ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 302/422/21
провадження № 61-13180 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Хустської окружної прокуратури в інтересах держави,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Закарпатської обласної прокуратури на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області у складі судді Кривки В. П.
від 17 січня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів: Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В. від 15 серпня 2024 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 керівник Хустської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Головного управління (далі -ГУ) Держгеокадастру в Закарпатській області, ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки.
Позов мотивований тим, що 10 травня 2017 року ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області наказом № 1791-сг передано безоплатно у власність
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,6 га за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області для ведення особистого селянського господарства. У подальшому ОСОБА_1 зареєстрував право власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстру речових прав на нерухому майно. 18 січня 2008 року рішеннями Лазівської сільської ради № 27, № 29 Тячівського району Закарпатської області затверджено технічну документацію про передачу у власність громадянам ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 про безоплатну передачу у власність земельних ділянок площами 0,0681 га та 0,8862 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі цих рішень зазначеним особам видано 23 березня
2009 року державний акт на право власності на земельні ділянки
серія ЯЕ № 463157.
11 березня 2016 року держаний реєстратор Тячівського районного управління юстиції Пацкан В. С. здійснив державну реєстрацію права власності зазначених земельних ділянок кадастрові номери 2124484001:06:006:0007; 2124484001:006:0006 за зазначеними особами.
Прокурор вважав, що право власності на земельну ділянку, яка одержана у власність на підставі наказу ГУ Держгеокадастру № 1791-сг від 10 травня
2017 року порушує положення пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України, частини третьої статті 116 ЗК України, оскільки виходячи зі змісту частини четвертої статті 116 ЗК України передача земельних ділянок у власність безоплатно у межах норм, визначених ЗК України, проводиться один раз за кожним видом користування навіть якщо земельна ділянка отримана у власність вдруге за сукупністю площ є різницею між гранично можливою та раніше отриманою у власність.
Прокурор зазначав, що ОСОБА_1 не мав права на повторну безоплатну приватизацію земельної ділянки, незважаючи на те, що сукупна площа одержаних ним у власність земельних ділянок за рішеннями Лазівської сільської ради і органу Держгеокадастру не перевищує 2,0 га. Прокурор вважав, що ОСОБА_1 не повідомив в орган Держгеокадастру про те, що він раніше отримував у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства з комунальної власності Лазівської сільської ради. По цьому факту внесено відомості до ЄРДР СВ Міжгірським ВП № 2 Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області.
У кримінальному провадженні № 12020075110000099 від 01 грудня 2020 року призначено судову почеркознавчу експертизу для підтвердження того, що документи, які сформовані в технічній документації земельних ділянок у селі Лази, підписувались від імені ОСОБА_1, а отже, є підстави вважати, що ОСОБА_1 було відомо про наявність у нього на праві власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.
25 липня 2019 року ОСОБА_1 передав спірну земельну ділянку на користь фермерського господарства "Під полами", яка в подальшому була відчужена на його ж користь, на підставі договору купівлі-продажу від 05 серпня 2020 року.
Оскільки ОСОБА_1, зловживаючи своїм правом, безпідставно набув право власності на вказану земельну ділянку, поза волею вибула із державної власності, на підставі статей 387, 388 ЦК України вона підлягає витребуванню від нього.
Прокурор обґрунтовував захист і представництво інтересів держави суспільним інтересом, повернення в державну власність земельної ділянки, яка була набута незаконно, що відповідає критерію правомірного втручання в право мирного володіння майном заради суспільного блага і отримання земельної ділянки іншими громадянами. Позивач також вважав, що орган Держгеокадастру не може здійснити захист інтересів держави, бо порушив вимоги земельного законодавства, а також не має повноважень для відміни оскаржуваного наказу з посиланням на висновок Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 698/119/18.
Прокурор вважав, що не пропустив строки звернення до суду із позовом, оскільки виявив порушення законодавства ОСОБА_1 24 січня 2020 року шляхом моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Окрім цього, прокурор 27 січня 2020 року звертався до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави до ФГ "Під полами" і ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області про скасування наказу № 1791-сг від 10 травня 2017 року, тому строк позовної давності на час провадження справи господарського судочинства перервався зверненням прокурора до суду, незважаючи на те, що в подальшому суд встановив помилковість правил підвідомчості. Натомість, цей суд питання застосування строків давності не вирішував.
Ураховуючи викладене, керівник Хустської окружної прокуратури в інтересах держави просив суд:
- визнати недійсним та скасувати наказ Держгеокадастру в Закарпатській області № 1791-сг від 10 травня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки без зміни цільового призначення", яким ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,6 га (кадастровий номер 2122487400:001:0052), що знаходиться за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського (на даний час Хустського району) Закарпатської області;
- витребувати зазначену земельну ділянку від ОСОБА_1 на користь держави.
Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня
2022 року у задоволенні позову керівника Хустської окружної прокуратури в інтересах Державивідмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що згідно з рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 травня 2020 року у справі
№ 307/849/20, яке набрало законної сили 05 червня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1, визнано неправомірними і скасовано рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29
у частині надання у власність ОСОБА_1 земельних ділянок по
АДРЕСА_1 площею 0,8862 га і 0,0681 га для ведення особистого селянського господарства. Вказаним рішенням встановлено такі обставини: ОСОБА_1 не писав заяву в Лазівську сільську раду про надання йому земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства. Зазначену заяву писала його дружина ОСОБА_2, уродженка і мешканка села Лази, отримавши за договором дарування від 10 квітня 1989 року у власність від бабусі ОСОБА_3 житловий будинок у АДРЕСА_1 . Відповідач Лазівська сільська рада зазначений позов та його обґрунтування визнала повністю, а саме щодо помилкового зазначення в рішенні про приватизацію земельної ділянки
ОСОБА_1 . За змістом цього ж рішення ОСОБА_1 з 1992 року не проживає в селі Лази Тячівського району і з цього часу мешкає в селі Сойми Міжгірського (на цей час Хустського) району та обґрунтовував позов і захист свого права з метою перешкодити використати своє право на безоплатне отримання земельної ділянки в іншому населеному пункті.
Отже, суд зазначив, шо прокурор не довів з огляду на встановлені судом обставини порушення норм земельного законодавства. Фактично ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку безоплатно за рішенням державного органу (органу Держгеокадастру) для ведення особистого селянського господарства тільки один раз у межах норм, передбачених законом. Посилання позивача на рішення Лазівської сільської ради про одержання ним у власність спільно з дружиною ОСОБА_2 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства раніше (до видання наказу № 1791-сг від 10 травня 2017 року і надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Соймівської сільської ради) фактично на час розгляду справи не стосується ОСОБА_1 . Це підтверджено рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Прокурор не спростував встановлені обставини в загальному порядку. Прокурор в позові та процесуальних заявах посилався на обставини і докази, які встановлюються органом досудового розслідування в кримінальному провадженні, а саме те, що ОСОБА_1 підписував заяви та документи про надання йому у власність земельних ділянок із земель комунальної власності Лазівської сільської ради. Натомість належних і допустимих доказів про це не надав.
Суд першої інстанції вказав, що є неналежним доказом висновок експерта
№ СЕ-19/107-21/71-ПЧ від 29 січня 2021 року Закарпатського НДЕКЦ, який наданий прокурором з матеріалів досудового розслідування кримінального провадження ЄРДР № 12020075110000099 від 01 грудня 2020 року, оскільки цей доказ з кримінального провадження не встановлений вироком суду в кримінальному провадженні або ж ухвалою суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності, які б набрали законної сили. Висновок експерта не стверджує про те, що ОСОБА_1 підписував документи для отримання у власність земельні ділянки на території Лазівської сільської ради. Окрім цього, позивач не виконав обов`язку, передбаченого в частині першій статті 82 ЦПК України, для застосування судом положень статті 82 частини шостої ЦПК України, тобто в справу подано
неналежний, не допустимий та недостовірний доказ, який не підтверджує обставини, зазначені в позові у відповідній частині його обґрунтування.
Суд першої інстанції відхилив посилання прокурора на висновок Верховного Суду України в постанові від 24 червня 2015 року в справі № 6-228цс14, так як цей висновок зроблено за інших, відмінних обставин від установлених судом обставин справи. За змістом цього висновку право на збільшення земельної ділянки в межах норм встановлених в статті 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства мають лише ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 0,6 га відповідно до положень ЗК України від 18 грудня 1990 року.
Прокурор заявив позов до суду в інтересах держави, будучи достовірно обізнаним про те, що внаслідок адміністративно-територіальної реформи в Україні, зміни законодавства, утворення об`єднаних територіальних громад, спірна земельна ділянка знаходиться на території Міжгірської селищної ради, тобто на території, що не є державною власністю, а вважається комунальною власністю. ОСОБА_1 відповідно до положень земельного законодавства отримав у власність земельну ділянку, що є предметом спору, тобто правомірно і мирно володіє цим майном,
а тому позбавлення його права власності буде свавільним, не відповідатиме меті земельного законодавства, та Закону України "Про особисте селянське господарство" порушуватиме конституційне право громадянина, передбачене статтями 13, 14 Конституції України. Тому захисту підлягає саме право ОСОБА_1 на земельну ділянку, отриману ним у власність у встановленому законом порядку.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року змінено у мотивувальній частині, викладено його в редакції постанови апеляційного суду. Резолютивну частину рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2023 року касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково.
Постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в частині позовних вимог Хустської окружної прокуратури в інтересах Держави до ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування наказу та витребування земельної ділянки скасовано та передано справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року, в незміненій апеляційним судом частині та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Хустської окружної прокуратури в інтересах Держави до Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області залишено без змін (провадження № 61-7125св23).
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення Міжгірського районного суду від 17 січня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор в інтересах держави заявив вимоги про визнання незаконним та скасування наказу Держгеокадастру як передумови для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, однак, позовні вимоги до Держгеокадастру в частині скасування спірного наказу залишені без задоволення судами всіх інстанцій,
а тому є безпідставна вимога про витребування земельної ділянки на користь держави через неможливість скасувати такий наказ у справі за позовом до
ОСОБА_1, який у даному випадку є неналежним відповідачем, що у свою чергу позбавляє позивача довести протиправність такого виділення землі та відсутність доброї волі власника землі та розпорядження нею. За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог до Держеокадастру про скасування наказу у справі відсутні фактичні та правові підстави для висновку про те, що волевиявлення державного органу владу - Держгеокадастру на передачу
ОСОБА_1 у власність земельної ділянки не було вільним, а таке надання землі було протиправним, так як Держгеокадастр розпорядився своїм правом власності на землю і його право власності на ділянку із земель, з числа яких земельні ділянки можуть надаватися у власність, припинилося.
Також судом апеляційної інстанції не взято до уваги обґрунтування прокурора у позові стосовно того, що ОСОБА_1 повторно отримав безоплатно у власність земельної ділянки, надав висновок експерта № СЕ-19/107-21/71-ПЧ від 29 січня 2021 року Закарпатським НДЕКЦ на підтвердження обставин та надання прокурором доказів на відчуження ОСОБА_1 земельних ділянок, отриманих на підставі рішення Лазівської сільської ради Тячівського району від 18 січня
2008 року № 27, № 29 згідно з договорів купівлі - продажу від 09 серпня 2018 року та від 27 липня 2020 року, згідно з якими ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відчужили отримані ними на підставі вказаних рішень сільської ради земельні ділянки ОСОБА_4, оскільки вказане не впливає на суть спору, так як позовні вимоги до Держгеокадастру в частині скасування спірного наказу залишені без задоволення судами всіх інстанцій, що вказує на подальшу безпідставність позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2024 року виконуючий обов`язки керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 січня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 302/422/21 із Міжгірського районного суду Закарпатської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
28 жовтня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга прокурора мотивована тим, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не взяв до уваги висновки Верховного Суду у цій справі при попередньому скасуванні судового рішення, повторно безпідставно відмовив у позові.
Вказує, що суд застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18;
від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17; від 23 листопада 2021 року
у справі № 359/3373/16-ц; від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20;
від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19; від 14 грудня 2022 року у справі
№ 477/2330/18; від 19 грудня 2019 року у справі № 307/454/18; від 20 травня
2020 року у справі № 706/1685/16-ц; від 12 січня 2022 року у справі № 687/425/20; від 20 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц та постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-228цс14.
Вказує, що висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності набуття
ОСОБА_1 повторно безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,600 га на підставі ГУ
Держгеокадастру у Закарпатській № 1791-сг від 10 травня 2017 року є невірними та такими, що не відповідають нормам земельного законодавства та фактичним обставинам справи.
Суди не врахували надані прокурором докази, що відповідач, достовірно знаючи про те, що за ним зареєстровані дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які він отримав у порядку безоплатної приватизації, повторно звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про надання йому у власність земельної ділянки. А розпоряджаючись вказаними земельними ділянками, ОСОБА_1 у договорах купівлі-продажу особисто зазначав себе власником земельних ділянок згідно з Державними актами на право власності, що видані саме на підставі рішеннь Лазівської сільської ради № 27 та
№ 29 від 18 січня 2008 року.
Тому сам факт відчуження ОСОБА_1 зазначених земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства є доказом використання ним права безоплатної приватизації із урахуванням принципу одноразовості в розумінні частини четвертої статті 116 ЗК України.
Зазначається. що твердження Закарпатського апеляційного суду в оскаржуваній постанові те, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог до Держеокадастру про скасування наказу у справі відсутні фактичні та правові підстави для висновку про те, що волевиявлення державного органу влади - Держгеокадастру на передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки не було протиправним.
Зазначене спростовується наведеними прокурором доводами та поданими належними і допустимими доказами, а також тим, що Верховний Суд скерував дану справу до суду в частині позовних вимог прокурора в інтересах держави до ОСОБА_1, як стосовно визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, так і щодо витребування земельної ділянки у відповідача на користь держави, у тому числі підтвердивши у мотивувальній частині постанови правомірність позовних вимог прокурора у вказаних межах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2024 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення від Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській областіна касаційну скаргу, які по суті є відзивом, в яких зазначається, що суди ухвалили судові рішення законно та обґрунтовано, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. При цьому зазначає, що жодним нормативно-правовим актом законодавства України та Положенням про Головне управління, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок та не є розпорядником інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вважають, що Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді клопотання ОСОБА_1, оскільки в даних клопотаннях ОСОБА_1 повідомляв, що він правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався.
Також зазначає, що наказ Головного управління від 19 жовтня 2017 року за
№ 3384-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання, тому відновлення можливого порушеного права держави є не скасування наказу Головного управління, а визнання недійсним права власності на земельну ділянку. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня
2020 року у справі № 378/596/16-ц).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Наказом ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області № 1791-сг від 10 травня 2017 року затверджено проект землеустрою і передано безоплатно ОСОБА_1 у власність земельну ділянку без зміни цільового призначення кадастровий номер 2122487400:001:001:0052 площею 0,60 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Соймівської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області в клопотанні
від 09 грудня 2016 року, що раніше не отримував у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
Згідно з відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 . Інших земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за ОСОБА_1 не зареєстровано. Земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для ведення рибного господарства (споруджено рибники і ці об`єкти нерухомого майна зареєстровані на зазначеній земельній ділянці).
У проекті землеустрою ОСОБА_1 повідомив ГУ Держгеокадастру в Закарпатській області в клопотанні від 09 грудня 2016 року, що раніше не отримував у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.
18 січня 2008 року рішеннями Лазівської сільської ради № 27, № 29 Тячівського району Закарпатської області затверджено технічну документацію про передачу у власність громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 про безоплатну передачу у власність земельні ділянку площами 0,0681 га та
0,8862 га для ведення особистого селянського господарства. На підставі даних рішень зазначеним особам видано 23 березня 2009 року державний акт на право власності на земельні ділянки серія ЯЕ № 463157. 11 березня 2016 року держаний реєстратор Тячівського районного управління юстиції Пацкан В. С. здійснив державну реєстрацію права власності зазначених земельних ділянок кадастрові номери 2124484001:06:006:0007 ; 2124484001:006:0006 за зазначеними особами.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 травня
2020 року в справі № 307/849/20, яке набрало законної сили 05 червня 2020 року, задоволено позов ОСОБА_1 і визнано неправомірними і скасовано рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29 у частині надання у власність ОСОБА_1 земельних ділянок по АДРЕСА_1 площею 0,8862 7а і 0,0681 га для ведення особистого селянського господарства.
Постановами Міжгірського ВП Хустського ВП ГУНП України в Закарпатській області від 07 грудня 2020 року та від 03 лютого 2021 року кримінальне провадження за ознаками частини першої статті 366 КК України, внесене до ЄДРДР за № 12019070110000253 від 13 червня 2019 року, та кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за № 12020075110000099 від 01 грудня 2020 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України (у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення) закрито.
Згідно договору оренди земельної ділянки від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 передав в оренду ФГ "Під полами" спірну земельну ділянку разом з розміщеними на ній об`єктами нерухомого майна.
Апеляційний суд встановив, що згідно договорів купівлі-продажу від 02 серпня 2018 року за реєстром № 1015 та від 24 липня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відчужили отримані на підставі рішення Лазівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 18 січня 2008 року № 27, № 29 земельні ділянки ОСОБА_4 .