ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року
м. Київ
справа № 320/5391/23
адміністративне провадження № К/990/38241/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 (суддя Парненко В.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 (судді: Коротких А.Ю. (головуючий), Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі №320/5391/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.11.2022 №120835000705, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3130158,22 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності є не обґрунтованими.
Товариство зазначає, що враховуючи умови контракту, ведення військової агресії Російської Федерації, внесені зміни у нормативно-правові акти у зв`язку з військовою агресією, не мало можливості отримати оплату за поставлену продукцію у будь-якій валюті, зокрема і в російських рублях, від його контрагента, який є резидентом Російської Федерації, оскільки на момент настання граничного строку зарахування оплати діяли обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини - військовий стан). Позивач в обґрунтування своєї позиції також посилається на відсутність його вини у вчиненні даного правопорушення внаслідок форс-мажорних обставин.
На переконання позивача до спірних правовідносин повинний бути застосований пункт 1-1 Постанови правління Національного Банку України від 14.05.2019 №67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова НБУ №67), якою передбачено, що тимчасово, з 24 лютого 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування припиняється перебіг граничних строків розрахунків для товарів, робіт і послуг, за якими проведені та не завершені до 24 лютого 2022 року операції з експорту та (або) імпорту товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності з іноземними суб`єктами господарської діяльності з місцезнаходженням у Російській Федерації або Республіці Білорусь, які створені та діють відповідно до законодавства зазначених країн (крім операцій, за якими граничні строки розрахунків настали до 24 лютого 2022 року).
Таким чином, оскільки перебіг граничних строків припинено, то відповідно позивач не порушує граничні строки розрахунків, і у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 року № 2473-VIII (далі - Закон №2473-VIII).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024, позов Товариства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного:
- Постановою Правління Національного Банку України від 30.05.2023 №71 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 14 травня 2019 року № 67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова НБУ № 67), а саме доповнено новим пунктом 1-1, яким тимчасово, з 24 лютого 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні припинено перебіг граничних строків розрахунків для товарів, робіт і послуг, за якими проведені та не завершені до 24 лютого 2022 року операції з експорту та (або) імпорту товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності з іноземними суб`єктами господарської діяльності з місцезнаходженням у Російській Федерації або Республіці Білорусь, які створені та діють відповідно до законодавства зазначених країн.
Таким чином, у відповідності до внесених змін до Постанови НБУ №67 позивач є таким, що звільняється від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операцією, яка є незавершеною до 24.02.2022;
- пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а отже нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що пеня не нараховується у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України;
- у зв`язку з введення воєнного стану в Україні припасами підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а отже строки розрахунків в ЗЕД є також зупиненими, оскільки контроль за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті покладено саме на контролюючі органи;
- у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну та введення воєнного стану Торгово-промислова палата України спростила процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та вказала, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №235/35-00-07-05-05/05763599 від 03.11.2022, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків по зовнішньоекономічному контракту №21/10-15 від 12.03.2015 за період з 01.03.2021 по 14.07.2022.
Під час перевірки було виявлено порушення позивачем вимог пункту 2 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", пункту 21 розділу ІІ постанови Правління Національного Банку України від 02.01.2019 №5 "Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті", в результаті чого по експортному контракту №21/10-15 від 12.03.2015 з нерезидентом ТОВ "Тяжмехпресс" у березні, квітні, травні, червні, липні 2022 року позивачем порушено граничні строки розрахунків в частині ненадходження валютної виручки станом на 14.07.2022 у сумі 304832,00 дол. США.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.11.2022 №120835000705, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 3130158,22 грн
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.03.2015 між ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" (в подальшому змінено організаційно-правову форму на приватне акціонерне товариство, постачальник) та ВАТ "Тяжмехпрес", м. Воронеж, Росія (покупець) укладено контракт №21/10-15, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується виготовити та поставити продукцію покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію, вказану в специфікації №1. Вид продукції - деталі до технологічного обладнання.
Згідно з п. 3.1 - 3.3 контракту ціни на продукцію, що постачається, вказані в специфікації №1, яка є невід`ємною частиною контракту; валюта контракту - рублі; загальна сума контракту складає 5 095 000 рублів Російської Федерації.
Відповідно до п. 5.1 контракту форма оплати попередня. Оплата відбувається в російських рублях по цінам контракту банківським переводом. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Пунктом 6.2 контракту передбачено, що строк між перерахуванням першої частини передоплати за продукцію та завершенням митного оформлення на території Російської Федерації не повинен перевищувати 180 днів.
Відповідно до п. 12.3 всі спори по контракту підлягають розгляду в арбітражному (господарському) суді, якщо відповідачем в такому спорі буде покупець, то такий спір підлягає розгляду в суді за місцем знаходження покупця. Відносини сторін по контракту регулюються матеріальним правом України.
04.10.2018 між ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" (постачальник) та ВАТ "Тяжмехпрес", м. Воронеж, Росія (покупець) укладено додаткову угоду №23 до контракту, якою, зокрема, змінено:
- п. 3.2 контракту "валюта контракту рублі Російської Федерації та долари США";
- п. 5.1 контракту "форма оплати - попередня. Оплата відбувається в доларах США або в російських рублях з урахуванням курсу долара США до рубля Російської Федерації, встановленого ЦБ Російської Федерації на дату списання грошових коштів з рахунку покупця за цінами контракту на рахунок постачальника. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника".
В розділ 13 контракту внесено зміни щодо додавання реквізитів для оплати в доларах США.
Додатковою угодою №26 від 11.07.2019 сторонами контракту введено специфікацію №15 і технічні умови поставки, та внесено зміни в п. 3.3 контракту, викладено в наступній редакції "з урахуванням додаткової угоди №26 загальна сума контракту збільшується на 1 083 160 дол. США та складає 1 114 480 дол. США та 63 383 740 рублів Російської Федерації".
До додаткової угоди №26 від 11.07.2019 укладено специфікацію №15 на поставку блоку штампувального у кількості 133 370 кг на суму 1 083 160 дол. США.
Додатковою угодою №27 від 10.03.2020 сторонами контракту внесено зміни з специфікацію №15, відповідно до якої кількість поставки блоку штампувального зросла до 132 702 кг, а вартість до 1 121 160 дол. США.
Пункт 3.3 контракту викладено в наступній редакції: "з урахуванням додаткової угоди №27 загальна сума контракту збільшується на 38000 дол. США та складає 1 152 480 дол. США та 63 383 740 рублів Російської Федерації".
Подальшими додатковими угодами №28 від 31.08.2020 та №29 від 15.12.2020 не внесено змін щодо розрахунків в іншій валюті.
25.08.2021 ВАТ "Тяжмехпрес" направлено лист на адресу ПАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" про підтвердження оплати в розмірі 491 380 дол. США, із зазначенням, що інша частина в сумі 304 832 дол. США буде проведена в строк до 28.02.2022.
Як встановлено актом перевірки, оплата у розмірі 304 832 дол. США на рахунки позивача не надійшла.
При цьому фактичні обставини проведення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом з ВАТ "Тяжмехпрес", а також кількість днів прострочення розрахунків за поставлені товари, що викладені у висновках акта перевірки, сторонами визнаються.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної позивач зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі 240/25642/22, що свідчить про неправильне застосування судами приписів підпункту 14.1.162, абзацу 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, статей 3 та 13 Закону України "Про валюту і валютні операції".
У зазначеній постанові було сформульовано правовий висновок відносно не поширення обмежень в застосуванні пені в період дії карантину, що передбачено положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на пеню за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що передбачена статтею 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", а також відносно не розповсюдження зупинення строків згідно положень підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
При цьому у цій справі суди дійшли протилежних висновків, зазначивши, що на пеню, яка нараховується відповідно до Закону України "Про валюту і валютні операції", поширюються положення пунктів 52-1 та 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
В частині порушення пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме пункту 1-1 Постанови Правління Національного Банку України від 14.05.2019 №67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів", в редакції Постанови Національного Банку України №71 від 30.05.2023.
Контролюючий орган вказує, що норма пункту 1-1 Постанови Правління Національного Банку України від 14.05.2019 №67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів" в редакції Постанови Національного Банку України №71 від 30.05.2023, набула чинності 01.06.2023, тобто після вчинення правопорушення, після проведення перевірки та після прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
Отже, на переконання скаржника вказана норма безпідставно застосована судами до спірних правовідносин, оскільки такої не існувало на час вчинення правопорушення, його виявлення та на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
9. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому Товариство просить залишити скаргу без задоволення, оскільки вважає, що наведені в ній доводи є необґрунтованими та безпідставними.
Позивач зазначив, що судом першої інстанції, зроблено висновок з урахуванням існуючого на час ухвалення рішення правового висновку Верховного Суду, що був викладений у постанові від 15.02.2024 у справі № 420/1538/23, а саме, що пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті відповідно до вимог Податкового кодексу України з 01.01.2021 є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а отже нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що пеня не нараховується у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
При цьому посилання контролюючого органу в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків і зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 у справі №240/25642/22, якою відступлено від висновків, викладених зокрема і у постанові Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23, на яку покликався суд першої інстанції, на переконання Товариства не заслуговують на увагу, оскільки до цього рішення (постанова від 23.07.2024 у справі №240/25642/22) є окрема думка (спільна) суддів Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
З урахуванням наведеного позивач вважає, що судова практика з питання застосування норм абзацу 11 пункту 52-1 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України є неусталеною і може бути змінена.
Товариство також звертає увагу, що його позовні вимоги були задоволені на підставі повного і всебічного дослідження наданих сторонами доказів, комплексного застосування норм права, в тому числі, на підставі пункту 1-1 Постанови НБУ № 67, пункту 112.8. статті 112 Податкового кодексу України, пункту 6 статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", а не лише на підставі підпункту14.1.162 пункту 14.1 статті 14, пункту 52-2 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України. Тобто суди врахували наявність форс - мажорних обставин та зупинення перебігу граничних строків розрахунків за незавершеними зовнішньоекономічними договорами (контрактами) укладеними з іноземними суб`єктами господарської діяльності з місцезнаходженням у Російській Федерації або Республіці Білорусь, які створені та діють відповідно до законодавства зазначених країн.
Безпідставними, на переконання позивача є і доводи контролюючого органу відносно не поширення на спірні правовідносини положень пункту 1-1 Постанови НБУ №67. Товариство вказує, що пункт 1-1 Постанови НБУ № 67 містить вказівку, що його дія поширюється на правовідносини, що склалися і не завершилися до 24.02.2022. Таким чином, в самому нормативно-правовому акті зазначено про його зворотну дію в часі.
ПОЗИЦІЯ СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
10. Відповідно до вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
11. Як вже зазначалось вище, задовольняючи позовні вимоги Товариства, суди виходили, зокрема з того, що нарахування пені у період з 01.01.2021 суперечить положенням абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким передбачено, що пеня не нараховується під час дії "ковідного" карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, а також з того, що у зв`язку з введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні припасами підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України було зупинено перебіг строків, зокрема і строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Колегія суддів зазначає, що питання порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) та питання розповсюдження приписів підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, на граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів були предметом розгляду Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків і зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №240/25642/22.
За результатами розгляду вказаної справи (постанова від 23.07.2024) Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №420/1538/23 (на яку посилався суд першої інстанції у цій справі) від 28.03.2024 у справі №380/17879/22, від 13.05.2024 у справі № 420/11208/23 та сформулював правовий висновок відносно не поширення положень абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на застосування пені, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).
Також Судова палата у наведеній справі сформулювала і правовий висновок, що положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.
Таким чином, зазначені судами першої та апеляційної інстанцій мотиви для задоволення позовних вимог Товариства, такі як пункт 52-2 та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є помилковими.
Слід зазначити, що вказані висновки Верховного Суду вже були висловлені на час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції та прийняття рішення (постанова від 09.09.2024), а тому у відповідності до приписів норм процесуального Закону (частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України) такі висновки мали бути враховані (застосовані) судом до спірних правовідносин.
Посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу, на наявність окремої (спільної) думки суддів до постанови від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що окрема думка не є підставою для неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду.
Окрема думка є висловленням власної позиції судді, який не погодився з думкою більшості та є похідною від правової позиції, яка покладена в основу рішення суду, при цьому у окремої думки судді (суддів) відсутня одна з основних ознак правової позиції Верховного Суду - обов`язковість. А відтак, обов`язковими для врахування є саме правові позиції, які викладені безпосередньо у постановах Верховного Суду.
12. Щодо застосування до спірних правовідносин норми пункту 1-1 Постанови Правління Національного Банку України від 14.05.2019 №67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів" в редакції Постанови Національного Банку України №71 від 30.05.2023.
Постановою Правління Національного Банку України від 30.05.2023 №71 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України від 14.05.2019 № 67 "Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів", а саме доповнено новим пунктом 1-1, яким тимчасово, з 24 лютого 2022 року на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів із дня його припинення або скасування припиняється перебіг граничних строків розрахунків для товарів, робіт і послуг, за якими проведені та не завершені до 24 лютого 2022 року операції з експорту та (або) імпорту товарів за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності з іноземними суб`єктами господарської діяльності з місцезнаходженням у Російській Федерації або Республіці Білорусь, які створені та діють відповідно до законодавства зазначених країн (крім операцій, за якими граничні строки розрахунків настали до 24 лютого 2022 року).
Суди попередніх інстанцій враховуючи внесені зміни до Постанови НБУ №67 дійшли висновку, що позивач є таким, що звільняється від відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за спірною операцією, яка є незавершеною до 24.02.2022.
Суд зазначає, що пунктом 1-1 Постанови НБУ