ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 333/8983/23
провадження № 61-14059св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Трофимової Д. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 15 жовтня 2010 року до 24 жовтня 2016 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що після розірвання шлюбу діти постійно проживають із нею та перебувають на її утриманні. Відповідач у добровільному порядку відмовлявся надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, тому вона зверталась до суду з заявою про стягнення аліментів.
На підставі судового наказу № 333/4236/18, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 16 серпня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_2 05 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 09 серпня 2018 року, у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття кожного з дітей.
18 листопада 2018 року Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрив виконавче провадження з примусового виконання судового наказу. Через ухилення відповідача від сплати аліментів йому було встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Незважаючи на обмеження, відповідач ухиляється від сплати аліментів, зокрема станом на 21 липня 2023 року має місце заборгованість у розмірі 241 638,81 грн.
Зазначала, що після розірвання шлюбу відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, аліменти не сплачує, життям дітей не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись із дітьми, протягом останніх років жодного разу не привітав їх із днем народження та іншими святами, не приймає участі у їх вихованні та фізичному і духовному розвитку, не піклувався їх здоров`ям. Вона самостійно займається фізичним та духовним розвитком дітей, дбає про їх здоров`я, приділяє увагу їх повсякденному життю та навчанню.
Вона разом із дітьми проживає в будинку її нового чоловіка ОСОБА_6, з яким має спільну дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 допомагає їй у вихованні дітей та їх матеріальному забезпеченні, діти називають його батьком.
Посилаючись на наведене, просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Прийнявши до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом (виключною мірою), необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено, а належних та допустимих доказів свідомого (винного) ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків позивачка не надала, а також, урахувавши, що батько дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує, що свідчить про його інтерес до них, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимог про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітніх дітей.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 вересня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2024 року скасовано та прийнято у цій справі нову постанову, якою позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Свій висновок апеляційний суд аргументував тим, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам малолітніх дітей, так як він ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх розвиток, він не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, а своїм негативним способом життя, на який вказують судові рішення, що набрали законної сили, може показати поганий приклад і створити небезпеку для життя і здоров`я дітей, він не виявляє справжнього інтересу до їх внутрішнього світу і виховання
Окрім того, суд звернув увагу на наявність інформації про судові провадження відносно ОСОБА_2 щодо притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності, стягнення аліментів, стягнення боргу за комунальні послуги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15 жовтня 2024 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.
Зазначає, що позивач своїми діями зробила неможливим його спілкування з дітьми, без його дозволу та погодження вивезла дітей з квартири, де вони проживали та були зареєстровані, в Одеську область, нову адресу не повідомила. Він тривалий час не знав, де вони проживають, тому дійсно втратив зв`язок з дітьми, але саме через необізнаність про місце їх проживання. Між тим, вважає, що підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні, він бажає відновити зв`язок із дітьми.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дітей і після притягнення його до відповідальності за несплату аліментів він відповідних висновків не зробив, не змінив ставлення до дітей. Своїм негативним способом життя, про що свідчать відповідні судові рішення, відповідач показує негативний приклад для дітей і створює небезпеку для їх життя та здоров`я. Апеляційний суд при розгляді справи врахував висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітніх дітей.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу № 333/8983/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав.
У листопаді 2024 року матеріали справи № 333/8983/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2024 року справу № 333/8983/23 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 15 жовтня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2016 року. Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі судового наказу № 333/4236/18, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 16 серпня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_2 05 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 09 серпня 2018 року, у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, до повноліття кожного з дітей.
18 листопада 2018 року Комунарський відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відкрив виконавче провадження з примусового виконання судового наказу.
Відповідно до постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 28 січня 2019 року на підставі судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8, останньому встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 25 липня 2023 року, заборгованість зі сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 станом на 21 липня 2023 року складає 241 638.81 грн.
Згідно характеристики з місця навчання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в 7-А класі Олександрівського ЗЗСО м. Чорноморська з 4 класу. За період навчання зарекомендувала себе як дисциплінований учень. Мати - ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню дочки, постійно цікавиться успіхами у школі, приймає активну участь у житті школи та класу, підтримує дитину у власних інтересах. Батько - ОСОБА_2 за період навчання дочки до школи не з?являвся, життям дитини не цікавиться.
Аналогічна характеристика надана відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 разом із дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та чоловіком ОСОБА_6 проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації з 15 червня 2018 року.
Відповідно до виписок із медичної карти, виданих Чорноморською лікарнею Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 20 липня 2023 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться під наглядом дитячої поліклініки м. Чорноморська з 2014 року, за період нагляду рекомендації щодо вакцинації, профоглядів, лікування виконувала мати, батько на прийом до лікаря не приходив.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2014 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 309 КК України, та призначено покарання у виді штрафу.
Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 грудня 2019 року встановлено, що на виконанні у Комунарському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління у Запорізькій області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового наказу № 333/4236/18, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя 16 серпня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Боржник ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей сплачує в неповному обсязі, станом на 01 вересня 2019 року має заборгованість у розмірі 41 679,96 грн за період із серпня 2018 року до серпня 2019 року, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 183-1 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 183-1 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2023 року ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 22 грудня 2023 року № 441, орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи (див. постанову Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що "тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19".
Схожі висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, від 11 грудня 2024 року у справі № 344/17548/21 та інших.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц зазначено, що "зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. За обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявності конфлікту між колишнім подружжям, які створивши нові сім`ї не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільної дитини, а також те, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав заперечує, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування в особі Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області від 05 лютого 2016 року, згідно якого було визнано за доцільне позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду (частини 5, 6 статті 19 СК України).".
У постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що "Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав…
За вісім років відсутності спілкування з батьком дитина дійсно встановила міцні родинні зв`язки зі своєю матір`ю, вітчимом. Для дитини це є її сім`я, і вона не пам`ятає батька. Однак у цих відносинах не було нічого, що могло б виправдати позбавлення її можливості відновити зв`язок зі своїм біологічним батьком. З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім`ї, з якою у неї вже склався відповідний зв`язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення батька будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.".
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").
Апеляційний суд, не звернувши на вказані правові висновки Верховного Суду, дійшов помилкового висновку про те, що позбавлення батьківських прав відповідача відповідає інтересам малолітніх дітей.
Ухвалюючи рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батька у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батька.
Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку батька на краще, та наявності у його діях вини, позивачка не надала.
Позбавивши ОСОБА_2 батьківських прав, апеляційний суд, при цьому, не з`ясував і не виклав мотиви, чи таке втручання у права батька було "необхідним в демократичному суспільстві", не надав йому можливості змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дітьми, брати участь у їх вихованні, розвитку та піклуванні з урахуванням того, що він заперечує проти позбавлення батьківських прав, має бажання спілкуватися з дітьми та виховувати їх.
Посилання апеляційного суду лише на заборгованість зі сплати аліментів, як підставу позбавлення батьківських прав відповідача, є необґрунтованим.
Стягнення аліментів є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та вказує на спонукання батька до надання дитині належного утримання.
Верховний Суд зауважує, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанова Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, постанова Верховного Суду провадження № 61-2175св20, від 02 червня 2022 року у справі № 754/15490/18, провадження № 61-7195св20 та ін.).
Суд також не врахував, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).
Висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 22 грудня 2023 року № 441, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку батька загрози для дітей, їх здоров`я та психічного розвитку, не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту її прав.
Таким чином, апеляційний суд помилково вважав, що неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо дочки та сина, які проживають із матір`ю, за обставин цієї справи свідчить про необхідність позбавлення його батьківських прав, і що застосування такого крайнього заходу має на меті захист інтересів дітей.
Із урахуванням зазначеного, ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим та підлягає скасуванню.
Водночас суд першої інстанції, виходячи з того, що ОСОБА_2 висловлював бажання спілкуватися з дітьми, має намір на відновлення відносин із ними, вважав, що родинний зв`язок між батьком і дітьми можливо відновити, у результаті чого дійшов висновку про недоведеність обставин необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, доцільність вжиття якого органом опіки та піклування достатньо не аргументовано.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини, також не надала суду доказів, у чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька відносно дітей батьківських прав.
Суд першої інстанції встановив, що відповідач дійсно не приймає участі у вихованні дітей через виниклі неприязні відносини між ним та матір`ю дітей та через те, що наразі він знаходиться в умовах позбавлення волі, однак відповідач досі не втратив інтересу до дітей та має намір налагодити із ними відносини.
Окрім цього, суд зазначив, що не можуть бути беззаперечними доказами для позбавлення батьківських прав довідки з навчального закладу та медичних установ, які містять загальні фрази щодо неучасті відповідача у вихованні дітей і не розкривають усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, вони в сукупності з іншими доказами не є достатніми для позбавлення відповідача батьківських прав.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які відповідають обставинам справи, встановленим відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, затверджений рішенням виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 22 грудня 2023 року № 441, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей.
При цьому, суд правильно прийняв до уваги, що необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення відповідача батьківських прав за обставин цієї справи не доведено, та звернув увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняв насильство відносно них.
З рахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики ЄСПЛ.
Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Верховний Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22, від 09 червня 2023 року в справі № 591/6037/21).