ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2025 року
м. Київ
справа № 624/946/23
провадження № 61-3291св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_1 на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року в складі судді Крапівки Т. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в складі колегії суддів Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 30 квітня 2015 року біля 21:05 годин за маршрутом "Полтава-Лозова" у смт Кегичівка Харківської області на "107 км" відбувся наїзд електропотягу № 6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 на його батька ОСОБА_3, внаслідок чого ОСОБА_3 загинув на місці.
Позивач зазначав, що електропоїзд № 6660, який належить АТ "Українська залізниця", є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідач не здійснив всіх можливих заходів для безпеки громадян, зокрема, не встановив огорожі, паркани, тощо для недопущення тяжких наслідків у вигляді загибелі його родича на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався.
Зазначав, що, у результаті загибелі ОСОБА_3, який є його батьком, йому було завдано моральної шкоди. Він зазнав сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні його нормальної життєдіяльності, оскільки він перебував у близьких стосунках із батьком, дуже його любив, а тому відчував та відчуває сильний душевний біль від втрати близької людини. У зв`язку з цим, у нього порушено нормальний сон, він перебуває у стані постійного стресу. Враховуючи той факт, що втрата близької людини є для нього незворотною та такою, що спричинила, спричиняє і буде спричиняти довготривалі сильні душевні страждання, тому йому спричинена суттєва моральна шкода, яка потребує відшкодування у грошовій формі. Загибель близького родича у будь-якому випадку вважається подією, що безумовно спричиняє моральні страждання.
Під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди позивач керувався тим, що ним втрачено близьку людину, що вплинуло на характер моральних страждань, також взяв до уваги платоспроможність відповідача, обставини транспортної події, та ступінь вини їх учасників і судову практику при розгляді аналогічних справ.
У зв`язку з чим просив суд стягнути з АТ "Українська залізниця" на його користь моральну шкоду у розмірі 992 400,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Кегичівський районний суд Харківської області рішенням від 13 грудня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Стягнув з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю фізичної особи, у розмірі 250 000,00 грн з урахуванням податку з доходів з фізичних осіб.
В іншій частині позову відмовив.Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що батько позивача загинув внаслідок смертельного травмування електропотягу № 6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2, володільцем якого як джерела підвищеної небезпеки є АТ "Українська залізниця", з яким машиніст перебуває у трудових відносинах. Між наїздом електропотягом на ОСОБА_3 та його смертю наявний причинно-наслідковий зв`язок. Та обставина, що шкода спричинена не з вини відповідача, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без урахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Обставин непереборної сили або умислу потерпілого суд під час судового розгляду не встановив.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, врахувавши, те що причиною нещасного випадку на залізниці стала особиста необережність ОСОБА_3 та нехтування ним Правилами безпеки на залізничному транспорті, а також взявши до уваги, що сам факт загибелі батька за викладених обставин є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, на підставі частини другої статті 1193 ЦК України, дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та вважав розумним і справедливим стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.
Також, суд врахував те, що сума стягнення з АТ "Укрзалізниця" на користь позивача моральної шкоди складає 250 000,00 грн, що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня звітного (податкового) року, дійшов висновку, що у цьому випадку підлягає стягненню моральна шкода з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Харківський апеляційний суд постановою від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" задовольнив частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року змінив у мотивувальній та резолютивній частинах.
Зменшив суму стягненої з АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи з 250 000,00 грн до 30 000,00 грн, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
"Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн без стягнення податків та обов`язкових платежів".
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть його батька, порушенням укладу його життя. Моральна шкода позивачу завдана смертю батька, що спричинила та буде спричиняти протягом усього життя позивача йому душевні страждання. Відновити становище, яке існувало до смерті батька, у житті позивача неможливо. За наслідками смерті батька позивач позбавлений моральної підтримки з боку померлого в майбутньому.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши те, що причиною загибелі батька позивача було потрапляння під потяг внаслідок його особистої недбалості, порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, перебування у стані алкогольного сп`яніння, не реагування на попереджувальні знаки рухомого залізничного складу та необережного поводження на залізниці самим потерпілим, дійшов висновку, що є правові підстави для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 30 000,00 грн, що буде відповідати засадам розумності, виваженості і справедливості.
Крім того, суд вважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що сума відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, підлягає виплаті йому без стягнення податків та обов`язкових платежів, зазначивши про те, що сума моральної шкоди, стягнута на підставі рішення суду про відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає оподаткуванню. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції помилково ототожнив відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню у разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
02 березня 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Тарасенко В. Ю., засобами поштового зв`язку звернув до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 13 грудня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Суди не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14 та постановах Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 372/3192/18, від 30 січня 2023 року у справі № 740/3561/21, від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18, від 05 червня 2019 року у справі № 520/11029/14, від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18, від 16 грудня 2020 року у справі № 161/3557/19, від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно зменшили розмір моральної шкоди, неповно оцінили усі обставини і докази, належним чином не врахував глибину страждань позивача при втраті рідної йому людини - батька, а також фінансовий стан відповідача, який має мільярдні прибутки й сплачує великі заробітні плати керівному складу, не врахував ступінь вини власника джерела підвищеної небезпеки щодо убезпечення залізної дороги від таких випадків.
Апеляційний суд також не врахував, що при розгляді аналогічної справи № 175/71/23 за позовом матері загиблої особи з відповідача була за тих самих обставин стягнута моральна шкода у розмірі 450 000,00 грн.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 21 березня 2024 рокуВерховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Кегичівського районного суду Харківської області.
У квітні 2024 року справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини, з`ясовані судами
30 квітня 2015 року біля 21:05 години за маршрутом "Полтава-Лозова" у смт Кегичівка Харківської області на "107 км" відбувся наїзд електропотягу № 6660 під керуванням машиніста ОСОБА_2 на ОСОБА_3 . Внаслідок транспортної події ОСОБА_3 загинув на місці (т. 1, а. с. 11).
30 квітня 2015 року о 21:10 до чергової частини (смт Кегичівка) Сахновщинського районного відділу за телефоном надійшло повідомлення від чергового станції смт Кегичівка про те, що о 21:05 годині електропотягом № 6660, який рухався за маршрутом "Полтава-Лозова", у смт Кегичівка на 107 км, смертельно травмовано невідомого чоловіка, який у не встановленому місці переходив залізничну колію безпосередньо перед потягом.
За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220420000290 від 01 травня 2015 року за частиною третьою статті 276 КК України.
Згідно з висновком експерта № 93-КРт/15 у трупа ОСОБА_3 виявлені тілесні пошкодження, які є прижиттєві і утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів з великою силою, у момент коли потерпілий знаходився в вертикальному або близькому до нього положенні і був обернений задньою правою боковою поверхнею тіла до травмуючого предмета. По ступеню тяжкості тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть настала у результаті відкритої тяжкої черепно-мозкової травми і викликаних нею ускладнень. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі трупа виявлений етиловий спирт в крові - 2,93 проміле, в сечі - 3,7 проміле, що для живої людини відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню. Причина смерті: ОНМК. Множинні травматичні крововиливи у головний мозок. Відкрита тяжка черепно-мозкова травма з ушкодженням кісток черепа і головного мозку (т. 1, а. с. 12-15).
Під час досудового розслідування опитаний машиніст ОСОБА_2, що керував електропотягом № 6660 пояснив, що при в`їзді на станцію смт Кегичівка за 30 м побачив, що з правої сторони біля колії лежить чоловік. Відразу почав застосовувати екстрене гальмування електропотягу, аби уникнути наїзду на людину, при цьому, застосовуючи світлові та звукові попереджаючі сигнали потягу. Як пояснив ОСОБА_2, швидкість потягу становила 70 км/год, але уникнути наїзд на чоловіка, який знаходився поблизу колій руху потягу, не виявилося можливим.
У ході огляду місця події встановлено, що у лівій руці трупа було виявлено полімерний пакет, у якому знаходилася розбита скляна пляшка горілки "Пшенична".
Відповідно до протоколу оперативного розбору при заступнику начальника моторвагонного депо Полтава Південної залізниці від 04 травня 2015 року при слідуванні потяга № 6660, ЕПЛ9т-015 на дільниці Балки-Кегичівка в добу 30 квітня 2015 року на 108 км пк-3 машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування для попередження наїзду на чоловіка. Наїзд не попереджено. При швидкості 48 км/год о 21:05 застосовано екстрене гальмування для попередження наїзду на чоловіка, який не реагував на звукові сигнали, що подавалися локомотивною бригадою. Стоянка поїзду склала 25 хвилин. Гальмівний шлях поїзду склав 100 м при розрахунковому 150 м. Дії локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_4 визнані вірними (т. 1, а. с. 16-18).
Постановою слідчого від 16 вересня 2015 року кримінальне провадження № 12015220420000290 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (т. 1, а. с. 19).
ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 10).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.