ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/3657/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т. Є. - головуючої, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,
за участю
секретаря судового засідання Іщука В. В.,
представників учасників справи:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" -
Курпіля А. М., Усс Ю. В.,
відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" -
Становової Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 (суддя Бойко Р. В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 (головуюча суддя - Скрипка І. М., судді: Хрипун О. О., Мальченко А. О.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання укладеною додаткової угоди,
УСТАНОВИВ:
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дарекс-Енерго" (далі - ТОВ "Дарекс-Енерго", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди № 1 до Договору поставки № ЦЗВ-07-00424-01 від 31.01.2024 в редакції, доданій до листа позивача вих. № 72 від 05.03.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Дарекс-Енерго" вказувало, що ним, як постачальником за Договором поставки № ЦЗВ-07-00424-01 від 31.01.2024, було взято на себе зобов`язання з поставки відповідачу дизельних генераторних установок у кількості 250 штук протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки № ЦЗВ-20/196 від 21.02.2024 покупцем. На виконання отриманої 22.02.2024 від АТ "Українська залізниця" рознарядки ТОВ "Дарекс-Енерго" 14.03.2024 поставило відповідачу партію дизель-генераторних установок у кількості 136 штук. Постачання інших 114 дизель-генераторних установок у визначений у договорі строк було унеможливлене внаслідок суттєвої затримки поставок імпортних компонентів, задіяних у виробничому циклі виготовлення цих дизель-генераторів через збройний конфлікт в акваторії Червоного моря та блокування кордонів Польща-Україна. У зв`язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору поставки № ЦЗВ-07-00424-01 від 31.01.2024, позивач вважав, що наявні підстави для укладення додаткової угоди до вказаного договору про подовження строку поставки решти 114 генераторів до 30.04.2024 разом із продовженням строку дії даного договору до 30.04.2024 в редакції, доданій до листа вих. № 72 від 05.03.2024. Відповідач від укладення додаткової угоди ухиляється.
Господарський суд міста Києва згідно з рішенням від 02.07.2024, яке залишене без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Дарекс-Енерго" про визнання укладеною додаткової угоди відмовив у повному обсязі.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Дарекс-Енерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить Суд скасувати рішення суду першої інстанції від 02.07.2024 та постанову апеляційного господарського суду від 14.10.2024, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва для визнання укладеною додаткової угоди до договору. Крім того, просив зупинити дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 до закінчення перегляду цієї справи у касаційному порядку.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що:
- за відсутності форс-мажорних обставин - позивач вчасно виконав би договір поставки;
- рішення не містить мотивування невідповідності наданих позивачем доказів критеріям оцінки форс-мажору;
- позивач надав суду сертифікат Торгово-промислової палати (далі - ТПП), проте форс-мажор не стосується предмета спору;
- суд не може збирати докази з власної ініціативи; сторони не заявляли клопотання про витребування і дослідження матеріалів процедури закупівлі спірних генераторів.
Отже суд неправильно застосував статті 13, 14, 73, 74, 76- 79, 86, 236- 238 ГПК України щодо розгляду справи судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності, без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 (щодо необхідності встановлення обставин дотримання 5-денного строку повідомлення про виникнення форс-мажорних обставин, встановленого у Договорі); від 13.11.2019 у справі № 697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, від 01.07.2020 у справі № 287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц287/587/16-ц (щодо того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог); від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а (щодо обов`язку суду не виходити за межі позовних вимог по суті спору); від 24.09.2019 у справі № 819/1420/15 (щодо виняткових випадків, за яких суд може вийти за межі позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначив також пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, частину першу та четверту статті 310 ГПК України, зазначаючи що суди попередніх інстанцій не дослідили в повній мірі зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 для розгляду касаційної скарги у справі № 918/1009/23 визначено колегію суддів у складі: Жайворонок Т. Є. (головуючої), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.
Верховний Суд згідно з ухвалою від 05.12.2024 відкрив касаційне провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, та встановив строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 20.12.2024. У задоволенні клопотання ТОВ "Дарекс-Енерго" про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2024 у справі № 910/3657/24 відмовив.
20.12.2024 від АТ "Українська залізниця" до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, у якому відповідач зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги ТОВ "Дарекс-Енерго" та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
При розгляді справи суди попередніх інстанцій встановили, що 31.01.2024 ТОВ "Дарекс-Енерго" (постачальник) та АТ "Українська залізниця" (покупець) уклали договір поставки № ЦЗВ-07-00424-01 (далі - Договір).
Згідно з пунктом 1.1. Договору постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
У пункті 1.2. Договору визначено найменування товару: генератори (двигуни електричні, електростанції, генератори). Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації до цього договору (пункт 1.3. Договору).
Згідно з пунктом 1.5. Договору постачальник гарантував, що товар належить йому на праві власності та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого законодавством України. Товар є новим, таким, що не перебував у використанні, терміни та умови його зберігання не порушені. Дата виробництва (виготовлення) товару не раніше 01.12.2023 (пункт 1.6. Договору).
Згідно з пунктом 4.2. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки - Київська обл. м. Фастів (або згідно рознарядки покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Датою поставки вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (пункт 4.6. Договору).
У пункті 6.1. Договору сторони обумовили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у Специфікації до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.
Загальна ціна договору становить 15 500 000,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 3 100 000,00 грн, усього з ПДВ - 18 600 000,00 грн. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього договору (пункт 6.3 Договору).
Згідно з пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 20 % вартості партії товару протягом 15 робочих днів на підставі рахунку-фактури, який надається постачальником протягом 3 робочих днів з дня направлення відповідної письмової рознарядки згідно з пунктом 4.5. цього договору.
Оплата 80 % вартості партії товару за фактично поставлений товар за цим договором проводиться покупцем протягом 45 (сорока п`яти) робочих днів з дати оформлення та реєстрації податкової / податкових накладної / накладних, у відповідності до вимог чинного законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з пунктом 4.2 цього договору при наявності документів, зазначених у пункті 5.4 цього договору з врахуванням попередньої оплати у відповідності до абзацу першого цього пункту.
Сторони узгодили, що для цілей договору робочим днем вважається робочий день в апараті управління покупця, а саме - день календарного тижня, на який відповідно до законодавства України не припадає або не перенесений вихідний, святковий, неробочий день.
Згідно з умовами пункту 7.7. Договору у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 робочий день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до пункту 4.2 цього договору та датою фактичної поставки товару.
При порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених у пункті 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (пункт 9.3.1 Договору).
Згідно з умовами пункту 10.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками.
У разі, якщо сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий ТПП України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (пункт 10.2 Договору).
Якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені у пункті 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором (пункт 10.5 Договору).
Згідно з умовами пункту 11.1. Договору постачальник зобов`язався до підписання договору надати забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 4 %, що становить 744 000,00 грн, від вартості цього договору. Строк дії забезпечення виконання цього договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання договору і обов`язково повинен перевищувати строк дії договору не менше ніж на 1 календарний місяць.
Відповідно до умов пункту 11.8. Договору у разі порушення постачальником умов цього договору, а саме невиконання та / або неналежного виконання ним своїх зобов`язань за цим договором, у тому числі непоставки товару у термін, встановлений у пункті 4.2. цього договору, покупець стягує забезпечення виконання договору та / або має право в односторонньому порядку розірвати цей договір, письмово повідомивши про це постачальника.
Згідно з пунктом 16.1. сторони погодили, що цей Договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного згідно з Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, продовженого відповідними Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше ніж до 31.03.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, в межах строків, визначених умовами цього договору (16.1. Договору).
Відповідно пункту 17.4. Договору зміни та доповнення вступають у силу, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін у письмовій формі та вчинені відповідно до умов цього договору та законодавства України.
У Специфікації № 1 до Договору сторони погодили постачання позивачем відповідачеві:
1) дизель-генераторів DE-14013E (дизельна генераторна установка 10 кВт, пересувна, трифазна) у кількості 55 шт. вартістю 7 305 155,00 грн без ПДВ;
2) дизель-генераторів DE-9503E (дизельна генераторна установка 7 кВт, пересувна, трифазна) у кількості 36 шт. вартістю 2 062 800,00 грн без ПДВ;
3) дизель-генераторів DE-7000 (дизельна генераторна установка 5 кВт, пересувна, однофазна) у кількості 136 шт. вартістю 5 322 054,00 грн без ПДВ;
4) дизель-генераторів DE-4500 (дизельна генераторна установка 3 кВт, пересувна, однофазна) у кількості 23 шт. вартістю 809 991,00 грн без ПДВ.
Загальна вартість товару за Специфікацією № 1 складає 18 600 000,00 грн з ПДВ.
ТОВ "Дарекс-Енерго" у листі вих. № 34 від 05.02.2024 запропонувало АТ "Українська залізниця" поставити генератори двома партіями: перша партія (5 кВт від 136 шт.) - до 12.03.2024, друга партія (3 кВт, 7 кВт, 10 кВт - 114 шт.) - до 29.03.2024.
АТ "Українська залізниця" 21.02.2024 склало рознарядку на постачання 55 шт. дизель-генераторів DE-14013E (дизельна генераторна установка 10 кВт, пересувна, трифазна), 36 шт. дизель-генераторів DE-9503E (дизельна генераторна установка 7 кВт, пересувна, трифазна), 136 шт. дизель-генераторів DE-7000 (дизельна генераторна установка 5 кВт, пересувна, однофазна), 23 шт. дизель-генераторів DE-4500 (дизельна генераторна установка 3 кВт, пересувна, однофазна) до відділу складського господарства (Фастів) філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48.
ТОВ "Дарекс-Енерго" направило до АТ "Українська залізниця" лист вих. № 56 від 26.02.2024, у якому просило сплатити попередню оплату у розмірі 20 % від вартості товарів, що поставляються та виставило рахунок на оплату № 153 від 26.02.2024 на суму 3 720 000,00 грн з ПДВ.
У листі вих. № 65 від 27.02.2024 ТОВ "Дарекс-Енерго" повідомило АТ "Українська залізниця", що внаслідок збройного конфлікту в акваторії Червоного моря та блокування кордонів Польща-Україна трапилася суттєва затримка поставок імпортних компонентів продукції та готових виробів, що унеможливлює дотримання ТОВ "Дарекс-Енерго" погоджених строків поставки товару за Договором, та запропонувало внести зміни до Договору щодо продовження терміну дії Договору та строків поставки.
У листі вих. № 72 від 05.03.2024 ТОВ "Дарекс-Енерго" повідомило АТ "Українська залізниця", що партія дизель-генераторів DE-7000 (дизельна генераторна установка 5 кВт, пересувна, однофазна) у кількості 136 шт. вироблена та готова до постачання, проте внаслідок збройного конфлікту в акваторії Червоного моря та блокування кордонів Польща-Україна не зможе поставити другу партію дизель-генераторів у кількості 114 шт. у погоджений сторонами строк. Просило продовжити строк поставки другої партії товару до 30.04.2024 та строк дії Договору шляхом укладення додаткової угоди, проект якої ТОВ "Дарекс-Енерго" долучило до цього листа.
14.03.2024 ТОВ "Дарекс-Енерго" поставило АТ "Українська залізниця" дизель-генератори DE-7000 у кількості 136 шт. вартістю 6 386 464,80 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 40 від 14.03.2024.
22.03.2024 згідно з листом вих. № ЦЗВ-20/1428 АТ "Українська залізниця" повідомило ТОВ "Дарекс-Енерго" про те, що не вбачає підстав для продовження строку дії Договору, а також строку виконання зобов`язання.
05.04.2024 ТОВ "Дарекс-Енерго" поставило АТ "Українська залізниця" дизель-генератори DE-14013E у кількості 55 шт., DE-9503E у кількості 36 шт., DE-у кількості 23 шт. загальною вартістю 12 213 535,20 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 51 від 05.04.2024.
09.04.2024 АТ "Українська залізниця" звернулося до ТОВ "Дарекс-Енерго" із претензією вих. № ЦЗВ-20/1671 про сплату штрафних санкцій у сумі 1 832 030,285 грн за порушення строків поставки.
На вказаний лист ТОВ "Дарекс-Енерго" 17.04.2024 згідно з листом вих. № 124 повідомило АТ "Українська залізниця" про виникнення у нього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) під час дії Договору, які перешкодили вчасно виконати зобов`язання з поставки товару. На підтвердження наведеного долучило до листа сертифікат № 3200-24-0735 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати.
ТОВ "Дарекс-Енерго", посилаючись на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, вважало, що наявні правові підстави для укладення додаткової угоди до спірного договору про подовження строку поставки 114 генераторів до 30.04.2024 разом із продовженням строку дії Договору до 30.04.2024.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Дарекс-Енерго", не погодився з посиланнями позивача на істотні зміни обставин (збройний конфлікт в акваторії Червоного моря та блокування кордонів Польща - Україна), що унеможливили своєчасно поставити товар за Договором, оскільки сторони станом на дату укладення договору презюмували наявність у власності позивача обумовленого у Договорі товару (пункт 1.5. Договору). Ураховуючи, що повний цикл доставки товару в Україну та його комплектація тривають близько 60 - 80 днів, як і у цій справі, про що зазначав сам позивач у своїх листах, зокрема і до ТПП, проте за умовами Договору ТОВ "Дарекс-Енерго" взяло на себе зобов`язання поставити товар за Договором протягом 30 днів, тому суд вважав, що жодної істотної зміни обставин, як і форс-мажорних обставин не відбулося, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ "Дарекс-Енерго".
Апеляційний господарський суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вказав, що визнання сертифіката ТПП беззаперечним і достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Посилаючись на прогнозований характер строку доставки товару з Китаю, який становить понад 60 календарних днів, а також строку остаточної комплектації товару, який зазвичай становить 12-15 робочих днів, що фактично свідчить про тривалість повного циклу виготовлення та доукомплектування товару позивачем понад 80 календарних днів, вказував, що тривалість строку поставки товару у цій справі від дати укладення Договору до дати поставки товару становила 66 днів, що свідчить про прогнозований та звичайних характер строків доставки та доукомплектації, а відтак жодної істотної зміни обставин, як і форс-мажорних обставин не відбулося. Посилання позивача на відмову відповідача від продовження терміну дії договору на 1 місяць задля додаткового отримання прибутку шляхом стягнення з позивача неустойки за порушення ним умов Договору, суд відхилив.
ТОВ "Дарекс-Енерго" не погодилося з ухваленими у справі судовими рішеннями та оскаржило їх до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин, здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Причиною виникнення спору у цій справі було питання внесення змін до Договору відповідно до вимог статті 652 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - ЗУ "Про публічні закупівлі", Закон № 922-VIII) у зв`язку з істотною зміною обставин, що на думку позивача не залежало від його волі, проте унеможливило дотримання ним, узгоджених у Договорі строків поставки партій товару.
Саме посиланням на названі норми права обґрунтовано позовні вимоги та підстави касаційного оскарження.
Предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України поширюється саме на подібні правовідносини.
Термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст.
Отже, подібність правовідносин слід визначати з урахуванням обставин кожної конкретної справи та оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження за пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частиною другою статті 287 ГПК України, позивач вказав на неврахування апеляційним судом правових висновків у відповідних постановах Верховного Суду щодо застосування статей 13, 14, 73, 74, 76-79, 86, 236- 238 ГПК України у справі, у якій предметом позову є внесення змін до договору на підставі вимог 652 ЦК України та пункту 4 частини п`ятої статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі".
Перевіривши доводи скаржника щодо застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин положень наведених норм без урахування висновків Верховного Суду, колегія суддів щодо зазначає таке.
Відповідно до вимог частин першої, другої та третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина третя наведеної статті). Відповідно до вимог частини четвертої статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі "Трофимчук проти України" no.4241/03 від 28.10.2010).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина друга).
Водночас чинне законодавство передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Зміна або розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин регулюється статтею 652 ЦК України.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина перша вказаної статті).
Відповідно до вимог статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга).
Згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта).
Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23.
У вказаних постановах Велика Палата виснувала, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Суд ураховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21).
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 625 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язком між ними.
Таким чином, зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених у частині другій статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку.
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Скаржник посилається як на істотні зміни обставин, що унеможливили своєчасно поставити товар за Договором, на збройний конфлікт в акваторії Червоного моря та блокування кордонів Польща-Україна, у зв`язку з чим відбулася суттєва затримка поставок імпортних компонентів продукції та готових виробів, необхідних для виготовлення та поставки частини товару за Договором.
Місцевий господарський суд такі доводи позивача відхилив з огляду на взяті на себе постачальником зобов`язання за Договором, передбачені умовами пунктів 1.5. та 1.6. Договору та відповідно до умов пункту 4.2. Договору погоджено строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.
Як встановлено місцевим господарським судом, у поясненнях вих. № 50/3 від 22.02.2024 ТОВ "Дарекс-Енерго" вказувало, що зазвичай строк від замовлення товару до доставки товару на склад в Україну становить 70-80 календарних днів, після чого відбувається остаточна комплектація товару та його заводські випробування протягом 15 робочих днів.
Крім того, згідно з висновком Дніпропетровської ТПП про істотну зміну обставин, позивач повідомив ТПП, що термін виготовлення комплектуючих від моменту замовлення товару до моменту доставки його на склад в Україні становить близько 60 календарних днів, після чого відбувається остаточна комплектація товару та його заводські випробування, повний цикл яких складає не менш ніж 15 робочих днів.
Вказане підтверджується також згідно з листом вих. № 1502-2 від 15.02.2024 ТОВ "Хіллдом Логістикс", яке надавало позивачу транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу із КНР до України. У вказаному листі зазначено, що тривалість транспортування вантажу із Китаю до порту Гданськ, Польща, як правило складає більше 30 календарних днів (у разі завантаження контейнеру 31.01.2024 такий товар планово мав прибути до порту Гданська 05.03.2024), не враховуючи необхідність перевезення такого вантажу із порту Гданська до м. Дніпро, Україна.
Оскільки відправлення спірного товару в контейнері TGBU8933374 планувалося на 31.01.2024, але судовихід змістився на 05.02.2024 через збільшення вантажопотоку перед Китайським Новим Роком (10.02.2024- 17.02.2024), що за твердженнями ТОВ "Хіллдом Логістикс" простежується щорічно попередньо в період з січня до початку офіційних вихідних у Китаї, й про що мав знати позивач станом на дату укладення Договору, проте, незважаючи на викладене, ТОВ "Дарекс-Експо" взяв на себе зобов`язання за Договором поставити АТ "Українська залізниця" товар протягом 30 календарних днів за вимогою
При цьому ТОВ "Дарекс-Енерго" у листі вих. № 34 від 05.02.2024 (тобто в день передання контейнера TGBU8933374 до перевезення) самостійно ініціювало початок перебігу строку поставки та, запропонувало поставити товар за Договором двома партіями: перша партія (5кВт від 136 шт.) - до 12.03.2024, друга партія (3 кВт, 7 кВт, 10 кВт - 114 шт.) - до 29.03.2024, хоча було обізнане про звичайну прогнозовану тривалість строку доставки понад 60 календарних днів.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Істотна зміна обставин, на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов`язання в принципі:
- не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин);
- є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання.
Ураховуючи викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку по відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання укладеною додаткової угоди до Договору.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У наведеній скаржником справі 910/15264/21 за позовом ТОВ "Захисні технології" до Міністерства оборони України про внесення змін до договору розглядався спір АТ "Українська залізниця" до ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" стосовно наявності правових підстав для внесення судом змін до договору, який не був виконаний стороною належним чином з посиланням на форс-мажорні обставини.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд вказав, що зміна істотних умов договору про закупівлю відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII можлива внаслідок документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили. Проте така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін, оскільки Закон № 922-VIII не передбачає випадків обов`язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду, а сама норма пункту 4 частини п`ятої статті 41 цього Закону не надає право одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, надаючи правову кваліфікацію обставинам, які виникли з 05.02.2024, та на які посилався позивач, та дійшов висновку про відсутність у них ознак зміни істотних обставин для цього конкретного випадку, оскільки умовами Договору станом на дату укладення (31.01.2024) сторони підтвердили наявність у позивача право власності на товар та обов`язок ТОВ "Дарекс-Енерго" поставити вказаний товар протягом 30 днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем, хоча позивач був обізнаний про строки доставки товару з Китаю "близько 60 календарних днів", про що позивач неодноразово повідомляв регіональні торгово-промислові палати ТПП, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами, зокрема й № 50/3 від 22.02.2024. Судом встановлено, що 114 дизель-генераторів 03.04.2024 були розмитнені у м. Дніпро, а 05.04.2024 поставлені АТ "Українська залізниця" у м. Фастів, що свідчить про те, що спірні дизель-генератори були поставлені позивачу протягом 59 днів, що свідчить про прогнозований характер строків поставки товару з Китаю. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що як станом до укладення спірного Договору, так і після його укладення для належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки товару в Україну, його комплектація триває близько 60-80 календарних днів, що й мало місце у цій справі. Отже, жодної істотної зміни обставин, під час виконання позивачем спірного Договору не відбулося. Наведене стало підставою для відмови у задоволенні позову щодо визнання додаткової угоди укладеною відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, які є спеціальними нормами, щодо визначення правових підстав внесення змін та доповнень до договорів про публічні закупівлі та повинні застосовуватися переважно щодо норм ЦК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору у сукупності зі статтею 652 ЦК України.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на те, що позивач, вчиняючи правочин за результатами проведення закупівель, шляхом вільного волевиявлення зобов`язався виконати роботи у встановлений у договорі строк та прийняв настання відповідних несприятливих для нього наслідків, що передбачені цим договором у разі порушення зобов`язання, що узгоджується з вимогами статей 42, 44 ГК України, за змістом яких підприємницька діяльність здійснюється суб`єктом господарювання на власний ризик. При цьому позивач був обізнаний та міг передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов`язані зі строками доставки товару з Китаю в Україну, а тому настання зазначених скаржником подій не може розглядатись як підстава для визнання додаткової угоди щодо продовження строку поставки товару укладеною у зв`язку з істотною зміною обставин.
Верховний Суд вказує, що внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов`язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.
За відсутності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при вчиненні правочину, не можна змінити договір за рішенням суду. Наведене у сукупності є достатньою та самостійною підставою для відмови у позові ТОВ "Дарекс-Енерго".
Таким чином, доводи позивача про наявність підстав для задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний господарськи суд, обґрунтовано відхилив. Недодержання контрагентом позивача своїх обов`язків за договором поставки не є тим випадком, наявність якого може бути підставою для внесення змін у договір про публічні закупівлі в частині продовження строків виконання робіт та дії договору або свідчити про можливість звільнення позивача від відповідальності за порушення строків виконання робіт.
Колегія суддів вважає, що постанова Верховного Суду у справі № 910/15264/21, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, прийнята Верховним Судом за схожого правового регулювання зі справою, яка переглядається.
Разом з тим, висновки суду попередніх інстанцій щодо застосування норми статті 652 ЦК України не суперечать висновкам, викладеним у наведеній постанові оскільки:
- по-перше, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог та заперечень сторін;
- по-друге, у вказаній справі зроблено загальний висновок про застосування норми статті 652 ЦК України, який є усталеним в судовій практиці і суди попередніх інстанцій його врахували;
- по-третє, встановлення підстав для зміни договору або укладення додаткової угоди до нього у зв`язку з істотною зміною обставин, яка є оціночною категорією, є правовим висновком суду, виходячи з фактичних обставин конкретної справи та доказів, наданих сторонами.
У зв`язку з наведеним Суд відхиляє посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, наведеній в мотивування наявності підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки наведена постанова хоча й прийнята у спорі, що виник з подібних правовідносин, проте ухвалена за інших встановлених обставин у справі.
Щодо посилань скаржника, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування частини другої статті 237 ГПК України у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 697/2368/15-ц, від 04.12.2019 у справі № 635/8395/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 686/24003/18, від 01.07.2020 у справі № 287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц, Суд зазначає, що вказані висновки щодо застосування наведеної норми, якою означені межі перегляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, є загальними та універсальними, застосування яких не залежить від категорії спорів, що розглядаються судами, що не залежить від предмету доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин, а тому вони є релевантними до будь-яких правовідносин, у яких вони можуть бути застосовані, й мають бути застосовані і при вирішенні цього спору. Близький за змістом правовий висновок щодо врахування висновків Верховного Суду стосовно норм процесуального права викладений у постанові Верховного Суду від 03.07.2024 у справі № 910/11399/23.
Разом з тим підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права. У справі ж, що розглядається, процесуальних порушень Суд не встановив. Відтак доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права відхиляються Судом, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з наведених міркувань відсутні.
Отже, Суд відхиляє посилання скаржника на незаконне дослідження судом матеріалів справи про закупівлю позивачем спірних генераторів виходячи з такого.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування положень статті 625 ЦК України та статті 41 Закону № № 922-VIII ґрунтуються на аналізі доказів щодо виконання договору поставки, а не процедури закупівлі № UA-2023-10-24-015234-a.
Доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
У касаційній скарзі скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили в повній мірі зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, частина третя статті 310 ГПК України).
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (пункт 1, 3, 4).
При цьому частина третя статті 310 ГПК України встановлює, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судом норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1), необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання, заяву учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3), або суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів (пункт 4).
Звертаючись до Касаційного господарського суду, скаржник, в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що: суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не встановили чи було дотримано позивачем строк, встановлений у пункті 10.2. Договору; під час ухвалення судових рішень посилались на висновок регіональної торгово-промислової палати, що, на думку скаржника, є недопустимим доказом, оскільки стосується наявності / відсутності обставин форс-мажору та не входить до предмета доказування у цій справі; та вдалися до оцінки процедури проведення відповідачем тендерних закупівель, у зв`язку з чим вийшли за межі позовних вимог, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України), а тому наявні підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень судів попередніх інстанцій відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Так відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржуване судове рішення з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду у цій справі в оскаржуваній частині.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Ураховуючи положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України та те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася після відкриття касаційного провадження, доводи ТОВ "Дарекс-Енерго" про неповне та неналежне дослідження судами зібраних у справі доказів є недостатніми і відхиляються судом касаційної інстанції.
Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.
Інші доводи скаржника, які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій чи відхилені ними. Тому по`вязані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом з огляду на статтю 300 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Дарекс-Енерго" залишити без задоволення, а ухвалені у справі рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.
Ураховуючи наведене, витрати зі сплати судового збору у справі, що розглядається, з огляду на вимоги статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд