ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа №440/17390/23
адміністративне провадження № К/990/19446/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №440/17390/23
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року (головуюча суддя: Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Курило Л.В.)
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 пред`явила позов до військової частини НОМЕР_1, у якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням базового (місяця підвищення доходів) - січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця, місяця підвищення грошових доходів).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення грошових доходів - січень 2008 року.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, наведені підстави для поновлення строку визнані неповажними; апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Надано апелянту десятиденний строк (з дня отримання копії ухвали) для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.
10 квітня 2024 року, на виконання вимог ухвали суду від 1 квітня 2024 року, від військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. На обґрунтування вказаного клопотання військова частина покликалася на обставини введення воєнного стану; залучення особового складу до оборони держави; неукомплектованість штату юридичної групи; наявність значної кількості судових справ, які слід відслідковувати у електронному кабінеті та на сайті судової влади; відсутності оскарженого рішення в електронному суді.
18 квітня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року з огляду на пункт 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги військова частина НОМЕР_1 вказує, що командуванню військової частини не відомо, коли був складений повний текст рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, оскільки повний текст рішення суду засобами поштового зв`язку взагалі не надходив, а копія рішення була отримана відповідачем у приміщенні суду 5 лютого 2024 року (вх.№ 203 від 21 лютого 2024 року). Також, скаржник зазначає, що 24 лютого 2022 указом Президента № 64/2022 на території України введено військовий стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Військова частина НОМЕР_1, починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року і по цей час, здійснює передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України. Як наголошує скаржник, незважаючи на велике навантаження, поряд з виконанням бойових завдань, посадовими особами військової частини докладається максимум зусиль з метою забезпечення якісного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різних інстанцій. Скаржник зазначає, що обов`язки стосовно належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції покладено на юридичну групу військової частини НОМЕР_1 . Водночас з жовтня 2022 року і по теперішний час посада офіцера юридично групи військової частини НОМЕР_1 вакантна. Тобто, як зазначає заявник, на теперішній час обов`язки стосовно належного представництва військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції виконує одна посадова особа юридичної групи військової частини НОМЕР_1, а саме помічник командира з правової роботи - начальник юридичної групи військової частини НОМЕР_2 . Відповідач також звертає увагу суду, що починаючи з 25 січня 2024 року і до моменту отримання рішення Полтавського окружного адміністративного суду Полтавської області від 25 січня 2024 в адміністративній справі № 440/17390/23, а саме 23 лютого 2024 року вищевказане рішення в повідомленнях в підсистемі "Електронного суду" в "Електронному судовому кабінеті не з`являлося, у зв`язку з чим, командування військової частини НОМЕР_1 не мало змоги отримати та ознайомитися з цим рішенням раніше. Крім цього, стверджує, що в провадженні судів різних інстанцій, стороною в яких є військова частина НОМЕР_1, перебуває близько 400 судових справ. Тобто, постійно перевіряти інформацію по кожній судовій справі на предмет надходження процесуальних документів одній посадовій особі фізично практично неможливо. Насамкінець військова частина НОМЕР_1 стверджувала, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового й надмірно формального висновку про відсутність поважних причин, які зумовили пропуск нею строку для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивачка відзив на касаційну скаргу не подала, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції. Ухвалу Верховного Суду від 10 червня 2024 року про відкриття касаційного провадження у цій справі отримана позивачкою 25 грудня 2024 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0610216249928).
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Надаючи правову оцінку встановленим апеляційним судом обставинам справи щодо подання апеляційної скарги та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Право на апеляційне оскарження судового рішення кореспондується із обов`язком учасників справи дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху, відмовивши військовій частині у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що апелянт не надав доказів, які підтверджують поважність причин пропуску строку. Крім того, суд зазначив, що такі доводи спростовані матеріалами справи.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху військова частина подала до апеляційного суду заяву із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовляючи оскаржуваною ухвалою від 18 квітня 2024 року у задоволенні клопотання військової частини про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду, яке прийнято 25 січня 2024 року, отримано відповідачем 26 січня 2024 року, отже останнім днем подання апеляційної скарги є 26 лютого 2024 року (з урахуванням вихідних днів). Водночас, як зауважив суд апеляційної інстанції, апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 подано 25 березня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження на 28 днів.
До того ж судом апеляційної інстанції вказано на невстановлення обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.
Поряд з цим колегія суддів вважала безпідставними посилання суб`єкта владних повноважень на внутрішню організацію роботи, зокрема на неукомплектованість юридичної групи військової частини НОМЕР_1, оскільки такі обставини не можуть вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що відповідач з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у передбачений законодавством строк.
Щодо надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм, суд апеляційної інстанції зважив на звернення відповідачем з апеляційною скаргою через 28 днів з моменту отримання судового рішення, що на переконання суду не свідчить, що пропущений строк на оскарження рішення є незначним.
З-поміж іншого, колегією суддів було вказано, що жодних доказів обґрунтованості тверджень відповідача, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження з моменту отримання копії оскаржуваного рішення суду 26 січня 2024 року до подання апеляційної скарги 25 березня 2024 року суду надано не було.
У підсумку, суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку та відкриття апеляційного провадження.
Оцінюючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, і після закінчення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їхнього дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин у справі. При цьому доведення поважності причин пропущення строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою та заявою/клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду необхідно виходити з того, що причина пропущення строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, у випадку пропущення строку на апеляційне оскарження судового рішення, підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин пропущення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій та підтверджені належними і допустимими доказами.
Отже, поновлення встановленого процесуальним законом строку на подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках і лише за наявності обставин об`єктивного та непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд уважає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції правомірно виходив із того, що військовою частиною не було доведено таких обставин, які б давали підстави для поновлення їй строку звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у цій справі.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 була обізнана про наявність судового провадження у справі №440/17390/23 й суд першої інстанції виконав процесуальний обов`язок щодо надсилання судового рішення учаснику справи (відповідачу).
Так, копія рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року в справі №440/17390/23 доставлено до Електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 25 січня 2024 року о 20:57 год, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою відповідального працівника Полтавського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа ОСОБА_2 .
За правилами частини п`ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 5 жовтня 2021 року почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія рішення була доставлена на офіційну електронну адресу скаржника, то відлік строку на оскарження судового рішення розпочався саме з такої дати.
Пункт 2 частини шостої статті 251 КАС України установлює, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 251 КАС України).
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина шоста статті 120 КАС України).
Отже, тридцятиденний строк апеляційного оскарження, визначений пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України, закінчився 26 лютого 2024 року (з урахуванням вихідних днів).
Апеляційну скаргу військовою частиною НОМЕР_1 подано 25 березня 2024 року.
За таких обставин і правового регулювання, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи військової частини НОМЕР_1 про отримання нею копії оскаржуваного рішення лише 21 лютого 2024 року та дійшов правильного висновку про те, що військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне скарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року.
Щодо посилання скаржника на поважність причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні, Суд зазначає наступне.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві/клопотанні про поновлення такого строку. Зокрема факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Уведений в Україні воєнний стан, звичайно, ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між іншим, сама собою ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й без підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що при оцінювані поважності причин пропущення процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання/місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Отже, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень в усіх абсолютно випадках. Указані Військовою частиною НОМЕР_1 обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, ураховуючи її завдання та функції, могли утруднити дотримання установленого законом строку на апеляційне оскарження судового рішення, водночас у цьому питанні необхідно враховувати й інші обставини, а також тривалість пропущеного строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що така зазначена відповідачем обставина як велика навантаженість, неможливість вчасно здійснювати контроль за відомостями з електронного кабінету не можуть вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку.
Суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного й обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження. Наведені відповідачем аргументи є проблемою внутрішньої організації роботи військової частини НОМЕР_1 та не можуть слугувати свідченням наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
Приписи статті 44 КАС України передбачають обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (частина друга), зокрема, виконувати процесуальні дії в установлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку (аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22, від 8 серпня 2024 року у справі №440/15583/23).
Органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил і процедур, установлених, у тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов`язків.
До того ж, у пункті 49 постанови від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказав, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
З огляду на зазначене, наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року, не можна розцінювати як обставини, які об`єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 25 березня 2024року.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив військовій частині НОМЕР_1 у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки відповідач не навів достатніх обґрунтувань та не надав допустимих і переконливих доказів, які б доводили підстави для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до необґрунтованої відмови у відкритті апеляційного провадження.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції порушень норм процесуального права не допустив, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд