ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 639/6950/18
провадження № 51-2273км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від19 березня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, який зареєстрований і проживає в цьому АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені фактичні обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2021 року ОСОБА_8 було засуджено за ч. 4 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_9, судові рішення стосовно якого в касаційному порядку не оскаржено.
Суд визнав ОСОБА_8 винним у вчиненні групою осіб за викладених у вироку обставин хуліганства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Як установив суд, 19 травня 2018 року о 19:30 у кафе на вул. Кибальчича, 43 в м. Харкові ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння, діючи узгоджено з ОСОБА_9, з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушив громадський порядок; нецензурно лаючись, безпричинно вдарив розкладним ножем у ліве стегно раніше знайомого ОСОБА_10, котрому інший співучасник злочину також завдав ударів битою по обличчю. У результаті спільних дій засуджених потерпілому було заподіяно легких тілесних ушкоджень- колото-різану рану стегна та перелом кісток носа.
Полтавський апеляційний суд (підсудність визначено за відповідним розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22) ухвалою від 19 березня 2024 року залишив вирок стосовно ОСОБА_8 без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) змінити вирок та ухвалу, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч. 4 ст. 296 на ч. 2 ст. 125 КК і згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 цього Кодексу звільнити засудженого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Суть доводів скаржника зводиться до того, що вчинене діяння неправильно кваліфіковано як хуліганство, адже за встановленими фактичними обставинами конфлікт та бійка сталися виключно на ґрунті особистих неприязних стосунків через невиконання ОСОБА_10 грошових зобов`язань. На думку автора скарги, суди попередніх інстанцій не зважили на те, що дії засудженого були спрямовані виключно проти особи потерпілого, не спричинили припинення роботи кафе або майнової шкоди власникові закладу. За твердженням захисника, оспорювані рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК, а також суперечать судовій практиці, висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 3 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к). Водночас скаржник просить урахувати, що з 9 березня 2022 року ОСОБА_8 служить у Збройних Силах України.
Крім того, у поданій скарзі захисник ОСОБА_7 повідомляє про те, що він та засуджений ОСОБА_8 не бажають брати участь у касаційному розгляді.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення не надходило. Для засудженого ОСОБА_8 також було розміщено оголошення на офіційному вебпорталі "Судова влада України".
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник ОСОБА_5 підтримав подану в інтересах засудженого ОСОБА_8 касаційну скаргу і водночас просив скасувати ухвалу апеляційного суду й призначити новий розгляд у цьому суді; прокурор ОСОБА_6 заперечила обґрунтованість вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що подана скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги. У поданій скарзі не заперечуються обставини події, факт учинення засудженими кримінально караних дій та їх наслідки.
Доводи сторони захисту про неправильну юридичну оцінку діяння та наявність підстав для застосування інституту давності є неприйнятними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення проти громадського порядку та моральності було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні як обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_10, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 у їх взаємозв`язку з безпосередньо дослідженими фактичними даними, що містяться в протоколах: прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19 травня 2018 року, огляду місця події від 19 травня 2018 року, слідчих експериментів від 2 жовтня та 28 листопада 2018 року, пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 9 листопада 2018 року, а також ураховуючи висновки судово-медичних експертиз № 09-2461/2018р. та 09-3186/2018р., зміст яких відображено у вироку.
Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. Головним критерієм відмежування хуліганства від злочинів проти особи є домінування у свідомості винного мотиву явної неповаги до суспільства та відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого. У разі застосування під час хуліганства фізичного насильства його вирішальною метою є бажання винного протиставити себе присутнім узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Застосовуючи закон України про кримінальну відповідальність, суд першої інстанції врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо нормативних ознак хуліганства (постанова від 3 липня 2019 року, справа № 288/1158/16-к) та обґрунтовано вирішив, що обстановка й обставини події 19 травня 2018 року, динаміка їх розвитку й об`єктивні ознаки дій обвинуваченого свідчать про те, що вони були зумовлені саме бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, а застосування насильства до потерпілого в громадському місці було виявом особливої зухвалості.
При юридичній оцінці діяння суд слушно взяв до уваги показання очевидців події - працівниці кафе ОСОБА_11 та відвідувачки закладу ОСОБА_12, котрі підтвердили, що конфлікт із потерпілим спровокували засуджені, останні в стані алкогольного сп`яніння нецензурно висловлювалися, кидали в ОСОБА_10 попільничку, стілець, завдавали йому ударів, ігнорували зауваження оточуючих, а ОСОБА_9 також знімав свої штани; унаслідок усього цього було порушено обстановку в кафе, пошкоджено меблі, тимчасово припинено нормальну діяльність закладу.
Отже, на відміну від тверджень захисника, установлені в кримінальному провадженні фактичні обставини вказують на те, що основним / домінуючим мотивом дій ОСОБА_8 була саме неповага до суспільства та правил культури, а конфлікт із ОСОБА_10 був незначним приводом для зухвалого виклику соціальному оточенню.
За юридичним підходом, відображеним у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 березня 2021 року (справа № 631/2135/16-к), на яку спирається захисник у поданій скарзі, наявність особистих неприязних стосунків сама собою ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченого; для визначення мотиву злочинних діянь потрібно враховувати їх характер та спосіб учинення, причини, що спонукали особу вдатися до певних дій, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.
Натомість у цій справі очевидно брутальна поведінка засудженого в громадському місці доводить неспроможність посилань скаржника на те, що дії ОСОБА_8 були зумовлені неприязними стосунками, спрямовані виключно проти потерпілого та не вплинули на роботу закладу.
Таким чином, усупереч доводам у касаційній скарзі, за встановлених фактичних обставин кримінального провадження діяння засудженого правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК і правових підстав для зміни юридичної оцінки на ч. 2 ст. 125 цього Кодексу немає. Звідси, - відсутні підстави для застосування інституту давності.
Що стосується посилання захисника на те, що ОСОБА_8 добровільно вступив до лав Збройних Сил України й боронить Батьківщину, то вказана обставина не впливає на кваліфікацію протиправного діяння. Водночас аргументів про порушення судом приписів статей 50, 65 КК при призначенні засудженому заходу примусу в поданій скарзі не міститься.
У розрізі заявлених у скарзі вимог надані захисником ОСОБА_5 у судовому засіданні документи, в яких відображено позитивні дані про особу ОСОБА_8, також не ставлять під сумнів правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, а питання про умовно-дострокове звільнення засудженого, котрий бажає проходити військову службу, може бути вирішено на стадії виконання вироку на підставі ст. 811 вказаного Кодексу.
Крім того, аналогічні доводи сторони захисту щодо неправильної юридичної оцінки вчиненого ОСОБА_8 діяння були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який у змагальній процедурі ретельно розглянув їх, дав вичерпні відповіді й, належним чином умотивувавши своє рішення з посиланням на докази в справі та норми права, залишив вирок без змін, а заявлені засудженим ОСОБА_8 апеляційні вимоги - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідає ст. 419 КПК.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою скасування або зміну оспорюваних вироку й ухвали, під час їх перегляду судом касаційної інстанції не встановлено.
Тому подану касаційну скаргу належить залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів