ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/17134/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Багай Н.О., Берднік І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників учасників:
позивача - не з`явився
відповідача - Будник Б.А.
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (у складі колегії суддів: Станік С.Р. (головуючий), Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом Дочірнього підприємства "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання неправомірними дій щодо виключення з реєстру споживачів
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. 06.11.2023 Дочірнє підприємство "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (далі - ДП "Північтепломережа", Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Відповідач) про визнання неправомірними дій від 01.04.2021 про виключення з реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС (далі - Реєстр).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані дії Відповідача порушують його права та інтереси.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що Позивач обрав неналежний спосіб захисту прав, оскільки досягнення результату за заявленою позовною вимогою не призведе до захисту порушеного права, встановлення таких обставин, як вчинення/не вчинення Відповідачем дій, передбачених договором, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема про стягнення плати за постачання електричної енергії, про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення тощо.
2.3. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваній постанові від 19.09.2024 також врахував обставини, встановлені при розгляді справи № 904/4683/23, а саме що у квітні 2021 року природний газ ДП "Північтепломережа" не постачався у зв`язку з недотриманням останнім умов пункту 11 Положення про покладення спеціальних обовʼязків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 № 867 (далі - Положення № 867) щодо належного рівня розрахунків з АТ "НАК "Нафтогаз України.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 03.12.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.2. У своїй касаційній скарзі Позивач просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі № 910/17134/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
3.3. При цьому Скаржник посилається на неврахування та на неправильне застосування до подібних спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 08.06.2021 у справі № 662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20, від 22.02.2024 у справі № 910/2057/23, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" просить Суд відмовити Позивачу у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані ним судові рішення залишити без змін.
3.5. Третя особа своїм правом надати суду відзив на касаційну скаргу не скористалася.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 24.09.2020 між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Північтепломережа" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (споживач) укладено договори постачання природного газу (договори Покладання Особливих Обов`язків) № 20/21-5177-ТЕ-4, № 20/21-5178-БО-4 та № 20/21-5179-КП-4, відповідно умов яких постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цих договорів.
4.2. Природний газ, що постачається за цими договорами, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (пункт 1.2 договорів).
Відповідно до пункту 2.1 договорів постачальник прийняв на себе зобов`язання поставляти споживачеві природний газ у період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року. Зокрема у квітні 2021 року передбачено поставку природного газу в обсязі 58000 куб. м, з яких: 4000 куб. м - за договором № 20/21-5177-ТЕ-4, 50000 куб. м - за договором № 20/21-5178-БО-4 та 4000 куб. м - за договором № 20/21-5179-КП-4.
Згідно з пунктом 3.2 договорів, постачання природного газу за цими договорами здійснюється постачальником виключно за умови одночасного виконання таких умов:
1) виконання споживачем вимог пункту 11 Положення № 867;
2) включення споживача постачальником до Реєстру, яке здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог пункту 11 Положення № 867;
3) відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Відповідно до пункту 3.3 договорів, якщо споживач порушив умови пункту 11 Положення № 867, постачальник протягом періоду такого порушення не здійснює постачання газу за цим договором та не передає споживачу замовлений згідно з пунктом 2.1 договору обсяг.
Пунктом 3.4 договорів передбачено, що при настанні обставин, визначених пунктом 3.3 договору, постачальник направляє споживачу повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з дати, зазначеної в повідомленні. Копія цього повідомлення надається споживачу на електронну адресу, зазначену в розділі 12 договору, а також Оператору ГРМ, зазначеному в пункту 2.6 договору.
4.3. Газопостачання припиняється постачальником з дати, зазначеної в повідомленні.
4.4. Споживач не має права вимагати від постачальника відшкодування збитків за вжиття постачальником заходів щодо припинення постачання газу споживачу та неоформлення (непередачу) обсягів газу внаслідок невиконання споживачем умов цього договору та пункту 11 Положення № 867.
Після усунення споживачем фактів, зазначених у повідомленні, постачальник відновлює постачання природного газу за цим договором, про що інформує споживача, в тому числі на електронну адресу, зазначену в договорі.
4.5. За змістом пункту 3.5 договорів, відповідальність за будь-які наслідки, які виникають в результаті порушення споживачем умов пункту 11 Положення № 867, покладаються виключно на споживача.
Згідно з пунктом 3.6 договорів фізичне припинення постачання природного газу за договором здійснює Оператор ГРМ/ГТС, зазначений у пункті 2.6 договору, відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015.
4.6. За доводами Позивача, 01.04.2021 Відповідач безпідставно виключив його з Реєстру, про що склав повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 26.03.2021 № 23/3395-21, але не направив його на адресу Позивача рекомендованим листом з відміткою про вручення відповідно пункту 3.4 договорів, а також на адресу оператора ГТС/ГРМ, внаслідок чого Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Відповідача щодо виключення з Реєстру.
4.7. У свою чергу Відповідач доводив суду, що ДП "Північтепломережа" було виключено з Реєстру у квітні 2021 року з огляду на те, що порушило вимоги пункту 11 Положення № 867 щодо порядку розрахунків з НАК "Нафтогаз України".
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Касаційне провадження у справі залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження покладається на скаржника.
5.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
5.5. Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив неврахування судами висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
5.6. Перевіряючи та надаючи оцінку таким доводам Скаржника, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову та водночас відхиляє доводи Скаржника щодо ефективності такого способу судового захисту, як визнання неправомірними дій щодо виключення з Реєстру споживачів, з огляду на таке.
5.7. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
5.8. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду сформувала у постановах, зокрема, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20.
5.9. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).
5.10. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
Тобто статтею 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України").
5.11. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Наведена практика є усталеною та сформована у численних постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
5.12. Водночас застосування будь-якого способу захисту не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу), а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського судочинства, наведеним у частині першій статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.
5.13. Колегія суддів звертає увагу, що у своїй касаційній скарзі Позивач прямо зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог у цій справі № 910/17134/23 у нього виникне право перерахунку заборгованості, стягнення якої було предметом спору між ним та Відповідачем у іншій справі № 904/4683/23.
5.14. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (згідно правових висновків, сформованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16, у постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 21.11.2024 у справі № 910/10986/18).
5.15. В такий спосіб суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та зазначили, що Позивач не позбавлений права доводити неправомірність встановлення таких обставин, як вчинення Відповідачем певних дій, при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема про стягнення плати за постачання електроенергії.
5.16. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги свідчать виключно про незгоду Скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій та вцілому стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, а тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.