ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/14453/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л.В., Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А.
від 23.10.2024
у справі за позовом ОСОБА_2
до Федерації велосипедного спорту України
про визнання недійсним та скасування наказу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернуся до Господарського суду міста Києва з позовом до Федерації велосипедного спорту України про визнання недійсним та скасування наказу президента Федерації велосипедного спорту України про призначення ОСОБА_3 генеральним директором Федерації велосипедного спорту України.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 є членом Федерації велосипедного спорту України (далі - Федерація, ФВСУ), що підтверджується ліцензією Міжнародного союзу велосипедного спорту.
20.07.2018 на засіданні позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України було прийнято рішення про обрання на посаду президента Федерації ОСОБА_1, а першим віце-президентом Федерації Грівка Андрія Аскольдовича. Вказане рішення було оформлено протоколом № 7.
20.08.2019 на засіданні позачергової Конференції громадської організації "Федерація велосипедного спорту України" визнано роботу ОСОБА_1, як президента Федерації, незадовільною; припинено повноваження президента ОСОБА_1 з 20.08.2019 відповідно до частини 3 статті 99 Цивільного кодексу України. Вказані рішення оформлені протоколом № 3.
ОСОБА_1 оскаржив рішення позачергової Конференції громадської організації "Федерація велосипедного спорту України" від 20.08.2019, яким припинено його повноваження президента Федерації.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.11.2021, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірним та скасовано рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформлене протоколом № 3.
На підставі зазначеного вище рішення були внесені до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зміни щодо відомостей про керівника, а саме, знову зазначено ОСОБА_1 як керівника Федерації велосипедного спорту України, обраного рішенням позачергової Конференції Федерації від 20.07.2018.
01.07.2022 ОСОБА_1, як президентом Федерації велосипедного спорту України, видано наказ №2 про призначення ОСОБА_3 генеральним директором Федерації.
Постановою Верховного Суду від 25.01.2023 касаційну скаргу представника Федерації велосипедного спорту України Денесюка Н.О. задоволено частково, рішення Печерського районного суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 02.11.2021 скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України про визнання неправомірними та скасування рішень позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України закрито, повідомлено ОСОБА_1, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та роз`яснено право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 № 757/230/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформленого протоколом № 3 - відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 04.04.2024 №757/230/20 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 757/230/20 залишено без змін.
Вказане, на думку позивача, свідчить, що рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, яким звільнено ОСОБА_1 з посади президента Федерації та обрано ОСОБА_2 президентом Федерації, є чинним, а тому прийнятий ОСОБА_1 наказ № 2 від 01.07.2022 про призначення ОСОБА_3 генеральним директором Федерації є протиправним, оскільки виданий особою, яка не мала на це повноважень.
Позивач наголошував на тому, що відповідно до статуту громадської організації "Федерації велосипедного спорту України" виключні повноваження на створення дирекції та призначення генерального директора Федерації, який очолює дирекцію, має президент, яким станом на 01.07.2022 був ОСОБА_2, а не ОСОБА_1 .
Відповідач проти заявленого позову не заперечував. Визнав вимоги ОСОБА_2 в повному обсязі, оскільки вважав, що наказ президента Федерації велосипедного спорту України № 2 від 01.07.2022 про призначення ОСОБА_3 генеральним директором Федерації велосипедного спорту України суперечить законодавству України та статуту громадської організації "Федерації велосипедного спорту України", оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 757/230/20, визнано рішення позачергової Конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019, оформлені протоколом від 20.08.2019 №3, такими, що відповідають вимогам чинного цивільного законодавства і статуту Федерації, а відтак ОСОБА_1 не мав повноважень на прийняття спірного наказу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/14453/22 позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ президента Федерації велосипедного спорту України від 01.07.2022 № 2 про призначення ОСОБА_3 генеральним директором Федерації велосипедного спорту України. Стягнуто з Федерації велосипедного спорту України на користь ОСОБА_2 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність рішення конференції Федерації велосипедного спорту України від 20.08.2019 щодо припинення повноважень ОСОБА_1 як президента Федерації велосипедного спорту України була підтверджена рішенням Господарського суду міста від 25.07.2023 у справі № 757/230/20, постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2023 у справі № 757/230/20 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2024 у справі № 757/230/20.
На рішення місцевого господарського суду особою, яка не є учасником справи, не брала участі у справі, однак яка вважає, що суд вирішив питання про її права та (або) інтереси - ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Право на оскарження рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що оскаржуване судове рішення впливає на права та законні інтереси ОСОБА_1, оскільки як позивач, так і відповідач, ставлять під сумнів ту обставину, що ОСОБА_1, видаючи спірний наказ, діяв в межах своїх повноважень, відповідно до положень статуту Федерації велосипедного спорту України. За доводами скаржника, суд першої інстанції в порушення норм ГПК України при розгляді спору не залучив ОСОБА_1 до участі в справі в процесуальному статусі третьої особи.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.10.2024 закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/14453/22 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення відсутні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . У резолютивній частині оскаржуваного рішення суду також прямо не вказано про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 910/14453/22, у якій просив її скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначив абзац 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначив про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права (статті 89, 97 Цивільного кодексу України, статті 9, 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") та порушення норм процесуального права (статті 2, 7, 13, 42, 50, 51, 73 - 80, 86, 254, 264, 269 - 271 Господарського процесуального кодексу України), що призвело до неправильного застосування частини 1 статті 254 ГПК України.
Зокрема зазначив, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/14453/22 використовується позивачем ОСОБА_2 та Федерацією велосипедного спорту України як преюдиція у інших справах, зокрема, у справі № 910/11743/22 за позовом ОСОБА_1 до Федерації велосипедного спорту України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Тобто у частині 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема, розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, враховуючи предмет та підстави позову.
Водночас вказана стаття визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому на відміну від оскарження судового рішення учасником справи не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або викласти судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
За таких обставин чинний ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом наявності правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі; чи вирішив місцевий господарський суд питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.
Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання з огляду на зазначене не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Рішення є таким, що прийнято про права / інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права / інтереси та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права / інтереси та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Вказані правові висновки є усталеними в практиці Верховного Суду та викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 5023/3214/11, від 25.10.2024 у справі № 910/6178/20.
У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуваним рішенням не вирішувалися питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Предметом спору у справі № 910/14453/22, за результатом вирішення якого Господарським судом міста Києва постановлено рішення від 28.05.2024, є визнання недійсним наказу відповідача від 01.07.2022 № 2 про призначення ОСОБА_3 генеральним директором Федерації велосипедного спорту України.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Підставою для участі третіх осіб у справі є їх юридична заінтересованість, яка ґрунтується на матеріально-правових відносинах з однією із сторін справи.
Матеріальною підставою залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору є обґрунтоване припущення, що судове рішення може вплинути на права і обов`язки осіб, які не є стороною у справі. Судове рішення може вплинути на права або обов`язки третьої особи, якщо між цією третьою особою і стороною, на боці якої вона бере участь у справі, існують певні правовідносини (права і обов`язки), які за наслідками вирішення справи можуть змінитися або припинитися, або якщо на підставі рішення суду між стороною і третьою особою виникнуть нові правовідносини (права і обов`язки).
Існування таких підстав ОСОБА_1 у касаційній скарзі не наведено та судом не встановлено.
Та обставина, що спірний наказ виданий ОСОБА_1 як президентом Федерації велосипедного спорту України не означає, що скасування цього наказу безпосередньо зачіпає права, інтереси та (або) обов`язки фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до положень статуту Федерації (пункт 5.1) президент є органом управління Федерації, який очолює Федерацію в період між Конференціями і здійснює поточне керівництво всіма напрямками її діяльності протягом строку встановленого цим Статутом, та відповідно до своїх повноважень (пункт 5.4.1). Відповідно до пункту 5.4.6 Статуту Федерації велосипедного спорту України Президент Федерації має невід`ємну сукупність прав та обов`язків, зокрема, призначає на посаду генерального директора Федерації.
Отже, Президент Федерації діє від імені Федерації, а не від власного імені, відповідно скасування наказу президента Федерації про призначення на посаду генерального директора Федерації створює правові наслідки саме для відповідача - Федерації велосипедного спорту України, а не для фізичної особи ОСОБА_1 .
Наведені скаржником доводи не дають підстав для висновку, що на підставі рішення суду першої інстанції у справі № 910/14453/22 між ОСОБА_1 та відповідачем у справі виникають нові правовідносини (права і обов`язки).
Щодо посилань ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що рішення у справі № 910/14453/22 буде використано позивачем та відповідачем як преюдицію у інших справах, то вони засновані на припущеннях. Крім того, у скаржника існують процесуальні засоби для захисту своїх прав, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, слід погодися з висновками суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, оскільки скаржник не навів безумовних доводів того, що судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.
За таких обставин, наведені у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.