ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 751/3052/23
провадження № 61-17991св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Єлецький Посад",
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлецький Посад" на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 червня 2023 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлецький Посад" (далі - ТОВ "Єлецький Посад") про стягнення коштів у розмірі 558 818,02 грн.
Позов мотивовано тим, що між нею та відповідачем укладено три попередні договори від 13 липня 2021 року № 231048, № 231049 та від 23 листопада 2021 року № ЄПП/04, за умовами яких ТОВ "Єлецький Посад" зобов`язався укласти договори купівлі-продажу квартири з терасою та нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 протягом 30 днів після введення будинку в експлуатацію та отримання всіх правовстановлюючих документів.
За вказаними договорами ОСОБА_1 сплатила ТОВ "Єлецький Посад" грошові кошти, а саме: 14 липня 2021 року - 690 000 грн, 14 січня 2022 року - 280 000 грн, 17 січня 2022 року - 278 500 грн, 18 січня 2022 року - 213 830 грн, а загалом - 1 462 330 грн, а також 29 листопада 2021 року - 71 000 грн, проте відповідач ухилявся від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, будівництво не здійснювалося, безпідставно утримує кошти.
Новозаводський районний суд міста Чернігова рішенням від 02 лютого 2023 року у справі № 751/2519/22, яке залишене без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ТОВ "Єлецький Посад" про стягнення коштів задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Єлецький Посад" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 533 330 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Зазначала, що вказаним рішенням суду з відповідача на її користь стягнуті грошові кошти на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як безпідставно набуте майно, оскільки укладені попередні договори є нікчемними через недотримання вимог щодо нотаріального посвідчення.
Позивач вважала, що виконання зобов`язання щодо повернення безпідставно одержаних грошей прострочено, а тому на ці кошти нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з моменту їх перерахування відповідачу.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ТОВ "Єлецький Посад" 3 % річних та інфляційні втрати за періоди:
на суму 690 000 грн, сплачену 14 липня 2021 року за попереднім договором від 13 липня 2021 року № 231049, підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 15 липня 2021 року до 31 березня 2023 року - 240 989,49 грн; 3 % річних: за період з 15 липня 2021 року до 31 грудня 2021 року (170 днів) - 9 641,10 грн, за період з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року (365 днів) - 20 700 грн та з 01 січня 2023 року до 21 квітня 2023 року (111 днів) - 6 295,07 грн;
на суму 280 000 грн, сплачену 14 липня 2021 року за попереднім договором від 13 липня 2021 року № 231049, підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 15 липня 2021 року до 31 березня 2023 року - 85 223,67 грн; 3 % річних: за період з 15 липня 2021 року до 31 грудня 2022 року (351 днів) - 8 077,81 грн, з 01 січня 2023 року до 21 квітня 2023 року (111 днів) - 2 554,52 грн;
на суму 278 500 грн, сплачену 17 січня 2022 року, за попереднім договором від 13 липня 2021 року № 231049, підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 01 лютого 2022 року до 31 березня 2023 року - 80 105,24 грн; 3 % річних за період з 17 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року (349 днів) - 7 988,75 грн, з 01 січня 2023 до 21 квітня 2023 року (111 днів) - 2 540,84 грн;
на суму 213 830 грн, сплачену 18 січня 2022 року, за попереднім договором від 13 липня 2021 року № 231049, підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 01 лютого 2022 року до 31 березня 2023 року - 61 504,14 грн; 3 % річних: за період з 18 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року (348 днів) - 6 116,12 грн, з 01 січня 2023 року до 21 квітня 2023 року (111 днів) - 1 950,83 грн;
на суму 71 000 грн, сплачену 29 листопада 2021 року, за попереднім договором від 23 листопада 2021 року № ЄПП/04, підлягають нарахуванню інфляційні втрати за період з 01 грудня 2021 року до 31 березня 2023 року - 22 165,95 грн; 3 % річних: за період з 30 листопада 2021 року до 31 грудня 2021 року (32 днів) - 186,74 грн, з 01 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року (365 днів) - 2 130 грн, з 01 січня 2023 року до 21 квітня 2023 року (111 днів) - 647,75 грн, а разом - 558 818,02 грн, з яких інфляційні втрати - 489 988,49 грн, 3 % річних - 68 829,53 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Новозаводський районний суд міста Чернігова рішенням від 01 червня
2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ТОВ "Єлецький Посад" на користь ОСОБА_1 3 % річних за період з 13 по 21 квітня 2023 року у розмірі 1 008,21 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Місцевий суд керувався тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів, яке виникло на підставі статті 1212 ЦК України, а тому наявні підстави для нарахування 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів про виконання відповідачем грошового зобов`язання, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають стягненню за період з 13 квітня 2023 року (наступна дата після набрання рішенням у справі № 751/2519/22 законної сили) до 31 березня 2023 року та 21 квітня 2023 року відповідно (в межах заявлених позовних вимог).
Суд першої інстанції відхилив твердження представника відповідача щодо відсутності підстав для нарахування у період воєнного стану 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з огляду на те, що спірні правовідносини виникли з інших підстав, не пов`язаних з наданням кредиту чи позики, а тому відповідач не звільняється від передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності, про яку йдеться у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його до апеляційного суду.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 червня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат скасував, а в частині часткового задоволення вимог про стягнення 3 % річних і розподілу судових витрат змінив.
Стягнув з ТОВ "Єлецький Посад" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 489 988,49 грн, 3 % річних в сумі 68 829,53 грн, а разом 558 818,02 грн та відшкодування судового збору в сумі 5 588,19 грн. Вирішив питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що у зв`язку з отриманням ТОВ "Єлецький Посад" від ОСОБА_1 коштів за нікчемними договорами обов`язок їх повернути виник у відповідача з моменту отримання цих коштів.
Внаслідок неповернення цих коштів на час пред`явлення позову ТОВ "Єлецький Посад" має сплатити ОСОБА_1 збитки внаслідок інфляції та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Враховуючи те, що заявлені до стягнення позивачем розмір та спосіб обчислення інфляційних втрат і 3 % річних відповідач не заперечує, а не погоджується лише з правом позивача на їх отримання, апеляційний суд виснував, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та зміні в частині стягнутих на її користь розміру 3 % річних та судових витрат, які підлягають перерозподілу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ТОВ "Єлецький Посад" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.
У доводах касаційної скарги відповідач посилається на неврахування апеляційним судом того, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення, тому приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань.
Також як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Інший учасник справи заперечень щодо вимог та доводів касаційного скарги до Верховного Суду не надіслав.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду ТОВ "Єлецький Посад" у грудні 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 11 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував цивільну справу з Новозаводського районного суду міста Чернігова.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 січня 2024 року вказано, що:
аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (щодо відсутності підстав для нарахування у період воєнного стану 3 % річних та інфляційних втрат), а тому судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню.
як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку); на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
У січні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 03 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Єлецький Посад" укладено попередній договір № 231049, за умовами якого продавець зобов`язується укласти договір купівлі-продажу квартири з терасою (загальною площею 68,00 кв. м, номер 2-Д на 5 поверсі на АДРЕСА_1 ) протягом 30 днів після введення будинку в експлуатацію та отримання всіх правовстановлюючих документів, а покупець зобов`язується купити зазначену квартиру в порядку та на умовах зазначених в договорі. Орієнтована дата введення будинку в експлуатацію IV квартал 2022 року. Сторони погодили, що загальна вартість квартири з терасою становить 2 244 000 грн (а. с. 23-30).
Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_1 за квартиру з терасою згідно з договором від 13 липня 2021 року № 231049 сплатила 14 липня 2021 року 690 000 грн, 14 січня 2022 року - 280 000 грн, 18 січня 2022 року - 213 830 грн та 17 січня 2022 року - 278 500 грн, що загалом становить 1 462 330 грн (а. с. 22, 39).
Також 13 липня 2021 року між сторонами укладено попередній договір № 231048, за умовами якого продавець зобов`язується укласти договір купівлі-продажу квартири з терасою (загальною площею 69,87 кв. м, номер 2-Г на 5 поверсі на АДРЕСА_1 ) протягом 30 днів після введення будинку в експлуатацію та отримання всіх правовстановлюючих документів, а покупець зобов`язується купити зазначену квартиру в порядку та на умовах зазначених в договорі. Орієнтована дата введення будинку в експлуатацію IV квартал 2022 року. Сторони погодили, що графік проведення оплати: 13 липня 2021 року - 410 000 грн; 25 грудня 2021 року - 492 330 грн; 31 березня 2022 року - 492 330 грн; 05 вересня 2022 року - 984 660 грн (а. с. 31-38).
Згідно з копіями квитанцій від 16 липня 2021 року на виконання умов договору від 13 липня 2021 року № 231048 сплачено 355 000 грн (а. с. 39).
29 листопада 2021 року ОСОБА_1 за договором від 23 листопада 2021 року № ЄПП/04 сплатила 71 000 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції (а. с. 40).
Встановлено, що Новозаводський районний суд міста Чернігова рішенням від 02 лютого 2023 року у справі № 751/2519/22, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з ТОВ "Єлецький Посад" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 533 330 грн (а. с. 12-21).
У мотивувальній частині вказаного рішення суду зазначено, що грошові кошти у розмірі 1 533 330 грн були передані позивачем відповідачу за попередніми договорами купівлі-продажу нерухомості від 13 липня 2021 року та 23 листопада 2021 року, які відповідно до закону є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, а тому вказані кошти підлягають поверненню ОСОБА_1 .
Відповідач у позові навів розрахунок заборгованості інфляційний втрат та 3 % річних.
Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем грошового зобов`язання за рішенням суду у справі № 751/2519/22 про стягнення з ТОВ "Єлецький Посад" на користь ОСОБА_1 грошових коштів.
Відповідач ТОВ "Єлецький Посад" проти наданого позивачем ОСОБА_1 розрахунку заборгованості інфляційних втрат та 3 % річних не заперечувало.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 цього Кодексу).
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).
Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.
Згідно з частиною першою статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, керувався тим, що відповідач ТОВ "Єлецький Посад" прострочив виконання грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів, яке виникло на підставі статті 1212 ЦК України, а тому наявні підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з 13 квітня 2023 року.
При цьому місцевий суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності підстав для нарахування у період воєнного стану 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України з огляду на те, що спірні правовідносини виникли з інших підстав, не пов`язаних з наданням кредиту чи позики, а тому відповідач не звільняється від передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності, про яку йдеться у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, а також змінюючи в частині часткового задоволення позовної вимоги про стягнення 3 % річних і розподілу судових витрат, керувався тим, що у зв`язку з отриманням ТОВ "Єлецький Посад" від ОСОБА_1 коштів за нікчемними договорами обов`язок їх повернути виник у відповідача з моменту отримання цих коштів.
У касаційній скарзі ТОВ "Єлецький Посад" не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування під час розгляду справи статті 625 ЦК України із урахуванням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень цього кодексу.
На думку відповідача, у правовідносинах, що склалися між сторонами у цій справі, ТОВ "Єлецький Посад" звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь позивача неустойки (штрафу, пені) за прострочення сплати коштів, тому в позові слід відмовити.