ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 607/14952/22
провадження № 51-3007км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу зі змінами засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022211040000819 від 14 червня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, востаннє: 29 червня 2022 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за частинами 2, 3 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення з 20 жовтня 2016 року по 23 березня 2018 року.
у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 січня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_6 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, 07 травня 2022 року приблизно о 18:18 ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні магазину "Рукавичка", розташованому на вул. Новий Світ, 1А у м. Тернополі, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно взяв із торгового стелажу 4 шоколадні плитки різних виробників, загальною вартістю 255,40 грн, які заховав за пазуху під куртку і, не розрахувавшись за товар, пройшов повз касове відділення та залишив приміщення магазину, спричинивши ТОВ "ТВК "Львівхолод" матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 15 травня 2022 року приблизно об 11:25 ОСОБА_6, перебуваючи у приміщенні магазину "Сім23", розташованому на вул. Коперника, 1 у м. Тернополі, в умовах воєнного стану, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу,таємно взяв із торгового стелажу засоби гігієни - 4 дезодоранти різних виробників, загальною вартістю 284,80 грн, які заховав за пазуху під куртку й, не розрахувавшись за товар, пройшов повз касове відділення та залишив приміщення магазину, спричинивши ТОВ "Клевер Сторс" матеріальну шкоду навказану суму.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 13 березня 2024 року залишив без змін указаний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 .
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У спільній касаційній скарзі засуджений та його захисник просять скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 вирок і ухвалу та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_6 поза розумним сумнівом.
Водночас від засудженого та його захисника надійшли клопотання (які фактично є змінами до касаційної скарги), про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у зв`язку з декриміналізацією.
Мотивуючи свої вимоги, сторона захисту зазначає, що Закон України від 18липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі - Закон № 3886-IX), який має зворотну дію в часі, скасовує кримінальну відповідальність ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК, а тому кримінальне провадження стосовно нього підлягає закриттю.
Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу зі змінами до неї й просили скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення і закрити кримінальне провадження у зв`язку з декриміналізацією.
Прокурор вважала, що касаційна скарга зі змінами підлягає задоволенню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга зі змінами до неї підлягають задоволенню частково на таких підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як убачається з матеріалів цього кримінального провадження, перевіривши зібрані під час досудового розслідування фактичні дані, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК, суд з додержанням вимог ст. 23 КПК у вироку навів детальний аналіз усіх безпосередньо сприйнятих і досліджених під час судового розгляду доказів і, керуючись ст. 94 цього Кодексу, дав оцінку кожному з них з точки зору належності, допустимості, достовірності і достатності у своїй сукупності та взаємозв`язку. Упродовж розгляду провадження суд з`ясував усі обставини, які належать до предмета доказування, і відповідно до встановлених фактичних обставин, правильно кваліфікував вчинені ОСОБА_6 суспільно небезпечні діяння за ч. 4 ст. 185 КК.
Крім того, доводи засудженого та його захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом перевірялись апеляційним судом, який залишив без задоволення апеляційні вимоги сторони захисту, належним чином умотивувавши своє рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає статтям 370, 419 КПК.
Отже, доводи касаційної скарги засудженого і його захисника у цій частині є безпідставними.
У змінених доводах касаційної скарги сторона захисту не оспорює події кримінальних правопорушень, доведеність винуватості ОСОБА_6 у їх вчиненні та кримінально-правову оцінку діянь за ч. 4 ст. 185 КК, а лише порушує питання про закриття кримінального провадження на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність інкримінованого ОСОБА_6 діяння.
Так, відповідно до Закону № 3886-IX, що набув чинності 09 серпня 2024 року, було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП, настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 підр. 1 розд. ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
З вироку суду першої інстанції вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК, ОСОБА_6 учинив 07 та 15 травня 2022 року.
Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року - 2481 грн, відповідно податкова соціальна пільга та неоподатковуваний мінімум доходів громадян становили 1240,5 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень ПК та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 обох епізодів злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2481 грн.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 3 КК, законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому за приписами ч. 6 цієї статті КК зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення в ч. 1 ст. 5 КК, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
З матеріалів кримінального провадження установлено, що діями ОСОБА_6 було заподіяно матеріальну шкоду ТОВ "ТВК "Львівхолод" у розмірі 255,40 грн та ТОВ "Клевер Сторс" у розмірі 284,80 грн.
Таким чином, вартість викраденого ОСОБА_6 майна є меншою, ніж 2 неоподатковані мінімуми доходів громадян - 2481 грн на час вчинення злочину, тобто інкриміноване йому діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
За приписами п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
За приписами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Підсумовуючи зазначене, враховуючи вартість таємно викраденого ОСОБА_6 майна (255,40 грн та 284,80 грн), колегія суддів вважає, що, з огляду на передбачений ст. 5 КК принцип зворотної дії закону в часі, інкриміноване діяння не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною цього Кодексу, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
У судовому засіданні засуджений та його захисник висловили свою позиції стосовно закриття кримінального провадження саме з тієї підстави, що втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Отже, узявши до уваги позицію засудженого і його захисника, які не заперечували щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК.
Таким чином, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК - закриттю на підставі п. 41 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд