ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа №420/4545/24
адміністративне провадження № К/990/43934/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
представника позивача Бойко Г.В.,
представника відповідача Майбороди Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-Н" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді Градовський Ю.М., Турецька І.О.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-Н" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Родос-Н" (далі - ТОВ "Родос-Н") звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2023 року № 26537/15-32-07-04-23, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на 1546666 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Родос-Н" судовий збір у сумі 23200 грн.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим у справі судовим рішенням апеляційної інстанції, ТОВ "Родос-Н" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Родос-Н" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2024 року. Витребувано з Одеського окружного адміністративного суду справу.
Підставою для відкриття касаційного провадження скаржником зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Скаржник у скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме підпункт "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 1130, 1131 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також не застосовано до правовідносин, які склалися у цій справі вимоги статей 1, 7,9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", які мали б бути застосовані.
На думку позивача, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що у ТОВ "Родос-Н" відсутні підстави для відображення фінансово-господарських операцій по об`єкту "Автомийка з кафе, з прибудовою автосалону зі вбудованими приміщеннями для обслуговування та громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1 по рахунку 15 "Капітальні інвестиції" через відсутність у платника податків майнових прав на вищевказаний об`єкт.
Підпункт 14.1.81 статті 14 ПК України встановлює, що інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. ПК України визначає зокрема як вид інвестицій: а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно підпункту 14.1.138 статті 14 ПК України основні засоби - це матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Діловою метою позивача було отримання в майбутньому прибутку від використання автомийки, отримання активу (1/2 частини автомийки) у власність).
Оскільки позивач мав на меті отримання прибутку в майбутньому через придбання об`єкта нерухомості (пункти 3.2.6, 3.2.7 Договору від 9 вересня 2020 року №09/09-20), витрати ТОВ "Родос-Н" на вказаний об`єкт були капітальними інвестиціями у розумінні підпункту 14.1.81 ПК України (як господарські операції, що передбачали придбання основного засобу в майбутньому).
Також скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано вимоги Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі - П(с)БО) 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27 квітня 2000 року.
Згідно з пунктом 7 вказаного П(с)БО, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобі є об`єкт основних засобів.
Відповідно до пункту 8 вказаного П(с)БО, первісна вартість об`єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків).
Враховуючи вищевикладені норми права, скаржник вважає, що облік витрат пов`язаних з поетапним фінансуванням об`єкта, позивач правильно відображав на рахунку 15 "Капітальні інвестиції", а в майбутньому мав намір обліковувати 1/2 об`єкта на балансі, на рахунку 10 "Основні засоби", як об`єкт основного засобу, після підписання Договору купівлі-продажу нерухомого майна на 1/2 закінченого об`єкту.
Отже, твердження суду апеляційної інстанції, що так, як "власником автомийки є ФО-П ОСОБА_1, а ТОВ "Родос-Н" немає ніяких майнових прав на вищезазначений об`єкт, на балансі підприємства не обліковується (бухгалтерський рахунок 10), у ТОВ "Родос-Н" об`єкти оподаткування відсутні та облік основних засобів по рахунку 10 "Основні засоби" не ведеться, у позивача відсутні підстави для відображення фінансово-господарських операцій по автомийці, по рахунку 15 "Капітальні інвестиції" є помилковим, оскільки право власності не є підставою для обліку витрат ТОВ "Родос-Н" по автомийці на іншому рахунку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції помилкового та неправомірно застосував вимоги підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України до позивача, а ТОВ "Родос-Н" не повинно було здійснювати нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість по витратам за Договором, оскільки ці витрати на пряму відносяться до господарської діяльності позивача.
ГУ ДПС в Одеській області, скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначає про порушення позивачем вимог податкового законодавства, відображених в Акті перевірки, які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Справа № 420/4545/24 надійшла до Верховного Суду 10 грудня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 15 серпня 2023 року № 6408-п, направлень від 23 серпня 2023 року та відповідно до підпункту 19-1.1.6 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, підпункту 69.2, 69.9, 69.11 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ ПК України, у період з 28 серпня 2023 року по 1 вересня 2023 року контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Родос-Н" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої 12 вересня 2023 року складено Акт №24650/15-32-07-04-18/38643277 (далі - Акт перевірки).
Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем:
пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, пункту 2 розділу І, пункту 5 розділу ІV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (показник рядка 21 декларації) за червень 2023 року у сумі 1546666 грн;
пункту 201.1 статті 201 ПК України - ТОВ "Родос-Н" не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2021 року, грудень 2021 року, грудень 2022 року на загальну суму 1546666 грн (пункту 198.5 статті 198 ПК України).
26 вересня 2023 року позивачем подано заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких листом від 10 жовтня 2023 року №13852/КПР/15-32-07-06 ГУ ДПС в Одеській області повідомила ТОВ "Родос-Н" про залишення висновків Акта перевірки без змін.
На підставі висновків Акта перевірки, ГУ ДПС в Одеській області 17 жовтня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №26537/15-32-07-04-23, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на 1546666 грн.
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач подав скаргу до Державної податкової служби України, яка рішенням від 27 грудня 2023 року № 38254/6/99-00-06-01-04-06 про результати розгляду скарги, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишила без змін.
Вважаючи неправомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27 грудня 2023 року, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та про його скасування.
Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходив з того, що Договір від 9 вересня 2020 року №09/09-20, укладений між ТОВ "РОДОС-Н" та ФО-П ОСОБА_1 є інвестиційним, оскільки його метою є отримання прибутку від діяльності автомийки. За приписами підпункту 2.3.2 підпункту 2.3, підпункту 2.5 пункту 2, підпункту 3.3.6 підпункту 3.3 пункту 3 Договору інвестиційним внеском ТОВ "Родос-Н" у цей проєкт було здійснення фінансування всіх витрат, в той час як ФО-П ОСОБА_1 (інша сторона договору) не брав на себе жодних витрат. Господарські операції, пов`язані з виконанням Договору від 9 вересня 2020 року №09/09-20 підтверджені первинними документами, до змісту та форми яких відповідач не має зауважень, що вбачається зі змісту Акта перевірки. Діюче законодавство України не встановлює як обов`язковий критерій для нарахування податкового кредиту існування у платника податків майна на праві власності, у зв`язку з чим суд відхилив посилання контролюючого органу на відсутність у позивача права власності на автомийку. У відповідності до статті 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий кредит сформовано ТОВ "Родос-Н" в межах своєї господарської діяльності, та відхилив доводи відповідача про необхідність позивача здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, виходячи зі ступеня завершеності операцій з надання послуг на дату балансу на загальну суму 1 546 666 грн, оскільки у цьому періоді позивач не отримував кошти на розрахунковий рахунок від ФО-П ОСОБА_1, не оформлював та не підписував Акти приймання-передачі профінансованих підрядних робіт і товарно-матеріальних цінностей з ФО-П ОСОБА_1 . Також у цей період позивач не отримував права власності на 1/2 частину об`єкту інвестування. За таких обставин, у ТОВ "Родос-Н" не виникло обов`язку нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до вимог пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що як встановлено відповідачем та підтверджено під час судового розгляду справи, власником об`єкта "Автомийка з кафе, з прибудовою автосалону зі вбудованими приміщеннями для обслуговування та громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1" є ФО-П ОСОБА_1, у свою чергу ТОВ "Родос-Н" немає жодних майнових прав на вищезазначений об`єкт, вказаний об`єкт на балансі позивача не обліковується. Отже у позивача відсутні підстави для відображення фінансово-господарських операцій по об`єкту "Автомийка з кафе, з прибудовою автосалону зі вбудованими приміщеннями для обслуговування та громадського харчування за адресою: АДРЕСА_1" по рахунку 15 "Капітальні інвестиції". Фактично ТОВ "Родос-Н" пов`язано з вищевказаним об`єктом нерухомого майна лише Договором від 9 вересня 2020 року № 09/09-20, який укладений позивачем з ФО-П ОСОБА_1 щодо участі Сторін у будівництві (реконструкції) автомийки з кафе з прибудовою автосалону зі вбудованими приміщеннями для обслуговування та громадянського харчування. За своїм змістом, на думку суду апеляційної інстанції, наведений договір є Договором про спільну діяльність, однак, у спірному випадку останній у відповідності до пункту 64.6 статті 64 ПК України не зареєстрований у контролюючому органі, йому не присвоєно реєстраційний (обліковий) номер уповноваженої особи платника ПДВ, бухгалтерський облік спільної діяльності не ведеться окремо від господарської діяльності ТОВ "Родос-Н". За наведених обставин у спірному випадку ТОВ "Родос-Н" необхідно було здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по спірним операціям, що ним здійснено не було, що призвело до завищення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на суму 1546666 грн.
Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до вимог пункту 180.1 статті 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є: 1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено. Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб`єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу; 4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи; 5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов`язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
За операціями з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості застосовується касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до вимог абзаців першого-третього пункту 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Згідно абзаців першого - третього пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до вимог абзацу першого пункту 201.1, абзаців першого, другого пункту 201.10 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктами 200.1, 200.2, 200.4, 200.7, 200.8 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного