ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 205/399/17
провадження № 51-2495км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 6 лютого 2024 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, частинами 1, 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком районного суду ОСОБА_6 засуджено: до покарання у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 185 КК - на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 309 КК - на строк 1 рік 3 місяці; до покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 121 КК - на строк 5 років, за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 11 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на залучення експерта при проведенні експертиз, а також вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), у заподіяні умисного тяжкого тілесного ушкодження, у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, а також у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК скасував, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК у зв`язку з закінченням строків давності та закрив кримінальне провадження в цій частині. Визначив вважати ОСОБА_6 засудженою до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 121 КК - на строк 5 років; за ч. 4 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 11 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити судові рішення та віднести процесуальні витрати за проведення експертиз на рахунок держави. Посилаючись на висновок об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який сформульований у постанові від 12 вересня 2022 року (справа № 203/241/17), прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції, звільнивши ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, мав віднести на рахунок держави відшкодування процесуальних витрат, понесених органом досудового розслідування за проведення судової експертизи наркотичних засобів (№ 1/8.6/3228 від 21 вересня 2017 року) і судової товарознавчої експертизи (№ 71 від 16 грудня 2016 року). Проте, в порушення вимог кримінального процесуального закону цього зроблено не було, а тому рішення підлягають зміні в цій частині.