ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2025 року
м. Київ
справа № 280/2840/23
адміністративне провадження № К/990/5946/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Каверіна Сергія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року (головуючий суддя - Чернова Ж.М.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року (головуючий суддя - Суховаров А.В., судді: Головко О.В., Ясенова Т.І.)
у справі № 280/2840/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про перерахунок і виплату додаткової винагороди
I. РУХ СПРАВИ
1. У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати у період з 27 червня по 20 жовтня 2022 року додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану" (далі - постанова № 168) у розмірі меншому ніж 100 000 грн на місяць;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату з відрахуванням виплаченої суми додаткової винагороди, встановленої постановою № 168 за період з 27 червня по 20 жовтня 2022 із розрахунком 100 000 грн на місяць.
2. В обґрунтування позову зазначив, що у період з 25 травня по 20 жовтня 2022 року він проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2022 року позивач прибув до м. Вільнянськ згідно з розпорядженням командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 червня 2022 року № 1/1505т/сд для виконання бойового завдання. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року № 7522 позивач у період з 27 червня 2022 року по 20 жовтня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях.
3. З огляду на зазначене, позивач вважає, що набув право на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, у відповідний період у збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Однак, як видно із виписки по картці / рахунку про цільові надходження позивача за період червень - грудень 2022 року виплату додаткової винагороди у розмірі збільшеному до 100 000 грн на місяць військова частина НОМЕР_1 не здійснювала, оскільки така виплачувалась у розмірі 30 000 грн на місяць, що позивач вважає протиправним.
4. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 25 травня по 20 жовтня 2022 року.
8. Так, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25 травня 2022 року № 44 підполковника ОСОБА_1, призваного по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1, з 25 травня 2022 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, та призначено на посаду помічника начальника відділення зв`язку штабу.
9. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20 жовтня 2022 року № 197 підполковника ОСОБА_1, помічника начальника зв`язку відділення зв`язку штабу, звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 12 жовтня 2022 року № 921 у запас відповідно до підпункту "г" (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 20 жовтня 2022 року виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 червня 2022 року № 82 вважати такими, що прибули до м. Вільнянськ згідно розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 червня 2022 року № 1/1505т/сд для виконання бойового завдання особовий склад військової частини НОМЕР_1 в кількості 3 979 чоловік: 37. підполковник ОСОБА_1, помічник начальника зв`язку відділення зв`язку.
11. Військовою частиною НОМЕР_1 видано 11 листопада 2022 року довідку № 7522, відповідно до якої підполковник ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 27 червня 2022 року по 20 жовтня 2022 року.
Підстава: розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 червня 2022 року № 1/1505т/сд, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2022 року № 28дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 11 липня 2022 року № 253дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2022 року № 566дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2022 року № 911дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 29 серпня 2022 року № 1167дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15 вересня 2022 року № 1502дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2022 року № 1777дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року № 2055дск.
Довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.
12. Начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 подавалися рапорти про виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, за липень - вересень 2022 року у розмірі 30 000 грн. Проте про виплату щомісячної додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн рапорти за цей період не подавалися.
13. Позивач зазначає, що за період з 27 червня по 20 жовтня 2022 року йому не виплачувалася додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн, встановлена постановою № 168, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що не надано доказів щодо забезпечення позивачем здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, визначених пунктом 1 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
15. Щодо наданої позивачем довідки від 11 листопада 2022 року № 7522, то суд першої інстанції зазначив, що така довідка не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, оскільки не відповідає зразку, встановленому додатками до Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29. Така довідка видана з метою встановлення особі статусу учасника бойових, про що зроблено відповідний запис у ній.
16. Також сторонами не надано документального підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, визначених абзацами 3, 4 пункту 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29.
17. Як вказує представник відповідача та вбачається з матеріалів справи безпосереднім командиром позивача не подавався рапорт щодо його участі у бойових діях або заходах за спірний період, не вносились записи в журнал обліку бойових дій, бойового донесення, тощо, та, як наслідок не видавався наказ командиром військової частини про виплату додаткової винагороди. Таким чином, оскільки наказ про виплату додаткових винагород щодо позивача не видавався, то у відповідача не було підстав для здійснення таких виплат.
18. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, вказував на те, що позивачем не надано доказів надходження документів, необхідні для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, від начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 до командира військової частини НОМЕР_1 . Відтак, у відповідача не виник обов`язок по нарахуванню та виплаті позивачу додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.
19. Окрім того, суд вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що право позивача на отримання додаткової винагороди підтверджується довідками військової частини НОМЕР_2 від 11 листопада 2022 року № 7522, від 27 вересня 2022 року № 3465, від 20 жовтня 2022 року № 5469/1, від 07 грудня 2022 року № 89 з огляду на те, що вказані документи, так само як і накази (бойові розпорядження), на які посилаються в довідках, не дають можливості встановити кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що має суттєве значення для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн на місяць, що обчислюється пропорційно часу участі військовослужбовця в таких діях та заходах. Крім того, довідки від 27 вересня 2022 року № 3465, від 20 жовтня 2022 року № 5469/1, від 07 грудня 2022 року № 89 надані стороною лише до суду апеляційної інстанції, хоча й видані до звернення з позовною заявою, а тому не були предметом дослідження судом першої інстанції.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 постанови № 168 у подібних правовідносинах.
21. Спірним у цій справі визначено право військовослужбовця, який брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення зазначених заходів, на отримання додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови № 168 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких заходах.
22. У наданих позивачем довідках військової частини НОМЕР_2 від 11 листопада 2022 року № 7522, від 27 вересня 2022 року № 3465, від 20 жовтня 2022 року № 5469/1, від 07 грудня 2022 року №89 чітко зазначено, що він у період з 27 червня по 20 жовтня 2022 року приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Також у них вказано підстави їх видачі, а саме розпорядження командувача та численні бойові розпорядження.
23. Довідка від 11 листопада 2022 року № 7522 є одним з альтернативних документів, визначених Окремим дорученням Міністра оборони України від 23 червня 2022 року №912/з/29, яка документально засвідчує безпосередню участь військовослужбовця у відповідних заходах.
24. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції, визнаючи за позивачем право на отримання статусу учасника бойових дій у зв`язку з безпосередньою участю у період з 27 червня по 20 жовтня 2022 року у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення таких заходів, у виплаті винагороди відмовив.
25. Також звертає увагу на те, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача не заперечував доводи та обґрунтування позивача про перебування та виконання ним обов`язків військової служби у період з 27 червня 2022 року по 20 жовтня 2022 року безпосередньо в районах ведення активних бойових дій на території Запорізької області.
26. При цьому позивач не стверджує, що брав безпосередню участь у бойових діях. Однак, з огляду на прибуття в район бойових дій для виконання бойових завдань, про що оголошено в наказі командира військової частини НОМЕР_1, він безпосередньо виконував завдання та обов`язки військової служби у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів.
27. Перебуваючи в районі ведення бойових дій за своїм професійним призначенням позивач виконував відповідні функції у системі зв`язку, тобто приймав участь у виконанні завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовим розпорядженням.
28. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення. Вказував на те, що позивач за своїми службовими обов`язками не виконував дій, які могли б бути визнані як забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Упродовж кількох місяців несення служби він не наближався до районів безпосереднього ведення бойових дій, перебуваючи постійно у м. Вільнянськ за місцем розташування служби зв`язку з періодичними виїздами до с. Лежино.
29. Позивачем не спростовано ту обставину, що військовою частиною НОМЕР_1 визнано невідповідними формі та недійсними довідки, видані військовослужбовцям без зазначення кількості днів безпосередньої участі у бойових діях (заходах). При цьому позивачем маніпулятивно вказується період з 27 червня по 20 жовтня 2022 року, в той час, як першою датою є прибуття особового складу військової частини НОМЕР_1 до АДРЕСА_1 для виконання бойового завдання, а друга - це звільнення позивача з військової служби.
30. Відповідач наголошує, що для підрозділу, в якому проходив військову службу позивач (відділення зв`язку штабу), не передбачено ведення окремого журналу бойових дій, оскільки участь в таких діях військовослужбовців служби зв`язку не передбачена. Записи про участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відсутні також і в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 .
31. Представником позивача подано відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій вказано на безпідставне неврахування судами таких доказів як довідки військової частини НОМЕР_2, які за формою та змістом відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 формі. Також такі довідки видані відповідно до вимог Окремого доручення № 912/з/29 та відповідають формі додатків № 1, 2 до нього.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
33. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
34. Спірні правовідносини склалися щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки оборони, відсічі і стримування збройної агресії), встановленої постановою № 168, за період з 27 червня по 20 жовтня 2022 року.
35. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
36. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
37. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
38. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
39. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та № 69/2022 Кабінет Міністрів України постановою № 168 серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
40. Відповідно до пункту 1 постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
41. Така додаткова винагорода встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовцям. Правова природа такої виплати невід`ємно пов`язана із особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають зі статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
42. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: "Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів". Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
43. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення.
44. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 квітня 2022 року за № 382/37718 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
45. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), якими надав тлумачення терміну "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів", встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.
46. Отже, Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 постанови № 168, шляхом прийняття в межах своїх повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.
47. У пункті 1 Окремого доручення вказано, що під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів" слід розуміти виконання військовослужбовцем, зокрема:
бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій;
бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави;
бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
48. У пункті 3 Окремого доручення зазначено, що райони ведення бойових дій визначаються відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.
Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, здійснювати на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
49. Пунктом 4 Окремого доручення визначено керівникам органів військового управління, штабів угрупувань військ (сил), штабів тактичних груп, командирів військових частин (установ, навчальних закладів), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляти органи військового управління, військові частини (установи, навчальні заклади) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку № 1 до цього доручення.
У разі, якщо військовослужбовці були відряджені до військових частин (установ), що входять до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави з однієї військової частини, то безпосередня участь у бойових діях цих військовослужбовців може підтверджуватися однією довідкою з відображенням в ній терміну безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця за формою, наведеною в додатку № 2 до цього доручення.
У підставах про видання таких довідок обов`язково зазначати документи, визначені абзацами 3 або 4 та абзацом 5 пункту 3 цього доручення.
50. Відповідно до пункту 5 Окремого доручення виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн або 30 000 грн здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
51. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Окремого доручення).
52. Як встановлено судами попередніх інстанцій у підтвердження права на додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн позивач надав довідку військової частини НОМЕР_1 від 11 листопада 2022 року №7522, відповідно до якої він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника начальника зв`язку відділення зв`язку штабу та приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) з 27 червня по 20 жовтня 2022 року.
Підставою для такої довідки слугували: розпорядження командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 23 червня 2022 року № 1/1505т/сд, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 30 червня 2022 року № 28дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 11 липня 2022 року № 253дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 28 липня 2022 року № 566дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15 серпня 2022 року № 911дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 29 серпня 2022 року № 1167дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15 вересня 2022 року № 1502дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2022 року № 1777дск, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2022 року №2055дск.
53. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій вказували на те, що сторонами не надано доказів забезпечення позивачем здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених дій або заходів, визначених пунктом 1 Окремого доручення. Надана позивачем довідка не є підтвердженням його безпосередньої участі у бойових діях або заходах та не є довідкою, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, з огляду на її невідповідність встановленому у додатках до Окремого доручення зразку.
54. Проте Верховний Суд уважає такі висновки судів першої й апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на неповністю установлених обставинах справи, які у сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.
55. За приписами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
56. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина п`ята статті 77 КАС України).
57. Так, пунктом 3 Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 визначено на підставі яких документів здійснюється документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів. Це може бути бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
58. Відповідно суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період без належного з`ясування обставини щодо яких виник спір, а саме: які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач упродовж спірного періоду, та якими доказами це підтверджується.
59. Якщо позивач упродовж періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час, а також чи перебував у зоні бойових дій.
60. Верховний Суд у постанові від 16 березня 2023 року у справі № 600/747/22-а указав, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
61. У вимірі обставин справи, з яких виник спір, суди попередніх інстанцій якраз і мали б з`ясувати: 1) які завдання/заходи і 2) де виконував/здійснював позивач упродовж спірного періоду, стосовно якого відповідач висловив заперечення наявності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди. Власне завданням суду в цій адміністративній справі є з`ясування того, а чи могло статися так, що відповідач з певних причин не зафіксував участі позивача у бойових діях та заходах у документах, які є підставою для виплати спірної винагороди.
62. Аналогічного правового висновку за подібних обставин Верховний Суд дійшов у постанові від 05 грудня у справі № 160/23417/23.
63. Судами також не надано оцінки бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1, на підставі яких власне і видано довідку від 11 листопада 2022 року № 7522, та доводам позивача про забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 27 червня по 20 жовтня 2022 року. Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, залишено поза увагою надані позивачем довідки від 11 листопада 2022 року № 7522, від 27 вересня 2022 року № 3465, від 20 жовтня 2022 року № 5469/1, від 07 грудня 2022 року №89, та бойові розпорядження, як підстави їх видачі. Суд апеляційної інстанції вказав лише на те, що такі не були предметом дослідження судом першої інстанції.
64. За наведеного Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх визначених законом заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків по суті спору.
65. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.
66. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.
67. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
68. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
69. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
70. Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
71. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд