ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2025 року
м. Київ
справа № 560/2869/23
адміністративне провадження № К/990/1446/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Хохуляка В.В., Гімона М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №560/2869/23
за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2023 (суддя Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023 (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Ватаманюк Р.В., Сапальова Т.В.),
В С Т А Н О В И В :
У березні 2023 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просило стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти у рахунок погашення податкового боргу по земельному податку в розмірі 16754667, 68 грн з рахунків відповідача у банках, що обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, визначених законодавством, однак за останнім рахується податковий борг з плати за землю в сумі 16754667, 68 грн. Вжиті контролюючим органом заходи стягнення податкового боргу, зокрема, надіслання податкової вимоги, не спричинили його погашення, а тому позивач просить стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують платника податків, та за рахунок готівки, що належить відповідачу, вказану суму заборгованості.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2023, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2023, позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти у рахунок погашення податкового боргу в сумі 16 721 865, 96 грн з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що йому належить.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В ході розгляду справи судами встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість в сумі 16 754 667,68 грн по земельному податку з юридичних осіб:
1. по Ізяславській ТГ на суму 2338,85 грн пені, нарахованої за період з 01.06.2017 по 09.12.2022;
2. по Улашанівській ТГ на суму 503 976,82 грн згідно податкової декларації з плати за землю від 17.02.2022 (по датах нарахування з 02.03.2022 по 30.01.2023);
3. по Хмельницькій МТГ на суму 44 149,62 грн згідно податкових декларацій з плати за землю від 18.02.2022, від 07.04.2022 (уточнююча), від 19.07.2022 (уточнююча), від 26.07.2022 (уточнююча), від 11.05.2022 (уточнююча);
4. по Волочиській ТГ на загальну суму 2 003 687,40 грн згідно податкової декларації з плати за землю від 18.02.2022;
5. по Судилківській ТГ на загальну суму 43 246,86 грн згідно податкової декларації з плати за землю від 17.02.2022;
6. по Славутській ТГ на загальну суму 3822825,46 грн. згідно податкової декларації з плати за землю від 15.02.2022;
7. по Шепетівській ТГ на загальну суму 6 536 075,49 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю від 18.02.2022, від 02.06.2022 (уточнююча), від 15.07.2022 (уточнююча);
8. по Старокостянтинівській ТГ на загальну суму 3 743 157,16 грн. згідно податкових декларацій з плати за землю від 18.02.2022, від 19.07.2022 (уточнююча);
9. по Деражнянській ТГ на загальну суму 30 468,79 грн. згідно:
- податкової декларації з плати за землю від 11.08.2022;
- пені по податку у розмірі 30 462,87 грн., нарахованої за період з 02.01.2020 по 08.12.2022.
10. по Миролюбненській ТГ на загальну суму 24 741,23 грн. згідно податкової декларації з плати за землю від 11.08.2022.
Вказана заборгованість підтверджується розрахунком суми позовних вимог, деклараціями та витягом з інтегрованої картки платника.
Контролюючим органом було надіслано на адресу КЕВ податкову вимогу про сплату податкового боргу форми "Ю" № 347-22 від 26.03.2015.
Оскільки відповідач в добровільному порядку суму податкового боргу не сплатив, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, вказав, що грошові зобов`язання, визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях з плати за землю, є узгодженими та у встановлені Податковим кодексом України (далі також - ПК України) строки не сплачені й відповідно такі набули статусу податкового боргу. У зв`язку з чим податковий борг у сумі 16 721 865,96 грн підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача, та за рахунок готівки, що йому належить.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 32 801,72 грн, суди виходили з того, що всупереч пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України за період з 01.03.2020 відповідачем було безпідставно нараховано пеню, яка підлягає обов`язковому списанню.
З такими рішеннями судів не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач наголошує на тому, що контролюючим органом не було дотримано встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, виконання вимог якого є безумовним обов`язком, а не правом позивача у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача для перевірки наведених у ній доводів.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Виходячи зі змісту пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
За визначенням пункту 95.4 статті 95 ПК України стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, контролюючий орган здійснює на підставі рішення суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно з частиною другою пункту 95.5 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Статтею 96 ПК України врегульовано погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
За змістом пункту 96.1. статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пп. 96.1.1.); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пп. 96.1.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.1.3.); прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (пп. 96.1.4.).
Згідно з пунктом 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1.); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3.); виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4.).
Відповідно до пункту 96.3. статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що нормами ПК України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме стягнення коштів, які перебувають у власності боржника (готівка, з рахунків/електронних гаманців), а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому, слід враховувати, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, тобто в позасудовому порядку.
Натомість право на прийняття самостійно рішення керівником контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу не нівелює право цього органу на звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу. Обидва способи реалізуються податковим органом на власний розсуд.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що грошові зобов`язання, визначені відповідачем самостійно у податкових деклараціях, є узгодженими та у встановлені ПК України строки не сплачені й відповідно такі підлягають стягненню за рахунок коштів, що належать платнику податків на праві власності, в тому числі тих, які знаходяться на рахунках у банках.
Враховуючи викладене у взаємозв`язку з наведеними нормами законодавства, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій у цій справі правильно визначили характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, встановили усі необхідні факти та обставини, що належало встановити та які лежали в основі позовних вимог та заперечень, та на підставі належних та допустимих доказів дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми боргу, яка виникла у зв`язку з несплатою відповідачем самостійно задекларованих зобов`язань.
Щодо доводів касаційної скарги про недотримання контролюючим органом встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, то колегія суддів вважає такі неспроможними з огляду на наступне.
Нормами Податкового кодексу України встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств (стаття 96 Податкового кодексу України), проте такі особливості не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.
Норми статті 96 Податкового кодексу України застосовуються лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.
Тобто, особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії, коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на недостатність бюджетного фінансування та, як наслідок, відсутність можливості виконати обов`язок щодо сплати податкового боргу, а також на наявність пільг (звільнення від сплати податку) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як вже зазначалось, податковий борг виник на підставі самостійно задекларованих податкових зобов`язань. Тобто, Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький самостійно визначав грошові зобов`язання та відповідно до п.п.56.11 ст. 56 ПК України таке грошове зобов`язання не підлягає оскарженню та є узгодженим.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів зауважує, що в частині відмови в задоволенні позову рішення судів попередніх інстанцій відповідачем не оскаржуються, а відтак судом касаційної інстанції не переглядаються.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд