ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 336/5375/22
провадження № 51-3936 км 24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2024 року стосовно
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1,
виправданого у пред`явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя вироком від 12 червня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2024 року, визнав ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і виправдав його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, за таких обставин.
20 липня 2022 року приблизно о 23 год ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 35 на вул. Олексія Поради в м. Запоріжжя, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, у ході раптового конфлікту з ОСОБА_7, що виник під час словесної сварки, умисно наніс останньому правою рукою удар у голову, від якого потерпілий впав на землю. Після чого ОСОБА_6 почергово наніс ОСОБА_7, який лежав на землі, численні удари руками та ногами в голову та тулуб, спричинивши потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній втратив свідомість та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у лікарні.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор, не погодившись із ухвалою апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд апеляційної інстанції:
- не зваживши на думку, висловлену в межах апеляційної скарги, повторно не дослідив наявні в справі докази;
- безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для виправдування ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК, не врахувавши при цьому доводи прокурора про достатність зібраних доказів винуватості ОСОБА_6 ;
- не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Прокурор у поданій касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно підтримав висновки суду першої інстанції про виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК, постановив ухвалу з істотним порушенням вимог КПК.
Проте Суд із такими доводами не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Положенням ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив аналіз зібраних у кримінальному провадженні доказів та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом належними, допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_6 у вчиненні саме ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Прокурор, не погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати виправдувальний вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, не вжив заходів для всебічного встановлення фактичних обставин, зокрема, не взяв до уваги той факт, що ОСОБА_7 фактично не мав відкритих тілесних ушкоджень, з яких могла йти кров, а тому не міг залишити сліди крові на одязі чи взутті ОСОБА_6 ; допустив у своєму рішенні припущення; не зважив на визнання обвинуваченим нанесення потерпілому одного удару в голову, зафіксованого на відеозаписі камери спостереження; не вирішив питання про призначення портретознавчої експертизи з огляду на наявність сумніву щодо зображення на відеозаписі саме обвинуваченого та потерпілого; не надав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 .
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції, дійшовши таких висновків:
- надані стороною обвинувачення докази не доводять поза розумним сумнівом того, що саме ОСОБА_6 було заподіяно тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7, які призвели до смерті останнього;
- загальний аналіз показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, допитаних під час судового розгляду, вказує на те, що жоден із них прямо не підтверджує того, що саме обвинувачений наніс ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер;
- письмові докази, зокрема, повідомлення КНП "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради про смерть ОСОБА_7, протоколи огляду місця події від 21 липня 2022 року, слідчого експерименту 26 липня 2022 рок за участю ОСОБА_6, огляду предмету від 25 липня 2022 року з додатком відеозапису, лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_7 № 3901 від 22 липня 2022 року, висновки експертів № 2501п від 12 вересня 2022 року, № 2500 від 12 вересня 2022 року, № 3901 від 13 вересня 2022 року, висновок експерта №1460/к від 12 жовтня 2022 року не встановлюють прямо причетність ОСОБА_6 до нанесення смертельних ушкоджень ОСОБА_7 .
Такі висновки суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, є належним чином обґрунтованими та мотивованими.
Разом із цим суд апеляційної інстанції не залишив без належної уваги твердження прокурора про те, що органом досудового розслідування не було проведено дослідження футболки і штанів обвинуваченого через їх прання, який, на переконання Суду, правильно вказав на те, що з часу затримання ОСОБА_6 орган досудового розслідування мав у своєму розпорядженні цей одяг та достатньо часу для проведення будь-яких експертиз для підтвердження чи спростування обставин події, але цього не зробив, так само як і не провів експертизи його взуття, яке не було випране або піддано обробці в інший спосіб, зважаючи на нанесення численних ударів ОСОБА_7 у тому числі й ногами, а також наявність тілесних ушкоджень у потерпілого із зовнішньою кровотечою.
Також під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, зваживши на те, що будь-яких видимих тілесних ушкоджень, а також слідів, притаманних участі в бійці, на тілі ОСОБА_6 виявлено не було, тілесні ушкодження ОСОБА_7 були завдані відповідно до висновку експерта № 3901 незадовго до госпіталізації (госпіталізовано 21 липня 2022 року о 07:01), додому ОСОБА_6, за показаннями свідка ОСОБА_11, повернувся о 00:05, обґрунтовано підтримав висновки місцевого суду про недоведення стороною обвинувачення причетності обвинуваченого до вчинення злочину, з чим погоджується й колегія суддів.
Крім того, суд апеляційної інстанції слушно відхилив доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не призначив портретознавчої експертизи відеозапису, на якому можна було б побачити ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з огляду на те, що суд самостійно не має права збирати докази вини обвинуваченого, а прокурором такого клопотання відповідно до ст. 93 КПК заявлено не було.
Доводи касаційної скарги прокурора про суперечності в оцінці показань свідків фактично стосуються його незгоди з наданою оцінкою, що не є предметом касаційної перевірки в розумінні ст. 433 КПК.
Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції, не зваживши на думку прокурора, висловлену в межах апеляційної скарги, повторно не дослідив наявні в справі докази, то колегія суддів уважає їх безпідставними з огляду на таке.
Частиною 3 статті 404 КПК встановлено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Як убачається із технічного запису судового засідання від 13 травня 2024 року, прокурор під час апеляційного розгляду не заявляв клопотань та не висловлював своєї думки про необхідність повторного дослідження зібраних у справі доказів. Крім того, не містить таких вимог і сама апеляційна скарга прокурора.
З огляду на викладене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов логічного висновку про те, що під час судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки кожного доказу, наданого стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, висунуте ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК не знайшло свого підтвердження. Достатніх доказів вчинення саме ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення сторона обвинувачення не надала, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновками суду першої інстанції.
Перегляд апеляційної скарги прокурора, доводи якої за змістом є аналогічними доводам його касаційної скарги, здійснювався в суді апеляційної інстанції з дотриманням положень статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу.
Підстав для задоволення касаційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд