ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2025 року
м. Київ
справа №300/2735/23
адміністративне провадження № К/990/20730/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Гімона М.М., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №300/2735/23
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року (суддя Микитюк Р.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2024 року (головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Обрізко І.М., Шинкар Т.І.),
В С Т А Н О В И В :
У травні 2023 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0632884-2410-0921 від 09.09.2022 про нарахування суми грошового зобов`язання - податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік.
Підставою позову слугувала незгода позивача із застосуванням контролюючим органом під час нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік ставки такого податку, встановленої рішенням Насташинської сільської ради від 14.05.2018 "Про місцеві податки та збори", оскільки вказане рішення ради було скасовано в судовому порядку в частині встановлення податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Окрім того, позивач вказував на процедурні порушення, допущені відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, а саме недотримання строку його направлення, а також формування останнього не за місцем податкової адреси платника податку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2024, в задоволенні позову відмовлено.
В ході розгляду справи судами встановлено, що відповідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач є власником нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 1528,70 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
09.09.2022 контролюючий орган в порядку ст. 266 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) та на підставі рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14.05.2018 податковим повідомленням-рішенням №0632884-2410-0921 визначив позивачеві як власнику нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 за 2021 рік суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, в розмірі 27516,60 грн.
Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним, обґрунтованим, винесеним в порядку, встановленому законом. Зазначив, що скасування у судовому порядку рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори" в частині встановлення податку на нерухоме майно не може, в даному випадку, слугувати підставою для звільнення позивача від оподаткування, оскільки на момент прийняття оскаржуваного повідомлення- рішення рішення ради було чинним.
Щодо доводів позивача про неналежне оформлення податкового повідомлення-рішення в частині його адреси, то суди визнали такі безпідставними, оскільки рішення було надіслано на податкову адресу позивача та отримано останнім, що у свою чергу дало йому можливість оскаржити податкове повідомлення-рішення в судовому порядку.
З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач наполягає на неможливості застосування під час нарахування податкових зобов`язань рішення ради, яке було скасовано в судовому порядку. Посилається на неможливість зобов`язання платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та у спосіб, передбачені законом.
Висновки судів про необхідність застосування положень рішення Насташинської сільської ради від 14.05.2018 "Про місцеві податки та збори", на переконання позивача, суперечать нормам частин 1 - 4 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), адже факт невідповідності цього рішення Конституції України та законам України є преюдиційним, доведенню не підлягає (рішення суду у справі №300/644/20) та унеможливлює його застосування з моменту його прийняття.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України з посиланням на незастосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.03.2020 (справа №160/1088/19).
Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача для перевірки наведених у ній доводів.
Відповідач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Спірним у цій справі питанням є правомірність нарахування платнику податків податкового зобов`язання з податку за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із застосуванням ставки такого податку, встановленої рішенням органу місцевого самоврядування, яке було визнано судом нечинним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано приписами Податкового кодексу України (далі також - ПК України).
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п.12.3 ст.12 ПК України).
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.2 ст.12 ПК України).
Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості (п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України).
Відповідно до п.1 ст.73 Закону України від 01.05.1997 року №280 "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідний території.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори", з якого виходив контролюючий орган, обчислюючи позивачу суму податку, визнано протиправним та скасовано в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі №300/644/20.
Підставою для такого висновку судів у справі № 300/644/20 слугувало, серед іншого, те, що Насташинською сільською радою не забезпечено оприлюднення рішення від 14.05.2018 у встановленому законом порядку. З огляду на такі обставини суди у справі № 300/644/20 дійшли висновку, що недотримання процедури щодо оприлюднення оскаржуваного рішення є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" і статей 9, 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та свідчить про незаконність прийнятого відповідачем рішення.
Колегія суддів зауважує, що питання наслідків скасування і визнання нечинним нормативно-правового акту вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом.
У постановах від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 1540/3828/18, від 21 листопада 2023 року у справі № 640/329/20, від 08 лютого 2024 року у справі № 260/2988/21 Верховний Суд визнав, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним. Поряд з цим Суд наголосив на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 висловила позицію, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.
Колегія суддів у цій справі підтримує такі висновки і не вбачає підстав для відступу від них.
Враховуючи вищезазначені висновки, колегія суддів зазначає, що у справі № 300/644/20 в судовому порядку було встановлено, що рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори" в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправним та було прийнято не у спосіб та не в порядку, встановленому законом. Зокрема вказане рішення не було оприлюднено у визначеному законом порядку. Разом з тим, наслідком недотримання вимоги щодо офіційного оприлюднення рішення ради щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року є неможливість застосування такого рішення у плановому періоді. Ці істотні обставини скаржником в ході розгляду справи не спростовувались.
За таких обставин відсутні підстави для застосування ставки податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, затвердженої рішення Насташинської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області від 14.05.2018 "Про місцеві податки і збори", при розрахунку позивачеві податкового зобов`язання з вказаного податку.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновків про помилковість правової позиції судів попередніх інстанцій у цій справі про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів зазначає, що судові рішення не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи висновок суду касаційної інстанції, висловлений щодо ключового питання у цій справі, наявні підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового про задоволення позовних вимог про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0632884-2410-0921 від 09.09.2022.
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).
Позивачем у цій справі сплачено судовий збір:
за подання позовної заяви - 1073,60 грн згідно з квитанцією від 12.05.2023;
за подання апеляційної скарги - 1610,40 грн згідно з квитанцією №9324-6466-5408-0507 від 21.112023;
за подання касаційної скарги - 2147,20 грн згідно з квитанцією №9343-1565-3491-6928 від 24.05.2024.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084) на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 4831,20 грн.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд,