ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 233/4222/17
провадження № 51-3216 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2024 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Куртівка Костянтинівського району Донецької області, який проживає у АДРЕСА_1,
звільненого від призначеного покарання за ч. 1 ст. 368 КК у зв?язку із закінченням строків давності і
ВСТАНОВИВ:
Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 вересня 2020 рокуОСОБА_6 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 1 ст. 368 КК у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн 00 коп, з позбавленням права обіймати посади на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, пов?язані із виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій, на строк 1 рік.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 березня 2024 року вирок місцевого суду змінено.
ОСОБА_6 звільнено від призначеного покарання за ч. 1 ст. 368 КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК, ч. 5 ст. 74 КК (в редакції від 05 січня 2017 року) у зв?язку із закінченням строків давності.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_6 у тому, що він як провідний лікар ветмедицини Костянтинівської міської державної лікарні ветеринарної медицини, на якого було покладено обов?язки начальника цієї установи, 27 березня 2017 року о 14:15 отримав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 1500 грн за надання останній ветеринарного свідоцтва та двох ветеринарних паспортів на двох котів з датою, яка не відповідає даті надання останніх, які надаються для здійснення вивозу тварин за кордон України.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та заперечень на неї
У касаційній скарзі засуджений посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що:
- вироком не конкретизовано дії, у вчиненні яких ОСОБА_6 обвинувачувався, адже останній згідно з посадовими обов?язками не видає ветеринарних свідоцтва та паспорту;
- запис про дату видачі ветеринарних документів відповідає даті їх фактичного надання;
- матеріали справи не містять доказів домовленостей з ОСОБА_7 про зазначення у документах фіктивних записів про вакцинацію та отримання за це винагороди;
- первісну кваліфікацію діяння було завищено з метою незаконного проведення НСРД, яку без зміни доказової бази та за відсутності будь - яких клопотань було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 368 КК;
- не було взято до уваги показання ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 передавала йому 2000 грн за придбання ветеринарних товарів, з яких 500 грн він їй повернув, оскільки оплата за товари становила 1500 грн;
- мала місце провокація отримання коштів, адже заявниця звернулась не у ветеринарну клініку не за місцем свого проживання, а надалі вона нікуди не виїжджала;
- показання заявниці щодо причин звернення до ветклініки були непослідовними;
- не надано оцінку показанням ОСОБА_8, яка вказувала, що зробила запис про вакцинацію датою, яка відповідає фактичним обставинам;
- строк досудового розслідування продовжено не було та відсутнє клопотання про продовження строку досудового розслідування, яке б мало бути підписане захисниками та підозрюваним;
- дані з ЄРДР не можуть замінити наявності процесуального документу, оскільки витяг з ЄРДР не є рішенням;
- всупереч ст. 290 КПК після оголошення про завершення досудового слідства слідча у межах цього кримінального провадження направила доручення про встановлення маршруту переміщень захисника ОСОБА_9, а саме розкриття матеріалів досудового розслідування було здійснено не у повному обсязі;
- слідчий ОСОБА_10 не був включений до групи слідчих, а тому здобуті ним докази є недопустимими, а прийняті рішення незаконними;
- заявниця розпорядилася переданою їй купюрою номіналом 500 грн, що вказує на втрату речового доказу;
- належність засудженому та заявниці голосів на записах НСРД не підтверджено експертним шляхом;
- суд першої інстанції упереджено провів судовий розгляд та проігнорував клопотання сторони захисту;
- апеляційний суд не допитав прокурора ОСОБА_11, порушив ч. 3 ст. 404 КПК, не дослідив доказів, зазначених у клопотанні захисника ОСОБА_9, а рішення цього суду не відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
Прокурором у кримінальному провадженні скеровано до касаційного суду заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити її без задоволення, а судові рішення вважає законними та обґрунтованими.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.
Мотиви Суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, при розгляді касаційної скарги засудженого суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Щодо доводів про істотне порушення вимог КПК, які, на думку засудженого, полягали у тому, що:
1) внесення відомостей до ЄРДР відбулося із завищеною правовою кваліфікацією.
За правилами пунктів 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК (в редакції, яка діяла на момент внесення відомостей до ЄРДР) до ЄРДР вносяться відомості щодо попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених, зокрема заявником чи виявлених з іншого джерела.
Сталою судовою практикою визначено, що перевірити наявність або відсутність кваліфікуючої ознаки, як і складу злочину в цілому, можливо лише за результатом збирання доказів та їх оцінки під час досудового розслідування та судового розгляду, а не простим аналізом законодавства і даних, таких як займана посада, посадова інструкція, функціональні обов`язки, статут тощо.
З матеріалів розглядуваної справи убачається, що 13 березня 2017 року із правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК до ЄРДР було внесено відомості щодо вимагання посадовими особами Держпродспоживслужби неправомірної вигоди у розмірі 2000 грн за вчинення певних дій.
Підставою внесення вказаних відомостей була заява ОСОБА_7, згідно з якою ветлікар вимагав у неї 2000 грн за видачу ветеринарних паспортів на двох тварин (а. с. 39, Т. 1).
Тому внесення відомостей до ЄРДР за ч. 3 ст. 368 КК відбувалось з урахуванням кваліфікуючої ознаки "вимагання".
З огляду на те, що з самого початку досудового розслідування кваліфікація діянь особи є попередньою, а в цьому провадженні повідомлені відомості охоплювалися складом тяжкого злочину, то й НСРД проводилися у межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину. Порушення ч. 2 ст. 246 КПК відсутні.
Подальша зміна правової кваліфікації діяння з ч. 3 ст. 368 КК на ч. 1 ст. 368 КК, що оформлено відповідним рішенням слідчого, також не є порушенням КПК. Адже спершу до ЄРДР вноситься лише попередня кваліфікація щодо вчиненого, і лише після проведення низки слідчих (розшукових) дій чи негласних слідчих (розшукових) дій (за умови внесення відомостей щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину) можна надати остаточну кримінально-правову оцінку тим чи іншим діянням.
Відтак Суд вважає необґрунтованими аргументи щодо порушення вимог ст. 214 КПК під час внесення відомостей до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні.
2) не було продовжено строк досудового розслідування.
Питання належного продовження строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні сторона захисту поставила під сумнів під час апеляційного розгляду.
У свою чергу, на спростування вказаних аргументів захисту стороною обвинувачення було надано копію постанови про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців.
Для з`ясування достовірності інформації, що міститься у вказаній копії постанови, інформації, яка наявна у ЄРДР, апеляційним судом було постановлено ухвалу про витребування інформації з ЄРДР.
На виконання вказаної ухвали Офісом Генерального прокурора було надано відомості, згідно з якими 06 липня 2017 року було прийнято постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, а саме - до 07 серпня 2017 року (а. с. 138, Т. 4). Під час прийняття вказаної постанови керівником місцевої прокуратури не було встановлено з боку слідчого порушень статей 294, 295 КПК, якими регламентовано порядок продовження строку досудового розслідування.
Надалі слідчим 02 серпня 2017 року було повідомлено про завершення досудового розслідування.
Отже, на противагу доводам засудженого строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні було продовжено у встановленому КПК порядку.