ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 461/888/24
провадження № 51 - 3117 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу зі змінами прокурора на вирок Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024141360000244, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Рубіжне Луганської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 січня 2024 року за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Галицького районного суду м. Львова від 8 лютого 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК засудженому ОСОБА_6 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 30 листопада 2023 року, та за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць. На підставі ч. 3 ст. 72 КК покарання засудженому ОСОБА_6 у виді штрафу в розмірі 850 грн, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 23 жовтня 2023 року за ч. 1 ст. 125 КК вказано виконувати самостійно. На підставі ч. 3 ст. 72 КК покарання засудженому ОСОБА_6 у виді штрафу в розмірі 850 грн, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 11 січня 2024 року за ч. 1 ст. 125 КК вказано виконувати самостійно. Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 з врахуванням ухвали Галицького районного суду м. Львова від 29 лютого 2024 року вказано рахувати з моменту його взяття під варту з 14 січня 2024 року.
Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, за обставин, детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6, а вирок суду-без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставив питання про скасування ухвали суду апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, до початку касаційного розгляду прокурор подав зміни до раніше поданої ним касаційної скарги, у яких ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та з огляду на вимоги положень ст. 5 КК закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Від засудженого ОСОБА_6 надійшло клопотання, в якому останній не заперечує проти закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку із декриміналізацією ст. 185 КК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу зі змінами та просила її задовольнити.
Засуджений підтримав касаційну скаргу зі змінами прокурора та погодився на закриття кримінального провадження щодо нього у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК у касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Доводи касаційної скарги прокурора зі змінами щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК з урахуванням змін до ст. 51 КУпАП, внесених Законом № 3886-ІХ, є слушними.
Так, 9 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.
Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 7 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження 51- 2555кмо24) дійшла висновку про те, що Закон № 3886-IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Зі змісту судових рішень убачається, що ОСОБА_6 14 січня 2024 року повторно, в умовах воєнного стану, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) в приміщенні магазину "Аврора" (ТОВ "Вигідна покупка" (м. Львів, вул. Шпитальна, 1)) на загальну суму 709,16 грн.
Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК станом на 1 січня 2024 році становила 3 028 грн.
З урахуванням положень Закону № 3886-IX та висновків об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24), вчинене ОСОБА_6 вищезазначене діяння не підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 185 КК.
За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
З урахуванням позиції засудженого, який не заперечував щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.
Таким чином, вирок районного суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд