П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 587/2699/15
провадження № 51-3077км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 27 серпня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 18 березня 2024 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Суми, громадянина України, який проживає у АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 27 серпня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК, і призначено покарання за ч. 1 ст. 190 КК у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Застосовано ст. 49 КК та звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання у звʼязку із закінченням строку давності. За ч. 5 ст. 191 КК призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах та організаціях, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на 3 роки, а також з конфіскацією майна.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Цивільні позови потерпілих до ОСОБА_7 задоволено, стягнуто з засудженого на користь: ОСОБА_8 180 000 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди; ОСОБА_9 286 950 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди; а також ОСОБА_10 360 780 грн та 100 000 грн у рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно.
Ухвалою Сумського апеляційного судувід 18 березня 2024 року вирок суду першої інстанції скасовано в частині визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, звільнено останнього від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строку давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284, ст. 417 КПК. В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ "ЖМ ГРУП", будучи службовою особою, від імені товариства:
- 03 березня 2009 року підписав попередній договір з ОСОБА_10 про продаж кв. АДРЕСА_2 . При цьому ОСОБА_7 повідомив про те, що ТОВ "ЖМ ГРУП" проводить реалізацію квартир у вказаному будинку та вони належать на праві власності товариству, а 06 березня 2009 року, знаючи, що вказана квартира належить ОСОБА_11 та перебуває у заставі банку, ОСОБА_7 підписав доповнення до попереднього договору з ОСОБА_10 про продаж кв. АДРЕСА_3 у цьому ж будинку, на виконання умов якого потерпіла в період 2009-2011 р.р. перерахувала 356 580 грн на рахунок ТОВ "ЖМ ГРУП";
- 25 жовтня 2010 року, знаючи, що вказана квартира перебуває в іпотеці та належить ОСОБА_12, підписав попередній договір з ОСОБА_8 про продаж кв. АДРЕСА_4, на виконання умов якого в період з 25 жовтня 2010 року по 26 квітня 2011 року ОСОБА_8 перерахував на рахунок ТОВ "ЖМ ГРУП" кошти в сумі 150 000 грн та 30 000 грн.
Отримані від ОСОБА_10 та ОСОБА_8 грошові кошти ОСОБА_7, зловживаючи службовим становищем, на виплату кредитів не спрямував, а обернув на користь товариства, розпорядився ними на власний розсуд з урахуванням потреб підприємства, тобто заволодів грошовими коштами потерпілих шляхом привласнення.
Крім того, 12 січня 2012 року у приміщенні офісу ТОВ "ЖМ Груп" між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 підписано попередній договір щодо продажу кв. АДРЕСА_5, а 22 жовтня 2014 року ОСОБА_7 з метою заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_9, отримав від останнього грошові кошти в сумі 7000 грн у рахунок оплати за це нерухоме майно. При цьому ОСОБА_7 не повідомив ОСОБА_9, що зазначена квартира є предметом іпотеки та що відповідно до рішення власників ТОВ "ЖМ Груп" про проведення самоліквідації цього товариства призначено ліквідаційну комісію до складу якої, з моменту призначення, переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи та що його повноваження як директора ТОВ "ЖМ Груп" припинено з моменту призначення ліквідаційної комісії, а саме з 06 лютого 2012 року.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений та його захисник посилаються на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримання.
На обґрунтування касаційних вимог засуджений та його захисник стверджують про те, що:
- суди попередніх інстанцій обґрунтували свої висновки недопустимими доказами, які були зібрані у кримінальних провадженнях № 12013200440004804 та № 12015200260000907, реєстрація в ЄРДР та початок досудового розслідування в яких відбулися з порушенням вимог ст. 477 КПК (в редакції, яка діяла на момент здійснення досудового розслідування) у формі приватного обвинувачення за заявами ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які не були власниками ТОВ "ЖМ Груп" та роботодавцями ОСОБА_7 ;
- в діях засудженого відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, оскільки ані в ході досудового розслідування, ані під час судового розгляду не встановлено яким саме чином ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, привласнив грошові кошти, які йому не були ввірені та не знаходилися у його законному володінні, не зазначено форму умислу, мотив злочину, а також здійснено безпідставне посилання на примітку до ст. 364 КК та не визначено ознаки, за якими засудженого віднесено до службових осіб відповідно до займаної посади і службових обов`язків, а також відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, оскільки між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не було довірливих відносин, а склалися лише відносини: продавець - покупець, і отримані від останнього кошти були обліковані у підприємстві по одному рахунку;
- наявні у матеріалах кримінального провадження попередні договори купівлі-продажу, укладені з потерпілими, чітко визначали, що продавець зобов`язується не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на відчуження предмету договору або виникнення прав третіх осіб щодо предмету договору, і на момент підписання цих договорів ТОВ "ЖМ Груп" мало повноваження на продаж вказаних квартир на підставі укладених договорів з "титульними" власниками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ;
- у цьому кримінальному провадженні усупереч вимогам п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК органом досудового розслідування не було проведено обов`язкової судово-економічної експертизи для встановлення виду і розміру заподіяної злочинами шкоди, що відповідно до вимог ст. 91 КПК відноситься до обставин, які підлягають доказуванню, та впливає на правильність кваліфікації дій особи;
- цивільні позови потерпілих вирішено без дотримання вимог КПК і ЦПК та без достатніх на те правових підстав:
1) безпідставно стягнуто з ОСОБА_7 на корить ОСОБА_9 матеріальну шкоду у розмірі 275 000 грн, яку заподіяно злочином, передбаченим ч. 2 ст. 366 КК, за яким ОСОБА_7 виправдано;
2) цивільний позов ОСОБА_8 не відповідає вимогам до позовної заяви, визначеним у ст. 175 ЦПК;
3) судами не взято до уваги факт відшкодування ОСОБА_7 матеріальної шкоди потерпілим у повному обсязі, зокрема ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які завдяки зусиллям засудженого стали повноцінними власниками вказаних квартир;
4) місцевим судом безпідставно відмовлено стороні захисту в задоволенні клопотання про відновлення стадії дослідження доказів для надання оцінки доказам сторони захисту щодо відшкодування ОСОБА_7 шкоди потерпілим;
5) відповідачем у цих позовах мало б бути ТОВ "ЖМ Груп", оскільки саме на рахунок цього товариства надходили кошти від потерпілих, і факт розкрадання їх ОСОБА_7 не встановлений;
- сторона захисту вважає, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 шляхом подання цивільних позовів претендують на безпідставне збагачення шляхом стягнення на їхню користь грошей у рахунок вже виконаних перед ними зобов`язань, що залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційні скарги і просили їх задовольнити, прокурор частково підтримав касаційні скарги сторони захисту, в частині неправильного вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 щодо визначеного судами розміру відшкодування матеріальної шкоди, просив в цій частині рішення судів попередніх інстанцій змінити і залишити цивільний позов ОСОБА_9 без розгляду, а в решті - залишити судові рішення без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
Мотиви суду
Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірив матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи та дійшов такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Під час розгляду касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, на що посилаються ОСОБА_7 та його захисник у касаційних скаргах, не може бути предметом перегляду в касаційному суді.
Щодо внесення відомостей до ЄРДР та здійснення досудового розслідування у формі приватного обвинувачення
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи засудженого та його захисника про необхідність визнання усіх доказів недопустимими з підстав того, що реєстрація в ЄРДР та початок досудового розслідування в кримінальних провадженнях за заявами потерпілих відбулися з порушенням вимог ст. 477 КПКз огляду на нижчевикладене.
Вимогами ч. 1 ст. 477 КПК встановлено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 477 КПК (в редакції Закону, яка була чинною на момент початку досудового розслідування) до таких кримінальних правопорушень відносилися і кримінальні правопорушення, передбачені статтею 190 КК (шахрайство, крім шахрайства, вчиненого організованою групою), статтею 191 КК (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам), якщо вони вчинені чоловіком (дружиною) потерпілого, іншим близьким родичем чи членом сім`ї потерпілого, або якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.
Вищенаведене свідчить про те, що однією з підстав для визнання кримінального правопорушення, передбаченого статтями 190, 191 КК, таким, що відноситься до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, є, в тому числі, його вчинення особою, яка стосовно потерпілих була найманим працівником.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілими у цьому об`єднаному кримінальному провадженні є ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Кримінальні провадження щодо ОСОБА_7 були розпочаті органом досудового розслідування на підставі заяв цих потерпілих.
Про провадження у формі приватного обвинувачення були б підстави вести мову у тому випадку, якщо б із заявою зверталося підприємство, на якому працює особа, щодо якої подано заяву про вчинення нею кримінального правопорушення. У цьому випадку юридична особа (ТОВ "ЖМ Груп") із такою заявою не зверталася. Тож підстав вести мову про здійснення провадження у формі приватного обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КК немає. Інформація до ЄРДР була внесена на підставі заяв потерпілих - фізичних осіб з попередньою кримінально-правовою кваліфікацією вчиненого.
За таких обставин твердження сторони захисту про те, що кримінальні провадження щодо ОСОБА_7 були розпочаті з порушенням вимог ч. 1 ст. 477 КПК, на переконання колегії суддів, є безпідставними, оскільки в рамках цього кримінального провадження положення вказаної норми процесуального закону застосуванню не підлягають, а тому кримінальне провадження було розпочато з дотриманням вимог закону, а зібрані в ході проведення досудового розслідування докази є допустимими.