ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 січня 2025 року
м. Київ
справа № 755/16107/21
провадження № 51-2014км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040002300 від 04 серпня 2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Білої Церкви Київської обл., громадянина України, зареєстрованого у АДРЕСА_1, проживаючого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладенням на нього відповідних обов`язків.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково.
Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 - 37 755 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постановлено стягнути з ТДВ СК "Кредо" на користь ОСОБА_8 44 901, 84 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 2 245 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 29 червня 2021 року о 03:08, керуючи транспортним засобом "BMW 340" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 50 км/год по проїзній частині просп. Миру зі сторони Дарницької площі у бік бульвару Верховної Ради у м. Києві та проїжджаючи перехрестя просп. Миру та вул. Чупринки в м. Києві допустив порушення вимог п.п. 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), унаслідок чого відбулось зіткнення з транспортним засобом "Hуundai Elantra", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_8 отримав тяжке тілесне ушкодження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, залишено без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року щодо останнього без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо нього і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Засуджений обґрунтовує свої вимоги тим, що доказами у кримінальному провадженні не підтверджено прямого причинного зв`язку між ДТП і виявленими у потерпілого ОСОБА_8 тілесними ушкодженнями. Зазначає, що висновок судово-медичної експертизи від 15 вересня 2021 року є недопустимим доказом, оскільки був складений лише на підставі медичних документів, за відсутності потерпілого та має розбіжності щодо результатів комп`ютерно-томографічних досліджень (далі - КТ) головного мозку останнього. Так, згідно з висновку судово - медичного експерта від 15 вересня 2021 року встановлено, що 29 червня 2021 року за результатами проведення СКТ головного мозку, крім іншого, у потерпілого ОСОБА_8 було діагностовано ознаки міжпівкульової гематоми, лінійного перелому тім`яної кістки. Разом з тим, як зазначено у цьому ж висновку, 02 липня 2021 року було поведено СКТ головного мозку потерпілого де діагностовано ознаки міжпівкульової субдуральної гематоми, набряк лівої гемісфери. Зазначені розбіжності в судовому засіданні не усунуті, експертом не надано відповіді на вказані протиріччя як у своїх висновках, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції. Крім того засуджений вказує, що дослідження проводилося експертом одноосібно, без залучення необхідного спеціаліста (невролога, нейрохірурга). Стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, так як в ній, не наведено достатніх підстав необґрунтованості апеляційної скарги.
Учасникамкримінальногопровадженнябулоналежнимчиномповідомленопродату, частамісцекасаційногорозгляду, клопотаньпройоговідкладеннядосудукасаційноїінстанціїненадходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу засудженого. Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, міркування прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має право досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України при здійсненні касаційного провадження Суд не уповноважений скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а при формуванні своєї позиції виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.
Натомість указані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції у межах вимог апеляційної скарги. Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 та 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому, із додержанням усіх вимог чинного законодавства вирішенні поданих апеляційних скарг.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК України), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Одночасно ст. 419 КПК України містить вимоги до ухвали апеляційного суду, в якій має бути зазначено: короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу і узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження, встановлені судом першої інстанції обставини, встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Проте, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 в апеляційному порядку, зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження не погоджуючись з вироком місцевого суду, захисник ОСОБА_6, в інтересах засудженого ОСОБА_7, подав апеляційну скаргу.
У цій скарзі захисник стверджував про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та зазначав крім іншого і вимогу про скасування вироку суду першої інстанції та закриття кримінального провадження.
На обґрунтування своїх вимог указував на те, що доказами у кримінальному провадженні не підтверджено прямого причинного зв`язку між ДТП і виявленого в потерпілого ОСОБА_8 тяжкого тілесного ушкодження. Зазначав, що висновок судово-медичного експерта від 15 вересня 2021 року є необґрунтованим, оскільки дослідження проводилось без залучення необхідного спеціаліста (невролога або нейрохірурга). Також захисник стверджував, що експерт використав суперечливі дані щодо наявності у потерпілого перелому тім`яної кістки при проведенні КТ досліджень головного мозку від 29 червня 2021 року та 02 липня 2021 року, не дослідив клінічні дані при перебуванні ОСОБА_8 у лікарні після госпіталізації 29 червня 2021 року. Указував, що факт наявності чи відсутності зазначеного перелому тім`яної кістки впливає на ступінь тяжкості тілесного ушкодження і як наслідок, на кваліфікацію дій засудженого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу.
Разом з тим, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не зазначив усіх доводів, наведених в апеляційній скарзі, не пересвідчився в їх необґрунтованості і не спростував їх належним чином, попри те, що є судом факту та повинен був перевірити твердження щодо незаконності вироку стосовно ОСОБА_7, наведені в апеляційній скарзі.
Не зважаючи на те, що апеляційна скарга містила значну кількість мотивованих аргументів, які ставили під сумнів законність вироку місцевого суду, апеляційний суд надав відповідь на частину з них, попри те, що частина доводів сторони захисту залишилась неперевіреною і їм належної оцінки не дано.
Так, апеляційний суд із вказівкою на матеріали провадження не спростував доводи захисника щодо розбіжностей у результатах проведених КТ головного мозку потерпілого ОСОБА_8 від 29 червня 2021 року, де було діагностовано лінійний перелом тім`яної кістки та від 02 липня 2021 року, де такого перелому діагностовано не було.
Як убачається з протоколу судового засідання суду апеляційної інстанції від 25 січня 2024 року та звукозапису до нього, експерт ОСОБА_9 була допитана в судовому засіданні з приводу надання нею висновку судово-медичної експертизи № 042- 2246- 2021 від 15 вересня 2021 року, проте вказані розбіжності у результатах проведених КТ головного мозку потерпілого ОСОБА_8, щодо діагностування ознак лінійного перелому тім`яної кістки, не усунула.
А отже, твердження захисника залишилось без належної перевірки.
Приписи закону щодо права на справедливий судовий розгляд означають, зокрема, що якщо апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією в реалізації цього права особи, тоді, очевидно, в апеляційній процедурі не допускаються спрощення, а стандарти доказування мають бути найвищими.
Однак згаданий аргумент захисника залишився без ретельної перевірки та відповідного його спростування. По суті його не було розглянуто за правилами апеляційної процедури, на нього не було надано конкретної належної відповіді, що є неприпустимим, суперечить завданням та загальним засадам кримінального провадження.
З огляду на викладене колегія суддів уважає, що апеляційний розгляд скарги захисника у цьому провадженні, за наслідками якого постановлено оспорювану ухвалу, було здійснено формально, з порушенням ст. 2 КПК України. Отже, висновок апеляційного суду про законність вироку суду першої інстанції є передчасним.
Допущене порушення перешкоджає суду касаційної інстанції дійти безспірного висновку щодо правильності кваліфікації інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Оскільки оскаржену ухвалу апеляційного суду було постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, вона підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду необхідно врахувати викладене, ретельно, з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити доводи апеляційної скарги захисника, за необхідності й наявності відповідних підстав повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та з дотриманням положень глави 31 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
З огляду на наведене, касаційну скаргу засудженого слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд