ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4982/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Берднік І. С, Случ О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 (суддя Літвінов С. В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 (Савицький Я. Ф. - головуючий суддя, судді Принцевська Н. М., Ярош А. І.) у справі
за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ"
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 1 256 004,77 грн,
(у судове засідання представники сторін не з`явилися),
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі також позивач, ТУ ДСА України в Одеській області) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (далі - ТОВ "ООЕК"), в якій просило (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог):
- визнати недійсними додаткові угоди №3 від 05.03.2021, №4 від 07.05.2021, №5 від 07.05.2021, №6 від 29.09.2021, №7 від 04.10.2021, №8 від 05.10.2021, №9 від 02.12.2021, №10 від 06.12.2021, №11 від 09.12.2021, №14 від 31.01.2021 до Договору про постачання електричної енергії від 21.12.2020 №410-20, укладеного між ТУ ДСА України в Одеській області та ТОВ ООЕК;
- стягнути з ТОВ "ООЕК" на користь Державного бюджету України надлишково сплачені ТУ ДСА України в Одеській області кошти в сумі 1 256 004,77 грн.
Позов обґрунтований тим, що додаткові угоди до Договору від 21.12.2020 №410-20, якими підвищувалась ціна Договору, укладені в порушення положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та, відповідно, є недійсними. ТУ ДСА України в Одеській області вказувало, що сторонами з дня укладання основного Договору безпідставно підвищено ціну на електричну енергію з 1,51276 грн до 3,37681 грн за 1 кВт*год (без ПДВ), тобто на 83,5 %. При цьому, обсяг електроенергії, що закуповується, зменшилася з 1 785 000 кВт*год до 1 218 835 кВт*год., тобто позивачем недоотримано 566 165 кВт*год. від попередньо обумовленої Договором кількості товару.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 21.12.2020, за результатами проведення процедури закупівлі у відповідності до Закону України Про публічні закупівлі, між ТОВ "ООЕК" (Постачальник) та ТУ ДСА України в Одеській області, (Споживач), в особі начальника управління Лукаша Тараса Валерійовича, укладено договір №410-20 про постачання електричної енергії.
Договір укладено за взаємною згодою Сторін, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та абзаців 3,4 п. 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312.
Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію (Код згідно ДК 021:2015 09310000-5 - Електрична енергія) Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 1 785 000 кВт*год, відповідно до додатку 3 до Договору "Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу.
Строк постачання електричної енергії: 01.01.2021 - 31.12.2021 року (п. 2.3 Договору).
За положеннями п. 5.1 Договору ціна останнього на 2021 становить 3 240 331,92 грн, у т.ч. ПДВ 540 055,32 грн. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.
Ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).
Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті Постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування (п. 5.3 Договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, інформаційно відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (п. 5.4 Договору).
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 5.5 Договору)..
Додатком 2 до Договору Комерційна пропозиція ПВЦ-Індивідуальна комерційна пропозиція (п.1) встановлено, що ціна на електричну енергію на дату проведення аукціону складає 1,51276 грн за 1 кВт*год без ПДВ.
Також, у вказаному Додатку 2 до Договору Сторони дійшли згоди, що у разі зміни складових ціни на електричну енергію внаслідок змін до законодавства або прийняття нового законодавства, що впливає на порядок формування або розмір ціни, зміни (у т.ч. збільшення) державних регульованих цін, в разі їх встановлення НКРЕКП, що включені в ціну на електроенергію, інфляції або будь-які інші зміни складових ціни, що не залежать від Постачальника в періоді наступному за розрахунковим, проводиться перерахунок вартості електричної енергій без додаткового узгодження з Клієнтом і застосовують з моменту введення їх в дію згідно чинного законодавства.
Відповідно до п.13.1 Договору, він вступає в силу з дня його підписання та діє до 31.12.2021.
Згідно з п. 13.4 Договору Постачальник має повідомити про зміну будь- яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомити Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію Договору без сплати будь- яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови.
Постачальником на адресу позивача було скеровано листи-повідомлення відповідно до яких, з огляду на різке зростання цін на електричну енергію на ринку електричної енергії (коливання цін) та стійку тенденцію майбутнього росту вартості електроенергії, повідомлялось про збільшення однієї із складових ціни на електричну енергію, а саме, ціни електроенергії як товару.
Додатковою угодою №1 від 25.02.2021 внесено зміни до п. 5.1 Розділу 5 " 5.1 Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії Договору в наступній редакції:
5.1. Ціна цього Договору на 2021 рік становить 3 199 998,06 грн, у т.ч. ПДВ 533 333,01 грн Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору. Зміни застосовуються між сторонами з 01.01.2021.
В подальшому, між сторонами укладено ряд додаткових угод (із додатками Специфікації цін) щодо зміни, у зв`язку із збільшенням ціни на електричну енергію на ринку електричної енергії, вартості електроенергії в бік її збільшення, а також щодо кількості товару (обсягів постачання електроенергії) у зв`язку із зміною ціни за одиницю товару, зокрема:
Додатковою угодою №2 від 03.03.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 1,930716 грн (з ПДВ) 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за Договором зменшено та установлено в розмірі 1 657 415 кВт*год.
Додатковою угодою №3 від 05.03.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,082516 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 536 601 кВт*год.
Додатковою угодою №4 від 07.05.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,249496 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 429 854 кВт*год.
Додатковою угодою №5 від 07.05.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,433174 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 329 354 кВт*год.
Додатковою угодою №6 від 29.09.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,6350177542 грн 1 кВт*год Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 277 233 кВт*год.
Додатковою угодою №7 від 04.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 2,85702569944458 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 228 411 кВт*год.
Додатковою угодою №8 від 05.10.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,101212238419093 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 182 785 кВт*год.
Додатковою угодою №9 від 02.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,36979 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 159 549 кВт*год.
Додатковою угодою №10 від 06.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,66521 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 137 926 кВт*год.
Додатковою угодою №11 від 09.12.2021 підвищено ціну на електричну енергію до 3,99012 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 117 841 кВт*год.
Додатковою угодою №12 від 30.12.2021 продовжено термін дії Договору до 31.03.2022.
Додатковою угодою №13 від 27.01.2022 на підставі частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з продовженням дії Договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 збільшено ціну Договору на 639 996, 86 грн, з урахуванням ПДВ, що не перевищує 20 відсотків суми визначеної в Договорі. Даною угодою визначено обсяг енергії в обсязі 1 278 236 кВт*год., у тому числі на 2022 рік - в обсязі 160 395 кВт*год. та установлено ціну Договору 3 839 981,19 грн, у т.ч. ПДВ 639 996,86 грн.
У матеріалах справи міститься відповідне повідомлення UA-2020-11-12-002274-а про внесення змін до Договору про закупівлю від 21.12.2020 №410-20, укладеного між ТОВ "ООЕК" та ТУ ДСА Україні в Одеській області. Дата внесення змін до Договору 27.01.2022. Номер додаткової угоди 13.
Додатковою угодою №14 від 31.01.2022 підвищено ціну на електричну енергію до 4,052172 грн 1 кВт*год. Обсяг електричної енергії за договором зменшено та установлено в розмірі 1 275 780 кВт*год., у тому числі на 2022 рік - в обсязі 157 939 кВт*год.
Підставою підвищення визначено прийняття постанови НКРЕКП від 01.12.2021 №2454.
Додатковою угодою №15 від 09.03.2022 встановлено ціну Договору 3 609 229,37 грн.
Підвищення ціни електричної енергії були обумовлені з боку Постачальника коливанням цін за електричну енергію на ринку.
На підтвердження даних обставин у матеріалах справи містяться:
- експертний висновок №ЧК-27 від 25.01.2021, виданий Чернігівською регіональною торгово-промисловою палатою;
- цінові довідки №293/21 від 09.02.2021, №361\21 від 16.02.2021, №362\21 від 16.02.2021, №1868\21 від 11.08.2021, №1898\21 від 12.08.2021, №2010-2\21 від 27.08.2021, №2818\21 від 09.11.2021, №2862\21 від 11.11.21, №2862-1\21 від 11.11.2021, які видані Харківською торгово-промисловою палатою;
- постанова НКРЕКП №1227 від 30.07.2021.
З огляду на інформацію, наведену у цінових довідках №1868\21 від 11.08.2021 та №2010-2\21 від 27.08.2021 Харківської ТПП, наявним був факт коливання ціни на електричну енергію в бік зменшення, однак, не дивлячись на це, додаткові угоди №6 від 29.09.2021 та №8 від 05.10.2021 укладені відносно збільшення ціни електричної енергії.
Сторонами не оспорюється, що на виконання Договору від 21.12.2020 №410-20, Постачальником було поставлено Споживачу електричну енергію.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі № 916/4982/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024, позов задоволено.
Рішення судів аргументовані тим, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, а саме на 83,5% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні Договору за результатами процедури закупівлі. Укладення додаткових угод здійснено взагалі без будь-якого обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення ціни. Водночас, обсяг електроенергії, що закупається, зменшилася з 1785000 кВт*год до 1218835 кВт*год.
Таким чином, суди дійшли висновку про невідповідність таких угод приписам ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі", та, відповідно, про наявність підстав для визнання їх недійсними.
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, отримані постачальником грошові кошти на загальну суму 1 256 004,77 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, і підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Щодо Додаткової угоди №14 від 31.01.2022, відповідач стверджує, що вона укладена відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021. Постановою НКРЕКП №2454 від 01.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" на 2022 рік установлено тариф на послуги з передачі електричної енергії (що є складовою ціни за одиницю товару за спірним Договором) на рівні 345,64 грн/МВт*год.
У зв`язку з цим, в Додатковій угоді №14 від 31.01.2022 вказано, що ціна 1 кВт/год електричної енергії, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, становить 4,052172 грн, у т.ч. ПДВ, проте, ТОВ "ООЕК" жодним чином не викладає вартість складових цієї суми, тобто окрема інформація щодо ціни електричної енергії та ціни передачі електричної енергії, виходячи з 1 кВт/год електричної енергії, у будь-якій Додатковій угоді відсутня, як і відсутня у матеріалах справи в цілому. До внесення змін, згідно з Додатковою угодою від 09.12.2021 №11 відповідна ціна, з урахуванням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, дорівнювала 3,99012 грн, в т.ч. ПДВ.
Водночас, у Додатку-2 "Комерційна пропозиція" до Договору №410-20, яка була укладена сторонами разом з підписанням останнього 21.12.2020 за результатами проведення процедури закупівлі, встановлено, що ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії Клієнту становить 0,05 грн/кВт*год. Саме ця ціна входить до вартості товару за формулою, яка наведена у даній пропозиції.
Разом із Додатковою угодою від 31.01.2022 №14, постачальником було надано Споживачу Додаток-2 "Комерційна пропозиція" до Договору №410-20 від 21.12.2021, який був продовжений підписанням Додаткової угоди №13 від 27.01.2022 та викладений у редакції вказаної Додаткової угоди. Згідно з новою Комерційною пропозицією ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії Клієнту становить 0,05 грн/кВт*год.
Отже, після внесення змін спірною Додатковою угодою №14 від 31.01.2022 вартість тарифу на послуги з передачі електричної енергії становила 0,05 грн/кВт*год. (тобто ціна не змінилась); крім того, ціна передачі електричної енергії у розмірі 0,05 грн не відповідає новому тарифу НКРЕКП - 345,64 грн/МВт, а тому відповідні посилання апелянта на положення пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" відхилені.
Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що у цьому випадку ціна товару є істотною умовою договору та додаткових угод до нього, а тому оспорюванні правочини можуть бути визнані судом недійсними лише в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. ТОВ "ООЕК" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.2. Скаржник стверджує, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 06.07.2022 у справі № 910/1702/17, від 30.08.2022 у справі № 920/758/21, від 20.12.2022 у справі № 910/6310/21, від 08.03.2023 у справі № 909/810/21, від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21, від 20.11.2019 у справі № 752/900/15-ц, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 08.03.2023 у справі № 909/810/21, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, від 20.12.2022 у справі № 910/6310/21 щодо застосування, зокрема, статей 15, 16, 203, 215 ЦК України про те, що відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, а ініціювання спору про недійсність правочину не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
На думку скаржника, позивач не довів, а суди попередніх інстанцій не встановили, порушення прав позивача саме відповідачем.
Неврахування відповідних обставин, на думку відповідача, вказує на неправильне застосування судами приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, статей 15, 16, 203, 215 ЦК України, що призвело до прийняття незаконних рішень. Висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутній.
Оскільки позивач добровільно підписував спірні додаткові угоди, судами не враховано висновки Верховного Суду щодо принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки, викладені у постановах від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі № 925/1546/20, від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, від 25.01.2023 у справі № 760/34680/19, від 29.03.2023 у справі № 910/14105/21, від 06.04.2023 у справі № 916/3417/21, від 14.12.2021 у справі № 147/66/17.
Вказане також свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів пункту 6 частини першої статті 3, статті 11, частин першої-третьої статті 13 ЦК України, що призвело до прийняття незаконних рішень по суті спору. Висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах відсутній.
Судами попередніх інстанцій не було встановлено підстав для визнання недійсними інших умов оспорюваних додаткових угод, які не стосуються збільшення ціни за одиницю товару. Визнання недійсними додаткових угод в повному обсязі (а не в частині збільшення ціни за одиницю товару порушує статтю 217, частину першу статті. 638 ЦК України, частину третю статті 180 Господарського кодексу України. Висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах відсутній.
Оспорювана додаткова угода № 14 до Договору укладена відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови НКРЕКП від 01.12.2021 № 2454 через збільшення регульованого тарифу на послуги з передачі електричної енергії, а тому визнання її недійсною з підстав невідповідності приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є незаконним та безпідставним.
У цьому контексті також помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що тариф на послуги з передачі електричної енергії, який входить до складу ціни за одиницю товару і визначається в комерційній пропозиції (додаток 2 до Договору) - це Цпост - ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії Клієнту, яка становить 0,05 грн/кВт*год.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії позначається у формулі, наведені в пункті 1 комерційної пропозиції як Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений регулятором (НКРЕКП). Цей тариф може бути змінено відповідно до пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Висновок Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах відсутній.
4.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.3. Як слідує із оскаржених судових рішень, суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, керувалися висновками, викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Водночас, колегія суддів зауважує, що звертаючись із позовними вимогами у межах справи № 916/4982/23, позивач просив визнати недійсними, окрім, додаткових угод №3 від 05.03.2021, №4 від 07.05.2021, №5 від 07.05.2021, №6 від 29.09.2021, №7 від 04.10.2021, №8 від 05.10.2021, №9 від 02.12.2021, №10 від 06.12.2021, №11 від 09.12.2021, укладені із урахуванням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", також додаткову угоду №14 від 31.01.2021, укладену, як зауважував відповідач, з урахуванням пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та постанови НКРЕКП № 2454 від 01.12.2021.
5.4. Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається згідно з нормами Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
За частиною другою статті 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно із пунктами 2, 7 частини п`ятої цієї ж статті істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Отже, з метою запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника, законодавець указав у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" про можливість сторін договору змінити його умови шляхом збільшення ціни за одиницю товару, враховуючи при цьому інтереси покупця та запобігаючи безпідставному й необґрунтованому збільшенню ціни товару.
При цьому згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 33, частини четвертої статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають, зокрема, тарифи на послуги з передачі електричної енергії та тарифи на послуги з розподілу електричної енергії, які оприлюднюються відповідними операторами в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Крім того, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У частині третій статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі має довести, що такий правочин саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як вбачається із рішень у справі яка розглядається, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги не надав оцінку доводам відповідача про те, що додаткова угода №14 від 31.01.2021 укладена з урахуванням іншої норми статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Водночас, апеляційний господарський суд хоча і звернув увагу на зазначене, однак узагальнено вказав, що ціна на послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії Клієнту становить 0,05 грн/кВт*год. і після внесення змін спірною Додатковою угодою №14 від 31.01.2022 вартість тарифу на послуги з передачі електричної енергії становила 0,05 грн/кВт*год. (тобто ціна не змінилась); крім того, ціна передачі електричної енергії у розмірі 0,05 грн не відповідає новому тарифу НКРЕКП - 345,64 грн/МВт. Однак, у цьому контексті підлягають врахуванню та оцінці доводи скаржника про те, що тариф на послуги з передачі електричної енергії позначається у формулі, наведені в пункті 1 комерційної пропозиції як Тпер - тариф на послуги з передачі електричної енергії, встановлений регулятором (НКРЕКП).
Верховний Суд зауважує, що оцінка підстав укладення додаткової угоди № 14 до Договору, визначення обставин дотримання законодавства, договору обґрунтування розміру відповідної ціни впливає на можливість задоволення позовних вимог у відповідній частині. Встановлення зазначених обставин також взаємозалежне із обрахуванням правильності визначення суми коштів, які ТУ ДСА України в Одеській області просить стягнути внаслідок визнання недійсними додаткових угод.
Так, під час розгляду підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 14 до Договору судам також необхідно встановити обставини зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди, чи узгоджується зазначене із приписами пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
5.4. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, на яку посилається скаржник.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (вказані висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, якими обґрунтована касаційна скарга).
У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Як вбачається із оскаржених рішень, хоча відповідач стверджував, що у позивача відсутнє порушене право, за захистом якого він звернувся у межах справи № 916/4982/23, суди не надали оцінку вказаним доводам та не спростували/погодилися із наведеними, зокрема, у відзиві на позовну заяву твердженнями.
Подібним чином під час нового розгляду судами необхідно надати оцінку аргументам відповідача щодо принципу добросовісності та заборони суперечливої поведінки. Так, у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, на яку посилається заявник, Верховний Суд зазначив, що в такий спосіб тлумачення наведених норм свідчить, що ними врегульовано одну з базисних засад приватного права - обов`язковість договору, яка включає доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), та виходить з римської максими - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 25.05.2021у справі № 461/9578/15-ц, від 28.04.2021 р. у справі № 910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі № 910/10444/20, від 19.09.2019 у справі № 904/3883/18 та інших, на які посилається скаржник.
У той же час, колегія суддів звертає увагу на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.12.2024 у справі № 760/18839/23, прийнятій після подання касаційної скарги, про те, що сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки (рішення від 17 січня 2013 року у справі "Карабет та інші проти України" (KARABET AND OTHERS v. UKRAINE), заяви № № 38906/07 і 52025/07, пункт 276). Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин.
У цьому контексті Верховний Суд відзначає, що тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.
Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція, яка викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.
На зазначене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23.
5.5. Скаржник вважає, що суди помилково визнали недійсними додаткові угоди в цілому, а не в окремій частині і висновок Верховного Суду в цій частині відсутній.
У статті 180 Господарського кодексу України деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 ЦК України).
Відповідно до статті 217 ЦК недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У випадку, коли умови оспорюваних у справі додаткових угод в цілому стосуються саме неправомірного збільшення ціни за одиницю товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, що суперечить нормам законодавства, обґрунтованим є висновок про визнання таких угод недійсними. До подібного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 916/2407/22.
У постанові Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 916/3015/23 щодо подібних правовідносинах, вказано на те, що ціна товару є істотною умовою договору та додаткових угод до нього, а тому оспорювані додаткові угоди можуть бути визнанні судом недійсними лише в повному обсязі.
Таким чином, Верховний Суд вже викладав висновок щодо обставин, на які посилається скаржник і рішення судів в цій частині не суперечать наведеному вище, а тому колегія суддів не убачає підстав для додаткового формування висновку в цій частині.
5.6. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.
Отже, суди не встановили усіх обставин справи, не дослідили докази, які є важливими у спірних правовідносинах, а колегія суддів, з огляду на повноваження, передбачені статтею 300 ГПК України не може самостійно встановлювати відповідні обставини.
У свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу не спростовують обставин недослідження судами зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржених рішень.