ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 821/943/17
касаційне провадження № К/9901/7666/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засідання касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 08.08.2018 (суддя Дубровна В.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 (головуючий суддя - Градовський Ю.М., судді - Крусян А.В., Яковлєв О.В.) у справі за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного Управління ДФС у Херсонській області, АРК та місті Севастополі (далі - відповідач, контролюючий орган, Управління), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0000901422, №0000911422, №0000931422.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на правомірність формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 568542,00 грн, оскільки у нього виникло право на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку і Підприємство правомірно скористувалося положенням пункту 201.10 статті 201 ПК України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), подавши додаток 8 до декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)", якою повідомлено контролюючий орган про те, що податкова накладна від 31.12.2012 №15016 не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також позивач доводить, що ним у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік було задекларовано по рядку 07 від`ємне значення на суму 29352645,00 грн, яке за результатами перевірки було правомірно зменшено на суму 7604457,00 грн, внаслідок чого від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік становить 21748188,00 грн (29352645,00 грн - 7604457,00 грн).
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 08.08.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 07.04.2017 №0000911422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 568542,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 284271,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов у визначеній частині, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність визначення платнику грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 568542,00 грн по господарським взаємовідносинам з НАК "Нафтогаз Україна", оскільки платником разом з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2014 року, в якій задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість за податковою накладною від 31.12.2012 №15016, було додано Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8)", якою повідомлено податковий орган про те, що зазначену податкову накладну не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних його контрагентом, з яким він мав господарські взаємовідносини, і ці господарські взаємовідносини не оспорювалися контролюючим органом. Суди також дійшли висновку про необґрунтованість нарахування платнику штрафних санкцій у розмірі 50% від суми визначеного грошового зобов`язання відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, оскільки платником правомірно відображено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 568542,00 грн, яка була задекларована у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року.
Відмовляючи у іншій частині позову, суди виходили з правомірності податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0000931422 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4097335,00 грн з підстав неправомірного віднесення позивачем суми відшкодування списаної безнадійної дебіторської заборгованості населення у розмірі 4097335,00 грн до рядка 4.2.8 додатка РІ декларації, оскільки у даному випадку позивач є продавцем, який отримав від покупців - населення, відшкодування списаної безнадійної дебіторської заборгованості, що не узгоджується нормами ПК України.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач доводить, що відсутність факту реєстрації податкової накладної НАК "Нафтогаз України" від 31.12.2012 №15016 в Єдиному реєстрі податкових накладних та ненадання позивачем заяви зі скаргою на такого постачальника до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року не дає права позивачу на включення сум податку на додану вартість за цією податковою накладною до податкового кредиту за травень 2014 року.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.04.2019 відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.01.2025 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 22.01.2025.
Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги та надаючи цим доводам оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 21.03.2017 №59/21-22-14-01/31653320 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог:
підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.3.4 пункту 139.3 статті 139, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140, пункту 150.1 статті 150 ПК України, статті 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 №860/4153 (далі - П(С)БО №15 "Дохід"), в результаті чого платником занижено податок на прибуток на загальну суму 1368803 грн;
пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (рядок 25 Декларації) на загальну суму 619536,00 грн;
пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування (рядок 23.1, 23.2 Декларації) на загальну суму 690979,00 грн.
пункту 46.1 статті 46, пункту 47.1 статті 47 ПК України, внаслідок чого платником несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік;
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.04.2017:
№0000901422, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1711003,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1368803,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 342200,75 грн;
№0000911422, яким платнику збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 852813,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 568542,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 284271,00 грн;
№0000931422, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17256387,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження ДФС України залишило без змін зазначені податкові повідомлення-рішення.
Суд касаційної інстанції не переглядає оскаржувані судові рішення щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 07.04.2017 №0000931422 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 4097335,00 грн та №0000901422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за основним платежем в сумі 1368803,00 грн, за штрафними санкціями в сумі 342200,75 грн, оскільки зазначене не є предметом касаційного оскарження відповідно до частини 341 КАС України.
Колегія суддів, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірила правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права щодо податкового повідомлення-рішення від 07.04.2017 №0000911422 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у сумі 568542,00 грн, за штрафними санкціями у сумі 284271,00 грн, і дійшла наступних висновків.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов`язань.
Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.
За правилами пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки орга