ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа № 170/183/24
провадження № 61-16595св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Шевчук Л. Я., і виходив з такого.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, до складу спадщини після смерті якого увійшли: 1/2 частка житлового будинку та господарських споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та земельні ділянки для будівництва та обслуговування будинку, господарських споруд і ведення особистого підсобного господарства, які розташовані за зазначеною адресою.
3. За життя ОСОБА_4 заповіту не склав. Водночас, він є спадкоємцем третьої черги за законом після смерті ОСОБА_4, як двоюрідний брат, який спадкує за правом представлення, оскільки його батько ОСОБА_5, який є дядьком ОСОБА_4, помер ще за життя спадкодавця. Спадкоємцями п`ятої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4, є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
4. Посилався на те, що на час відкриття спадщини він не проживав постійно із спадкодавцем, а тому як спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, він мав подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Однак протягом визначеного строку заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 він нотаріусу не подав, бо вважав, що відсутнє спадкове майно, оскільки ще за життя останнього брат дружини спадкодавця - ОСОБА_6 оформив право власності на житловий будинок. ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_4 привів до ладу будинок та двір.
5. На початку лютого 2024 року ОСОБА_6 повідомив, що йому належить лише 1/2 частка житлового будинку, а іншу 1/2 частку він може оформити на себе, як спадкоємець третьої черги.
6. У зв`язку з цим, у лютому 2024 року він звернувся до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Капляр М. В. з метою оформлення права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 . Однак нотаріус йому відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, яку мотивувала тим, що він пропустив строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, та роз`яснила йому право звернутися до суду з позовом про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.
7. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк три місяці для подання до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Капляр М. В. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стислий виклад позиції відповідачів
8. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначали, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав з спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Вважали, що наведена позивачем причина пропуску строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини не є поважною, оскільки не зумовлювала наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця на вчинення дій з прийняття спадщини.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 07 серпня
2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк три місяці для подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк визначено рахувати з дня набрання рішенням суду законної сили.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач не був обізнаний про наявність спадкового майна після смерті спадкодавця
ОСОБА_4, пропущений ним строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, він є особою похилого віку та ураховуючи введений в Україні воєнний стан, його право на отримання спадщини підлягає захисту. Відмову у задоволенні позову, за наявності встановлених у справі обставин, суд першої інстанцій вважав непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
11. Додатковим рішенням Шацького районного суду Волинської області
від 20 серпня 2024 року вирішено питання щодо розподілу судового збору.
12. Постановою Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Рішення Шацького районного суду Волинської області від 07 серпня 2024 року та додаткове рішення Шацького районного суду Волинської області від 20 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.
13. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності поважних причин пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Зазначено, що ОСОБА_7 був обізнаний про смерть спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, перешкод для подання заяви про прийняття спадщини не було, останній не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про наявність спадкового майна, що не пов`язано з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.
14. Разом з тим, за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні підстави для стягнення на його користь суми сплаченого судового збору.
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року та залишити в силі рішенням Шацького районного суду Волинської області від 07 серпня 2024 року.
16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не врахував невиконання нотаріусом свого обов`язку з повідомлення про відкриття спадщини усіх спадкоємців. Посилається на недобросовісну поведінку відповідачів, які у своїх заявах про прийняття спадщини не вказали його, як спадкоємця майна ОСОБА_4 .
18. Вважає, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин висновок Верховного Суду щодо поважності такої причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема такої причини, як необізнаність спадкоємця про заповіт.
19. Зазначає про не врахування судом апеляційної інстанції показів свідків, а також обставин, встановлених у рішенні Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня 2015 року. Крім того, вважає, що апеляційний суд не звернув належної уваги на сукупність обставин, які слугували причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а саме: його необізнаність про наявність спадкового майна, похилий вік, воєнний стан, незначний пропуск строку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 170/183/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання (дії) постанови Волинського апеляційного суду
від 07 листопада 2024 року до закінчення касаційного провадження.
21. 03 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
22. 13 січня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені яких діє адвокат Климович Т. Д., через підсистему "Електронний суд" подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
23. До відзиву на касаційну скаргу додано клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву, обґрунтоване труднощами в отримання копії касаційної скарги.
24. Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
25. З огляду на обставини отримання відповідачами копії ухвали про відкриття касаційного провадження та копії касаційної скарги, враховуючи розумні строки подання відзиву та з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_2 та ОСОБА_3, підлягає продовженню до дати його подання - до 13 січня 2025 року.
26. Відзив обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що наведена позивачем причина не пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини. Відповідачі акцентують увагу на тому, що позивач був обізнаний про смерть спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проте у визначений законом шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому не вчинив належних дій, спрямованих на прийняття спадщини.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
28. Згідно з листом Шацької селищної ради №1934/04-46/2-22 від 22 грудня 2022 року, ОСОБА_4 на день своєї смерті був зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб не було.
29. За життя ОСОБА_4 заповіту не склав.
30. Після смерті ОСОБА_4 до складу спадщини увійшла, зокрема, 1/2 частка житлового будинку та господарських споруд, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
31. Спадкоємцем третьої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є його двоюрідний брат - ОСОБА_1, який спадкує за правом представлення, оскільки його батько ОСОБА_5, який є дядьком ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
32. Родинні відносини між позивачем та спадкодавцем підтверджуються: свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, виданим повторно 14 липня 1991 року Любомльським райвідділом ЗАГС Волинської області, з якого вбачається, що його батьком є ОСОБА_5 ; свідоцтвом про народження батька позивача ОСОБА_5 серії НОМЕР_2, виданим 24 листопада 1981 року Любомльським райвідділом ЗАГС Волинської області, з якого встановлено, що його батьком є ОСОБА_8 ; актовим записом про народження ОСОБА_4 № 12 від 01 квітня 1956 року, з якого вбачається, що його батьком був ОСОБА_9, та показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які повідомили, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та батько спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_9 були рідними братами, а їхнім батьком був ОСОБА_8 .
33. Згідно з листом начальника Любомльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 205/30.8-04-05 від 30 березня 2024 року, актового запису про народження ОСОБА_9 по Любомльському відділу ДРАЦС не виявлено.
34. Відповідно до листа директора Державного архіву Волинської області
№ 197/01-23 від 14 травня 2024 року по перевірених метричних книгах Свято-Преображенськогої церкви с. Гуща (в прихід входило с. Мельники) тодішнього Любомльського повіту Волинського воєводства за 1927-1931 роки, церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Шацьк (в прихід входило с. Мельники) тодішнього Любомльського повіту за 1927-1931 роки, церкви на честь Казанської ікони Божої Матері с. Піща (в прихід входило с. Мельники) тодішнього Любомльського повіту за 1927-1931 роки актового запису про народження ОСОБА_9 не виявлено.
35. Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 08 грудня
2015 року за ОСОБА_6 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
36. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями п`ятої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 та подали відповідні заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом приватному нотаріусу Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Капляр М. В.
37. У цих заявах відповідачі зазначили, що у спадкодавця ОСОБА_4 є інші спадкоємці за законом: двоюрідні сестри ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та двоюрідні брати ОСОБА_15 і ОСОБА_16 . Позивач ОСОБА_1 у заявах не вказаний.
38. 23 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Капляр М. В. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
39. Постановою приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Капляр М. В. № 30/02-31 від 23 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, оскільки останній пропустив строк для прийняття спадщини, не надав доказів, які посвідчують право власності спадкодавця на майно, а також доказів родинних відносин між ним та спадкодавцем.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
40. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
41. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
42. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
43. Відповідно до статей 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
44. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
45. Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
46. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
47. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
48. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
49. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
50. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
51. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
52. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.
53. Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах
від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, а також підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (пункт 50).
54. Дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно (пункт 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
55. Правозастосовна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах є усталеною.
56. Встановивши, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а позивач, як спадкоємець третьої черги звернувся до нотаріуса з метою прийняття спадщини після його смерті лише 23 лютого 2024 року, тобто із значним пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві підставам пропуску зазначеного строку (необізнаність про наявність спадкового майна, похилий вік та обставини, зумовлені введенням в Україні воєнного стану), суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
57. Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
58. З урахуванням обізнаності позивача про смерть ОСОБА_4, відсутності складеного ним заповіту, а також усвідомлення позивачем права на спадкування за законом, він повинен мав вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.
59. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду,наведеним у пункті 99 постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23.
60. Наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження є відомостями, які з`ясовуються нотаріусом при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини (підпункт 1.2 пункту 1 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).
61. Більш того, яким чином похилий вік позивача та введення в Україні воєнного стану, з урахуванням проживання позивача та відкриття спадщини у Ковельському районі Волинської області, вплинуло на пропуск строку подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 не зазначив.
62. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
63. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
64. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
65. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
66. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.
67. Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться в загальному до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким суд надав належну та обґрунтовану правову оцінку.
68. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
69. Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій невиконання нотаріусом свого обов`язку з повідомлення заявника, як спадкоємця третьої черги, про відкриття спадщини є необґрунтованими. Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для відмови позивачу у вчиненні нотаріальної дії стало не лише пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини, а і відсутність доказів, які б підтверджували родинні зв`язки між позивачем та спадкодавцем (підпункт 4.1 пункту 4 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).
70. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.
71. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
72. Так, у справі № 565/1145/17, яка зазначена заявником як підстава касаційного оскарження, спадкування здійснювалось за заповітом, а судами встановлено наявність обставин, які в сукупності підтверджують наявність у спадкоємця за заповітом об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк (необізнаність про наявність заповіту, складеного на користь спадкоємця, відсутність заведеної спадкової справи).
73. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини (пункти 54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
74. У справі, що переглядається в касаційному порядку, суд апеляційної інстанції не встановив обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Оскаржене судове рішення відповідає зазначеній вище сталій практиці Верховного Суду.
75. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
76. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду