ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 523/5804/23
провадження № 61-15541св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор Інвест",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року у складі судді Кисельва В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., і виходив з такого.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ТОВ "ФК "Алькор Інвест", про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 10 квітня
2007 року між нею та ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" було укладено кредитний договір № 10к-265.
3. З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань між сторонами було укладено іпотечний договір, за умовами якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
4. У подальшому право вимоги за указаними кредитним та іпотечним договорами було відступлене банком на користь ТОВ "ФК "Алькор Інвест".
5. 12 липня 2019 року державним реєстратором КП "Агенція реєстраційних послуг" Манютою С. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 32430991 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47820554 від 17 липня 2019 року про право власності
ТОВ "ФК "Алькор Інвест" на вказану вище квартиру.
6. 24 березня 2023 року ТОВ "ФК "Алькор Інвест" уклало договір
купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_2 .
7. Позивачка посилалася на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки було проведено з порушенням вимог закону, а тому ТОВ "ФК "Алькор Інвест" незаконно набуло у власність квартиру. Подальше відчуження іпотечного майна також вважала незаконним.
8. Зазначала, що вона не отримувала від ТОВ "ФК "Алькор Інвест"
лист-вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки та не мала можливості усунути порушення, викладені у цій вимозі. ТОВ "ФК "Алькор Інвест" не повідомило її про оцінку майна та не погодило з нею вартість предмету іпотеки. Визначена ринкова вартість предмета іпотеки є значно заниженою.
9. Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось у період дії мораторію, встановленого Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
10. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь квартиру АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції відповідачів
11. ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що він придбав квартиру у
ТОВ "ФК "Алькор Інвест", яке повідомило його, що квартира дійсно належала іншому власнику, але на неї було звернуто стягнення. На час придбання квартири будь-яких обмежень щодо користування квартирою не існувало. Окрім того, йому було відомо, що у квартирі ніхто не проживав та у квартирі були відсутні особисті речі позивачки. Посилався на безпідставність доводів позивачки щодо порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.
12. ТОВ "ФК "Алькор Інвест" заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на законність реалізації ними своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначало, що товариством на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-вимогу № 27/04/2019 від 27 квітня 2019 року у зв`язку з невиконанням нею кредитних зобов`язань. Кредитором було задоволено вимоги за рахунок іпотечного майна. Додатково зауважувало, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2022 року у цивільній справі № 523/111/20 було усунуто перешкоди товариству у реалізації права володіння, користування та розпорядження майном шляхом визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщення, та їх виселення з квартири. ОСОБА_3 не погодилась із зазначеним судовим рішенням та подала апеляційну скаргу, під час розгляду якої сторони попередньо домовились про викуп ОСОБА_3 у товариства спірної квартири. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_3 від апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2022 року. Товариство надало гарантійний лист, яким підтвердило, що продаж квартири буде здійснено за суму, еквівалентну 12 000,00 дол. США у строк не пізніше 01 березня 2023 року. Однак, ОСОБА_3 у березні 2023 року повідомила, що не може викупити квартиру та просила почекати до кінця року. Товариство не погодилось з такою пропозицією і продало квартиру ОСОБА_2 . З урахуванням зазначеного вважало, що позивачка пропустила строк позовної давності.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
14. Витребувано квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1874136651101) з володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
15. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, а також Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
17. У державного реєстратора на час вчинення реєстраційної дії були відсутні усі необхідні документи для проведення оспорюваної реєстрації (підтвердження про отримання письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, оскільки у повідомленнях відсутній запис прізвища особи, яка їх прийняла; письмове погодження іпотекодавця щодо звернення стягнення на предмет іпотеки; докази того, що позивачці було відомо про проведення оцінки майна, а також про її результати). Крім того, спірна квартира передана в іпотеку для забезпечення повернення кредиту, виданого в іноземній валюті, і на час звернення стягнення на майно використовувалася позивачкою, як місце постійного проживання, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції
18. Постановою Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року залишено без змін.
19. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для витребування спірного майна з володіння його кінцевого набувача. Втручання у право на мирне володіння майном визнано пропорційним та допустимим, а також таким, що не може вважатись надмірним тягарем для відповідача, оскільки він має можливість отримати компенсацію своїх витрат від ТОВ "ФК "Алькор Інвест".
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. 20 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватирішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
21. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 23 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц, у постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 641/9904/16-ц, від 02 серпня 2023 року у справі № 308/8629/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували наявності у ТОВ "ФК Алькор Інвест" законного права на звернення стягнення на спірну квартиру, яка була передана позивачкою в іпотеку. З власності ОСОБА_1 спірна квартира вибула не шляхом примусового стягнення, не поза її волею, а на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. У спірній квартирі вже тривалий час ніхто не проживав, була наявна велика заборгованість зі сплати комунальних послуг, квартира знаходилася у непридатному стані. Більш того, будь-яких обмежень або обтяжень щодо розпорядження та користування квартирою не було.
23. Вважає безпідставними висновки судів щодо непідтвердження належного повідомлення позивачки про звернення стягнення на предмет іпотеки. У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 02 травня 2019 року. Також зауважує про обов`язок іпотекодавця спростувати презумпцію належного повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання.
24. Додатково посилається на обставини отримання позивачкою зазначеного листа-вимоги, встановлені у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2022 року у справі № 523/111/20. Також вважає, що позивачка не довела того, що вона не знала про порушення свого права.
25. Оцінка іпотечного майна була проведена спеціалізованою установою, а різниця у її вартості, на чому наголошувала позивачка, перекрита відсутністю інших претензій ТОВ "ФК "Алькор Інвест" до ОСОБА_1 .
26. Крім того, вважає не підтвердженими належними доказами висновки суду щодо відсутності у позивачки іншого житла, а також її постійного проживання у спірному майні, з огляду на відсутність жодних зареєстрованих осіб в іпотечному житлі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
27. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/5804/23, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
28. 26 грудня 2024 року матеріали цивільної справи № 523/5804/23 надійшли до Верховного Суду.
29. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
30. 25 грудня 2024 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Переходов М. В., через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
31. Відзив обґрунтований посиланням на те, що судами попередніх інстанцій правильно враховано поширення на спірні правовідносини положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Судом апеляційної інстанції було перевірено дані з реєстру нерухомого майна та підтверджено правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності у позивачки іншого майна на день звернення стягнення на предмет іпотеки. Доказів на спростування зазначеного відповідач не надав.
32. Оцінка іпотечного майна була проведена станом на 2019 рік, без безпосереднього доступу та огляду об`єкта. Акт про відсутність мешканців у спірному житлі осіб підтверджує такі обставини на дату його видачі - 08 серпня 2023 року.
33. Вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо неналежності наданих державному реєстраторі доказів отримання іпотекодавцем листа-вимоги, оскільки з рекомендованого повідомлення неможливо встановити хто саме отримав лист.
34. Пропорційність втручання у права відповідача була належним чином оцінена судами, враховано баланс інтересів сторін спору. Додатково посилається на те, що з позовом у справі, що переглядається, вона звернулася через тиждень після продажу відповідачу спірного майна, тобто коли він ще не мав фактичного доступу до квартири.
35. Посилання заявника на обставини справи № 523/111/20 за позовом
ТОВ "ФК "Алькор Інвест" до ОСОБА_3, яка одночасно є законним представником малолітнього ОСОБА_4, за участю третьої особи - органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном вважає безпідставними, оскільки при розгляді зазначеної справи не встановлювались обставини правомірності звернення стягнення на предмет іпотеки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
36. 10 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" був укладений кредитний договір № 10к-265, а також з метою забезпечення виконання зобов`язань за ним - іпотечний договір, за умовами якого передано в іпотеку банку нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
37. Пунктом 8.4.8 іпотечного договору передбачено право дострокового звернення на предметі іпотеки у разі неналежного виконання іпотекодавцем будь-яких умов осново зобов`язання.
38. Відповідно до пункту 10 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюються на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно на умовах цього договору.
39. Пунктом 11.3.1 іпотечного договору передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передання іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
40. 23 квітня 2019 року між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" були укладені договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 10к-265 від 10 квітня 2007 року та договором іпотеки.
41. 17 липня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти С. В. за №47820554 була проведена державна реєстрація права власності за
ТОВ "ФК "Алькор Інвест" на квартиру за адресою: кв. АДРЕСА_1 .
42. У матеріалах реєстраційної справи перебувають наступні документи:
1) лист-вимога, серія та номер: 27/04/2019, виданий 27 квітня 2019 року; 2) докази повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; 3) висновок про вартість майна, серія та номер: 986/07/19, виданий 04 липня 2019 року, видавник:
ПП "Габ`яно".
43. Сторони визнавали факт наявності заборгованості за кредитним договором 10к-265 від 10 квітня 2007 року.
44. 24 березня 2023 року за договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ "ФК "Алькор Інвест" та ОСОБА_2 останній набув право власності на квартиру АДРЕСА_1
Позиція Верховного Суду
45. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
46. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
47. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
48. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
49. Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
50. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
51. Статтею 37 Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
52. Норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
53. Стаття 36 Закону України "Про іпотеку", у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
54. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
55. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
56. Отже, положення Закону України "Про іпотеку" прямо вказують, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
57. Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційної дії, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
58. Тобто обов`язковою умовою для реалізації позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.
59. Судами встановлено, що для здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку" ТОВ "ФК "Алькор Інвест" надало лист-вимогу № 27/04/2019 від 27 квітня 2019 року, а також повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було направлено на ім`я ОСОБА_1 за адресою: кв. АДРЕСА_1, з відміткою (підписом) про його вручення 02 травня 2019 року.
60. Відповідно до пункту 106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року
№ 270, під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім`я та прізвище.
61. Водночас, слід зазначити, що 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує
140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
62. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, яка діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки, споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
63. Закон України "Про іпотеку" вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів (способів) звернення стягнення на предмет іпотеки.
64. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.
65. Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлював тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.
66. Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 802/1340/18-а,
від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19.
67. Встановивши, що спірна квартира є предметом іпотеки, якою забезпечено виконання кредитних зобов`язань в іноземній валюті (кредит 52 500 доларів США), має загальну площу 34,3 кв. м, позивачка не має у власності іншого житла, суди попередніх інстанцій правильно зазначали про те, що на цю квартиру не могло бути примусово звернуто стягнення (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно) протягом дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі шляхом реєстрації права власності ТОВ "ФК "Алькор Інвест" з метою виконання позивачкою умов укладеного кредитного договору №10к-265 від 10 квітня 2007 року.
68. З огляду на викладене у державного реєстратора не було правових підстав для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ "ФК "Алькор Інвест" на вищевказану квартиру.
69. Посиланням касаційної скарги на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності у позивачки іншого житла є необґрунтованими.
70. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
71. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
72. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
73. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
74. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують відповідність спірної квартири ознакам, які визначені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у їх сукупності, та з урахування встановлених обставин відсутності у позивачки іншого житла, дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для поширення на спірні правовідносини положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
75. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.
76. У пункті 61 постанови від 29 вересня 2020 року у справі 757/13243/17 Велика Палата Верховного суду наголошувала, що іпотекодержатель, який не набув права звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, зокрема не вправі відчужувати предмет іпотеки іншій особі. За таких умов предмет іпотеки, придбаний іншою особою за договором з іпотекодержателем, є майном, придбаним в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому добросовісна особа, яка придбаває майно в особи, яка не є його власником, має пересвідчитися у наявності в останньої права розпоряджатися чужим майном.
77. Враховуючи викладене, встановивши порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності на неї за
ТОВ "ФК "Алькор Інвест", суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про відсутність у останнього права на відчуження спірного нерухомого майна на користь інших осіб, а тому вимоги ОСОБА_1 про витребування такого майна з володіння кінцевого набувача є обґрунтованими.
78. Суди надали оцінку пропорційності втручання у право ОСОБА_2, як кінцевого набувача спірного предмета іпотеки, на мирне володіння цим майном та дійшли загалом обґрунтованого висновку, що витребування у ОСОБА_2 спірного майна, яке належить ОСОБА_1 та вибуло з її володіння поза її волею, не свідчить про порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами позивачки та інтересами відповідача, який не позбавлений права на відшкодування завданих йому збитків, зокрема, у порядку, передбаченому статтею 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до ТОВ "ФК "Алькор Інвест", в якого він придбав нерухоме майно.
79. Повернення власнику протиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету. Невідповідності заходу втручання у право власності ОСОБА_2 критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини, не встановлено. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_2 не міг не знати про дію мораторію на примусове відчуження житлової нерухомості. Своїм місцем проживання ОСОБА_2 у процесуальних документах вказує іншу нерухомість.
80. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, надав обґрунтовану оцінку наявним у матеріалах справи доказам наявності в іпотекодержателя права на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", а також дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. З урахуванням звернення стягнення на нерухоме майно у період дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
81. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів.
82. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
83. Доводи касаційної скарги щодо вручення листа-повідомлення, проведення оцінки вартості спірного майна та відсутності інших претензій у ТОВ "ФК "Алькор Інвест" до ОСОБА_1 не впливають на законність висновку судів попередніх інстанцій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з порушенням вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
84. З огляду на межі касаційного перегляду справи та встановлені у цій справі фактичні обставини, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
85. Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).
86. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
87. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
88. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду