582, було розірвано.
42. ОСОБА_2 та спільний син сторін - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживають у Федеративній Республіці Німеччина.
43. Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 20 листопада 2020 року у справі № 285/4254/20 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 170 грн.
44. Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 № 277/6 від 20 березня 2024 року, який складений представниками Токарівського старостинського округу Ярунської сільської ради, виявлено при обстеженні, що ОСОБА_2 проживала без паспортної реєстрації по АДРЕСА_2 у будинку батьків. У березні 2022 року разом з сином ОСОБА_4 виїхала за межі України, де і перебуває по цей час.
45. Згідно з довідкою заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2024 року № 2293, полковник ОСОБА_1 з
14 березня 2022 року безпосередньо приймає участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації та знаходиться в районі виконання бойових завдань у Харківській області в складі оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2" у
м. Куп`янськ. В зв`язку з напруженою обстановкою в регіоні та виконанням посадових (службових) обов`язків за посадою (виконанням з 17 березня
2024 року обов`язків командира частини), ОСОБА_1 потребує постійного перебування в районі виконання бойових завдань за призначенням в смузі оборони бригади.
46. 26 лютого 2024 року Звягельським міським центром соціальних послуг надано відповідь, з якої встановлено, що працівниками міського центру соціальних служб спільно з представниками служби у справах дітей Звягельської міської ради відвідано за місцем проживання та здійснено оцінювання потреб сім?ї ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, та має малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що ОСОБА_1 спроможний виконувати обов`язки з виховання та розвитку свого малолітнього сина ОСОБА_8 . Зроблено висновок, що для малолітньої дитини ОСОБА_8 створені належні умови для проживання.
47. Служба у справах дітей Звягельської міської ради листом від 26 березня 2024 року повідомила, що керуючись частиною п`ятою статті 19 Сімейного кодексу України та враховуючи те, що відповідачка з дитиною не проживала на території Звягельської міської ради, наразі вона з дитиною перебуває за кордоном, служба у справах дітей Звягельської міської ради не може надати висновок суду щодо розв`язання спору.
48. Судом першої інстанції у режимі відеоконференції у судовому засіданні 22 квітня 2024 року у присутності психолога з`ясовувалась думка дитини щодо вирішення даного спору. ОСОБА_9, пояснив, що не хоче бачитись з батьком і в подальшому отримувати від нього подарунки. Таку свою позицію пояснив тим, що батько кричав на маму і виганяв її з дому. У нього відсутня прихильність до батька, з яким протягом тривалого часу було припинене спілкування.
Позиція Верховного Суду
49. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
50. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
51. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
52. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
53. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
54. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
55. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
56. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
57. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
58. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
59. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
60. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
61. У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
62. У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.
63. В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року (заява № 35481/20 "Терещенко проти України"), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Матеріали не містили відомостей про те, що особиста зустріч батька з дитиною становила ризик для добробуту чи безпеки дитини. Крім того, судом констатовано неврахування національними судами положень статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
64. Повноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
65. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
66. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
67. Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
68. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
69. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
70. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України "Про охорону дитинства").
71. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
72. Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
73. Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
74. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
75. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
76. Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
77. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.
78. Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
79. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами справи - батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, існує спір щодо участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним.
80. Після розірвання шлюбу між сторонами спору у лютому 2021 року малолітній син сторін залишився проживати з матір`ю, а у березні 2022 року, у зв`язку з обставинами, пов`язаними з введенням в Україні воєнного стану, ОСОБА_2 разом із сином виїхала за кордон, де продовжує проживати на час вирішення справи, дитина відвідує навчальний заклад у Німеччині.
81. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 посилався на необхідність усунення перешкод у спілкуванні з сином та бажання відновити психоемоційний контакт з ним.
82. Встановивши відсутність обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з сином буде перешкоджати його нормальному розвитку, негативно впливати на його благополуччя, з метою повноцінного виховання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, його розвитку, задоволення життєво важливих потреб та зростання під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить його виховання в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості, а також з огляду на тимчасове проживання дитини за кордоном, суд першої інстанції вважав, що можливим способом спілкування з дитиною стануть засоби дистанційного зв`язку та проведення спільного з батьком відпочинку під час зимових та літніх канікул без присутності матері (враховуючи наявність конфлікту та неприязних відносин між батьками).
83. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, врахувавши малолітній вік дитини, перебування дитини разом з матір`ю за межами України, розклад дня дитини, яка навчається у школі, враховуючи продовження дії на території України воєнного стану та наявність між сторонами спору стосовно участі батька дитини у спілкуванні з дитиною, вважав за необхідне відстрочити порядок виконання визначеного судом способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини на час воєнного стану в Україні та перебування дитини у цей період за кордоном. Водночас апеляційний суд зобов`язав відповідачку на цей період організувати спілкування дитини з батьком у режимі відеозв`язку та аудіозв`язку через мобільні засоби у погоджений з дитиною час, з урахуванням його режиму дня, що буде сприяти підтриманню зв`язку дитини з батьком до того часу, як він повернеться до України.
84. Колегія суддів не знаходить підстав для встановлення іншого порядку контакту батька з дитиною. Водночас, не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо відстрочення виконання судового рішення з огляду на наступне.
85. Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
86. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
87. Колегія суддів зауважує, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ може бути тимчасовою і нетривалою.
88. Суд першої інстанції взяв до уваги, що тимчасовий виїзд дитини за кордон не може непропорційно обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, а також врахував технічну можливість забезпечення спілкування позивача із своїм сином за допомогою відеозв`язку та аудіозв`язку.
89. З урахуванням тривалого перебування дитини за кордоном, виконання позивачем обов`язків із захисту Батьківщини поза за місцем свого постійного проживання, а також висловленої у судовому засіданні суду першої інстанції думки дитини, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції порядок участі позивача у вихованні сина відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_8 та сприятиме поступовому відновленню психоемоційного контакту між ним та батьком. Відомостей про те, що проведення дитиною часу з батьком становить ризик для благополуччя чи безпеки дитини, судами не здобуто.
90. Визначення судом можливості для батька проводити спільний відпочинок з сином протягом частини літніх та зимових канікул з урахуванням особливостей такого відпочинку, стану здоров`я дитини, рекомендацій лікарів, за попереднім узгодженням з матір`ю, в інші дні - за спільною домовленістю між батьками дитини, не може вважатися таким, що призведе до негативних наслідків для дитини. Взявши до уваги, до ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та бере участь у відсічі збройній агресії держави-окупанта, доцільно створити йому умови для реалізації права на контакт з дитиною під час її канікул, відпустки батька, за узгодженням між батьками та з урахуванням поточних обставин життя дитини.
91. Відстрочення виконання судового рішення про контакт батька з дитиною фактично на невизначений строк може призвести до ілюзорності захисту прав та інтересів учасників цієї справи. До того ж необхідно враховувати, що відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення (частина шоста статті 435 ЦПК України).
92. Разом з тим, посилання касаційної скарги ОСОБА_1 на невиконання відповідачкою такого порядку його участі у вихованні сина не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки стосуються виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
93. Більш того, органи і служби у справах дітей і суди повинні вживати дієвих заходів з метою надання підтримки у вирішенні проблем у стосунках між заявником і його сином, реалізації на практиці гарантій взаємного спілкування батька і дитини.
94. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність визначеного судом порядку участі позивача у вихованні дитини її інтересам є необґрунтованими.
95. Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття "сімейне життя", і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛСтранд Лоббен та інші проти Норвегії, № 37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення ЄСПЛ Хаддад проти Іспанії, № 16572/17, 18 червня 2019 року).
96. Стаття 8 Конвенції про права дитини передбачає, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.
97. Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення ЄСПЛ Йохансен проти Норвегії", 07 серпня 1996 року).
98. У § 54 рішення ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
99. Посилання касаційної скарги ОСОБА_2 на відсутність висновку органу опіки та піклування за місцем проживання дитини не впливають на висновки судів про необхідність встановлення контакту сина з батьком. Водночас, слід звернути увагу, що ОСОБА_2 не була позбавлена можливості надати всі докази суду.
100. Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами (правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду викладений у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19).
101. Суд першої інстанції зобов`язував службу у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області спільно з органом опіки та піклування Ярунської територіальної громади Звягельського району Житомирської області підготувати та надати суду висновок щодо визначення способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні його сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ухвала Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2024 року). Однак, кожен із зазначених органів надав суду пояснення щодо неможливості надання запитуваного висновку у зв`язку з відсутністю матері та дитини на території України.
102. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 569/14585/21 у звʼязку з неподібністю спірним правовідносинам не відповідають визначеним цивільним процесуальним законодавством підставами для такого відступу.
103. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі
№ 910/8115/19(910/13492/21)).
104. Безпідставними є також доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема в частині направлення йому копії апеляційної скарги. Згідно з матеріалами справи, копія ухвали про відкриття апеляційного провадження, з прикріпленими до неї файлами, судової повістки направлялась як позивачу, так і його представнику в установленому законом порядку. Відповідні документи були доставлені до зареєстрованих позивачем та його представником кабінетів (а.с. 80, 81, 85, 86, т. 2). Про обізнаність позивача про розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ОСОБА_2 свідчить також подане представником ОСОБА_1 - адвокатом Семенькою В. М. клопотання про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції.
105. Згідно з частиною першою статті 413 ЦПК України Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
106. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_6, від імені якого діє адвокат Семенька В. М., підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Ващук Ю. С., задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду