ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 826/5755/18
касаційне провадження № К/9901/4440/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" (далі - Товариство) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2018 (суддя Скочок Т.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 (головуючий суддя - Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство залізничного транспорту" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління), яке є правонаступником Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс), про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2018 року Товариство звернулось до суду із позовом до Офісу, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 14375/10/28-10-42-08-11, № 14380/10/28-10-42-08-11.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом неправомірно застосовано до товариства штрафні санкції, передбачені пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань при виконанні контролюючим органом вимог пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу, оскільки законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з положеннями статті 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні, з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Крім того, нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником, в іншому випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є саме дані документальних перевірок. Офісом безпідставно збільшено суму податкового боргу Товариства на суму 774 402,80 грн, яка була неузгодженою, що змінило черговість виникнення податкового боргу Товариства та призвело до неправомірного нарахування пені в розмірі 17109,00 грн.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 17.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 14375/10/28-10-42-08-11; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 14380/10/28-10-42-08-11 в частині суми визначених штрафних санкцій у розмірі 33411848,84 грн. В решті позову відмовив.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що грошове зобов`язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0082341201 від 13.12.2016 статусу узгодженого не набуло, з огляду на що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для зарахування в погашення грошового зобов`язання за таким податковим повідомленням-рішенням сум коштів, сплачених позивачем 27.04.2017 в рахунок оплати задекларованого податку на додану вартість, у зв`язку з чим наведений контролюючим органом розрахунок штрафних санкцій відповідно до статті 126 ПК України за несвоєчасне погашення сум податку за звітні періоди після січня 2017 року суди визначили таким, що проведений відповідачем некоректно, що доводить неправомірність податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 14380/10/28-10-42-08-11 в частині визначеної суми штрафу у розмірі 3311848,84 грн. та податкового повідомлення-рішення від 30.03.2018 № 14375/10/28-10-42-08-11 повністю.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що наявні у справі матеріли (акт перевірки, витяги з інтегрованої картки платника податку на додану вартість Товариства за 2016 - 2017 роки) свідчать про те, що платежі, які надходили від Товариства у липні 2016 - грудні 2017 років контролюючий орган зараховував у рахунок погашення податкового боргу позивача, що виник раніше. Зокрема, за даними інтегрованої картки платника податку на додану вартість (позивача) за 2016 рік станом на 30.07.2016 (останній день сплати податкового зобов`язання за червень 2016 року по податковій декларації № 9125908513 від 20.07.2016) у Товариства обліковувався податковий боргу у розмірі 9938777,61 грн. При цьому, судами було встановлено, що обставини щодо правомірності формування вказаної суми податкового боргу в період до липня 2016 року позивачем у межах цього спору не оспорювалася, з огляду на що контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України в частині суми штрафу 20% в розмірі 5016770,92 грн. (застосований за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань за звітні періоди червень 2016 року - січень 2017 року).
Товариство подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на те, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з положеннями статті 126 Податкового кодексу України у випадку сплати суми грошового зобов`язання, зазначеної в платіжному дорученні, з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Скаржник наголошує, що вказані норми визначають, які дії зі сплаченими коштами зобов`язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлюють відповідальності платника податків внаслідок вчинення вказаних дій податковою службою, тоді як виходячи зі змісту статті 19 Конституції України орган державної влади не має право вільно (в тому числі на свою користь) тлумачити чинне законодавство України. Жодних тлумачень або роз`яснень Конституційного Суду України щодо можливості застосування податковим органом штрафних санкцій згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України при перерахуванні податковим органом своєчасно сплачених коштів платника податків в погашення податкового боргу згідно пункту 87.9 статті 87 цього Кодексу матеріали даної справи не містять.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 22.01.2025.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд дійшов висновку про наступне.
Суди попередніх інстанцій установили, що Офісом була проведена камеральна перевірка Товариства з питань несвоєчасності сплати по деклараціях з податку на додану вартість № 9125908513 від 20.07.2016, № 9151331751 від 22.08.2016, № 9173607852 від 20.09.2016, № 9197821037 від 20.10.2016, № 9223755385 від 21.11.2016, № 92472997197 від 20.12.2016, № 9267660323 від 20.01.2017, № 9024163847 від 20.02.2017, № 9045228471 від 20.03.2017, № 9070515428 від 20.04.2017, № 9094161499 від 22.05.2017, № 9118327490 від 20.06.2017, № 9141966112 від 21.07.2017, № 9168524934 від 21.08.2017, № 9191569128 від 20.09.2017, № 9244535903 від 20.11.2017 та по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9000582833 від 13.01.2017, результати якої оформлені актом № 4958/28-10-42-08/4737111 від 28.12.2017.
В ході проведення такої перевірки контролюючим органом встановлено, що Товариство в податкових деклараціях з податку на додану вартість:
- за звітний період червень 2016 року (реєстр. № 9125908513 від 20.07.2016) задекларувало позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (значення ряд. 18), тобто суму податку до сплати у розмірі 3296688,00 грн;
- за звітний період липень 2016 року (реєстр. № 9151331751 від 22.08.2016) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 3776442,00 грн;
- за звітний період серпень 2016 року (реєстр. № 9173607852 від 20.09.2016) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 2846764,00 грн;
- за звітний період вересень 2016 року (реєстр. № 9197821037 від 20.10.2016) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 3101717,00 грн;
- за звітний період жовтень 2016 року (реєстр. № 9223755385 від 21.11.2016) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 2755190,00 грн;
- за звітний період листопад 2016 року (реєстр. № 9247297197 від 20.12.2016) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4085832,00 грн;
- за звітний період грудень 2016 року (реєстр. № 9267660323 від 20.01.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4304009,00 грн;
- за звітний період січень 2017 року (реєстр. № 9024163847 від 20.02.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 3549088,00 грн;
- за звітний період лютий 2017 року (реєстр. № 9045228471 від 20.03.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 3344740,00 грн;
- за звітний період березень 2017 року (реєстр. № 9070515428 від 20.04.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4799766,00 грн;
- за звітний період квітень 2017 року (реєстр. № 9094161499 від 22.05.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4696418,00 грн;
- за звітний період травень 2017 року (реєстр. № 9118327490 від 20.06.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4492481,00 грн;
- за звітний період червень 2017 року (реєстр. № 9141966112 від 21.07.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 3700443,00 грн;
- за звітний період липень 2017 року (реєстр. № 9168524934 від 21.08.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4536433,00 грн;
- за звітний період серпень 2017 року (реєстр. № 9191569128 від 20.09.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4300344,00 грн;
- за звітний період жовтень 2017 року (реєстр. № 9244535903 від 20.11.2017) задекларувало суму податку до сплати у розмірі 4242273,00 грн,
та в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок реєстр. № 9000582833 від 13.01.2017, визначило позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (значення ряд. 18) у розмірі 3299594,00 грн (відповідно сума, на яку платником збільшено значення ряд.18 податкової декларації, становить 2906,00 грн.).
Проте, Товариством не було своєчасно сплачено суму податкових зобов`язань, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість реєстр. № 9125908513 від 20.07.2016, № 9151331751 від 22.08.2016, № 9173607852 від 20.09.2016, № 9197821037 від 20.10.2016, № 9223755385 від 21.11.2016, № 9247297197 від 20.12.2016, № 9267660323 від 20.01.2017, № 9024163847 від 20.02.2017, № 9045228471 від 20.03.2017, № 9070515428 від 20.04.2017, № 9094161499 від 22.05.2017, № 9118327490 від 20.06.2017, № 9141966112 від 21.07.2017, № 9168524934 від 21.08.2017, № 9191569128 від 20.09.2017, № 9244535903 від 20.1