iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 року

м. Київ

справа № 727/13868/23

провадження № 61-14678св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2024 року у складі судді Літвінової О. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю., Литвинюк І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області), ОСОБА_2 про надання землевпорядної документації для відновлення володіння земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що 28 квітня 2006 року він за договором купівлі-продажу придбав земельну ділянку, площею 0,0866 га, у садівничому товаристві "Берізка" (далі - СТ "Берізка"), що розташоване по АДРЕСА_1 .

У лютому 2022 року він розпочав розробку технічної документації із землеустрою щодо вищевказаної земельної ділянки.

При здійсненні вимірювання цієї земельної ділянки було виявлено, що він фактично користується земельною ділянкою меншої площі, ніж тією, що була ним придбана за договором купівлі-продажу. А саме: ним було придбано 0,0866 га, а фактично він користується 0,0846 га.

З Державного земельного кадастру йому стало відомо, що сусідня земельна ділянка № НОМЕР_1 у СТ "Берізка", яка належить ОСОБА_2, зареєстрована зі зміщенням у сторону належної йому земельної ділянки орієнтовно на 0,85 м по всій довжині огорожі.

Вважав, що за таких обставин, завершити роботи з розробки технічної документації із землеустрою є неможливим.

З метою отримання землевпорядної документації на його земельну ділянку він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, так як здійснення відчуження земельної ділянки у 2006 році без виготовлення землевпорядної документації та видачі попередньому власнику державного акта на право власності на землю від 01 грудня 1998 року, серії 1-ЧВ № 010926 було б неможливим. Проте, ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області йому було повідомлено, що документація із землеустрою та оцінки на земельну ділянку, площею 0,0866 га, у СТ "Берізка" до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області не надходила.

Позивач вважав, що зазначеним порушено його права, так як для з`ясування відповідності фактичного землекористування, а також порушень меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів потрібно отримати із Державного фонду документації із землеустрою інформацію (документацію із землеустрою) про належну йому земельну ділянку та земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 .

Неотримання зазначених документів від відповідачів унеможливлює йому скористатися своїм законним право на виготовлення технічної документації.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області надати документацію із землеустрою на належну йому земельну ділянку, площею 0,0866 га, що розташована у АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 надати копію документації із землеустрою на належну йому земельну ділянку АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено, якими саме діями чи бездіяльністю були порушені його права і яким саме способом захисту вони потребують відновлення.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 липня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 6 тис. грн.

Додаткове рішення районного суду мотивовано тим, що понесені ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, які відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача у розмірі 6 тис. грн. При цьому, ОСОБА_1 заперечень щодо розміру заявлених ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу не заявляв.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 липня 2024 року, викладено її в редакції цієї постанови. У решті рішення районного суду залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 тис. грн.

Частково погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що підставою для відмови ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області у наданні документації із землеустрою на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0866 га, що знаходиться у АДРЕСА_1, слугувало те, що згідно з відомостей Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) ця земельна ділянка не внесена до ДЗК і кадастровий номер їй не присвоєно. Як наслідок, документація із землеустрою до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області не надходила. Тоді як, другий примірник державного акту та документації із землеустрою, за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, зберігається в Департаменті урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради. Доказів звернення позивачем до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про надання документації із землеустрою на належну йомуземельну ділянку, площею 0,0866 га, матеріали справи не містять.

Водночас, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Протиправність є обов`язковою умовою цивільно-правової відповідальності.

Отже, відмова ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області у наданні документації із землеустрою не може вважатися протиправною, оскільки згідно з відомостей ДЗК ця земельна ділянка не внесена до ДЗК, кадастровий номер їй не присвоєно, а тому не порушує прав і законних інтересів позивача.

Позивач належних та допустимих доказів внесення відомостей про належну йому земельну ділянку до ДЗК та присвоєння такій земельній ділянці кадастрового номера не надав й, відповідно, не довів обов`язку ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області надати запитувану ним документацію із землеустрою. Тому, вимога про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо надання документації із землеустрою на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0866 га, є необґрунтованою.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, то жодними положеннями закону не передбачено обов`язок останнього надати позивачу документацію із землеустрою на належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції помилково вдався до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору й не врахував того, що встановлена судом відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов у цілому правильних висновків про відмову у задоволенні позову, проте неправильно застосував положення статей 5, 13 ЦПК України, здійснивши оцінку обраного позивачем способу захисту відсутнього у нього порушеного права (інтересу) та правову оцінку по суті спору. Отже, у межах заявлених позовних вимог, встановивши, що позивач не довів наявності у нього порушеного права (інтересу), у задоволенні позову належало відмовити виключно з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 6 тис. грн підтверджуються належними письмовими доказами, відповідають критеріям розумності, співмірності, ґрунтуються на вимогах закону, то такі витрати підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 не звертався до суду із клопотанням про зменшення витрат на професійної правничої допомоги, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зменшення розміру таких витрат.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Чернівці. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про зупинення виконавчого провадження відмовлено. Підставами касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У грудні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не застосували норми права, які підлягали застосуванню, а саме Закон України "Про землеустрій", Положення про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1553, якими передбачено право юридичних та фізичних осіб користуватися матеріалами Державного фонду документації із землеустрою. Жодним нормативним правовим актом не передбачено обов`язок позивача звертатися до органу місцевого самоврядування до звернення до суду за судовим захистом. Суди попередніх інстанцій протиправно не витребували матеріали справи № 727/7178/22 для підтвердження доводів ОСОБА_2 про надання копії документації із землеустрою на належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 у зазначеній справі. Суди не з`ясували, чому ОСОБА_2 добровільно надав згадану землевпорядну документацію при розгляді однієї цивільної справи і категорично відмовляється надати цю саму документацію при розгляді цієї справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУДержгеокадастру у Чернівецькій області на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 28 квітня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0866 га, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Листом від 01 лютого 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6, який на підставі договору від 25 січня 2022 року № 1216, укладеного між ним та ОСОБА_1, здійснював розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1, повідомив ОСОБА_1, що фактична площа земельної ділянки складає 0,0846 га та згідно з даних ДЗК встановлено, що сусідня садова ділянка № НОМЕР_1, площею 0,0915, яка належить ОСОБА_2, по координатах поворотних точок не відповідає фактичній огорожі та зареєстрована зі зміщенням у сторону земельної ділянки ОСОБА_1 орієнтовно на 0,85 м по всій довжині ділянки. Зазначена обставина унеможливлює розробку технічної документації.

У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_3 від 25 серпня 2023 року щодо надання документації із землеустрою на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0866 га, що знаходиться у АДРЕСА_1, листом від 05 вересня 2023 року ГУДержгеокадастру у Чернівецькій області повідомило, що за інформацією відділу № 3 управління адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області до Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель не надходила документація із землеустрою на вищевказану земельну ділянку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "є" статті 2 Закону України "Про землеустрій" землеустрій забезпечує отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється в електронній та паперовій формах у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Особливим видом такої документації є документація із землеустрою, яка одночасно є містобудівною документацією, - комплексні плани просторового розвитку територій територіальних громад, генеральні плани населених пунктів, детальні плани територій. Затверджена документація із землеустрою є публічною та загальнодоступною.

Згідно з частинами першою, другою статті 26 Закону України "Про землеустрій" замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про землеустрій" визначено, що документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про землеустрій" документи Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель належать до публічної інформації.

Відомості Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, що містять інформацію, яка відповідно до закону становить державну таємницю, надаються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про державну таємницю".

Доступ до документів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель надається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, усім зацікавленим юридичним та фізичним особам у порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Перелік документів, що зберігаються у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель, а також документація із землеустрою та оцінки земель в електронному вигляді оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей та документів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість авторизованого перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень.

Положенням про Державний фонд документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року № 1553 передбачено, що це Положення визначає порядок надходження, обліку, зберігання матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель (далі - Положення № 1553), а також порядок передачі документації із землеустрою та оцінки земель розробниками такої документації до Державного фонду. Державний фонд формується на основі збирання, обробки, обліку матеріалів в електронній формі, отриманих у результаті проведення землеустрою та оцінки земель незалежно від місця розташування земельних ділянок та форми власності на них, для використання їх органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями і громадянами.

Державний фонд складається з: Головного фонду документації із землеустрою та оцінки земель (далі - Головний фонд); регіональних фондів документації із землеустрою та оцінки земель (далі - регіональні фонди) - Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя; місцевих фондів документації із землеустрою та оцінки земель (далі - місцеві фонди) - адміністративних районів та міст обласного значення (пункт 3 Положення № 1553).

Відповідно до пункту 8 Положення № 1553 для формування регіональних і місцевих фондів територіальні органи Держгеокадастру забезпечують: організацію надходження документації із землеустрою та оцінки земель, її облік та зберігання; надання інформації щодо наявності документації із землеустрою та оцінки земель для централізованого її обліку; надання користувачам інформації, що міститься в документації із землеустрою та оцінки земель.

Згідно з пунктом 16 Положення № 1553 запитувачами матеріалів Державного фонду є всі заінтересовані юридичні та фізичні особи незалежно від того, стосуються їх такі матеріали чи ні, без пояснення причини подання запиту на інформацію.

Абзацами 3, 4 пункту 17 Положення № 1553 встановлено, що запитувачі інформації використовують матеріали Державного фонду відповідно до Закону України Про державну таємницю та законодавства про захист персональних даних. Підстави відмови у задоволенні запиту на інформацію визначено Законом України Про доступ до публічної інформації.

Крім того, Додатком № 2 до Положення № 1553 встановлено перелік матеріалів, які надходять, обліковуються та зберігаються у Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель.

Так, у структурних підрозділах територіальних органів Держгеокадастру, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, зокрема, ведеться облік і зберігаються проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.

Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Установлено, що підставою для відмови ГУДержгеокадастру у Чернівецькій області у надані документації із землеустрою на належну ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0866 га, було те, що згідно з відомостей ДЗК ця земельна ділянка не внесена до ДЗК і кадастровий номер їй не присвоєно. Відповідно, вказана документація із землеустрою до ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області не надходила. Тоді як, другий примірник державного акту та документації із землеустрою, за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, зберігається в Департаменті урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради.

Доказів звернення позивача до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради про надання документації із землеустрою на належну йому земельну ділянку, площею 0,0866 га, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які саме приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23).

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19).

Таким чином, правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2025 року у справі № 296/12456/23, провадження № 61-2165сво24.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Протиправність є обов`язковою умовою цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відмова ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області у наданні ОСОБА_1 документації із землеустрою не може вважатися протиправною, оскільки згідно з відомостей ДЗК ця земельна ділянка не внесена до ДЗК, кадастровий номер їй не присвоєно, а тому не порушує прав і законних інтересів позивача.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, то вірним є висновок апеляційного суду про те, що жодними положеннями закону не передбачено обов`язок останнього надати позивачу документацію із землеустрою на належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 .

Отже, у межах заявлених позовних вимог, встановивши, що позивач не довів наявності у нього порушеного права (інтересу), апеляційний суд, змінюючи мотиви районного суду, вірно відмовив у задоволенні позову з підстав відсутності порушення цивільних прав та законних інтересів позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не витребували матеріали справи № 727/7178/22 для підтвердження доводів ОСОБА_2 про надання копії документації із землеустрою на належну йому земельну ділянку у зазначеній справі є безпідставними, оскільки згідно з частиною другою статті 8 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, які подали апеляційну чи касаційну скаргу на відповідне рішення, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії судових рішень в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а значною мірою зводяться до трактування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на власний розсуд.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

................

Перейти до повного тексту