ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/1607/24
адміністративне провадження №К/990/41810/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Хлопецьким Олександром Олександровичем, на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Глушка І.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - Академія, відповідач), у якому просив визнати протиправною бездіяльність Академії щодо непроведення повного розрахунку з позивачем при звільненні та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні з урахуванням середньоденного грошового забезпечення станом на дату звільнення - 21 червня 2018 року, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24 грудня 2023 року (день, що передував остаточному розрахунку) та компенсацію втрати частини доходів за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач не провів повного розрахунку при звільненні ОСОБА_1, чим порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), він має виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 14 травня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з Академії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 74934,25 грн. Визнав протиправною бездіяльність Академії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року. Зобов`язав Академію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159). Стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Академії.
4. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідач не провів з позивачем у день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення розрахунок у повному обсязі, а саме не виплатив індексацію грошового забезпечення, то позивач відповідно до статті 117 КЗпП України має право на виплату середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні. Спірним у цих правовідносинах є період з 22 червня 2018 року (наступний день після звільнення) по 24 грудня 2023 року (день, що передує дню остаточного розрахунку). Цей спірний період стягнення середнього грошового забезпечення можна умовно поділити на дві частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-IX) і після цього. Період з 22 червня 2018 року по 18 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) врегульований статтею 117 КЗпП України у редакції, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець, і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосуватися принцип співмірності, та суд, відповідно, може зменшити таку виплату. Проте період з 19 липня 2022 року по 24 грудня 2023 року врегульований вже чинною на день прийняття рішення у цій справі редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку працівнику шістьма місяцями. Таким чином, у межах цієї справи суд застосовує положення статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їхнє виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачу при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачу при звільненні виплат. А також належить ураховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівнику. Середньоденне грошове забезпечення позивача становить (12986,55 + 11721,55)/61) = 405,05 грн. Період за час затримки розрахунку при звільненні з 22 червня 2018 року по 18 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ), який регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, становить 1488 календарних днів. Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 602714,40 грн (405,05 грн х 1488 календарних днів). Період за час затримки розрахунку при звільненні з 19 липня 2022 року (з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ) до 19 січня 2023 року (шість місяців відповідно до статті 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-ІХ) становить 185 календарних днів. Сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за вказаний період, становить 74934,25 грн (405,05 грн х 185 календарних днів). У порівнянні з розміром присудженої позивачу індексації грошового забезпечення та компенсації за невикористані відпустки (105793,89 грн), виплачених на виконання рішення суду в справі №380/1815/22, суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 червня 2018 року по 18 липня 2022 року (602714,40 грн) не можна вважати співмірною, оскільки вона майже у дев`ять разів її перевищує. З урахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року в справі №806/2473/18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 105793,89 грн (сума індексації грошового забезпечення та компенсації за відпустки, яка виплачена позивачу за рішенням суду)/602714,40 грн (середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні) х 100 = 17,55%. Отже сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки заборгованості (17,55%) становить: 405,05 грн (середня заробітна плата за один день) х 17,55% х 1488 календарних днів затримки = 105776,38 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні за період з 22 червня 2018 року по 18 липня 2022 року, а є лише орієнтовною оцінкою таких втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників. Визначена судом сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, на яку має право позивач за період з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року, становить 74934,25 грн. Водночас суд першої інстанції звернув увагу, що позивач у позовній заяві просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за шість місяців у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, а тому, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за шість місяців у розмірі 74934,25 грн. Також суд першої інстанції дійшов висновків, що, ураховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення, останній має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості, а ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року (включно) за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Академії задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року скасував та прийняв постанову, якою позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Академії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року. Зобов`язав Академію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Академії на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн.
6. Приймаючи зазначену постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач звільнений з військової служби 21 червня 2018 року, й безпосередньо після звільнення у нього не виникло зауважень щодо нарахованих і виплачених йому сум. Лише у лютому 2022 року позивач звернувся до суду з вимогами про виплату індексації грошового забезпечення за періоди з 01 січня 2016 року по 21 червня 2018 року та з 01 березня 2018 року по 21 червня 2018 року і компенсації за невикористану відпустку з 2015 року по 2018 рік. Отже, спір про належні позивачу суми при звільненні виник через більше як три роки після звільнення, у зв`язку з чим у спірних правовідносинах не настало передбачених у частині другій статті 117 КЗпП України умов для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказаний висновок апеляційного суду є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Академії на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тому, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції зробив невірний висновок про право позивача отримати відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні. Щодо позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходу, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач просить суд зобов`язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу за період з 21 червня 2018 року (наступний день після виключення зі списків особового складу) по 24 грудня 2023 року (день, що передував остаточному розрахунку) у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 червня 2018 року та компенсації за невикористану відпустку з 2015 року по 2018 рік. Системний аналіз положень Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Відповідач виплатив позивачу заборгованість індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 червня 2018 року в сумі 82320,82 грн - 25 грудня 2023 року. Тобто відповідач порушив строки виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року. Отже, відповідач одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов`язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року, однак не виконав його. Апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу з 01 січня 2016 року, тобто з місяця, коли мала бути нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Суд першої інстанції, як указав апеляційний суд, зробив вірний висновок про право позивача на компенсацію втрати частини доходів, однак неправильно встановив, що відповідач має обов`язок здійснити виплату позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 01 січня 2016 року по 25 грудня 2023 року. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що вимогу позивача про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку порушенням строків виплати компенсації за невикористану відпустку суд першої інстанції не розглянув, а позивач апеляційну скаргу не подавав, тому, зважаючи на норму статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційний суд розглядає справу в межах вимог апеляційної скарги. За висновками суду апеляційної інстанції, позов підлягає задоволенню частково шляхом: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 21 червня 2018 року по 25 грудня 2023 року.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Адвокат Хлопецький Олександр Олександрович (далі - Хлопецький О.О.) подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції у частині: стягнення з Академії на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 74934,25 грн; визнання протиправною бездіяльність Академії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року; зобов`язання Академії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року за весь час затримки їх виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 25 грудня 2023 року відповідно до Закону №2050-ІІІ та Порядку №159.
8. Як підставу оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник, посилаючись на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, визначив пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
9. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, застосував статтю 117 КЗпП України, статтю 3 Закону №2050-ІІІ та пункт 4 Порядку №159 без урахування висновків, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц, постановах Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі №804/2994/18, від 23 грудня 2020 року в справі №640/7975/15-а, від 05 липня 2022 року в справі №420/7633/20.
10. Посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник стверджував про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП України, викладених у постановах від 04 грудня 2019 року в справі №825/742/16 та від 28 листопада 2022 року в справі №380/693/20, оскільки такі, на його думку, суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц.
IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 листопада 2024 року для розгляду справи №380/1607/24 (провадження №К/990/41810/24) визначено колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А.
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 12 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас Верховний Суд установив відсутність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
13. Академія 19 листопада 2024 року подала відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в справі №380/1607/24 скасувати, а позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
14. 19 листопада 2024 року адвокат Хлопецький О.О. подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду заяву про відвід судді Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №380/1607/24.
15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 20 листопада 2024 року заяву адвоката Хлопецького О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, про відвід судді Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №380/1607/24 визнав необґрунтованою. Передав заяву адвоката Хлопецького О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, про відвід судді Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №380/1607/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду заяви.
16. Згідно із протоколом автоматизованого розподілу від 21 листопада 2024 року заяву адвоката Хлопецького О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, про відвід судді Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №380/1607/24 передано на розгляд судді Загороднюку А.Г.
17. Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г. від 21 листопада 2024 року відмовив у задоволенні заяви адвоката Хлопецького О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1, про відвід судді Уханенка С.А. від участі у розгляді справи №380/1607/24.
18. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 23 січня 2025 року справу №380/1607/24 призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 24 січня 2025 року.
V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. ОСОБА_1 проходив військову службу в Академії.
20. Відповідно до витягу із наказу начальника Академії від 21 червня 2018 року №153 ОСОБА_1 з 21 червня 2018 року включений із списків особового складу Академії та усіх видів забезпечення.
21. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року в справі №380/1815/22 позов ОСОБА_1 до Академії про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Академії щодо непроведення індексації грошового забезпечення позивачу у період з січня 2016 року по червень 2018 року включно. Визнано протиправною бездіяльність Академії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Академію здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - січня 2008 року. Зобов`язано Академію здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 червня 2018 року з врахуванням базового місяця (місяця підвищення тарифних ставок окладів) для її нарахування - березня 2018 року. Зобов`язано Академію нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
22. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року в справі №380/1815/22 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 червня 2018 року з врахуванням березня 2018 року базовим місяцем змінено та викладено абз. 5 резолютивної частини рішення у такій редакції: "Зобов`язати Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 червня 2018 року з урахуванням абз. 4, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.". У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року в справі №380/1815/22 залишено без змін.
23. На виконання судових рішень у справі №380/1815/22 Академія 25 грудня 2023 року виплатила ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в сумі 82320,82 грн та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 23473,07 грн.
24. Уважаючи, що Академія зобов`язана виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
VІ. Джерела права й акти їхнього застосування
25. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Згідно із приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
27. Частиною четвертою статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
28. Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
29. Згідно із пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
30. За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача із списків особового складу Академії та усіх видів забезпечення) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
31. Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виключення позивача із списків особового складу Академії та усіх видів забезпечення) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
32. 19 липня 2022 року набрав чинності Закон №2352-IX, яким внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, текст статті 117 якого викладено в такій редакції: "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".
33. Відповідно до статей 1-4 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
34. Згідно із пунктами 1-5 Порядку №159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, серед іншого: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.