ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 761/45216/18
провадження № 61-985св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,
Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
треті особи: Житлово-будівельний кооператив "Молодіжний", приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко Олена Іванівна, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року в складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року в складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_2, Житлово-будівельний кооператив "Молодіжний" (далі - ЖБК "Молодіжний"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко О. І., про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті його батька відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, яка була зареєстрована на ім`я спадкодавця на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 08 вересня 1997 року серії НОМЕР_1, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
Після заведення спадкової справи позивачу стало відомо, що вся квартира була зареєстрована за померлим батьком. Він також був впевнений, що частка у вказаній квартирі належить і йому, адже вона була успадкована після померлої в 1976 році матері.
ОСОБА_1 зазначав, що станом на 01 грудня 1976 року частина паєнакопичення, яка йому належала становила 765,86 крб, що арифметично відповідає 1/4 частці квартири АДРЕСА_1 .
Позивач наголошував, що оспорюване свідоцтво було видано без урахування частини паєнакопичення, яка належала йому.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним свідоцтво про право власності від 08 вересня 1997 року, яке видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації на квартиру АДРЕСА_1, в частині права власності ОСОБА_6 на 1/4 частку квартири.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Прокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2022 року замінено процесуальний статус ОСОБА_2 з третьої особи на відповідача, а також залучено співвідповідачем Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на момент видачі оспорюваного свідоцтва регулювались Тимчасовим порядком видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, що затверджений розпорядженням Київської міської держаної адміністрації від 02 жовтня 1996 року № НОМЕР_4.
Як передбачено зазначеним Порядком, Головне управління житлового господарства та майна міста на підставі документів, які необхідні для видачі свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна та надаються власником майна, видає наказ про видачу свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості та на його підставі видає відповідне свідоцтво, яке в подальшому реєструвалось Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на нерухоме майно.
Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Отже, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється. Тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а лише фіксує факт його наявності.
Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно необхідним є визнання недійсним та скасування рішення органу, на підставі якого було видано таке свідоцтво.
Позивач не оспорюва наказ Головного управління житлового забезпечення від 22 серпня 1997 року № 331-С, на підставі якого 05 вересня 1997 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції також зазначив, що оскільки підстав для задоволення позовних вимог немає, питання про застосування позовної давності не вирішується.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2022 року змінено та викладено мотивувальну частину рішення в редакції постанови апеляційного суду.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 2 статті 7 Закону СРСР "Про власність в СРСР" член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває право власності на це майно.
Згідно з абзацом 3 пункту 3 постанови Верховної Ради СРСР від 06 березня 1990 року "Про введення в дію Закону СРСР "Про власність в СРСР", положення пункту 2 статті 7 зазначеного Закону СРСР поширюються на правовідносини, що виникли як до, так і після 01 липня 1990 року.
У абзаці 4 підпункту "а" пункту 4.1 Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, зазначено, що стосовно об`єктів нерухомості в ЖБК встановлено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування членам житлово-будівельного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески.
Відповідно до частини третьої статті 384 ЦК України у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.
Таким чином, оформлення права власності на квартиру передбачено лише на члена кооперативу, незалежно від того, чи мали інші члени сім`ї частки у паєнакопиченні.
Згідно з пунктом 5 Типового статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженому постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1972 року № 297, кількість членів кооперативу повинна відповідати кількості квартир у будинку, що будується кооперативом, крім випадків розділу паю та квартири, передбачених пунктами 43, 44 цього статуту.
Отже, загальні збори ЖБК "Молодіжного" 05 листопада 1976 року не могли прийняти у члени кооперативу одночасно двох представників однієї сім`ї, які проживали в одній квартирі: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
За таких обставин апеляційний суд вважав, що під час оформлення свідоцтва про право власності на квартиру від 08 вересня 1997 року на ім`я ОСОБА_6 порушень законодавства не допущено, тому підстав для визнання такого свідоцтва недійсним немає.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, проте помилився щодо мотивів такої відмови, у зв`язку із чим рішення суду слід змінити.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бесараб Н. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 листопада 1976 року № 5ДК-6957, виданого заступником старшого державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори, спадкоємцями після померлої ОСОБА_7 на підставі статті 529 ЦК УРСР 1963 року є чоловік ОСОБА_6, син ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у рівних частинах кожний. Отже, 02 листопада 1976 року на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом позивач успадкував після смерті свої матері 765,86 крб частини паєнакопичення за квартиру АДРЕСА_2, у якій на той момент проживав (тобто 3063,43 крб / 4 = 765,86 крб).Установивши, що після смерті матері позивача ОСОБА_7 спірна квартира рішенням правління ЖБК "Молодіжний" (протокол № 10) була закріплена за батьком позивача та самим позивачем, які проживали в цій квартирі, слід дійти висновку, що позивач, в інтересах якого діяв його батько, реалізував своє право у спосіб, передбачений статтями 548, 549, 560 ЦК УРСР 1963 року, пунктом 43 Типового статуту ЖБК, та отримав на підставі свідоцтва про спадщину від кооперативу належну йому частину паєнагромаджень. За таких обставин, приймаючи до уваги, що після смерті матері позивача ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належну їй частку паєнакопичень, то частку кооперативної квартири позивач успадкував відповідно до статей 524 - 562 ЦК УРСР 1963 року шляхом прийняття у спадщину частини паєнакопичення на квартиру. Він також був прийнятий до складу ЖБК "Молодіжний" на підставі заяви його батька;
позивач на законних підставах набув право власності на частину паєнакопичення, що становила 1/2 частки квартири АДРЕСА_3, а після обміну - на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, оскільки доплата частини паєнакопичення позивача здійснювалась (проводилась) його батьком в інтересах позивача як неповнолітньої особи. Тому видане ОСОБА_6 свідоцтво про право власності від 08 вересня 1997 року серії НОМЕР_2 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення № 331-С на квартиру АДРЕСА_1 у частині права власності ОСОБА_6 на всю квартиру є таким, що підлягає визнанню недійсним;
після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яку прийняли три особи: дружина ОСОБА_5, діти ОСОБА_1 і ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, її правонаступником є донька ОСОБА_2, яка прийняла спадщину і була в подальшому залучена до участі у справі;
особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Суди попередніх інстанцій не встановили: чи виникло у ОСОБА_1 право власності на частку квартири внаслідок успадкування паєнакопичення (пайового внеску); чи має право особистої приватної власності на частку у квартирі ОСОБА_1 після смерті своєї матері, якщо батько не компенсував йому спадкову частку в паєнагромадженні; чи має значення для виникнення права власності на частку у квартирі, яка дорівнює частці успадкованого паєнакопичення, прийняття у члени кооперативу декілька осіб і чи впливає членство на право власності;
оскільки суди не спростували ні факт успадкування паєнакопичення, ні факт обміну житлових приміщень, то підстав для відмови у задоволенні позовних вимог немає;
ОСОБА_5 була головою ЖБК будинку, яка і видавала довідку на кооперативну квартиру для оформлення права власності.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/45216/18 та витребувано справу із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року матеріали справи № 761/45216/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підставикасаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 24 січня 2024 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_7 була прийнята до членів ЖК "Молодіжний" 04 грудня 1969 року, на її ім`я було переведено особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_3 .
ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 01 квітня 1970 року.
ОСОБА_1 (позивач) народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На підставі рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 31 березня 1975 року № 302 частина АДРЕСА_4 . Це рішення не містить інформації про зміну нумерації будинків.
Відповідно до розрахунку поділу паю за квартирою АДРЕСА_2 між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 станом на 01 листопада 1976 року ОСОБА_6 належить 2 423-35, ОСОБА_8 - 1694-03.
Згідно з копією свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 02 листопада 1976 року ОСОБА_6, який перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, належить у спільному майні подружжя паєнакопичення в сумі 362,67 крб в ЖБК "Молодіжний" м. Києва.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 02 листопада 1976 року єдиними спадкоємцями померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 на підставі статті 529 ЦК УРСР є її чоловік ОСОБА_6, діти: ОСОБА_1, ОСОБА_8 та мати ОСОБА_9, в рівних частинах. До складу спадкового майна входить - паєнакопичення в ЖБК "Молодіжний" в сумі 3063,43 крб, що належало померлій ОСОБА_7 на підставі довідки ЖБК "Молодіжний" від 04 жовтня 1976 року № 101.
Рішенням загальних зборів членів ЖБК "Молодіжний" від 05 листопада 1976 року (протокол № 10) ОСОБА_6, 1936 року народження, прийнято в члени ЖБК "Молодіжний" та закріплено за ним з родиною 2 особи (він та син) дві кімнати площею 30,6 кв. м. в трикімнатній квартирі АДРЕСА_5 в якій вони проживають, внаслідок переходу йому паю в спадщину після померлої дружини члена ЖБК "Молодіжний" ОСОБА_7 та виключення ОСОБА_7 з членів ЖБК "Молодіжний". Цим же рішенням зараховано станом на 01 листопада 1976 року пай за ОСОБА_6 у розмірі 2 423,35 крб та відкрито за квартирою особові рахунки ОСОБА_6 з сином ОСОБА_1 на дві ізольовані кімнати площею 30,5 кв. м, ОСОБА_8 з бабусею ОСОБА_10 - на одну ізольовану кімнату площею 15,2 кв. м.
Надалі ОСОБА_6 здійснив доплату в сумі 550,63 крб та був переселений в квартиру АДРЕСА_6 цього ж будинку.
Згідно з відмітками у паспорті позивача із 01 липня 1987 року до 14 червня 1996 року він був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7, з 05 листопада 1996 року до 30 червня 2000 року - за адресою: АДРЕСА_8 та з 02 червня 2005 року за адресою: АДРЕСА_9 .
15 листопада 1996 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_5 .
05 вересня 1997 року ОСОБА_6 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 22 серпня 1997 року № 331-С видано свідоцтво про право власності на квартиру.
На момент видачі оспорюваного свідоцтва позивач був повнолітнім та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8 .
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
03 червня 2016 року після смерті ОСОБА_6 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. завів спадкову справу № 9/2016.
Спадкоємцями після померлого ОСОБА_6 є: дружина ОСОБА_5, дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_1, кожному як спадкоємцю належить 1/3 частки спадкового майна - частини квартири АДРЕСА_1, що належить спадкоємцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 08 вересня 1997 року серії НОМЕР_3, яке видане Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації.
21 листопада 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Марченко О. І. видала ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, набуте подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
На підставі договору дарування від 25 листопада 2016 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .