П
ОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2025 року
м. Київ
справа № 278/2064/17
провадження № 51-3336км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016060000000045,за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Рудня-Жеревці Лугинського району Житомирської області, мешканця АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. Житомирський районний суд Житомирської області вироком від 15 лютого 2022 року визнав ОСОБА_6 невинуватим і виправдав за ч. 2 ст. 156 КК за недоведеністю вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
2.Судові витрати за проведення експертиз у розмірі 45 530,75 грн постановлено відшкодувати за рахунок держави.
3. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_6 26 травня 2016 року близько 21:00, перебуваючи в альтанці, що в саду поблизу вул. Центральної в с. Нова Василівка Житомирського району Житомирської області, учинив щодо малолітньої ОСОБА_9 розпусні дії фізичного характеру, спрямовані на задоволення власної статевої пристрасті, а також здатні викликати збудження в потерпілої статевого інстинкту.
4. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами вчинення кримінального правопорушення за ст. 156 КК, і на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), виправдав ОСОБА_6 у зв`язку з недоведеністю вчинення зазначеного кримінального правопорушення.
5. Житомирський апеляційний суд ухвалою від 28 березня 2024 року залишив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону й неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 28 березня 2024 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що рішення апеляційного суду є необґрунтованим, незаконним і невмотивованим. Зокрема, суд апеляційної інстанції постановив рішення без виконання вимог статей 370, 419 КПК. Як стверджує скаржник, в апеляційній скарзі йшлося про те, що висновки суду стосовно недоведеності в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК, не відповідають фактичним обставинам справи, що суд першої інстанції не дотримався приписів ст. 94 КПК і не надав оцінки кожному доказу сторони обвинувачення з точки зору належності, допустимості й достовірності, зокрема висновкам судово-психіатричної експертизи від 14 червня 2016 року № 215-2016 та комплексної судово-біологічної експертизи від 26 серпня 2016 року № 355/365, протоколу огляду особистих сторінок обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_9 в соціальній мережі "Вконтакте", показанням свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, до того ж безпідставно відхилив основний доказ сторони обвинувачення - показання потерпілої. Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей, не зазначив підстав, на яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, обмежившись формальними вказівками на правильність висновків місцевого суду.
7. Захисник виправданого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення на касаційну скаргу прокурора.
Позиції учасників судового провадження
8. Прокурор ОСОБА_5 просив задовольнити касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, скасувавши ухвалу апеляційного суду щодоОСОБА_6 і призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
9. У судовому засіданні виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
11. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
12. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
13. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті.
14. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
15. Статтею 23 КПК передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне й об`єктивне уявлення щодо обставин конкретного кримінального провадження та постановити відповідне процесуальне рішення.
16. За правилами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено і в чому саме полягають ці порушення. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
17. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на нього певний обов`язок щодо дослідження та оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
18. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було в передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінив їх місцевий суд із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто в цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
19. Умотивованим є судове рішення, у якому належним чином зазначено підстави, на яких воно ґрунтується. Під умотивованістю розуміється повне та всебічне відображення в рішенні мотивів, якими суд керувався під час ухвалення цього рішення, оцінювання доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони посилалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, і віддзеркалення мотивів щодо позиції суду в ході застосування норм матеріального та процесуального права.
20. Європейський суд з прав людини у рішеннях зазначав, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Водночас це зобов`язує суддю обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами та дотримуватися прав сторони захисту (справа "Руїс Торія проти Іспанії" ("Ruiz Torija v. Spain"). Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання (справа "Ван де Гурк проти Нідерландів" ("Van de Hurk v. the Netherlands"), проте з рішення має бути зрозуміло, що головні проблеми, порушені у справі, було вивчено (справа "Болдеа проти Румунії" ("Boldea v. Romania").
21. Апеляційний суд під час розгляду справи щодо ОСОБА_6 в апеляційній інстанції не дотримався зазначених вимог закону.
22. Як випливає з матеріалів справи, прокурор в апеляційній скарзі, доводи якої є аналогічними тим, що наведено в касаційній скарзі, указував на те, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Наголошував на безпідставності визнання неправдивими показань потерпілої та виправданняОСОБА_6 . Прокурор ставив питання про повторний допит апеляційним судом потерпілої ОСОБА_9, а також про дослідження низки письмових доказів, які, на його думку, суд першої інстанції дослідив неповністю та з порушеннями. За результатами апеляційного розгляду прокурор просив апеляційний суд постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 156 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки.
23. Прокурор в апеляційній скарзі зауважував, що суд першої інстанції не взяв до уваги даних висновку комплексної судово-біологічної експертизи від 26 серпня 2016 року № 355/356 про виявлення сім`яної рідини на внутрішній стороні спідньої білизни ОСОБА_9 і не дав належної оцінки показанням потерпілої про те, що вона сприйняла дії ОСОБА_6, які він учинив стосовно неї 26 травня 2016 року, як зґвалтування.
24. Також прокурор акцентував на хибності рішення місцевого суду про визнання вказаних показань потерпілої неправдивими. Наголошував на тому, що згідно з даними висновку судово-психіатричної експертизи від 14 червня 2016 року
№ 215-2016 ОСОБА_9 через свої вікові особливості не здатна усвідомлювати значення вчинених щодо неї дій (усвідомлює їх поверхове значення, не розуміючи соціально-юридичного змісту того, що відбулось, поверхово інформована в питаннях статі та стосунків між чоловіком та жінкою). Також вона не виявляє схильності до підвищеного фантазування. Таким чином, показання потерпілої про те, що
ОСОБА_6 скоїв стосовно неї зґвалтування, необхідно розцінювати не як надання неправдивих показань, а як сприйняття дій обвинуваченого щодо неї з огляду на її вікові особливості.
25. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про те, що через невеликий проміжок часу після того, як ОСОБА_6 і ОСОБА_9 пішли до альтанки, остання вийшла із саду схвильована й заплакана, розповідала про те, що обвинувачений чіплявся до неї.
26. Прокурор звертав увагу й на помилковість рішення місцевого суду про те, що листування ОСОБА_6 та ОСОБА_9 в соціальній мережі не доводить вини обвинуваченого в розбещенні малолітньої особи. Зазначав, що в цьому листуванні обвинувачений брав активну участь, а не просто спостерігав за висловлюванням думок малолітньої потерпілої, його повідомлення мали сексуальний характер, а, крім того, він достовірно знав про вік потерпілої та ініціював з нею зустріч 26 травня 2016 року. Це листування є доказом того, що на момент його ведення в ОСОБА_6 виник умисел на вчинення розпусних дій стосовно ОСОБА_9 . Зокрема прокурор наводив приклад повідомлень обвинуваченого, адресованих малолітній потерпілій.
27. З огляду на наведене апелянт просив апеляційний суд повторно дослідити в судовому засіданні протокол огляду особистої сторінки ОСОБА_9 в соціальній мережі "Вконтакте" від 27 травня 2016 року; висновок судово-психіатричної експертизи від 14 червня 2016 року№ 215-2016; висновок комплексної судово-біологічної експертизи № 355/356 від 26 серпня 2016 року № 355/356, а також повторно допитатипотерпілу ОСОБА_9 .
28. Проте суд апеляційної інстанції, детально виклавши в ухвалі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, не проаналізував їх і не надав у рішенні вичерпної та конкретної відповіді на жоден з них. Зі змісту ухвали випливає, що апеляційний суд, хоча й перевірив указані прокурором докази, проте не дав належної оцінки кожному з них окремо та в їх сукупності з іншими наявними в матеріалах кримінального провадження письмовими доказами, не дав власної оцінки всім обставинам кримінального провадження на виконання вимог статей 22, 23, 94, 95 КПК, а послався на ті ж доводи, що й суд першої інстанції у вироку, приймаючи рішення про невинуватість ОСОБА_6 у зв`язку з недоведеністю стороною обвинувачення поза розумним сумнівом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК, водночас не дав мотивованих відповідей на доводи прокурора.
29. Зокрема, апеляційний суд належним чином не проаналізував даних протоколу огляду особистої сторінки ОСОБА_9 в соціальній мережі "Вконтакте" від 27 травня 2016 року, з якого слідує, що ОСОБА_6 писав потерпілій: "Ммм і що снилось? Ммм може щось еротичне))) Ммм і що саме?". А на відповідь
ОСОБА_9, що снився він, продовжив: "Ммм і що саме я з тобою там робив)))? Ммм хотіла б спробувати в реалі??? Ммм в реалі набагато цікавіше)".
30. На спростування твердження прокурора про те, що зазначене листування є доказом умислу ОСОБА_6 на вчинення розпусних дій стосовно ОСОБА_9, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, послався на висновок судової психолого-лінгвістичної експертизи від 28 грудня 2016 року № 9729/16-61, згідно з яким "у вказаному листуванні не виявлено фраз сексуального характеру, цинічних фраз на сексуальні теми. Фрази листування не спрямовані на задоволення ОСОБА_6 статевої пристрасті або на збудження у ОСОБА_9 статевого інстинкту. Характер кореспонденції не вказує на те, що стосунки між обвинуваченим та потерпілою мають припинитись або розвинутися у майбутньому".
31. Визнаючи хибними доводи прокурора про те, що потерпіла давала показання крізь сприйняття дій обвинуваченого стосовно себе з огляду на вікові особливості, а не через потребу обмовити його, суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновок судово-психіатричної експертизи від 14 червня 2016 року № 215-2016, зазначив, що малолітня ОСОБА_9 за своїм психічним станом з урахуванням її інтелектуального рівня та індивідуально-психологічних властивостей здатна розуміти характер учинених щодо неї протиправних дій (правильно орієнтувалася в навколишньому середовищі, підтримувала мовний контакт, здатна опиратися на конкретні факти, відтворювати зовнішню фактичну сторону подій).
32. Водночас, як убачається з матеріалів провадження, зазначений висновок експертизи містить дані про те, що ОСОБА_9 через свої вікові особливості не здатна достатньо усвідомлювати значення вчинених стосовно неї дій (усвідомлює їх поверхове значення, не розуміючи соціально-юридичного змісту того, що відбулось, поверхово інформована в питаннях статі та стосунків між чоловіком і жінкою). Також вона не виявляє схильності до підвищеного фантазування (т. 3, а. с. 16-21).
33. Разом із тим, погоджуючись із висновком місцевого суду про неправдивість показань потерпілої, апеляційний суд зазначив, що дані з роздруківки телефонних дзвінків ОСОБА_9 свідчать про те, що "безпосередньо в момент вчинення злочину, потерпіла чотири рази спілкувалась по телефону з невстановленою особою, загалом більше ніж 30 хвилин, хоча під час слідчого експерименту та у суді першої інстанції потерпіла вказувала, що не розмовляла по телефону", а це, на переконання апеляційного суду, додатково підтверджує повідомлення потерпілою неправдивих відомостей про обставини події, яка мала місце.
34. Згідно з обвинувальним актом учинення ОСОБА_6 злочинних дій стосовно потерпілої відбулося 26 травня 2016 року близько 21:00 (т. 1, а. с. 2-6). За словами ОСОБА_9 ці злочинні дії тривали 10 хвилин. Як видно з указаної роздруківки телефонних дзвінків мобільного оператора, з мобільного телефону ОСОБА_9 в зазначений період було здійснено дзвінки о 20:31, 20:44, 20:51, 20:53, остання розмова була найдовшою і тривала 1 хв 21 с (т. 3, а. с. 36). Тому висновки апеляційного суду про неправдивість показань потерпілої з урахуванням цього доказу не є прийнятними.
35. Верховний Суд наголошує, що апеляційне провадження стосується тих судових рішень, які не набрали законної сили, і передбачає процедуру перегляду апеляційною судовою інстанцією законності та обґрунтованості рішень місцевих судів з огляду на правильність установлення ними фактів, застосування матеріальних і процесуальних норм права. Це зобов`язувало суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 404 КПК зробити власний висновок щодо доведеності визначених ст. 91 КПК обставин: події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні цього злочину та інших.
36. Крім того, Верховний Суд нагадує, що за правилами ч. 10 ст. 101 КПК висновок експерта не є обов`язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
37. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що порушення вимог кримінального процесуального закону, допущені судом апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6, є такими, що істотно вплинули на обґрунтованість і вмотивованість прийнятого рішення та тягнуть за собою скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора відповідно підлягає задоволенню.
38. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно відповідно до вимог статей 94, 95, 439 КПК, положень гл. 31 цього Кодексу дослідити обставини кримінального провадження, оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з огляду на достатність і взаємозв`язок, після чого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд