ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 947/15245/23
провадження № 61-4060св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - держава-агресор російська федерація,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого
2024 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Вадовської Л. М.,
Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави-агресора російської федерації про стягнення збитків та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 24 лютого 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, піклуючись про власне життя та здоров`я, позивач був вимушений виїхати за межі України, унаслідок чогойому завдано матеріальної шкоди, яка полягає у понесених збитках протягом року, в період
з 24 лютого 2022 року до 28 лютого 2023 року у зв?язку з проживанням
в іноземній державі, вимушеними витратами на їжу, одяг, соціальне та культурне життя за межами України, що в значному рівні вимагало більших витрат від позивача.
Позивач вказував, що дії відповідача, які загрожували його життю, здоров`ю та безпеці, фактично стали причиною його перебування за межами України. Стверджував, що якщо б військової агресії відповідача не відбулось - не відбулось би вимушеного переїзду в інші країни, не було б збитків та моральної шкоди. Внаслідок збройної агресії російської федерації проти України майнові права позивача (право власності на рухоме майно) були порушені, а моральна шкода є наслідком таких подій.
ОСОБА_1 просив стягнути з держави-агресора російської федерації на свою користь кошти у розмірі: 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей,
9 558,82 євро, 5 341,82 чеських крон, 1 309,00 данських крон,
35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн, в рахунок відшкодування збитків; кошти
у розмірі 10 000,00 євро, що еквівалентно 397 702,00 грн, - в рахунок відшкодування понесеної моральної шкоди; кошти у розмірі 50 000,00 грн
в рахунок відшкодування судових витрат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнено з держави-агресора російської федерації на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 10 000,00 євро, що еквівалентно 397 702,00 грн, в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, урахувавши характер
і обсяг завданих моральних страждань, істотність порушених конституційних прав ОСОБА_1, уважав доведеним факт завдання відповідачем позивачу моральних страждань, розмір яких суд визначив в сумі 10 000,00 євро, що станом на час подання позову еквівалентно 397 702,00 грн.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог про стягнення грошових коштів
у розмірі 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро,
5 341,82 чеських крон, 1 309 данських крон, 35 920,62 шведських крон,
50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті дорівнюють 563 248,97 грн, суд першої інстанції виходив з недоведеності цих позовних вимог, оскільки на підтвердження факту спричинення матеріальної шкоди позивач не надав доказів, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
Постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року
в оскаржуваній частині залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції. Апеляційний суд також зазначив, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується та не переглядається.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
19 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року і ухвалити нове рішення, яким стягнутиз держави-агресора російської федерації на свою користь кошти
в розмірі: 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро,
5 341,82 чеських крон, 1 309,00 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн,
в рахунок відшкодування понесених збитків.
Касаційна скарга мотивована тим, що упущена вигода у цій справі полягає
в різниці між заощадженням ОСОБА_1 від офіційного працевлаштування, які було зменшено на суму звичайних повсякденних витрат у мирний час, та вимушеними витратами, які позивач поніс, переїхавши до іноземних держав. Заявник звертає увагу, що його виїзд за межі України пов?язаний насамперед із збереженням життя та здоров?я. Надані копії чеків повністю відповідають чинному законодавству України, зокрема Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували цих доказів, що підтверджують витрати заявника, які були вимушеними та є збитками. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки аргументам позивача про те, що йому було завдано саме збитків у вигляді упущеної вигоди.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявникзазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах(пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Київського районного суду м. Одеси.
06 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 вересня 2023 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, оскаржується в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до держави-агресора російська федерація про стягнення 14 190,85 молдавських лей, 732,46 румунських лей, 9 558,82 євро, 5 341,82 чеських крон,
1 309,00 данських крон, 35 920,62 шведських крон, 50 748,00 угорських форинтів, які в еквіваленті становлять 563 248,97 грн.
В іншій частині позовних вимог судові рішення не оскаржуються, а тому відповідно частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою від 28 березня 2023 року № 10/001/10031/23-ПД ОСОБА_1 працює в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний банк "Південний"
з 26 серпня 2010 року на посаді начальника управління (з 16 липня 2015 року).
24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX,
у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України", в Україні введено військовий стан, який триває дотепер.
Місто Одеса і Одеська область не входить до зони активних бойових дій,
у місті протягом всього часу військової агресії працюють усі державні, комунальні, приватні установи, зокрема і Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний", де працює позивач.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 стверджував, що він був вимушений покинути свою домівку і місце роботи та відправився до друзів
у Швецію. Однак у вказаній країні він через декілька місяців перестав себе відчувати в безпеці, дізнавшись про її намір вступити до НАТО. Зазначене стало підставою для переїзду позивача до Німеччини та спричинило додаткові збитки, які є упущеною вигодою та полягають в різниці між заощадженнями позивача від офіційного працевлаштування, які було зменшено на суму звичайних повсякденних витрат у мирний час, та вимушеними витратами, які позивач поніс переїхавши до іноземних держав.