ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 200/9658/21
адміністративне провадження № К/990/14639/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.
за участі:
секретаря судових засідань: Юзини О.В.,
представника Позивача: Кравчука А.С.,
представника Відповідача 1: Стець А.О.
розглянувши у судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя Галатіна О.О.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року (судді Гаврищук Т.Г., Блохін А.А., Сіваченко І.В.)
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат Азовсталь"
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області
про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості,
ВСТАНОВИВ
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат Азовсталь" (далі також - Позивач, ПАТ "МК Азовсталь") звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач 1, Східне МУ ДПС), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - Відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позивних вимог, просило стягнути пеню нараховану на суму заборгованості в розмірі 1 669 059,08 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що на підставі пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДПС було подано декларацію з податку на додану вартість, а саме: за липень 2019 року (податкова декларація № 9186743050 від 20 серпня 2019 року, уточнюючий розрахунок № 9215672439 від 19 вересня 2019 року), у якій був зроблений розрахунок суми бюджетного відшкодування і заявлено про повернення суми бюджетної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства в розмірі 24 788 679,00 грн. Правомірність заявлення до відшкодування наведених сум податку на додану вартість була перевірена контролюючим органом шляхом проведення документальної та камеральної перевірок. За результатами таких перевірок були прийняті податкові повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які у подальшому скасовані в судовому порядку. Проте своєчасно відповідна сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок підприємства перерахована не була.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2021 позовні вимоги задовольнив: стягнув з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь ПАТ "МК Азовсталь" пеню, нараховану на суму заборгованості в розмірі 1669 059,08 грн.
Висновок щодо наявності підстав для задоволення позовних суд ґрунтував на тому, що контролюючий орган всупереч приписів ПК України не вніс до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування після набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі № 200/1718/20-а
Суд виходив з того, що оскільки 19 жовтня 2020 року Верховним Судом постановлено ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі № 200/1718/20-а, за касаційною скаргою контролюючого органу, який просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду 13 травня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року, то на відповідну дату Відповідач 1 отримав копії вказаних рішень суду. Відтак станом на 19 жовтня 2020 року сума бюджетного відшкодування у розмірі 24 788 679,00 грн вже набула статусу бюджетної заборгованості та контролюючий орган повинен був відобразити її в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не пізніше 20 жовтня 2020 року, а орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у свою чергу, не пізніше 27 жовтня 2020 року здійснити бюджетне відшкодування.
Врахувавши те, що заборгованість була погашена 25 серпня 2021 року суд першої інстанції встановив, що кількість днів прострочення складає - 302 дня (з 28 жовтня 2020 року по 25 серпня 2021 року).
За результатами розгляду клопотання Відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пропуску строку на звернення до суду, суд першої інстанції в рішенні зазначив про те, що строк звернення до суду з вимогами щодо стягнення пені не може розпочати свій облік раніше дати погашення заборгованості. Наголосивши, що перебіг строку звернення до суду не розпочався. При цьому суд першої інстанції послався на те, що Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 810/1506/17 встановив, що строк звернення (а не період, за який може нараховуватися пеня), з позовними вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, полягає в тому, що цей строк в 1095 днів слід обчислювати саме з наступного дня після її фактичного погашення, тобто після фактичного відшкодування суми податку на додану вартість.
Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 13 квітня 2023 апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що сформував суд першої інстанції. Крім того зазначив, що не приймає до уваги доводи Відповідача 1 про те, що процедура судового оскарження була закінчена після винесення постанови Верховного Суду від 5 січня 2021 року за наслідками розгляду касаційної скарги та винесення Донецьким окружним адміністративним судом ухвали від 03 червня 2021 року про заміну боржника у виконавчому листі з огляду на приписи статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Вказавши, що закріплене статтею 328 КАС України право сторони на касаційне оскарження, ніяким чином не впливає на встановлений статтею 255 КАС України порядок набрання рішенням суду законної сили.
2.СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
ПАТ "МК Азовсталь" 20 серпня 2019 року подало податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2019 року та 19 вересня 2019 року уточнюючий розрахунок до цієї декларації, в яких визначено суму від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 26 146 194,00 грн. Також Позивач подав відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 26 146 194,00 грн на рахунок у банку.
19 вересня 2019 року Відповідач-1 провів документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "МК Азовсталь", за результатами якої склав акт від 08 жовтня 2019 року № 4/28-10-51-04/00191158.
На підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 6 листопада 2019 року:
-№ 0000324706, яким зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 50 871 849,00 грн, з них по декларації за червень 2019 року - на 16 153 563,00 грн, по декларації за липень 2019 року - на 34 718 286,00 грн;
- № 0000334706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2019 року на 24 788 679,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 12 394 339,50 грн.
13 лютого 2020 року ПАТ "МК Азовсталь" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2019 року №0000324706 та №0000334706.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у справі №200/1718/20-а, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2020 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 6 листопада 2019 року №0000324706 та №0000334706.
Верховний Суд своєю постановою від 5 серпня 2021 року у справі № 200/1718/20-а ці рішення залишив без змін.
25 серпня 2021 року Відповідач 2 на розрахунковий рахунок Позивача перерахував 24 788 679,00 грн.
Таким чином, станом на 25 серпня 2021 року податок на додатну вартість за липень 2019 року відшкодовано Позивачу в повному обсязі, разом з цим матеріали справи не містять відомостей щодо перерахування на рахунки позивача пені.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача 1 (особи, яка подала касаційну скаргу)
Підставою касаційного оскарження Відповідач 1 визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач 1 вважає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме: статей 14, 43, 200, 204 ПК України та процесуального права, а саме: статей 9, 72, 73, 74, 77, 90, 122, 123, 242, 351 КАС України, без врахування правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18, від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19. У зазначених постановах Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою платник податків може звернутись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, відповідно до вимог положень частини другої статті 122 КАС України.
При цьому Відповідач зазначив про те, що оскільки Позивачем не було подано клопотання про поновлення строку на подання позову, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Також на думку Відповідача 1, нарахування пені з 28 жовтня 2020 року є неправомірним, оскільки ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі №200/1718/20-а, якою здійснено заміну боржника з Офісу великих платників податків Державної податкової служби на Східне МУ ДПС по роботі з великими платника податків відповідно до вимог статті 256 КАС України набрала законної сили 19 червня 2021 року, а враховуючи те, що вказана дата припадає на робочий день, то судове оскарження було завершено 21 червня 2021 року. Крім того, зазначив, що 20 днів передбачені пунктом 43.5 статті 43 ПК України, закінчуються 10 липня 2021 року, однак зазначена дата припадає на вихідний день, а тому строк переноситься на перший робочий день, яким є 12 липня 2021 року.
У поданих до суду касаційної інстанції додаткових поясненнях Відповідач 1 наводить доводи про застосування до спірних правовідносин положень статті 21-1 ПК України.
3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування своєї позиції представник Позивача наводить відповідне правове регулювання та мотивацію, які були покладені в основу рішень судів попередніх інстанцій.
Також зазначив, що строк звернення до суду ним не було порушено, оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року по справі № 140/1770/19 не має зворотної сили в часі.
В додаткових поясненнях Позивач зазначив про те, що Відповідач у своїй касаційній скарзі безпідставно просить суд застосовувати нову судову практику у цій категорії справ, а саме: постанови Верховного Суду у справі № 320/5404/20 від 13 квітня 2023 року та від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19. Послався на те, що застосування нової судової практики, якої не існувало на час виникнення спірних правовідносин штучно створює умови для неотримання платником податку суми пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, а отже висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, не можуть бути застосовані судом у даній справі.
Крім того Позивач подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з необхідністю часткового відступу від правових висновків викладених у наступних справах: постанова Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №320/5404/20 та від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, в частині заборони можливості застосування правових позицій ретроактивно назад в часі.
4. РОЗГЛЯД СПРАВИ У ВЕЛИКІЙ ПАЛАТІ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ухвалою від 16 жовтня 2024 року Касаційний адміністративний суд передав справу № 200/9658/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що:
- застосування судової практики щодо шестимісячного строку звернення до суду у справах по стягнення пені, позов у яких подано до 15 лютого 2023 року, не враховує неможливості особи передбачити відповідне скорочення строку звернення до суду, та фактично може унеможливити таких осіб права на справедливий судовий розгляд в контексті доступу до суду;
- обрахунок строку звернення до суду з позовом про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, має розпочинатись з дня, коли платнику податків стало відомо (або могло бути відомо) про припинення протиправної бездіяльності й погашення бюджетної заборгованості з ПДВ.
Наведене вище в сукупності з урахуванням відповідних позицій та підходів КАС ВС та ВП ВС щодо питань, які виникли під час касаційного розгляду, та повноважень й обов`язків суду касаційної інстанції, зокрема, щодо урахування рішень суду касаційної інстанції з огляду на час їх прийняття та ієрархію, на думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду, унеможливлювало розгляд касаційної скарги та вказувало як на наявність виключної правової проблеми, так і на необхідність відступу від відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду (у справах № 140/1770/19, № 803/1149/18, № 320/12137/20) зокрема шляхом їх уточнення та деталізації у контексті наведених у попередніх підрозділах ухвали аргументів.
Ухвалою від 28 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду справу № 200/9658/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення пені, нарахованої на суму заборгованості, повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.
У цій ухвалі Велика Палата Верховного Суду перевіривши матеріали справи та наведені доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду з посиланням на те, що:
- висновки Великої Палати Верховного Суду в окресленому питанні є послідовними, а позиція не змінювалась;
- Велика Палата Верховного Суду чітко визначилась у зазначених вище постановах стосовно строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а також щодо наслідків для осіб, які звертаються до суду з такими позовами, у зв`язку із зміною судової практики правозастосування у подібних правовідносинах;
- необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду в зазначених вище постановах, на що посилається колегія суддів Касаційного адміністративного суду, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав (інтересів), а зводиться до незгоди з такими висновками, що, однак, не можна прирівняти до наведення колегією суддів обґрунтованих підстав необхідності відступлення від вказаного висновку;
- обґрунтування виключної правової проблеми у цій справі Велика Палата Верховного Суду не може визнати переконливим і одночасно достатнім у розумінні підстави для передачі справи, про яку йдеться в частині четвертій статті 346 КАС. На питання, означені колегією суддів Касаційного адміністративного суду як проблемні (зокрема, щодо застосування частини другої статті 122 КАС у правовідносинах із зверненням до адміністративного суду з позовом про стягнення пені, нарахування якої передбачено пунктом 200.23 статті 200 ПК; щодо наслідків зміни судової практики в частині способу захисту права у подібних правовідносинах), Велика Палата Верховного Суду дала відповідь, сформулювавши відповідні висновки у постановах у справах № 140/1770/19, № 803/1149/18, № 320/12137/20;
- в ухвалі Касаційного адміністративного суду немає посилання на кількісні та якісні показники, які б свідчили про те, що за час, який сплинув після ухвалення зазначених вище постанов, відбулися зміни у суспільних відносинах чи у законодавстві, які б надали окресленим питанням значення правової проблеми, вирішення якої вимагало б нових підходів задля формування єдиної правозастосовчої практики та/чи розвитку права в цілому;
- таким чином, до повноважень Касаційного адміністративного суду, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення ефективного захисту прав, свобод або інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. Реалізація таких повноважень пов`язана з розв`язанням правових проблем;
- питання, про необхідність вирішення якого в цій справі зазначає колегія суддів Касаційного адміністративного суду (з якого моменту розпочинається відлік строку звернення до суду з вимогою про стягнення пені, нарахування якої передбачено пунктом 200.23 статті 200 ПК України, та які наслідки мають зміни в судовій практиці щодо строку звернення до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності на ситуацію позивача, який звернувся до суду з позовом до формування Великою Палатою Верховного Суду правового висновку щодо застосування норми частини другої статті 122 КАС у подібних правовідносинах), може бути вирішено Касаційним адміністративним судом.