ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 279/4133/20
провадження № 51-3149км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 лютого 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060060001072, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 лютого 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цим же вироком вирішено питання щодо цивільного позову, процесуальних витрат і речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за те, що він 28 серпня 2019 року приблизно о 20:45, керуючи технічно справним автомобілем "GEELY MR-7151 А", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який належить йому на правах індивідуальної власності, рухаючись по проїзній частині вул. Шатрищанської в м. Коростені з с. Грозине Коростенського району в напрямку центра міста, без пасажирів та вантажу, зі швидкістю, яка не перевищувала дозволеної в межах населеного пункту м. Коростеня, перебуваючи на лівосторонньому заокругленні дороги, порушуючи вимоги пунктів 1.10, 2.3 б), 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), ОСОБА_7, виявивши неуважність до дорожніх умов, не врахувавши дорожню обстановку під час вибору безпечної швидкості руху на даному відрізку дороги, відволікся від керування транспортним засобом, виїхав за межі проїзної частини на узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода - малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходився на правому узбіччі по ходу руху автомобіля, тримаючи в руках велосипед марки "Аіст".
Після наїзду на пішохода ОСОБА_8, водій ОСОБА_7, керуючи вказаним автомобілем, в порушення пункту 2.10 а) ПДР залишив місце ДТП.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 1.10, 2.3-6, 12.3 ПДР України знаходяться у прямому причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суди не надали належну оцінку письмовим доказам, внаслідок чого вирок ґрунтується на недопустимих та неналежних доказах сторони обвинувачення. Зазначає, що досудове розслідування проводилось неналежними суб`єктами (слідчими, прокурором), інформація щодо учасників та обставин вчиненого ДТП у деяких документах є протилежною від фактичних обставин подій, вказаних у матеріалах провадження, відповідно до постанови потерпілим визнано іншу особу, має місце фальсифікація письмових доказів. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутній витяг з ЄРДР від 29серпня 2019 року, а наявні тільки витяги датовані 28травня та 26 серпня 2020 року. Зазначає, що постановивід 29 серпня 2019 року про призначення групи слідчих за підписом заступника начальника СВ Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та постанова про визначення групи прокурорів у складі: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 від 26лютого 2020 року стороні захисту під час досудового розслідування не відкривалась та не надавалась. Вважає, що дані процесуальні документи були відкриті обвинуваченому та захиснику під час судового розгляду справи, а тому, на думку захисника, складені вже під час проведення у даному кримінальному провадженні судового розгляду, а тому є недопустимими доказами. Вказує на те, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що у вступній частині постанови слідчого СВ Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 про прийняття кримінального провадження до свого провадження від 29 липня 2019 року (відомості до ЄРДР внесено 29 серпня 2019 року), вказано кримінальне провадження за №12019060060000954 від 28 липня 2019 року, хоча в описовій та резолютивній частинах постанови зазначені зовсім інші дані. При цьому, посилається на правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 754/7061/15 від 22 лютого 2021 року.
Стверджує, що наданий суду протокол огляду місця події від 31серпня 2019року, проведений слідчим СВ Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_14, під час якого вилучався автомобіль марки "Geely" модель MR-7115A сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ та ключ від автомобіля з пультом, висновок експертизи технічного стану транспортного засобу від 08 жовтня 2019 року № 3/866 автомобіля "Geely MR-7115А", реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, є недопустимими доказами,оскільки слідча ОСОБА_14 для здійснення досудового розслідування не призначалась і будь-яким письмовим дорученням на проведення такої слідчо-оперативної дії не уповноважувалась. Також, на думку захисника, є сфальсифікованими та такими, що не можуть бути належними і допустимими доказами у справі: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23вересня 2019 року та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 02вересня 2019 року; висновок експерта від 24 грудня 2019 року № 662 щодо ступеню тяжкості встановлених у потерпілого тілесних ушкоджень. При цьому, зазначає, щона адвокатський запит КНП "Коростенська ЦМЛ КМР" від 01 вересня 2020 року № 1716 повідомила, що медична картка стаціонарного хворого ОСОБА_8 на виконання ухвали слідчого судді від 02 вересня 2019 року була вилучена слідчим ОСОБА_15 14 листопада 2019 року, що підтверджується належно завіреною копією опису речей і документів. Вказане свідчить про те, що історію хвороби № 7268/529 стаціонарного хворого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, вилучено поза строками виконання ухвали слідчого судді, що є порушенням вимог п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК України. Посилається на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду у справах: № 567/548/15-к від 11 липня 2018 року та № 243/4815/16-к від 05 червня 2019 року. Крім того, вказує на те, що у повідомленні про підозру від 27 серпня 2020 року, в обвинувальному акті, у вироку та ухвалі судів першої та апеляційної інстанцій зазначено, що автомобіль "GEELY MR-7151 А", реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_7 і на якому було вчинено ДТП. Проте, автомобіля з таким реєстраційним номерним знаком у ОСОБА_7 ніколи не було, що також ставить під сумнів вчинення останнім ДТП.
Вважає вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду такими, що не відповідають вимогам ст. 370 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу сторони захисту необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
За правилами ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, до таких висновків місцевий суд дійшов на підставі показань засудженого ОСОБА_16, який не заперечував, що скоїв ДТП, потерпілого ОСОБА_8, його законного представника ОСОБА_17, свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 щодо обставин, які їм були відомі, та подій, очевидцями яких вони були.
Крім того, місцевим судом досліджено як докази винуватості ОСОБА_16 фактичні дані, що містяться у протоколах: огляду місця ДТП та фототаблиці до нього від 28 серпня 2019 року, огляду місця події від 31 серпня 2019 року, проведених слідчих експериментів за участю ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_18 ; у висновках експертів: № 662 від 02 вересня 2019 року, № 3/865 від 10 жовтня 2019 року, № 3/866 від 08 жовтня 2019 року, № 11/2-504 від 22 травня 2020 року та інших письмових доказах, зміст яких детально відтворено у вироку.
Таким чином, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дав належну оцінку всім доказам у справі, повно та об`єктивно дослідивши їх, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено.
У касаційній скарзі захисник наводить доводи щодо численних, на його думку, порушень вимог кримінального процесуального закону під час досудового розслідування. Більшість із цих доводів аналогічні доводам апеляційної скарги сторони захисту, які були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції.
Так, апеляційний суд, перевіряючи доводи захисника про відсутність в матеріалах кримінального провадження витягу з ЄРДР від 29 серпня 2019 року, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вони є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Як установив апеляційний суд, в матеріалах кримінального провадження наявний витяг з ЄРДР від 29 серпня 2019 року, в якому чітко зазначено час надходження заяви (повідомлення), а саме 28 серпня 2019 року, та час внесення відомостей у ЄРДР - 29 серпня 2019 року о 10:04:56.
При цьому, апеляційна інстанція правильно зазначила, що вказана внизу витягу дата 28 травня та 26 серпня 2020 року є датою формування витягу з ЄРДР для долучення його до кримінального провадження та не свідчить про жодні порушення вимог процесуального закону.
Також, судом апеляційної інстанції було перевірено доводи захисника про те, що стороні захисту під час досудового розслідування не відкривались та не надавались постанови про призначення групи слідчих від 29серпня 2019 року за підписом заступника начальника СВ Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та про визначення групи прокурорів у складі: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 від 26 лютого 2020 року.
Так, апеляційний суд установив, що при відкритті матеріалів досудового розслідування були наявні постанови: про призначення групи прокурорів від 29 серпня 2019 року у складі: прокурорів ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 ; про призначення групи слідчих від 29 серпня 2019 року у складі: слідчих ОСОБА_24 і ОСОБА_15 за підписом заступника начальника СВ Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та від 07 травня 2020 року в складі: ОСОБА_24, ОСОБА_25 і ОСОБА_26 . З вказаними документами сторона захисту була ознайомлена.
Згідно з журналом та аудіозаписом судового засідання від 22 липня 2022 року в місцевому суді прокурором була долучена постанова про визначення групи прокурорів у складі: ОСОБА_27, ОСОБА_11 і ОСОБА_12 від 26 лютого 2020 року, яка була відкрита обвинуваченому ОСОБА_7 та його захиснику. Суд постанову дослідив і долучив. Будь-яких клопотань чи заперечень від учасників судового провадження стосовно недостовірності вказаної постанови чи відсутності повноважень у прокурорів, які входять до складу групи, не надходило.
При цьому, суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що у випадку, якщо під час дослідження доказів у учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.
Отже, доводи захисника про те, що вказані постанови складені вже під час проведення у даному кримінальному провадженні судового розгляду, а тому є недопустимими доказами, є безпідставними.
Водночас не є релевантним посилання у касаційній скарзі захисника на позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 лютого 2021 року в справі № 754/7061/15 (провадження № 51-4584кмо18), оскільки зазначена позиція стосується випадку, коли постанова про призначення групи прокурорів взагалі не була прийнята в межах кримінального провадження, а прокурор був визначений лише шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Натомість у цій справі такі постанови наявні.
Щодо тверджень захисника про те, що у вступній частині постанови слідчого СВ Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_13 про прийняття кримінального провадження до свого провадження від 29 липня 2019 року (відомості до ЄРДР внесено 29 серпня 2019 року), вказано кримінальне провадження за №12019060060000954 від 28 липня 2019 року, хоча в описовій та резолютивній частинах постанови зазначені зовсім інші дані, то колегія зазначає про таке.
Процесуальне рішення проприйняття кримінального провадження до свого провадження не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні документи, які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
Крім того, предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції були і доводи захисника стосовно недопустимості як доказу протоколу огляду місця події від 31 серпня 2019 року (під час якого слідчим ОСОБА_14 було оглянуто автомобіль "GEELY MR-7151А", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ), оскільки його було проведено неуповноваженою особою.
Виходячи з положень ст. 86 КПК України, а також відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, якщо вони отримані з порушенням порядку, встановленого КПК України, або отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суди попередніх інстанцій під час перевірки та оцінки цього доказу не встановили порушень вимог статей 223, 237 КПК України з боку органів досудового розслідування в ході проведення цієї слідчої дії та передбачених ст. 87 КПК України підстав для визнання його недопустимим.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Так, огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчих дій. За змістом статей 223, 237 КПК України огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
Апеляційний суд установив, що 28 серпня 2019 року приблизно о 20:45 водій автомобіля "GEELY MR-7151А", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, ОСОБА_7, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та з місця події зник.
З дослідженого місцевим судом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28 серпня 2019 року та фототаблиці до нього видно, що на ділянці, де трапилася ДТП, було оглянуто велосипед та вилучені уламки автомобіля.
31 серпня 2019 року ОСОБА_7, згідно заяви, надав дозвіл і не заперечував проти огляду працівниками поліції його автомобіля "GEELY MR-7151А", реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, на майданчику на вул. Грушевського, 5 у м. Коростені.
За дорученням старшого слідчого СВ Коростенського відділу поліції ОСОБА_28 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України від 29 серпня 2019 року черговими працівниками поліції на майданчику, що розташований біля Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області за адресою: вул. Грушевського, 5 у м. Коростені, з 04:50 до 05:55 було оглянуто автомобіль "GEELY MR -7151А", який належить ОСОБА_7 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, оскільки огляд місця події було проведено у нічний час (з 04:50 до 05:55 31 серпня 2019 року) працівником Коростенського відділу поліції слідчим СВ ОСОБА_14, яка була в складі основної слідчо-оперативної групи під час чергування, то така слідча дія проведена уповноваженою собою та підстави для визнання цього доказу недопустимим відсутні.
З огляду на наведене Суд уважає, що протокол огляду місця події від 31 серпня 2019 року є допустимим доказом та обґрунтовано використаний у числі доказової бази, представленої стороною обвинувачення, судом першої інстанції.
Твердження захисника про те, що сфальсифікованими та такими, що не можуть бути належними і допустимими доказами у справі: протокол тимчасового доступу до речей і документів від 23вересня 2019 року та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 02вересня 2019 року; висновок експерта від 24 грудня 2019 року № 662 щодо ступеню тяжкості встановлених у потерпілого тілесних ушкоджень, оскільки історія хвороби № 7268/529 стаціонарного хворого ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, була вилучена поза строками виконання ухвали слідчого судді від 02 вересня 2019 року, що є порушенням вимог п. 7 ч. 1 ст. 164 КПК України, перевірялися судами попередніх інстанцій та визнані безпідставними.
Так, апеляційний суд встановив, що ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 вересня 2019 року надано слідчому тимчасовий доступ до історії хвороби ОСОБА_8 .
Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 23 вересня 2019 року в приміщенні Коростенської ЦМЛ у працівника ОСОБА_29 було вилучено історію хвороби ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_29 ознайомилась з ухвалою слідчого судді, правами, зауважень не мала, посвідчила протокол, у якому зазначено дату вилучення 23 вересня 2019 року, своїм підписом.
Згідно опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 23 вересня 2019 року, історія хвороби ОСОБА_8 прошита, пронумерована та скріплена печаткою.
Постанова про призначення експертизи, висновок СМЕ, речові докази, які були наявні в матеріалах кримінального провадження, відкривалися ОСОБА_7 та його захиснику при ознайомленні.
За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку, що таких порушень конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини при отриманні доказів, в тому числі висновку СМЕ, у даному кримінальному провадженні не встановлено. Отже, докази отримані у відповідності до вимог процесуального закону та є допустимими. З таким висновком погоджується й колегія суддів.
Доводи захисника про те, що історія хвороби потерпілого ОСОБА_8 вилучена лише 14 листопада 2019 року поза межами дії ухвали слідчого судді, апеляційним судом визнані необґрунтованими з огляду на вказане вище.
Що стосується доводів про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження, то вони не відносяться до компетенції суду відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Посилання скаржника на правові позиції, зазначені в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа № 567/548/15-к) та від 05 червня 2019 року (справа № 243/4815/16-к), не є релевантним у цьому кримінальному провадженні.
Твердження захисника про те, що у повідомленні про підозру від 27 серпня 2020 року, в обвинувальному акті, у судових рішеннях судів попередніх інстанцій зазначено автомобіль, на якому вчинено ДТП, з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1, який не належить на праві приватної власності ОСОБА_7, а отже ставить під сумнів вчинення останнім ДТП, є безпідставними.
Так, у місцевому суді ОСОБА_7 у пред`явленому йому обвинуваченні, а саме у тому, що він 28 серпня 2019 року приблизно о 20:45, керуючи автомобілем "GEELY MR-7151А", реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, вину визнав частково (наїзд на неповнолітнього потерпілого не заперечував). Вважав, що вчиненню ДТП, яке сталося 28 серпня 2019 року, сприяли дії потерпілого ОСОБА_8 .
За таких обставин, ОСОБА_7 не оспорював факту, що автомобіль "GEELY MR-7151 А", реєстраційний номерний знак якого НОМЕР_1, належить саме йому на праві власності і, що саме на цьому автомобілі він 28 серпня 2019 року скоїв ДТП за участю потерпілого ОСОБА_8 .
Суд апеляційної інстанції відповідно до приписів статей 370, 419 КПК України в цілому дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, які співпадають з доводами, наведеними в її касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги. При цьому, таких істотних порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів, які б з огляду на зазначене перешкодили ухвалити законне рішення, апеляційний суд не встановив. З наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд