ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 183/10884/23
провадження № 51-2315км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041350000840 від 20 червня 2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця п/п "Большевик" Гомельського р-ну Гомельської обл. Республіки Білорусь, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено рахувати з дня його затримання з метою направлення для відбування покарання до установи виконання покарань.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, арешту майна та речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винним у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечної психотропної речовини та особливо небезпечних наркотичних засобів, за обставин детально викладених у вироку.
Як установив суд, ОСОБА_7 27 червня 2023 року приблизно о 15:00, перебуваючи в с. Знаменівка Новомосковського р-ну Дніпропетровської обл. (вул. Красіна), незаконно придбав з метою збуту в особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, кристалічну речовину, масою близько 1, 5 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, а також особливо небезпечні наркотичні засоби, обіг яких заборонено - канабіс, масою близько 30 г та екстракт канабісу, масою близько 1 г.
У цей же день, ОСОБА_7 переніс указані особливо небезпечні психотропну речовину та наркотичні засоби, обіг яких заборонено до місця свого проживання в АДРЕСА_1, де зберігав з метою подальшого збуту.
У зазначений день, приблизно о 21:00 ОСОБА_7 перебуваючи біля будинку за вказаною вище адресою, незаконно збув ОСОБА_8, реальні анкетні дані якого змінені, три полімерні пакети із кристалічною речовиною, загальною масою 0, 0529 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, за грошові кошти в сумі 450 грн.
Окрім того, 28 червня 2023 року в період часу з 17:32 до 21:35 під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено та вилучено:
- 5 сліп-пакетів з кристалічною речовиною білого кольору, загальною масою речовини 1, 0503 г, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР;
-сліп-пакет з речовиною чорного кольору масою 0, 417 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - екстрактом канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0, 398 г, та фрагмент пляшки з полімерного матеріалу чорного кольору, на поверхні якої виявлено особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - екстракт канабісу, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 0, 2769, (загальна маса сухої речовини екстракту канабісу 0, 6749 г);
- два сліп-пакети із речовиною рослинного походження, загальною масою сухої речовини 26, 691 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, які останній придбав та зберігав з метою збуту.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2023 року без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення норм кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свою вимогу захисник зазначає, що місцевий суд, провівши судовий розгляд у порядку процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України, всупереч вимогам ст. 351 цього Кодексу не здійснив допит його підзахисного щодо обставин учинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Весь допит обвинуваченого тривав близько однієї хвилини і фактично зводився до питання прокурора чи погоджується обвинувачений з подіями, зазначеними у обвинувальному акті, а також чи визнає свою вину. При цьому прокурор не лише не надав право обвинуваченому самостійно викласти обставини кримінального правопорушення, а навіть не намагався підтвердити ці обставини, озвучуючи ці події у своїх конкретних запитаннях, зводячи їх до того чи погоджується з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Також указує, що суд апеляційної інстанції зазначених порушень вимог КПК України не усунув, а тому ухвала цього суду не відповідає приписам ст. 419 КПК України і підлягає скасуванню.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу сторони захисту. Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила зазначені судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думки захисника та засудженого, міркування прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та твердження, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Щодо тверджень захисника про істотні порушення норм кримінального процесуального закону під час розгляду цього кримінального провадження у порядку, передбаченому приписами ч. 3 ст. 349 КПК України, то колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Так, положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це означає, що суд, перш ніж ухвалити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз`яснити суть цієї норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а в доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Водночас суд має впевнитися у тому, що учасниками судового провадження суть такого роз`яснення сприйнята правильно, та переконатися в добровільності їх позицій.
Визнання вини, згода з фактичними обставинами кримінального провадження, правильне розуміння й усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 під час розгляду кримінального провадження у межах висунутого йому обвинувачення надав суду показання, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, не оспорював обставин його скоєння та погодився на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин, уточнивши при цьому, що у своїх показаннях ним також було указано особу та адресу де саме він придбав наркотичні засоби. Також суд переконався у правильності розуміння ОСОБА_7 змісту обвинувачення, добровільності та істинності його позиції і роз`яснив, що в такому разі він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. При цьому варто зазначити, що судом роз`яснено суть даної норми в доступній, чіткій та конкретизованій формі.
Таким чином, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували викладених в обвинувальному акті обставин, суд у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Зазначене вище підтверджується як журналом судового засідання від 27 вересня 2023 року, так і технічним носієм інформації із зафіксованим на ньому судовим процесом у суді першої інстанції.
При цьому, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, його наслідки, тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.
Наведене свідчить, що суд першої інстанції під час судового розгляду дотримався процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України.
В подальшому, не погодившись з ухваленим судовим рішенням, захисник ОСОБА_9, в інтересах ОСОБА_7, подав апеляційну скаргу лише в частині призначення останньому занадто суворого покарання та необхідності застосування до нього приписів статей 69, 75 КК України. Інших підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, зокрема і порушення вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, стороною захисту в апеляційній скарзі не наведено.
Під час судового розгляду в суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 і його захисник у повному обсязі підтримали апеляційну скаргу, наполягали на її задоволенні з підстав та мотивів викладених у ній, вказували, що призначене судом першої інстанції покарання засудженому є занадто суворим.
Апеляційний суд, керуючись нормами ч. 1 ст. 404 КПК України, переглянув вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника, при цьому детально перевірив наведені у скарзі доводи, повною мірою їх спростувавши в судовому рішенні.
Отже, з урахуванням викладеного вище, підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би підставами для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд