ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 473/1699/24
адміністративне провадження № К/990/29416/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів -Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №473/1699/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2024 року (головуючий суддя: Вуїв О.В.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2024 року (головуючий суддя: Домусчі С.Д., судді: Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
30 березня 2024 року позивач - ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 18 березня 2024 року №179 про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 210 КУпАП.
Ухвалою суду від 3 квітня 2024 року позивачу поновлено строк на звернення з позовом до суду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області на 13 годину 30 хвилин 23 квітня 2024 року.
В судове засідання, призначене на 23 квітня 2024 року, позивач ОСОБА_1 та його представник Капінос І.І. не з`явилися, водночас від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його участю в іншій справі.
Протокольною ухвалою від 23 квітня 2024 року суд відклав розгляд справи на 23 травня 2024 року.
У призначене судом судове засідання 23 травня 2024 року, позивач ОСОБА_1 та його представник Капінос І.І. також не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені, проте позивач надіслав на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його участю в іншій справі №471/389/24, що перебуває в провадженні Братського районного суду Миколаївської області. Також вказував на те, що він бажає прийняти участь у розгляді справи та надати особисті пояснення.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду виходив з того, що позивач та його представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце судових засідань (23 квітня 2024 року о 13 год 30 хв, 23 травня 2024 року о 13 год 30 хв) у зазначені судові засідання не з`явилися, причини неявки, зазначені позивачем та його представником не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Поряд з цим місцевий суд установив, що в матеріалах справи відсутні заяви позивача/його представника про розгляд справи за їх відсутності. Насамкінець, суд першої інстанції констатував, що справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності відносяться до термінових справ та підлягають розгляду протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 286 КАС України). Натомість, як зазначив суд першої інстанції, справа (в тому числі у зв`язку з клопотанням сторони позивача) знаходиться в провадженні суду тривалий час.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 травня 2024 року і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 липня 2024 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, що дійсно у судові засідання, призначені на 23 квітня 2024 року та 23 травня 2024 року ні він, ні його представник не з`явилися. Водночас, зазначає, що його представником на електронну адресу суду було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 23 квітня 2024 року на іншу дату у зв`язку з його участю в іншій справі. Щодо неявки у судове засідання, призначене на 23 травня 2024 року, скаржник вказував, що ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з його участю в іншій справі. До того ж зазначає, що у цьому ж клопотанні ним наголошувалось на тому, що він бажає прийняти участь у розгляді справи та надати особисті пояснення.
З огляду на вказане, на переконання скаржника, причини неявки у судові зсідання, призначені на 23 квітня 2024 року та 23 травня 2024 року були обґрунтовані поважними причинами, про що завчасно та належним чином було повідомлено суд першої інстанції.
До того ж, на думку позивача правові підстави для залишення позову без розгляду лише з підстав повторної неявки позивача та його представника є недостатніми, оскільки окрім факту встановлення повторної неявки без поважних причин, суд мав зазначити яким чином неявка позивача та його представника у судове засідання перешкоджала розгляду справи по суті, чого насамкінець судом першої інстанції зроблено не було.
Підсумовуючи наведене, скаржник наполягав на передчасності висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для застосування для спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 205 КАС України та пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду касаційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Мартинюк Н.М.., суддів: Жука А.В., Губської О.А.
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не подав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження доставлено відповідачу 10 жовтня 2024 року о 20:09 год.
У зв`язку з обранням судді Губської О.А. до складу Великої Палати Верховного Суду, яка перебувала у складі колегії суддів, з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами) та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, проведено повторний автоматизований розподіл у справі № 473/1699/24.
Так, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2025 року визначено склад колегії суддів: Мартинюк Н.М. (головуючий суддя), Жук А.В., Загороднюк А.Г.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Частина друга статті 44 КАС України встановлює, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Поряд з цим, відповідно до частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Відповідно до частини другої статті 131 КАС України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не можуть з поважних причин прибути до суду, зобов`язані завчасно повідомити про це суд.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 205 КАС України, відповідно до частини п`ятої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.
Положення наведеної норми кореспондуються із закріпленим у пунктів 4 частини 1 статті 240 КАС України правилом, за яким позов залишається без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи в судове засідання без поважних причин, або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 квітня 2024 року позов прийнятий до розгляду, позивачу поновлений строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13:30 год 23 квітня 2024 року (а.с. 19).
Цією ж ухвалою роз`яснено, що розгляд справи, яка відноситься до термінових адміністративних справ, проводити згідно параграфу 2 глави 11 КАС України з повідомленням (викликом) сторін.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у судове засідання, призначене на 23 квітня 2024 року ані позивач, ані його представник не з`явилися, у зв`язку з чим судом, за клопотанням позивача, було відкладено розгляд справи на 23 травня 2024 року о 13:30 год. У зв`язку з повторною неявкою позивача та його представника у судове засідання, призначене на 23 травня 2024 року, судом першої інстанції було прийнято оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Надаючи оцінку обставинам неприбуття позивача у судові засідання та заявленим у клопотаннях про відкладення розгляду справи мотивам, суди попередніх інстанцій встановили, що 22 квітня 2024 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області засобами електронного поштового зв`язку надійшло клопотання (з накладеним КЕПом) адвоката Капіноса Івана Івановича, як представника ОСОБА_1, в якому адвокат просив суд відкласти розгляд справи на більш пізній строк. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що адвокат приймає участь в апеляційному суді в кримінальній справі, а тому прибути на розгляд цієї справи не має можливості. До клопотання додані копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копія ордеру від 22 квітня 2024 року на надання правничої допомоги у справі №473/1699/24 та витягу з договору про надання правничої допомоги у кримінальних справах від 22 квітня 2024 року.
Апеляційний суд заслухавши запис судового засідання від 23 квітня 2024 року (Назва файлу для локального перегляду: e535496ad6c185d90dc5c225d0426940_ 421f9e35-9524-4252-91fa-b0bc37754682.mp4), встановив, що суд першої інстанції перевірив причини відсутності адвоката шляхом дослідження справ, призначених до розгляду Миколаївським апеляційним судом на 23 квітня 2024 року на сайті "Судова влада", та не встановив наявність в Миколаївському апеляційному суді справ, в яких адвокат позивача приймав би участь 23 квітня 2024 року.
Також, апеляційний суд зазначив, що клопотання адвоката від 22 квітня 2024 року не містить, ані назви суду апеляційної інстанції, в якій адвокат повинен бути присутнім у судовому засіданні 23 квітня 2024 року о 13:30 год, ані номеру кримінальної справи. До клопотання не було додано, ані судової повістки про виклик у судове засіданні, ані копії іншого процесуального документу (ухвали), на підтвердження поважності причин відсутності адвоката позивача у справі №473/1699/24.
Відповідно до матеріалів справи, позивач 23 квітня 2024 року був повідомлений про судовий розгляд справи призначений на 23 травня 2024 року о 13:30 год (а.с. 73). Адвокату позивача судова повістка була направлена 23 квітня 2024 року на електронну адресу, з якої від адвоката надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 74).
В подальшому, 22 травня 2024 до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області засобами електронного поштового зв`язку від ОСОБА_1 (без накладення КЕПу) надійшло клопотання (а.с. 76), в якому позивач просив суд відкласти розгляд справи на більш пізній термін, посилаючись на те, що він у зв`язку з участю в судовому засіданні 23 травня 2024 року у справі №471/389/24, не може прибути у судове засідання, призначене на 23 травня 2024 року, але особисто бажає прийняти участь в розгляді справи та надати пояснення.
Відповідно до матеріалів справи, з метою перевірки поважності причин відсутності позивача у судовому засіданні, призначеному на 23 травня 2024 року, суд першої інстанції 23 травня 2024 року здійснив запит до Братського районного суду Миколаївської області щодо знаходження в проваджені цього суду справи №471/389/24 та щодо участі у судовому засіданні по цій справі 23 травня 2024 року ОСОБА_1 (а.с. 77).
23 травня 2024 року від Братського районного суду Миколаївської області надійшла відповідь на вказаний запит (а.с. 78), відповідно до якої в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; 22 травня 2024 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю укладення угоди на правову допомогу, тому розгляд справи не відбувся, судове засідання відкладене на 12 червня 2024 року на 11:00 год; в судове засідання призначене на 23 травня 2024 об 11:00 год, ОСОБА_1 не з`явився.
До того ж судами було встановлено відсутність відомостей щодо причин неявки адвоката позивача у судове засідання 23 травня 2024 року.
Отже, зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставин слід дійти висновку, що неявка позивача у судові засідання 23 квітня 2024 року та 23 травня 2024 року відбулась без поважних причин, оскільки останнім належних та допустимих доказів, як свідчать матеріали справи, до місцевого суду надані не були, а висновки суду першої інстанції в цій частині не спростовані.
Колегія суддів також зауважує, що звертаючись із клопотаннями про відкладення розгляду справи, позивач фактично був обізнаний про рух справи та дату призначення судового засідання, не заявляв про неповідомлення чи ненаправлення судових повісток на поштову адресу і не висловлював відповідні заперечення щодо повідомлення його із рухом справи в телефонному режимі за допомогою телефонограм. Обставини щодо неповідомлення або неналежного повідомлення позивача про рух справи не були також і доводами касаційної скарги.
Щодо заперечень позивача стосовно висновків судів попередніх інстанцій, що його неявка перешкоджала розгляду справи, Суд зазначає про таке.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постанові від 18 гудня 2019 року у справі 9901/949/18 зазначала, що частина п`ята статті 205 КАС України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду.
Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки, або належним чином не обґрунтував причини своєї неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично вказує на своє небажання розглядати спір.
Законодавче формулювання частини п`ятої цієї статті "… якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які передбачають її застосування.
Поряд з цим, як встановлено судами попередніх інстанцій і не заперечується самим позивачем, в матеріалах справи наявна заява позивача про його бажання особисто брати участь у розгляді справи.
А тому, у контексті встановлених обставин відхиляються доводи касаційної скарги про необґрунтованість доводів суду першої інстанції щодо неможливості розгляду справи по суті за відсутності позивача.
Доводи апелянта щодо не перевірки судом першої інстанції всіх обставин неявки позивача та його адвоката у судові засідання суд також спростовані як змістом мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, так і матеріалами справи.
Підсумовуючи наведене, враховуючи бажання позивача особисто брати участь у розгляді справи в суді першої інстанції та не вчинення позивачем усіх передбачених процесуальним кодексом дій, спрямованих на реалізацію позивачем свого права приймати участь у розгляді справи та особисто надавати пояснення, відсутність послання при цьому на поважність причин за наявності яких позивач та / або адвокат позивача були об`єктивно позбавлені можливості добросовісно користуватись своїми процесуальними правами та добросовісно виконувати свої процесуальні обов`язки, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у цій справі передбачених частиною п`ятою статті 205 і пунктом частини першої статті 240 КАС України умов, за яких позовна заява підлягала залишенню без розгляду (подібні за змістом висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2023 року у справі № 9901/345/21).
А тому, залишивши без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не допустив порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1-4 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи, Судом надано відповідь на всі доводи касаційної скарги, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень не спростовують.
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -