iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року

м. Київ

справа № 521/13535/19

провадження № 61-7781св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

треті особи: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганна Олександрівна, Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 8 квітня 2023 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила витребувати у ОСОБА_2 на її користь успадковані нею від померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, 6/100 частин домоволодіння у вигляді квартири № 1, позначеної в технічному паспорті літ. "А", яка розташована в будинку АДРЕСА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно, зареєстроване за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26 січня 2016 року під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 832280151101 за індексним номером 27983781, внесеним приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 1979 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-С-1175.

Відповідно до договору дарування від 21 березня 2002 року ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 16/100 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, яке в цілому складається з трьох житлових будинків "А,В,Г", загальною площею 101,8 кв.м. та надвірних споруд "Б, Д, Е" - сараїв, "Ж" - вбиральні", № 1,2 огородження, І мостіння, розташовані на земельній ділянці розміром 841 кв.м. Право власності ОСОБА_1, зареєстровано в КП "ОМБІТ та РОН" на 16/100 частку під № 142доп.- стор. 140- р № 4376.

29 серпня 2012 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_4 12/100 часток зазначеного домоволодіння.

21 травня 2009 року ОСОБА_9 склала заповіт на користь позивачки.

Позивачка зазначала, що на день смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, їй належала квартира АДРЕСА_3, що складало 6/100 частин домоволодіння. Позивачка звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено у зв`язку з наявністю рішення суду про визнання за ОСОБА_7 права власності на квартиру АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 вважає, що це рішення є підробленим, оскільки такого рішення Малиноваьким районним судом м. Одеси не приймалося. Після звернення до поліції з`ясовано, що 18 липня 2007 року ОСОБА_7 продала вказану квартиру ОСОБА_6, який 08 жовтня 2007року продав її ОСОБА_5, яка 28 січня 2016 року продала зазначену квартиру ОСОБА_2 . На підставі зазначеного, прокуратурою Малиновського району м. Одеси порушено кримінальну справу. При цьому позивач зауважує, що за договором купівлі-продажу ОСОБА_7 збільшила загальну площу квартири із 43,4кв.м. до 52,7кв.м., проте нового об`єкту створено не було, про що свідчить технічний паспорт від 15 листопада 2012 року. Зважаючи на те, що ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не набули законного права власності на квартиру, то вони і не мали права нею розпоряджатися і у позивача, як спадкоємиці за заповітом, є усі підстави та права звернутися до суду за захистом свого права на квартиру АДРЕСА_3, яка належала померлій ОСОБА_9, але вибула з її володіння не з її волі.

Посилаючись на вищевикладене, просила витребувати у ОСОБА_2 на її користь квартиру АДРЕСА_3, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого п`ятою Одеською державною нотаріальною конторою від 23 жовтня 1979 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-С-1175; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, зареєстровану за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2016 року під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 832280151101 за індексним номером 27983781, внесеним приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О. та стягнути судові витрати.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали Малиновського районного суду м. Одеси про виправлення описки від 19 квітня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Скасовано заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2019 року у вигляді арешту на квартиру АДРЕСА_3, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що позивачкою не доведено обставин, що 6/100 часток спірного домоволодіння та квартира АДРЕСА_1 є одним і тим самим об`єктом, співвласником якого є ОСОБА_2, і що квартира №1 а жилою площею 24, 6 кв. м. загальною площею 52, 7 кв. м. належала ОСОБА_9, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині витребування майна.

Що стосується позовних вимог в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3, зареєстровану за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28.01.2016р. під реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 832280151101 за індексним номером 27983781, внесеним приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О. суд також прийшов до висновку про необхідність відмови у їх задоволенні, оскільки ці вимоги є безпідставними.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд врахував фактично понесені витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, а також співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та характером виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторін, а також, що у задоволенні позову відмовлено, і взяв до уваги заперечення, подані представником позивачки щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу та його доводів, і дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановами Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 червня 2023 року - залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в позові з тих підстав, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, якими позивачка обґрунтовує свій позов.

Оскільки рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року, з урахуванням ухвали Малиновського районного суду м. Одеси про виправлення описки від 19 квітня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а докази розміру понесених ОСОБА_3 у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу було подано до суду із дотриманням визначеного абз. 2 частини восьмої статті 141 ЦПК України строку, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення таких з позивачки на користь ОСОБА_3, з мотивів викладених у тексті оскаржуваного додаткового рішення.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2023 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 червня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 522/16724/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17, від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3680/17, від 02 липня 2019 року в справі № 48/340, від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц, від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17, від 12 березня 2019 року в справі № 911/3594/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 та постановах Верховного Суду України від 23 січня 2013 року в справі № 6-164цс12, від 06 грудня 2010 року в справі № 3-13г10, від 02 березня 2016 року в справі № 6-3090цс15, від 21 грудня 2016 року в справі № 1522/25684/12, від 16 вересня 2015 року в справі № 6-1203цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу

У липні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кварацхелія М. Г. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У липні 2024 року представник ОСОБА_7 - адвокат Лук`ян С. Г. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить в задоволенні зазначеної касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. В обгрунтування заперечень проти касаційної скарги зазначив про те, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 13 червня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 521/13535/19 з Малиновського районного суду м. Одеси.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_9 на праві спільної часткової власності належала 1/2 частина будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 жовтня 1979 року, виданого п`ятою Одеською нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в реєстрі за № З-С-1175.

Згідно довідки від 14 березня 2002 року № 1065 та довідки-характеристики від 14 березня 2002 року № 1065-доп., виданої КП "ОМБТІ та РОН" про розрахунок ідеальної частки у домоволодінні по АДРЕСА_2 вказано, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_9 належить частка домоволодіння:

1) квартира № 1 складається з коридору 1-1 площею 6,1 кв.м., кухні 1-2 площею 11,2 кв.м., житлової 1-3 площею 15,9 кв.м., сараю 1-4 площею 10,2 кв.м. (літ. А вартістю 2180 грн.), що складає 6/100 часток домоволодіння);

2) квартира № 2 складається з коридору 2-1 площею 4,7 кв.м., кухні 2-2 площею 13,5 кв.м., житлової 2-3 площею 16,3 кв.м. (літ. В вартістю 5576 грн.), що складає 16/100 часток домоволодіння;

3) квартира № 3 в літ. "Г": коридор 3-1 площею 8,9 кв.м., кухня 3-2 площею 9,5 кв.м., житлова 3-3 площею 12,6 кв.м. (вартістю 4258 грн.), що складає 12/100 часток домоволодіння.

Співвласницею вказаного будинку була ОСОБА_11, якій належало 1/2 частка будинку.

ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

21 травня 2009 року ОСОБА_9 залишила заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Арабаджи К. Г., і зареєстрований в реєстрі за № 3-1314, яким заповіла ОСОБА_1 все належне їй майно і все те, що на день смерті буде їй належати .

Згідно договору дарування від 29 серпня 2012 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_4 12/100 часток домоволодіння під АДРЕСА_2, про що зазначено у свідоцтві про право на спадщину на ім`я ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла, і після її смерті із заявою про прийняття спадщини 26 листопада 2014 року № 839 та 27 лютого 2017 року № 211 до Другої Одеської державної нотаріальної контори звернулась ОСОБА_1, після чого заведено спадкову справу № 351/2014.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на кв. АДРЕСА_3 з причин ненадання правовстановлюючих документів про належність вказаної квартири спадкодавцеві.

28 лютого 2017 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину, квартиру АДРЕСА_6, яка складається з житлової кімнати загальною площею - 32,2 кв.м.

26 грудня 2006 року у КП "ОМБТІ та РОН" в книзі № 619 пр-12 за № 631 було зареєстровано право власності ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_7 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року (справа №2-8494/2006) (т.2 а.с.202-203).

Водночас, відповідно до відповіді Малиновського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року, згідно журналу реєстрації цивільних справ за 2006 рік в Малиновському районному суду м. Одеси не зареєстрована та не перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до Малиновської райадміністрації про визнання права власності.

18 липня 2007 року ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 купив зазначену квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С. О., який зареєстрований у КП "ОМБТІ та РОН" в книзі №619пр-142.

08 жовтня 2007 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купила квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О. і зареєстрованого у КП "ОМБТІ та РОН" 13 листопада 2007 року. ОСОБА_5 зареєструвала своє право власності у реєстрі прав власності на нерухоме майно 13 листопада 2007 року.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 квітня 2010 року, яке набрало законної сили, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2009 року змінено, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_9 про визнання недійсними договору купівлі-продажу від 18 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнання за ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_3 та усунення ОСОБА_9 перешкод в користуванні власністю - вказаною квартирою, шляхом виселення з цієї квартири ОСОБА_5 і членів її сім`ї, відмовлено, в іншій частині щодо відмови у задоволенні зустрічних вимог про визнання договорів купівлі-продажу спірної квартири дійсними, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

28 січня 2016 року ОСОБА_5 продала квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_2, який зареєстрував своє право власності на неї (№ запису 13043238).

12 липня 2017 року ОСОБА_9 звернулась до Малиновської райадміністрації ОМР із заявою, в якій зазначала, що флігель будинку АДРЕСА_2, що знаходиться у її власності зруйновано начальником експлуатаційної ділянки №1 та збудовано інший об`єкт.

З Витягу з ЄРДР № 12018161470001544 від 21 липня 2018 року убачається, що заявницею ОСОБА_1 подано заяву за фактом використання завідомо підробленого документу невстановленою особою, правова кваліфікація правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України. 05 березня 2019 року вказані діяння перекваліфіковано на ч. 3 ст. 190 КК України. Йдеться про рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 листопада 2006 року, яким за ОСОБА_7 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2021 року (справа №521/16619/19), яке набрало законної сили 15 березня 2023 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 18 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С. О., за реєстровим № 5113; зобов`язано ОСОБА_7 привести 6/100 частин у вигляді квартири АДРЕСА_8 в первісний стан шляхом перебудови; у визнанні за ОСОБА_1 права власності на 6/100 частин домоволодіння у вигляді квартири АДРЕСА_3 відмовлено.

................

Перейти до повного тексту