ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 686/18206/21
провадження № 51-4682 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесені до ЄРДР за № 12019240010005874 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст ухвалених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано оскільки не доведено, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Крім того, у вироку вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів.
Згідно з вироком органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він 15 грудня 2019 року приблизно о 15:40, керуючи мотоциклом "Honda CBR 1100 ХХ", д.н.з. НОМЕР_1, на задньому сидінні якого знаходилася пасажир ОСОБА_8, рухаючись у лівій смузі руху проїжджої частини вул. Степана Бандери у м. Хмельницькому зі сторони вул. Озерної у напрямку просп. Миру із перевищенням дозволеної у межах населеного пункту швидкістю руху, порушуючи вимоги п. 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), під`їжджаючи до виїзду біля гаражного кооперативу, що на АДРЕСА_2, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки, у момент виникнення небезпеки для руху, яку він об`єктивно спроможний був виявити, а саме виїзд з території гаражного кооперативу автомобіля "Volkswagen", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, у наслідок чого у лівій смузі у напрямку свого руху допустив зустрічне перехресне ковзне зіткнення вказаних транспортних засобів.
У наслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир мотоцикла "Honda CBR 1100 ХХ", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_8 отримала тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 вересня 2023 року - без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимим доказом відеозапис події ДТП, який слідчим був отриманий на підставі ухвали слідчого судді, та, як наслідок, дійшов неправильного висновку про визнання недопустимими за доктриною "плодів отруйного дерева" інших доказів, які отриманні на підставі (з використанням) цього відеозапису.
Стверджує про помилковість висновку суду стосовно невідповідності наданого суду відеофайлу його оригіналу. Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів такий запис був вилучений саме 24 червня 2020 року, тоді як дата створення цього файлу, що зазначена у його властивостях, та тривалість відеозапису не свідчать про його невідповідність оригіналу, а отже, і про його недопустимість як доказу, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювалась ідентичність зафіксованої на відеозаписі події тій, яка мала місце 15 грудня 2019 року, а розбіжності під час створення файлу могли утворитися через технічні особливості записувальних пристроїв. При цьому зазначає, що викладаючи у вироку суду такі висновки, місцевий суд залишив без відповідної оцінки висновок фоноскопічної експертизи про те, що вказаний відеофайл не містить ознак монтажу.
Разом з тим звертає увагу на те, що, вказуючи про недопустимість наведених вище доказів, суд не надав належної оцінки сукупності інших доказів, наданих стороною обвинувачення, обмежившись при цьому лише посиланням на те, що такі докази не доводять винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому дій, чим порушив вимоги ст. 374 (Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Здійснюючи перегляд вироку суду в апеляційному порядку, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не надав на них вичерпних відповідей, деякі з них взагалі залишив поза увагою, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
У письмових запереченнях виправданий ОСОБА_7 та в його інтересах захисник ОСОБА_10 вказували про необґрунтованість касаційної скарги прокурора, просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу, просила її задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Інші учасники були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, у судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення касаційного розгляду до Суду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурор, обґрунтовуючи свої доводи, вказує про те, що місцевий суд безпідставно визнав недопустимим доказом відеозапис події ДТП, та дійшов неправильного висновку про визнання недопустимими інших доказів, які отриманні на підставі цього відеозапису.
Перевіряючи зазначені доводи прокурора, колегія суддів вважає їх слушними та такими, що знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду.
Положеннями ч. 1 ст. 94 КПК передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У своїх рішеннях Верховний Суд систематично вказував про те, що у кожному конкретному випадку, оцінюючи докази на предмет їх допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд має виходити з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції, сторона захисту просила визнати диск для лазерних систем зчитування "Omega" DVD-R з наявним на ньому файлом "0-02-05-8", який сторона обвинувачення надала до суду, недопустимим доказом та застосувати доктрину "плодів отруйного дерева", з огляду на те, що він отриманий з порушенням вимог чинного законодавства, наявна на диску копія відеозапису не ідентична оригіналу запису, та, на думку захисту, органом досудового розслідування було здійснено втручання у відеозапис, зменшено об`єм відео, в тому числі й вирізано частину кадру самого моменту ДТП, та невідомо скільки разів перезаписано.
Вирішуючи питання допустимості вказаного доказу, місцевий суд дійшов висновку про те, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано та судом не встановлено, що наявний у матеріалах кримінального провадження відеозапис події ДТП є тим, що був вилучений 24 червня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді від 25 травня 2020 року, та є ідентичним оригіналу запису.
Обґрунтовуючи такі висновки, місцевий суд вказав, що дата створення відеофайлу є 04 серпня 2020 року, що суперечить даним протоколу тимчасового доступу до речей та документів, відповідно до якого дата створення цього відеозапису є 24 червня 2020 року, а також тривалість цього відеозапису становить 1 хвилину 06 секунд, тоді як відповідно до ухвали слідчого судді від 25 травня 2020 року тривалість відеозапису, який підлягав вилученню, мала становити 1 годину.
Суд першої інстанції визнав відеофайл "0-02-05-8" недопустимим доказом, у зв`язку з тим, що оскільки він отриманий з істотним порушенням прав і свобод людини, а зазначена у ньому дата створення - 04 серпня 2020 року 09:47, викликає сумніви у достовірності інформативних даних, що містяться на ньому.
Крім того, посилаючись на доктрину "плодів отруйного дерева", місцевий суд визнав недопустимими доказами, що отримані з використанням цього відеофайлу, зокрема, протокол огляду предмета від 16 вересня 2020 року, висновок судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/123-21/507-ФТ від 04 березня 2021 року, висновок судової фоноскопічної експертизи № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року, висновки судових інженерно-транспортних експертиз обставин та механізму ДТП № 10.1-0358:20 від 25 вересня 2020 року, № 10.1-0377:20 від 29 жовтня 2020 року, № СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02 липня 2021 року.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки такі висновки зроблені без урахування усталеної судової практики Верховного Суду, який неодноразово наголошував на тому, що не кожне недотримання вимог процесуального закону слугує підставною для визнання доказу недопустимим.
Так, ухвалюючи вирок, судом першої інстанції не було враховано позиції Великої Палати Верховного Суду, відображеної у мотивувальній частині постанови від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3 кс 22), відповідно до якої невідповідність тим чи іншим вимогам закону не в будь-якому випадку нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, а лише в разі, якщо вона (невідповідність) призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
Як зазначено судом у вироку, на підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2020 року слідчому було надано дозвіл на тимчасовий доступ до відеозапису із зовнішньої камери відеоспостереження, яка розміщена на території гаражного кооперативу "Мир", за період часу з 15:00 по 16:00 15 грудня 2019 року.
Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24 червня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді слідчим було вилучено відеофайл "0-02-05-8" розміром 9153 КБ, що засвідчив у протоколі своїм підписом свідок ОСОБА_11 . Згідно з протоколом огляду предметів від 16 вересня 2020 року слідчим було оглянуто відеофайл "0-02-05-8", який містився на DVD-R диску "Omega".
Згідно зі змістом вироку, відповідно до висновку судової фототехнічної експертизи № СЕ-19/123-21/507-ФТ від 04 березня 2021 року, наданий для проведення експертного дослідження диск "Omega" DVD-R містить відеофайл "0-02-05-8" тривалістю з 16:55:40 по 16:55:57 (відповідно до часу, встановленому на камері відеоспостереження).
Також, як зазначив у вироку суд, відповідно до висновку судової фоноскопічної експертизи № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року ознак монтажу не виявлено у відеофайлі "0-02-05-8", який міститься на диску "Omega" DVD-R.
Перевіркою технічних записів судового засідання судом касаційної інстанції було встановлено, що вказаний відеофайл був безпосередньо переглянутий судом під час судового розгляду, при цьому в ході дослідження цього доказу, судом з`ясовувалась позиція сторін кримінального провадження стосовно того, чи відповідають дійсності обставини, які зафіксовані на цьому відеофайлі. Як обвинувачений (на час розгляду кримінального провадження) ОСОБА_7, так само і потерпіла ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_12 підтвердили те, що на відеозаписі зафіксована подія ДТП, яка мала місце 15 грудня 2019 року за їхньої участі.
Колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про недопустимість як доказу відеофайлу "0-02-05-8", який міститься на диску "Omega" DVD-R, з посиланням на істотне порушення прав і свобод людини, місцевий суд не зазначив, які саме права і свободи людини були порушені у цій конкретній процесуальній ситуації.
Такими, що не засновані на законі, на думку колегії суддів, є й обґрунтування рішення про недопустимість цього доказу тим, що у випадках, коли слідчий суддя надає дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів, визначаючи при цьому обсяг ознайомлення, копіювання або вилучення таких речей і документів, сторона кримінального провадження, яка отримала такий дозвіл, має використати зазначений захід забезпечення кримінального провадження у максимально дозволеному слідчим суддею обсязі.
У цьому кримінальному провадженні на момент звернення до слідчого судді сторона обвинувачення мала інформацію про орієнтовний час ДТП. Отримавши тимчасовий доступ до інформації, яка містилася на засобах відеоспостереження гаражного кооперативу "Мир", слідчий самостійно визначив, а прокурор надав суду, файл з відеозаписом ДТП, тривалістю достатньою, на їх погляд, для доведення обставин, які підлягають доказуванню у цьому провадженні.
Крім того, колегія суддів вважає, що ставлячи під сумнів достовірність інформативних даних, що містяться на відеофайлі, суд першої інстанції при оцінці висновку судової фоноскопічної експертизи № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року, у якому стверджується, що у відеофайлі "0-02-05-8", який міститься на диску "Omega" DVD-R, ознак монтажу не виявлено, не виконав вимоги ч. 10 ст. 101 КПК, відповідно до яких висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Наведене вище свідчить про передчасність висновків суду стосовно недопустимості як доказу відеофайлу "0-02-05-8", який міститься на диску "Omega" DVD-R, оскільки сторонами кримінального провадження не оспорювалась сама подія та обставини, які зафіксовані на відеозаписі, а розмір відеофайлу може свідчити, що у подальшому на експертизу було надано лише фрагмент відеозапису, на якому засвідчено відомості, які є предметом доказування, а не весь відеозапис цілком.
Враховуючи викладене, колегія суддів також вважає передчасними і висновки суду про визнання недопустимими за доктриною "плодів отруйного дерева" протоколу огляду предмета від 16 вересня 2020 року, висновків експертів № СЕ-19/123-21/507-ФТ від 04 березня 2021 року, № СЕ-19/123-21/1414-В3 від 19 березня 2021 року, № 10.1-0358:20 від 25 вересня 2020 року, № 10.1-0377:20 від 29 жовтня 2020 року, № СЕ-19/123-21/3654-ІТ від 02 липня 2021 року.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що судом не надано належної оцінки сукупності інших доказів, які були надані стороною обвинувачення.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд дійшов висновку, що інші допустимі докази у кримінальному провадженні, зокрема, протокол огляду місця події від 15 грудня 2019 року з таблицею та план-схемою, протоколи проведення слідчих експериментів від 16 вересня 2020 року та від 13 травня 2021 року, висновки судово-медичних експертиз № 43 від 30 січня 2020 року, № 542 від 19 липня 2021 року, висновки судових інженерно-транспортних експертиз № 10.2-0034:20 від 31 березня 2020 року, № 10.2-0035:20 від 14 квітня 2020 року, висновок транспортно-трасологічної експертизи № 10.4-0013:20 від 27 березня 2020 року, а також показання потерпілої та свідків не вказують на існування у діях ОСОБА_7 порушення ПДР, а отже не доводять його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Таким чином, наведена вище норма процесуального закону, яка за своєю природою є імперативної, зобов`язує суд не просто у рішенні викласти кінцевий підсумок стосовно впливу того чи іншого доказу на недоведеність тих фактів, які є предметом доказування у кримінальному провадженні, а й викласти детальний аналіз того, чому суд дійшов такого переконання, та чому не бере до уваги такі докази.
Аналіз мотивувальної частини вироку у цьому кримінальному провадженні дає підстави дійти висновку, що навіть констатувавши про недопустимість того чи іншого доказу, частина інших доказів, які суд окреслив допустимими, не отримала своєї оцінки із дотриманням положень ст. 94 КПК як кожен окремо, так само і їх сукупність, як того вимагають положення ст. 374 КПК.
Тотожні за змістом доводи, а саме стосовно безпідставності визнання недопустимими доказами відеофайлу із записом події ДТП, та похідних від нього доказів, а також не надання оцінки іншим доказам у кримінальному провадженні, прокурор ставив і перед судом апеляційної інстанції, проте апеляційний суд на вказані обставини уваги не звернув.
За таких обставин доводи прокурора залишились без належного процесуального реагування, перевірки та вичерпної відповіді, оскільки з ухвали апеляційного суду не вбачається ґрунтовних висновків на спростування таких доводів, а лише констатовано про обґрунтованість висновків місцевого суду.
Таким чином, не навівши належного і вмотивованого обґрунтування своїх висновків, апеляційний суд, в ухвалі не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнав необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 419 КПК.
Як визначено ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Положеннями ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість та вмотивованість прийнятого рішення, як наслідок, передчасність висновків про законність вироку суду першої інстанції, що в сукупності є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.
Крім того, у касаційній скарзі прокурор також вказував про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, звертав увагу, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам, які підтверджують вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину.
Враховуючи те, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а зазначені доводи прокурором ставились у тому числі й перед судом апеляційної інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для надання відповіді на такі доводи сторони обвинувачення, оскільки вони мають бути предметом перевірки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами кримінального процесуального закону, ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги прокурора, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь, постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд