ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 372/2473/23
провадження № 51 - 2211 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Обухівського районного суду Київської області від 18 липня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111230001035, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Кролевецького районного суду Сумської області від 14 квітня 2021 року за ч. 3 ст. 15, ст. 69, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, звільненого 28 лютого 2023 року по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує, що місцевим судом порушено право засудженого на захист, оскільки судовий розгляд відбувся без участі захисника. Зазначає, що він ( ОСОБА_6 ) згідно доручення від 2 травня 2023 року, яке є чинним протягом усього строку тримання під вартою, призначений центром безоплатної вторинної правової допомоги для надання ОСОБА_7 правової допомоги. Під час досудового розслідування він 2 травня 2023 року приймав участь під час затримання ОСОБА_7 та складання відповідного протоколу, в якому він зазначений як захисник. Зазначає, що будь-яких даних про те, що ОСОБА_7 відмовився від подальшої його ( ОСОБА_6 ) участі як захисника, матеріали кримінального провадження не містять. Вказує, що в порушення вимог ст. 345 КК, судом першої інстанції питання щодо наявності у ОСОБА_7 захисника чи його бажання щодо надання йому правової допомоги не перевірялося, а він ( ОСОБА_6 ), як захисник, до суду не викликався. Зазначає, що в основу обвинувального вироку місцевий суд поклав відомості, що містяться в них як докази, які, в порушення вимог ст. 290 КПК йому ( ОСОБА_6 ), як захиснику, не відкривалися. Вказує, що апеляційний суд вказані порушення суду першої інстанції не усунув, а тому рішення судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими та такими, які прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підлягають скасуванню.
Від засудженого ОСОБА_7 надійшло клопотання, в якому він не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі його захисника, вважає постановлені щодо нього рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, а тому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою захисника- ОСОБА_6 .
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечувала проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
З касаційної скарги захисника вбачається, що адвокат ОСОБА_6, крім іншого, не погоджується з установленими у вироку фактичними обставинами кримінального провадження, тоді як у силу ст. 433 КПК їх перевірки до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Разом з цим, зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що останній, не погоджуючись з судовими рішеннями, просить їх скасувати в повному обсязі, зазначаючи про те, що визнання ОСОБА_7 вини не може бути беззаперечним доказом його винуватості, оскільки в основу вироку місцевого суду покладено докази, які в порушення вимог ст. 290 КПК захиснику не відкривалися.
Згідно з положеннями ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Повне визнання вини, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин є обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК.
Так, відповідно до журналу судового засідання від 18 липня 2023 року і технічного аудіо-, відеозапису, прокурор після оголошення змісту обвинувального акта та показань ОСОБА_7, який повністю визнав себе винуватим у інкримінованому злочині, не оспорював обставин його вчинення, звернувся до суду з клопотанням про проведення судового розгляду в порядку, визначеному ч. 3 ст. 349 КПК.
Місцевий суд, з`ясувавши думку учасників кримінального провадження, роз`яснив положення ч. 3 ст. 349 КПК і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів та, керуючись цією нормою процесуального закону, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин провадження, які визнаються засудженим та ніким не оспорюються.
Водночас суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 349 КПК допитав засудженого, який, не оспорюючи обставин справи, визнав повністю свою вину у пред`явленому обвинуваченні та надавав показання щодо обставин вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, які враховані судом першої інстанції, як такі, що повною мірою узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
За такої позиції засудженого щодо визнання винуватості та суті наданих ним показань, в супереч твердженню захисника, у суду не виникло сумніву щодо правильного розуміння ОСОБА_7 змісту обставин обвинувачення, а також щодо добровільності позиції й усвідомлення наслідків розгляду справи за спрощеною процедурою, а також не виникло необхідності щодо дослідження будь- яких доказів щодо обставин провадження.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи вирок місцевого суду в порядку апеляційної процедури за апеляційною скаргою, в тому числі захисника, встановивши, що судовий розгляд в суді першої інстанції, з огляду на повне визнання ОСОБА_7 своєї вини, здійснювався в порядку положень ч. 3 ст. 349 КПК, погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
З приводу доводів адвоката ОСОБА_6 про недопустимість доказів колегія суддів зазначила, що відповідно до протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 1 червня 2023 року, підозрюваному ОСОБА_7, який є стороною захисту, було надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
При цьому апеляційний суд зауважив, що в обґрунтування доведеності винуватості особи суд не покладав докази сторони обвинувачення, а обмежився виключно допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу і дозволяють прийняти рішення щодо речових доказів.
Також предметом перевірки апеляційного суду були доводи захисника про порушення права обвинуваченого на захист, оскільки суд не повідомив захисника про розгляд кримінального провадження, який визнав їх безпідставними, мотивуючи це тим, що матеріали кримінального провадження, які були в розпорядженні суду, жодних даних про залучення захисника ОСОБА_6 не містили, про призначення захисника ОСОБА_7 суд не повідомляв, хоча перешкод для цього не було, тобто суду не було відомо і не могло бути відомо про залучення захисника під час досудового розслідування.
При цьому апеляційний суд зазначив, що в підготовчому судовому засіданні 23 червня 2023 року і в судовому засіданні під час судового розгляду 18 липня 2023 року після відкриття судового засідання, повідомлення про повне фіксування судового розгляду технічними засобами, оголошення складу суду і роз`яснення права відводу, головуючий з`ясував, що обвинувачений отримав пам`ятку про права та обов`язки, в якій було, серед іншого, зазначено право мати захисника на першу вимогу і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій, на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави, тощо, на що ОСОБА_7 відповів, що права та обов`язки йому зрозумілі, і що заяви або клопотання у нього відсутні.
На переконання суду апеляційної інстанції, той факт, що висловлюючи свої доводи на підтримку апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 хоч і підтвердив, що суду про захисника не повідомляв, оскільки про це його ніхто не питав і він повністю визнавав вину, проте, які його права були порушені, або які права він не зміг реалізувати, він не конкретизував та одночасно з цим він підтримав і свою апеляційну скаргу, в якій просив пом`якшити призначене йому покарання, що, на думку колегії суддів, переконливо свідчить, що посилання на порушення його права на захист є суто формальним, і він не згоден з вироком виключно в частині призначеного покарання.
Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.
Крім цього колегія суддів звертає увагу, що згідно клопотання засудженого ОСОБА_7, яке на дійшло на адресу Верховного Суду, останній не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі його захисника, вважає постановлені щодо нього рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими та просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою захисника- ОСОБА_6 .
З огляду на те, що відповідно до вимог ст. 52 КПК участь захисника у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 не є обов`язковою, судом першої інстанції участь захисника обов`язковою також не визнавалась, враховуючи позицію самого ОСОБА_7, який в суді першої інстанції, отримавши пам`ятку про права та обов`язки, в якій було, серед іншого, зазначено право мати захисника, повідомив суду, що права та обов`язки йому зрозумілі і заяви або клопотання у нього відсутні, колегія суддів не вбачає порушення права ОСОБА_7 на захист, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є непереконливими.
Оскільки істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд